Рішення № 81886244, 25.04.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 квітня 2019 року м. Рівне №817/1380/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Калита Т.М.,

відповідача 1: представник не з`явився,

відповідача 2: представник Коваль Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ДАР" доГоловне управління ДФС у Рівненській області, Головне управління державної казначейської служби України у Рівненській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ДАР» (далі - позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області (далі – відповідач 2, ГУ ДКСУ у Рівненській області), в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Костопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (правонаступником прав та обов`язків якої на день звернення із позовом визначено Рівненську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Рівненській області) в частині неподання до органу державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, яка належить до відшкодування ТОВ «ЕКО ДАР». Просить зобов`язати Рівненську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, як правонаступника прав та обов`язків Костопільської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області виконати вимоги закону, а саме внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з одночасним внесенням інформації щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок ТОВ «ЕКО ДАР» в обслуговуючому банку інформацію про:

- узгоджену суму бюджетного відшкодування - 28834,0 гривень, по декларації за грудень 2014 року;

- узгоджену суму бюджетного відшкодування - 47198,0 гривень, по декларації за січень 2015 року;

- узгоджену суму залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року - 126860,0 гривень, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку;

- від`ємне значення зобов`язань з ПДВ, що відображене у декларації за червень 2015 року та підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 206783,0 гривень;

- узгоджену суму бюджетного відшкодування - 261516,0 гривень по декларації за липень 2015 року.

При вирішенні спору позивач просить стягнути з державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області на користь ТОВ «ЕКО ДАР» судовий збір в сумі 11829,87 гривень.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 року позов товариства залишено без руху, позивачу надано 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений строк позивач виконав вимоги ухвали від 29.05.2018 року у зв`язку з чим 18.06.2018 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Суд ухвалив розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Після постановлення судом ухвали про відкриття провадження по справі від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій останній крім наведених вище вимог також просить суд стягнути з Державного бюджету України пеню в розмірі 488376,96 гривень за несвоєчасне відшкодування заборгованості з податку на додану вартість. Від Відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечив проти позовних вимог та просив залучити в якості співвідповідача Головне Управління ДФС у Рівненській області, оскільки саме Головне управління здійснює адміністрування податку на додану вартість і лише на нього може бути покладено обов`язок вчинення певних дій, спрямованих на таке відшкодування. Ухвалою суду від 13.09.2018 року задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі в якості належного відповідача – Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області як правонаступника реорганізованого органу ДФС (Рівненської ОДПІ ГУ ДФС) . Інші учасники процесу своїх заперечень проти залучення співвідповідача не висловили.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ТОВ «ЕКО ДАР» зазначило, що в період з 04.09. по 10.09.2015 року Костопільською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕКО ДАР» щодо достовірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ за листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, суми залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку.

За результатами перевірки 17.09.2015 року податковим органом складено акт № 709/15/36951145, яким підтверджено правомірність заявленого відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 409675,0 гривень.

Також, в період з 14.09. по 18.09.2015 р. Костопільською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області проведено камеральну перевірку правомірності нарахування та відображення у декларації з ПДВ за липень 2015 року від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у розмірі 261516,0 гривень, та відображення вказаної суми як суми бюджетного відшкодування, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку. Довідкою у формі висновку від 18.09.2015 року № 722/15/36951145 вказану суму (261516,0 грн.) було теж підтверджено.

Відповідно до положень п. 200.12 – 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час проведення перевірок) Костопільська ОДПІ зобов`язана була у п`ятиденний строк після закінчення перевірки достовірності даних податкової декларації та узгодження сум бюджетного відшкодування подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, повинен був видати ТОВ «ЕКО ДАР» зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок товариства в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку. На думку позивача, якби відповідачі належним чином виконали приписи закону, то товариство мало би отримати належні йому з державного бюджету України кошти не пізніше 30.09.2015 року. Позивач стверджує, що Костопільська ОДПІ впродовж тривалого часу свідомо затягувала з подачею висновку до органу казначейської служби та періодично надсилала різного роду звернення та запити та інформувала платника податків про здійснення перевірок контрагентів товариства. Через чотири місяці переписки, а саме 12 лютого 2016 року за поданням податкового органу Костопільським відділом поліції ГУНП в Рівненській області було відкрито кримінальне провадження № 32016180000000015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2. ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, що дало змогу Костопільській ОДПІ впродовж двох років (кримінальне провадження закрито лише 04.03.2018 року) підставно відмовляти у відшкодуванні податку.

У заяві про збільшення позовних вимог ТОВ «ЕКО ДАР» просить суд стягнути пеню в сумі 488376,96 грн. за весь час прострочення відшкодування сум ПДВ. Зазначає, що оскільки у встановлений законом строк кошти відшкодовані не були, відповідно до п. 200.23. ст. 200 ПКУ у нього виникло право нарахувати пеню за весь час прострочення відшкодування. Позивачем пеня нарахована за період з 01.10.2015 року до дня звернення до суду з відповідною заявою про збільшення позовних вимог, який становить 1006 днів і не перевищує загального строку давності, передбаченого ст. 102 ПКУ.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

ГУ ДФС у Рівненській області подано відзив на позов, у якому також зазначає про проведені перевірки та визнає, що суми заявлені позивачем до відшкодування були підтверджені. Проти позову заперечила з тих мотивів, що після проведення аналізу баз даних та відпрацювання усього ланцюга продажу товарів позивачем, Оперативним управлінням ГУ ДФС у Рівненській області надано застереження щодо проведення бюджетного відшкодування та скеровано матеріали до правоохоронних органів. Відтак, вважає, що податковий орган законно затримав відшкодування податку до моменту закриття кримінального провадження. Стверджує, що на даний момент відшкодувати бюджетну заборгованість немає можливості, оскільки з 01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 21.12.2016 року № 1797-V111 «Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким внесено зміни до Кодексу, зокрема в частині бюджетного відшкодування податку на додану вартість запроваджено функціонування двох реєстрів: єдиного реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 Кодексу, та тимчасового реєстру заяв, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу. Представник відповідачів органів ДФС наголосила, що на сьогоднішній день законодавством не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та структури такого реєстру, а вимоги позивача підлягають включенню саме до тимчасового реєстру. За таких обставин вважає, що податковий орган діяв в межах закону, а тому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заявлені вимоги про стягнення пені також не визнає, оскільки: 1) пеня, відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПКУ обраховується протягом строку її дії, включаючи день погашення, тоді як з вимог ТОВ «ЕКО ДАР» вбачається, що такий день ще не настав; 2) у фіскального органу відсутній механізм розрахунку нарахування пені.

У своєму відзиві відповідач 1 заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача 2 подав відзив на позов, яким також не визнає позовних вимог та зазначає, що органи казначейства не є належним відповідачем у справах щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість, пені або стягнення митних платежів. Відповідачем в таких справах повинен бути орган Державної фіскальної служби, на обліку якого перебуває платних податку. Вважає, що спірні правовідносини виникли та існують виключено між позивачем та Костопільською (на даний час – Рівненською) об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненській області, а управління казначейства не може відповідати за зобов`язання інших бюджетних установ.

Позивач подав заперечення на відзив, в якому з посиланням на норми чинного законодавства наводить аргументи, аналогічні викладеним у позові.

Щодо клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд зазначає наступне.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. За наведених обставин, суд задовольнив клопотання представника відповідача 1 та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

В період з 04.09. по 10.09.2015 року Костопільською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕКО ДАР» щодо достовірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ за листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, суми залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку.

За результатами перевірки 17.09.2015 року податковим органом складено акт № 709/15/36951145, яким підтверджено правомірність заявленого відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 409675,0 гривень.

Також, в період з 14.09. по 18.09.2015 р. Костопільською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області проведено камеральну перевірку правомірності нарахування та відображення у декларації з ПДВ за липень 2015 року від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у розмірі 261516,0 гривень, та відображення вказаної суми як суми бюджетного відшкодування, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку. Довідкою у формі висновку від 18.09.2015 року № 722/15/36951145 вказану суму (261516,0 грн.) було теж підтверджено.

За приписами п. 200.12 – 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час проведення перевірок) контролюючий орган зобов`язаний був впродовж п`яти днів після закінчення перевірки подати до органу казначейської служби висновок із зазначенням суми, яка підлягає відшкодуванню, натомість орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти операційних днів мав би перерахувати вказану суму на рахунок платника податків.

У встановлений законом строк податковим органом вимоги закону не виконано, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню позивачу, поданий не був.

З метою захисту гарантованого Податковим кодексом України права на отримання бюджетного відшкодування позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Правове регулювання порядку відшкодуванню з Державного бюджету суми податку на додану вартість та строки проведення таких розрахунків здійснюється ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).

Згідно п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.8 ст. 200 ПК України, до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

П. 200.10 ст. 200 ПК України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з п. 200.12 та 200.13 ст. 200 ПКУ «Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.»

Отже, позивач правомірно зажадав від податкового органу виконання приписів закону та подання відповідного висновку до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Суд не приймає як належні та переконливі аргументи представника відповідачів про те, що підставою неподання вказаного висновку стало надання застережень Оперативним управлінням ГУ ДФС у Рівненській області та перевірка контрагентів позивача по усьому ланцюгу продажу. Закон не визначає такої підстави як обґрунтованої для затримання виплати бюджетного відшкодування.

У постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 року в справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Фактичність господарських операцій позивача підтверджена належним чином оформленими первинними документами, які в судовому засіданні не досліджувалися, однак підтверджені в акті перевірки від 17.09.2015 року № 709/15/36951145 та Довідці у формі висновку від 18.09.2015 року № 722/15/36951145.

При цьому суд звертає увагу на те, що обґрунтовані підозри щодо протиправної діяльності позивача виникли у відповідачів лише через чотири місяці після проведення перевірок, коли мало місце звернення до відділу поліції та було відкрито кримінальне провадження. Тобто, впродовж вказаного часу (від моменту завершення перевірок і до 12.02.2016 року – дати відкриття Костопільським ВП ГУНП у Рівненській області кримінального провадження) відповідач свідомо ухилявся від виконання прямих приписів закону, систематично направляючи на адресу позивача різного роду запити та повідомлення.

Щодо способу захисту порушеного права.

Станом на час виникнення спірних правовідносин механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість був визначений Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №39 від 17.01.2011 (далі - Порядок №39), згідно із пунктом 6 якого у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 ПК України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов`язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п`яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

За приписами пункту 9 Порядку № 39 на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п`яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Тобто, за правилами Порядку № 39 у разі підтвердження контролюючим органом достовірності нарахування платником податку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган зобов`язаний скласти та надіслати органу державної казначейської служби висновок про суму відшкодування податку на додану вартість.

Оскільки податковим органом висновок складений не був, відповідно позивач обрав належний спосіб захисту порушеного права – зобов`язання в судовому порядку скласти відповідний висновок та подати його до органу державної казначейської служби. Правомірність такої позиції неодноразово була підтверджена і судами вищих інстанцій. Зокрема, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16 вересня та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-881а15, 21-4371а15 відповідно) вказала, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом ДКСУ з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п`ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

При цьому колегія суддів зазначила, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Попри наявну усталену судову практику у справах про повернення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в ході розгляду справи судом було встановлено, що ухвалою Верховного суду від 26.06.2018 року передано на розгляд Великої палати Верховного суду справу № 826/7380/15 з метою вирішення питання про можливість відступу від застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у раніше ухваленому рішенні Верховного суду України.

Ухвалою від 06.11.2018 року провадження у даній справі було зупинене до вирішення Великою Палатою Верховного суду справи № 826/7380/15.

12.02.2019 року Великою Палатою Верховного суду у справі № 826/7380/15 прийнято постанову, якою суд вирішив відступити від прийнятої раніше правової позиції Верховного суду України та вказав, що єдиновірним та ефективним способом захисту порушеного права, який забезпечить поновлення порушеного права позивача є стягнення бюджетної заборгованості із ПДВ та пені з Державного бюджету України через орган державної казначейської служби. Натомість, зазначено, що зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування чи вчинити інші подібні дії не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

18.03.2019 року позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, у якій останній з урахуванням положень постанови Великої Палати Верховного суду практики від 12.02.2019 року змінив підстави позову та просить суд стягнути в судовому порядку бюджетну заборгованість з податку на додану вартість та пеню за прострочення відшкодування. Відповідачі заперечили проти такої заяви, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Заслухавши думку сторін, суд дійшов висновку про можливість відступити від вимог статті 47 КАС та прийняти заяву позивача. При цьому суд керувався наступним:

Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України «Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.» Частина 5 цієї статті визначає, що «При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені у Постановах Верховного суду.» Оскільки під час розгляду даної справи Верховний суд відступив від раніше сформованої судової практики та визначив, що саме судове стягнення бюджетної заборгованості є ефективним способом захисту порушеного права, відповідно ухвалюючи рішення суд має приймати до уваги такі зміни.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України «Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.»

Позивач просить суд стягнути пеню в розмірі 488376,96 гривень, яку обрахував за 1006 днів починаючи з 01.10.2015 року по день подання заяви про збільшення позовних вимог.

Суд погоджується з тим, що кінцевим днем перерахування суми бюджетного відшкодування було 30.09.2015 року, а невиплачена у вказаний строк сума набула статуту заборгованості бюджету. Відтак, позивач правомірно вимагає її стягнення. При цьому суд зауважує той факт, що до правоохоронних органів відповідачі звернулися лише через чотири місяці після завершення перевірки, що свідчить про тривале безпідставне ухилення від відшкодування бюджетної заборгованості.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачами не було доведено правомірність бездіяльності щодо неперерахування суми бюджетного відшкодування ТОВ «ЕКО ДАР» а тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжними дорученнями від 15.05.2018 року № 94 та № 95 позивачем сплачено судовий збір у сумі 11829,27 грн. (т.1 арк.спр. 86). Крім того при поданні заяви про збільшення позовних вимог 03.07.2018 року позивач додатково сплатив 7325,65 гривень.

Зважаючи на ті обставини, що судом встановлено протиправною бездіяльність органів державної фіскальної служби, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, і одночасно суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 19155,52 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Костопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області в частині неподання до органу державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, які належать до відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКО ДАР», в тому числі: 28834,0 гривень за грудень 2014 року 47198,0 гривень за січень 2015 року, 126860,0 гривень – залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року 206783,0 гривень за червень 2015 року та 261516,0 гривень за липень 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Рівненській області (33028 м. Рівне С. Петлюри, 13) на користь ТОВ «ЕКО ДАР» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 671191,0 (шістсот сімдесят одна тисяча сто дев`яносто одна) гривня.

Стягнути з державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Рівненській області (33028 м. Рівне С.Петлюри, 13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ДАР» (код ЄДРПОУ 36951145, вул.Крип`якевича, 52, м.Костопіль, Рівненська область, 35000) пеню в розмірі 488376,96 (чотириста вісімдесят вісім тисяч триста сімдесят шість) гривень 96 копійок.

Стягнути з державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023) на користь ТОВ «ЕКО ДАР» судовий збір в сумі 19155,52 (дев`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят п`ять) гривень 52 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 16 травня 2019 року.

Суддя Махаринець Д.Є.