Рішення № 81887639, 17.05.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2019 року справа № 580/1243/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Паламаря П.Г.,

за участю секретаря Трегулова Б.Л.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянської міської ради Черкаської області, виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовом до Смілянської міської ради Черкаської області (вул. Незалежності, 37, м. Сміла, Черкаська обл., 20700, далі - відповідач 1), виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області (вул. Незалежності, 37, м. Сміла, Черкаська обл., 20700, далі - відповідач 2), в якому просить:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не вирішення питання про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

-стягнути з відповідача 2 на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.12.2017 по 19.12.2018 в розмірі 181385,46 грн.

14.05.2019 перейдено до розгляду справи у письмове провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що відповідачі протиправно не вирішили питання про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представником відповідачів до суду подано відзив на адміністративний позов, згідно якого, у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю з огляду на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №823/2183/17 визнано нечинним та скасовано рішення Смілянської міської ради "Про розпуск виконавчого комітету міської ради" №59-4/VІІ від 09.12.2017, на підставі якого позивача звільнено з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Однак, ухвалюючи дане рішення, судом не вирішено питання про поновлення позивача на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, позивачем у позовній заяві невірно зазначено період вимушеного прогулу з 10.12.2017 по 19.12.2018, оскільки такий період охоплює період з 10.12.2017 по 10.12.2018, а тому і середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 176445грн. Також відповідачі зазначають, що позивач у 2018 році звертався до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Смілянської міської ради, третя особа - виконавчий комітет Смілянської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, однак позовна заява залишена без розгляду з підстав пропуску звернення до суду. У даній позовній заяві позивачем взагалі не зазначено про поважність причин пропуску звернення до суду, а тому, на думку відповідачів, позовна вимога про стягнення середнього заробітку підлягає залишенню без розгляду.

У відповіді на відзив, позивач вказав, що звільнена із займаної посади 09.12.2017, а отже початок вимушеного прогулу відраховується з дня, наступного за днем незаконного звільнення, тобто з 10.12.2017. Фактичне поновлення на посаді відбулося 19.12.2018, а тому виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна охоплювати період з 10.12.2017 по фактичний день поновлення на роботі - 19.12.2017. Щодо пропущення строку звернення до суду позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 233 КзпП України, зазначила, що даний спір виник у зв`язку із невиплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення позивача з посади, а тому не обмежується будь-яким строком.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Рішенням Смілянської міської ради Черкаської області "Про розпуск виконавчого комітету міської ради" №59-4/VІІ від 09.12.2017 міська рада вирішила розпустити виконавчий комітет міської ради 7 скликання та припинити службу в органах місцевого самоврядування та звільнити у зв`язку з розпуском та припиненням повноважень виконавчого комітету, зокрема заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 .

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 у адміністративній справі №823/2183/17 у задоволенні позову ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до Смілянської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконком Смілянської міської ради про визнання протиправними дій Смілянської міської ради, визнання нечинними рішень про розпуск та утворення виконавчого комітету міської ради, відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі №823/2183/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задоволено частково, зокрема визнано нечинним та скасовано рішення Смілянської міської ради Черкаської області VII скликання від 09 грудня 2017 року №59-4/VII "Про розпуск виконавчого комітету міської ради" та №59-5/VII "Про утворення виконавчого комітету міської ради", а в решті позову - відмовлено.

Враховуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №823/2183/17, виконавчим комітетом Смілянської міської ради прийнято розпорядження №215-к від 19.12.2018, вирішено вважати ОСОБА_1 такою, що приступила до виконання повноважень заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів з 19.12.2018.

У зв`язку з невиплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.12.2017 по 19.12.2018 позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Приписами ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

За правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП України не містить жодних застережень, що власник або уповноважений ним орган може не відповідати за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.

Що стосується періоду нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 09.12.2017 позивач звільнений із посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради на підставі рішення Смілянської міської ради Черкаської області "Про розпуск виконавчого комітету міської ради" №59-4/VІІ від 09.12.2017, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача, копія якої міститься у матеріалах справи.

Враховуючи, що наступний день, який настав за днем звільнення позивача з посади 10.12.2017 був вихідним днем (неділя), тому відлік строку має рахуватися з наступного робочого дня, тобто з 11.12.2017.

Розпорядженням виконавчого комітету Смілянської міської ради №215-к від 19.12.2018 на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №823/2183/17 позивача поновлено на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів з 19.12.2018.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що доказів перебування на розгляді у відповідача чи суду заяви позивача про поновлення на роботі сторони суду не надали, а тому суд висновок про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 11.12.2017 по 18.12.2018.

Однак, враховуючи положення ч. 2 ст. 235 КЗпП України, відповідно до якої при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача підлягає стягненню з відповідача за період з 11.12.2017 по 11.12.2018, тобто у межах одного року.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З огляду на викладені норми, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

При цьому пунктом 3 розділу ІІІ Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Правова позиція аналогічного змісту щодо правильності застосування норми статті 235 Кодексу законів про працю України та Порядку наведена у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №359/10023/16-ц.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Смілянської міської ради від 15.01.2019 № 7 позивачу у жовтні 2017 року нараховано заробітну плату у сумі 12418 грн 00 коп, у листопаді 2017 року - 12284 грн 63 коп., кількість відпрацьованих днів у жовтні 2017 року становить 16 днів, у листопаді 2017 року - 19 дні.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить 705 грн. 78 коп. (12418 грн 00 коп. + 12284 грн. 63 коп. / 16 днів + 19 днів).

Кількість робочих днів за період з 11.12.2017 по 11.12.2018 становить 251 день.

Враховуючи вищевикладене, суд встановлює, що середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача підлягає стягненню з виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області за період з 11.12.2017 по 11.12.2018 (виходячи з розрахунку 705 грн 78 коп. х 251 днів) у сумі 177150грн. 78 коп. з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов`язковою у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до положень ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи, що даний спір виник у зв`язку із невиплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення позивача з посади, а тому суд зазначає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76-79, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Смілянської міської ради Черкаської області (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності, 37, ідентифікаційний код 04061553), виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності, 37, ідентифікаційний код 04061553) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Стягнути з виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.12.2017 по 11.12.2018 у сумі 177150 (сто сімдесят сім тисяч сто п`ятдесят) грн 78 коп. з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов`язковою у встановленому законом порядку.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення суми за один місяць, підлягає до негайного виконання.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя П.Г. Паламар