Рішення № 81885213, 15.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 року справа №320/996/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Київсервісмонтаж" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Київсервісмонтаж" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0001581411 від 25.0.2019 року, відповідно до якого Відповідачем збільшено суму податкового зобов`язання Позивача з податку на додану вартість в сумі всього 219 840, 00 грн, з яких 146 560, 00 грн - податкове зобов`язання та 73 280, 00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

В обгрунтування позовних вимог позивача зазначив, що Приватне підприємство "Київсервісмонтаж" не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, вважає їх безпідставними, необгрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що призвело до незаконного винесення податкового повідомлення - рішення форми "Р" №0001581411 від 25.0.2019 року, яке має бути скасоване.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених у письмовому відзиві, представник відповідача просив суд відмовити в його задоволенні та вказував на обставини, які на його думку свідчать про те, що ГУ ДФС у Київській області під час прийняття оспорюваного рішення, діяло в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі направлення від 26.12.2018 року №5292 виданого ГУ ДФС у Київській області, надалі - Відповідач, ОСОБА_1 , головним державним ревізором - інспектором, радником податкової та митної справи III рангу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Київсервісмонтаж» (код ЄДРПОУ 36038938), з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансового господарських взаємовідносин з ТОВ «ФІЛАТ ПЛЮС» (код 41580055) за період з 01.07.2018 по 31.07.2018 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 10.01.2019 року №14/10-36-14-11/36028938 (надалі - Акт перевірки).

Так, на думку контролюючого органу, ПП «КИЇВСЕРВІСМОНТАЖ» в порушення вимог п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 146 560,00, в тому числі за липень 2018 року в сумі 146 560,00 грн.

На думку контролюючого органу, ПП «КИЇВСЕРВІСМОНАЖ» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з придбання мотор-редукторів, редукторів від ТОВ «ФІЛАТ ПЛЮС» і складено первинні документи всупереч норм вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996/XIV (із змінами та доповненнями) п.п.2.1 та п.п. 2.2 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

На підставі Акту перевірки Відповідачем було видано Податкове повідомлення-рішення від 25.01.2019року № 0001581411 (надалі - Оскаржуване податкове повідомлення-рішення), яким було визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі +146 560,00 грн, штрафні санкції в розмірі 73 280,00 грн., разом 219 840,00 грн.

Позивач, не погоджується із вказанимивище висновками та оспорюваним рішенням, вважаючи його не обгрунтованим, протиправним та такими, що не базується на нормах чинного законодавства України і фактичних обставинах справи, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.

Так, зокрема, відповідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду. Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, під час проведення перевірки було встановлено, що між ПП «КИЇВСЕРВІСМОНАЖ» та ТОВ «ФІЛАТ ПЛЮС» було укладено Договір поставки від 02.07.2018 р. № 02/07-18, відповідно до якого, ТОВ «ФІЛАТ ПЛЮС» взяло на себе зобов`язання здійснити поставку продукції визначеної договором, та провести її доставку на склад ПП «КИЇВСЕРВІСМОНАЖ», а останнє взяло на себе зобов`язання оплатити поставлену продукцію.

При цьому відповідно до пункту 1.3 договору, Товар поставляється автотранспортом Продавця або перевізником за рахунок Продавця на склад Покупця. Товар був поставлений відповідно до умов договору.

Як вбачається з наданих на перевірку документів, обидві сторони договору виконали взяті на себе зобов`язання в повному обсязі.

ТОВ «ФІЛАТ ПЛЮС» під час здійснення поставки товару надало ПП «КИЇВСЕРВІСМОНАЖ» всю необхідну супровідну документацію на товар, що в повній мірі підтверджувало якість товару.

Після отримання товару, ПП «КИЇВСЕРВІСМОНАЖ» здійснило його подальшу реалізацію серед своїх контрагентів. Слід звернути увагу, що ця обставина не була врахована контролюючим органом при проведенні перевірки.

Крім того, перевіряючим було представлено розрахункові документи, видаткову накладну та податкову накладну, яку було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Натомість в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності ПП «КИЇВСЕРВІСМОНАЖ», незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю ПП «КИЇВСЕРВІСМОНАЖ», а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Загалом, як вбачається з Акту перевірки, висновки про порушення ПП «КИЇВСЕРВІСМОНАЖ» податкового законодавства по суті грунтуються на наявності податкової інформації, щодо того, що ТОВ «ФІЛАТ ПЛЮС» за припущенням податкового органу не могло здійснити поставку товару, визначеного договором, оскільки по податковій базі відслідковується його попереднє придбання лише у двох попередніх постачальників, а також вказана операція не супроводжується товарно-транспортними накладними.

Однак, слід зазначити, що ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування, не ставлять право товариства на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб`єктами господарювання, тим більше відслідковування ланцюгу постачання у три попередні постачальника.

Також, при складанні таких висновків перевіряючому не завадило б враховувати правову позицію, неодноразово висловлену Верховним Судом України щодо інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Зокрема, Верховним Судом України у справах № 21-3197а15 ,№ 21- 1388а15, № 21-1654а15, зазначено, що інформація, зібрана відповідно до Податкового Кодексу України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в Акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Зустрічна перевірка ТОВ «ФІЛАТ ПЛЮС» з даного питання не проводилась.

Виходячи з зазначеного, а також беручи до уваги принципи податкового законодавства, закріплені в статті 4 Податкового Кодексу України, є підстави для розуміння того, що податкова інформація по контрагенту платника податку, розміщена в АІС «Податковий облік» щодо відносин з іншими контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, зібрана іншим податковим органом, не може мати безпосереднього впливу (в тому числі і негативного) та зв`язку з його господарськими відносинами з платником податку, оскільки така інформація з АІС «Податковий Блок» за своїми юридичними наслідками не може бути одночасно такою, що безпосередньо не порушує права чи інтереси платника податків і одночасно такою, що може бути використана податковим органом в якості доказу на підтвердження безтоварності (фіктивності) господарських операцій платника податків.

Крім того, підприємство не може нести відповідальність за порушення своїм контрагентом правил звітування про наявність основних фондів та/чи трудових ресурсів.

Даний висновок узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», згідно з яким якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин очевидним є те, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на ПП ««КИЇВСЕРВІСМОНАЖ» не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Крім того, суд звертає увагу, що органом перевірки поставлено в залежність право ПП «КИЇВСЕРВІСМОНАЖ» на формування податкового кредиту від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов`язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов`язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Натомість з акту перевірки вбачається, що органом перевірки було встановлено для ПП«КИЇВСЕРВІСМОНАЖ» додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням контролюючого органу, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Що стосується наявного кримінального провадження № 42017000000000463, за яким було накладено арешт на рахунки ТОВ «Філат Плюс», що на думку перевіряючих, є підставою для складення висновку, то зазначаємо, що це кримінальне провадження за змістом Ухвали суду від 28.11.2018 року (що винесена після здійснення господарських операцій зі ТОВ «Філат Плюс») стосується лише «порушення вимог Податкового законодавства, що призвело до заниження ТОВ "Філат-Плюс" (ЄДРПОУ 41580055) податкового зобов`язання з податку на прибуток та податкового зобов`язання з податку на додану вартість». Тобто, мова не іде про фіктивну господарську діяльність, навпаки, ця ухвала підтверджує ведення господарської діяльності ТОВ «Філат Плюс».

Як вбачається з судових рішень, кримінальне провадження №42017000000000463 стосується питань розтрати державного майна.

ПП «Київсервісмонтаж» ніяких операцій із державними органами чи установами або організаціями, з питань, які перевірялись, не здійснювало.

При цьому Ухвалою Апеляційного суду м. Києва визнано необгрунтованою підозру особі, якій вона була вручена в межах провадження № 42017000000000463.

Отже, кримінальне провадження не стосується фіктивності будь-яких юридичних осіб, а стосується операцій із державним майном.

Також, як вбачається з наявних документів, у правоохоронних органів немає жодних претензій до директора ТОВ «Філат Плюс» Ковальчука Валерія Олексійовича , із яким встановлювало господарські стосунки ПП «Київсервісмонтаж», а претензії стосуються інших посадових осіб. За таких обставин, навіть наявність зауважень до роботи будь-яких інших суб`єктів господарювання, це не може бути підставою для встановлення висновків про нібито наявність порушень з боку ПП «Київсервісмонтаж», оскільки в діях ПП «Київсервісмонтаж» відсутнє будь-яке порушення.

Що стосується відсутності товарно-транспортних накладних, що на думку контролюючого органу є свідченням безтоварності господарської операції, то слід звернути увагу самого контролюючого органу на те, що товарно -транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, та за своїм змістом підтверджує обставини придбання та продажу товарно- матеріальних цінностей, а не факт придбання товару. А неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Така ж правова позиція висловлена і Міністерством доходів і зборів України в листі від 19 вересня 2013 року № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 (Вищий адміністративний суд України від 21 березня 2017 р. у справі № К/800/14009/15, від 14 березня 2017 р. у справі № К/800/26970/15, від 14 березня 2017 р. у справі № К/800/463/17).

Суд зазначає, що всі претензії Акту перевірки стосуються виключно діяльності контрагентів ТОВ «Філат Плюс» та можливих порушень з боку ТОВ «Філат Плюс» або його контрагентів. Жодних порушень з боку ПП «КИЇВСЕРВІСМОНАЖ» в акті перевірки не зазначено.

Перевіряючі не заперечують факт отримання мотор-редукторів.

Виходячи з зазначеного, а також беручи до уваги принципи податкового законодавства, закріплені в статті 4 Податкового Кодексу України, є підстави для розуміння того, що податкова інформація по контрагенту платника податку, розміщена в АІС «Податковий облік» щодо відносин з іншими контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, зібрана іншим податковим органом, не може мати безпосереднього впливу (в тому числі і негативного) та зв`язку з його господарськими відносинами з платником податку, оскільки така інформація з АІС «Податковий Блок» за своїми юридичними наслідками не може бути одночасно такою, що безпосередньо не порушує права чи інтереси платника податків і одночасно такою, що може бути використана податковим органом в якості доказу на підтвердження безтоварності (фіктивності) господарських операцій платника податків.

Крім того, підприємство не може нести відповідальність за порушення своїм контрагентом правил звітування про наявність основних фондів та/чи трудових ресурсів.

При цьому, що стосується кримінального провадження №42017000000000463, то це провадження розслідується по ст. 191 КК України - «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем», тобто не стосується податкових правопорушень. Більше того, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.06.2018 року по цьому кримінальному провадженні було визнано необгрунтованою підозру, вручену підозрюваному та скасовано запобіжний захід. Отже, матеріали, які є в Єдиному державному реєстрі судових рішень, не можуть однозначно слугувати підставою для висновку про наявність порушень податкового законодавства.

Згідно ч.2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 297,60 грн., отже такі понесені витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) форми "Р" №0001581411 від 25.0.2019, відповідно до якого збільшено суму податкового зобов`язання Приватного підприємства "Київсервісмонтаж" (код ЄДРПОУ 36038938) з податку на додану вартість в сумі всього 219 840, 00 грн, з яких 146 560, 00 грн - податкове зобов`язання та 73 280, 00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Київсервісмонтаж" (код ЄДРПОУ 36038938) понесені судові витрати у розмірі 3 297 (три тисячі двісті дев`яносто сім) грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.