Рішення № 81882914, 13.05.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9719/18

2/357/51/19

Категорія 42

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Бондаренко Н.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області, відділ державного архітектурно - будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області, про визнання протиправними дій відповідача щодо зведення прибудови до багатоквартирного житлового будинку та демонтування зведеної прибудови, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом 23.08.2018 року мотивуючи тим, що він є власником квартири НОМЕР_1 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1. На цокольному поверсі під його квартирою та квартирою НОМЕР_2 знаходиться нежитлове приміщення НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2. 26.08.2017 року відповідачем під вікнами його квартири та квартири НОМЕР_2 була зведена металева прибудова з навісом розміром 20,0 X 3,0 X 2,6 м. Оскільки висота від даху прибудови до вікон квартири становить 1 м, кілька раз були спроби проникнення зловмисників до його квартири через дах прибудови (2 рази в минулому році, 20.04.2018 року та 05.05.2018 року). У зв'язку з цим, 04.11.2017 року він звернувся з заявою до Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області щодо законності будівництва прибудови з навісом. Листом - відповіддю від 07.11.2017 року №15/288 Управлінням містобудування та архітектури його проінформували, що гр. ОСОБА_2 управлінням не надавались документи дозвільного характеру на прибудову з навісом розміром 20,0 X 3,0 X 2,6 м та повідомлено, що з метою проведення перевірки спеціально уповноваженого на це державного органу та вжиття заходів, його заяву направлено до відділу державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради. Згідно з відповіддю від 08.12.2017 року №08127-90/6, наданою відділом державного архітектурно-будівельного контролю, посадовими особами у листопаді 2017 року здійснено виїзд на місце, за результатами якого встановлено, що гр. ОСОБА_2 у нежитловому приміщенні НОМЕР_3 виконав будівельні роботи по реконструкції вищезазначеного нежитлового приміщення під магазин без проектної документації та документу, що надає право на виконання будівельних робіт, а також не забезпечив здійснення авторського та технічного нагляду на об'єкті будівництва, та експлуатує нежитлове приміщення без введення його в експлуатацію. За вчинені правопорушення посадовими особами відділу щодо гр. ОСОБА_2 було складено акт перевірки №2 від 28.11.2017 року, протокол про адміністративне правопорушення №1-Л-А 2811/2 від 28.11.2017 року, припис про усунення порушень вимог містобудівного законодавства №С-2811/2 від 28.11.2017 року та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.9 ст.96 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 грн. (постанова № А-0612/2 від 06.12.2017 року). Однак, питання щодо незаконного зведення металевого навісу відділом не вирішено, хоча його звернення стосувалось незаконного зведення прибудови до багатоквартирного будинку - металевого навісу. Разом з тим, відповідачу на його звернення, Управління містобудування та архітектури надало роз'яснення про те, що містобудівні умови та обмеження замовник зобов'язаний отримати в разі здійснення прибудов до багатоквартирного житлового будинку, та у разі, коли замовник має намір здійснити прибудову, через яку збільшується небезпека проникнення зловмисників в приміщення над прибудовою, в містобудівних умовах може бути прописана вимога улаштувати захисні решітки у вікнах над прибудовою за кошти замовника прибудови. Також, 26.12.2017 року він отримав лист-відповідь начальника Комунальної установи Білоцерківської міської ради «Інспекція з благоустрою міста Біла Церква» від 20.12.2017 року № 931, в якому йому було повідомлено про те, що металевий козирок біля 4-го під'їзду встановлений на підставі позитивного рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Гетьмана Сагайдачного, 121» (протокол № 4 від 17.05.2017 року; п. 4 питання порядку денного №7), на облаштування якого було розроблений відповідний проект у березні 2012 року, та питання встановлення металевого козирка було обговорено на засіданні правління ОСББ (протокол №7 від 18.10.2017 року), в результаті чого було вирішено, що демонтаж металевої конструкції проводити після встановлення снігоутримуючих елементів іншої конструкції. Однак, на загальних зборах співвласників ОСББ «Гетьмана Сагайдачного, 121» було прийнято рішення про встановлення снігозатримувача, а не прибудови - металевої конструкції з навісом розміром 20,0 X 3,0 X 2,6 м. Згідно з п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127, навіси - будівлі тимчасового характеру. Відповідно до п. 15.2.3 Правил благоустрою території міста Біла Церква, затверджених рішенням 34 сесії міської ради V скликання від 11.07.2008 року на об'єктах благоустрою юридичним особам (їх філіям, представництвам, відділенням), фізичним особам-підприємцям, а також громадянам забороняється: проводити земляні, будівельні, монтажні та інші роботи без дозволу, виданого в установленому порядку. Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, не містить такого об'єкту як металевий навіс до багатоквартирного будинку, а тому для проектування та зведення такого навісу потрібні були надані містобудівні умови та обмеження. Враховуючи положення Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна. Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, зведені на земельній ділянці тимчасові будівлі та споруди, навіси при багатоквартирному житловому будинку без належних дозволів належать до самочинного будівництва. Таким чином, незважаючи на неодноразові звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування та поліції, він змушений звертатися до суду за захистом свого порушеного права, оскільки через незаконно зведену прибудову створена загроза його життю та здоров'ю, його сім'ї та сусідам, тому просив визнати дії ОСОБА_2 щодо зведення прибудови до багатоквартирного житлового будинку - металевого навісу розміром 20,0 X 3,0 X 2,6 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 приміщення НОМЕР_3, протиправними, зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати прибудову до багатоквартирного житлового будинку - металевого навісу розміром 20,0 X 3,0 X 2,6 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 приміщення НОМЕР_3, та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Ухвалою суду від 27.09.2018 року, після усунення позивачем недоліків позову, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, 26.11.2018 року підготовче провадження було закрито і справу призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просив вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав, надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що у копії Генплану наданій відповідачем відсутній прохід збоку будинку АДРЕСА_1 поблизу під'їзду № 4. Згідно до відповіді Управління регулювання земельних відносин БМР № 10-10-1096 від 20.11.2017 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, у власність чи користування не передавалась, а відноситься до земель комунальної власності, в зв'язку з чим відповідач не мав права проводити будь-які будівельні роботи. Відповідно до відповіді Управління містобудування та архітектури № 15/288 від 07.11.2017 року відповідачу Управління містобудування та архітектури не надавалися дозвільні документи на прибудову з навісом. На загальних зборах ОСББ Гетьмана Сагайдачного 121 від 17.05.2017 року йшла мова та було вирішено питання про встановлення захисних елементів від падіння снігу з даху будинку, але ніяким чином не йшла мова про надання дозволу відповідачу про побудову навісу біля його нежитлового приміщення. Протоколом №7 засідання правління ОСББ Гетьмана Сагайдачного 121 від 18.10.2017 року по питанню щодо демонтажу конструкцій на прибудинковій територій біля під'їзду № 4 було вирішено демонтувати металеву конструкцію з встановленням снігозбирачів іншої конструкції. В жодному документі не вказано, що навіс біля нежитлового приміщення відповідача, є саме снігозатримувачем. Посилання на те, що на облаштування металевого козирька біля 4-го під'їзду житлового будинку АДРЕСА_1 було розроблено відповідний проект у березні 2012 року не відповідає дійсності, оскільки згідно відповіді Управління містобудування та архітектури № 15/288 від 07.11.2017 року відповідачу документи дозвільного характеру не надавались, а в 2011 році ТОВ «Екобуд» надавалися лише містобудівні умови та обмеження на перепланування нежитлових приміщень, проте будь-які проектні матеріали документації, яка розроблялася на основі цих умов та обмежень відсутні і даний проект відсутній в матеріалах справи. Згідно наданих відповідачем матеріалів по Постанові № 406 від 07.06.2017 року: п. 6 не відноситься до нежитлових приміщень та багатоповерхових будинків; п. 7 стосується лише тимчасових споруд з полегшених конструкцій для здійснення підприємницької діяльності без влаштування фундаменту, що спростовується фотографіями в справі. Щодо технічного паспорту, то не видно коли та ким він виготовлений. Відсутня відмітка про прийняття в експлуатацію. Щодо плану фасадів, то відсутні дати його виготовлення, а також відповідно до відповіді Відділу державного архітектурно-будівельного контролю № 08127-90/6 від 08.12.2017 року - що реконструкція приміщення зроблена без проектної документації, а тому даний план не є належним доказом. У приписі № 41 від 02.10.2017 року зазначено лише про обладнання прибудинкової території захисними елементами від падіння снігу та льоду, а не про навіс над нежитловим приміщенням. Витяг з протоколу № 6 загальних зборів ОСББ Гетьмана Сагайдачного 121 від 18.07.2018 року не є доказом законності встановлення прибудови(навісу), оскільки там розглядалося питання щодо його знесення, тому просив визнати дії ОСОБА_2 щодо зведення прибудови до багатоквартирного житлового будинку - металевого навісу розміром 20,0 X 3,0 X 2,6 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 приміщення НОМЕР_3, протиправними та зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати прибудову до багатоквартирного житлового будинку - металевого навісу розміром 20,0 X 3,0 X 2,6 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 приміщення НОМЕР_3.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволені позову та пояснив, що статус навісу визначений ПКМ України, згідно наказу МБТІ даний навіс приймається в експлуатацію без будь - якого дозволу, оскільки це тимчасова споруда. Загальними зборами ОСББ було вирішено встановити захисні елементи від снігу, тобто прийняли рішення про встановлення навісу. Даною спорудою користується багато людей, як захистом від опадів. Встановити на будинку іншу споруду є неможливим. Інспекція з благоустрою винесла припис про встановлення накриття, а не за порушення вже встановленого навісу. Загальні збори ОСББ не мають компетенції на прийняття рішення про демонтаж вказаної конструкції. В 2011 році відділом архітектури було надано дозвіл на реконструкцію належного йому нежитлового приміщення, він виготовив проект в якому вказано, який саме має бути навіс. Для магазину необхідно було здійснити технічне переоснащення, тому він виготовив проект, подав декларацію, виготовив технічний паспорт і отримав витяг з ЄДР про готовність об'єкту до експлуатації. Навіс - це ще й елемент водовідведення. В 2017 року він змонтував вказаний навіс, встановив стійки і накриття, по факту навіс відповідає проектним документам. В 2018 році йому було зроблено зауваження про те, що магазин має бути технічно переоснащений. Тому він виконав умови припису. Відділ архітектури дав відповідь про те, що на вказаний навіс не потрібно отримувати дозвіл. Позивач звертався до нього з питання виплати коштів за встановлений навіс, однак, він пояснив, що встановлення навісу - це бажання мешканців будинку. Під вікнами позивача проходить газова труба, яка становить більшу загрозу та умови для проникнення зловмисників до квартири, ніж навіс. В даному випадку встановлений навіс, а не прибудова, на нього неможливо стати, адже людина відразу провалиться. Вказаний навіс був виготовлений частково за рахунок ОСББ, яке надало матеріали на дану конструкцію, а він ї завершував. Так, дійсно йому не надавали дозволи виконавчого комітету. Містобудівні умови на забудову земельної ділянки, оскільки такі документи надавали ТОВ «Екобуд», у яких він придбав нежитлове приміщення.

Представник третьої особи Управління містобудування та архітектури Федорова Ольга Валеріївна в судовому засіданні зазначила, що покладається на розсуд суду при вирішенні спору, підтримала письмові пояснення від 12.02.2019 року, в яких зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до управління містобудування Білоцерківської міської ради із заявою 04.11.2017 року щодо законності будівництва прибудови з навісом під квартирою кв. НОМЕР_1 в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1. За письмовим зверненням гр. ОСОБА_1, управлінням була надана відповідь (вихідн. №15/288 від 07.11.2017 р.) в якій заявника було повідомлено, що управлінням гр. ОСОБА_2 не надавались документи дозвільного характеру на прибудову з навісом розміром 20,0 х 3,0 х 2,6 м по АДРЕСА_1. Інших звернень до управління містобудування та архітектури від гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 по вищевказаному питанню не надходило. Також, зазначила, що на встановлення тимчасової споруди - навісу дозволи управлінням не видаються і відповідач з таким питання не звертався, однак необхідно враховував добросусідство, тому необхідно було б отримувати згоду сусідів, в тому числі позивача, на встановлення такої конструкції. На тимчасові споруди не передбачається встановлення фундаменту, навіс не є приміщенням, коли в об'єкта є опори, вона являється малою архітектурною спорудою. В даному випадку при наявності вказаного навісу існує загроза, як для позивача так і для мешканців будинку.

Представник третьої особи, начальник Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області Дорогань Володимир Леонідович, в судовому засіданні зазначив, що покладається на розсуд суду при вирішенні спору та пояснив, що навіс не має стін, не є приміщенням і не є прибудовою, в даному випадку він є елементом благоустрою, тому на нього не потрібно складати містобудівні умови. Звичайна людина на вказаний навіс не зможе вибратись, оскільки провалиться, тому він не створює позивачу небезпеки, а більшу небезпеку для людей становить падіння снігу та бурульок, від якого захищає навіс. Оскільки було рішення ОСББ про встановлення навісу, тому і дане ОСББ має відповідати за позовом. В даному випадку навіс є малою архітектурною формою розбірної конструкції. На даху будинку за вказаною адресою можливо було встановити снігоутримувачі, згідно ДБН, а саме встановлюється борт 10-15 см., який не дозволяє снігу з'їхати донизу. В даному випадку вказаний навіс не являється таким снігоутримувачем, згідно вказаних норм. Відділ державного архітектурно-будівельного контролю не має права проводити обстеження об'єкта, оскільки він відноситься до об'єктів благоустрою. Відповідач встановив під навісом вимощування (елемент благоустрою), а не фундамент. Проектна документація на навіс не передбачена законодавством. У випадку здійснення прибудови чи реконструкції нежитлового приміщення необхідно було б отримувати дозволи на такі роботи, а в даному випадку вказана конструкція не є прибудовою.

Суд, вислухавши учасників справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. ч. 2,3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні, право власності є непорушним.

Ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, 09.05.1947 року народження, є власником квартири НОМЕР_1, розташованої в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.03.2010 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.2,3).

Відповідач ОСОБА_2, 26.05.1968 року народження, на підставі свідоцтва про право власності № 60222 від 17.01.2013 року, виданого реєстраційною службою Білоцерківського управління юстиції Київської області, є власником нежитлового приміщення НОМЕР_3, загальною площею 59,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с. 77).

У вказаному будинку створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гетьмана Сагайдачного, 121».

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 1 ст.7 вищенаведеного Закону, співвласники зобов'язані (серед іншого) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин.

Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника ( ч.2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартиного будинку», здійснення спіпіввласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

Як вбачається з Витягу з протоколу загальних зборів ОСББ «Гетьмана Сагайдачного, 121» від 17.05.2017 року (а.с.71) за підсумками голосування співвласників квартир та нежитлових приміщень прийнято рішення про встановлення захисних елементів від падіння снігу з даху будинку.

02.10.2017 року Комунальною установою Білоцерківської міської ради «Інспекції з благоустрою міста Біла Церква» було винесено припис (а.с.72) з якого вбачається, що керівнику ОСББ «Гетьмана Сагайдачного, 121» Северин С.Ю. запропоновано до 15.10.2017 року провести підготовку житлового будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкового обладнання до експлуатації в зимовий період, зокрема обладнати прибудинкову територію (підходи до під'їздів та проходи) захисними елементами від падання з даху снігу та льоду, згідно «Правил благоустрою території м. Біла Церква», пункт 15.1.13.

Також, встановлено, що у серпні 2017 року відповідачем були проведені будівельні роботи по реконструкції належного йому нежитлового приміщення НОМЕР_3 під магазин та встановлено навіс розміром 20,0х3,0х2,6м на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що не заперечується сторонами.

Як вбачається з протоколу № 7 засідання правління ОСББ «Гетьмана Сагайдачного, 121» (а.с.28) 18.10.2017 року на порядку денному засідання правління ОСББ «Гетьмана Сагайдачного, 121» вирішувалося питання щодо демонтажу конструкції на прибудинковій території біля під'їзду №4 та було вирішено демонтувати металеву конструкцію на прибудинковій території біля під'їзду №4 з встановленням снігорізів іншої конструкції, однак, як зазначили в судовому засіданні сторони та свідки, вказане рішення не було виконано.

Наданий відповідачем витяг з протоколу № 6 загальних зборів ОСББ «Гетьмана Сагайдачного, 121» від 1807.2018 року щодо не прийняття рішення про знесення прибудови з боку під'їзду № 4 будинку АДРЕСА_1( а.с 73), суд не приймає до уваги, оскільки даний доказ не узгоджується з іншими доказами та показами свідків. Крім того, в даному протоколі вказано про знесення прибудови, а предметом даного спору є металева конструкція (навіс) на прибудинковій території біля під'їзду № 4 будинку АДРЕСА_1.

06.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся із скаргою до міського голови Білоцерківської міської ради Київської області на дії ОСОБА_2 щодо встановлення металевої конструкції розміром 20,0х3,0х2,6 (м) (а.с.24-25).

Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області у листі №Д-5013 від 03.10.2018 року (а.с.26) повідомив ОСОБА_1, що будинок, який розташований по АДРЕСА_1, має статус об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сагайдачного, 121». Вищим органом ОСББ є рішення загальних зборів. До компетенції загальних зборів членів ОСББ «Гетьмана Сагайдачного, 121» відносяться: затвердження Статуту ОСББ; обрання правління і ревізійної комісії ОСББ; затвердження балансу і звіту правління за минулий рік; затвердження балансу і звіту правління за минулий рік; затвердження кошторису витрат і доходів на наступний рік; затвердження звіту ревізійної комісії; визначення розмірів, порядку формування і використання фондів ОСББ; визначення розмірів оплати праці голови Правління, а також кошторису на управління будинку; прийняття рішень про реорганізацію чи ліквідацію ОСББ; встановлення термінів, порядку і розміру внесків на капітальний ремонт будинку і внесків на утримання будинку і прибудинкової території; розгляд скарг на дії (бездіяльність) Правління і ревізійної комісії ОСББ; прийняття рішень про ремонт будинку та про будівництво господарських чи інших споруд. Виходячи з вище викладеного, йому було рекомендовано всі питання щодо роботи голови правління та непогодження з прийнятими рішеннями загальних зборів, що необхідності встановлення снігозатримувачів, вирішувати на правлінні ОСББ або загальних зборах на засадах розуміння та добросусідства.

04.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області, стосовно законності будівництва прибудови з навісом під квартирою НОМЕР_2 та квартирою НОМЕР_1 в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1.

З листа - відповіді Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області №15/288 від 07.11.2017 року на вище зазначену заяву (а.с.16) вбачається, що управлінням містобудуванням та архітектури ОСОБА_2 не надавались документи дозвільного характеру на прибудову з навісом розміром 20,0х3,0х2,6м. В 2011 році управлінням містобудування та архітектури надавались ТОВ «Екобуд» містобудівні умови та обмеження за №98 від 16.12.2011 року на перепланування нежитлових приміщень цокольного поверху багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 під приміщення для улаштування кладовок мешканців будинку, салону краси та магазину по продажу промислових товарів. Проте, в управлінні містобудування та архітектури відсутні будь-які проектні матеріали документації, яка розроблялась на основі цих містобудівних умов та обмежень.

Як вбачається з листа Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області №15/993 від 07.11.2017 року (а.с.17) за зверненням ОСОБА_1 Управлінням містобудування та архітектури було проведено перевірку видачі документів дозвільного характеру на будівництво ОСОБА_2 та було встановлено, що ОСОБА_2 не видавались ні дозволи виконавчого комітету Білоцерківської міської ради ні містобудівні умови і обмеження на забудову земельної ділянки, видача яких регламентована ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З листа Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області №15/916 від 06.12.2017 року (а.с.22) вбачається, що демонтаж будівель, споруд та їх частин не входить до компетенції управління містобудування та архітектури. Дозвільним документом, який надає управління містобудування та архітектури, є вихідні дані для проектування, а саме - містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. Проте, згідно п.26 «Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 р. за №109, на зовнішнє оздоблення будівель та споруд і внутрішнє оздоблення містобудівні умови та обмеження не надаються. Проте, містобудівні умови та обмеження замовник зобов'язаний отримати в разі здійснення прибудови до багатоквартирного житлового будинку. В разі, коли замовник має намір здійснити прибудову, через яку збільшується небезпека проникнення зловмисників в приміщення над прибудовою, в містобудівних умовах може бути прописана вимога улаштувати захисні решітки у вікнах над прибудовою замовника за кошти замовника прибудови. Заміна існуючих заповнень, віконних, балконних та дверних блоків (в тому числі захисних решіток) входить до «Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року за №406 (пункт 4). Згідно ст.14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник має право вимагати захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства від статутних органів.

Як вбачається з листа Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області №08127-90/6 від 08.12.2017 року (а.с.18) відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради в межах наданих повноважень розглянуто звернення ОСОБА_1, стосовно дотримання вимог містобудівного законодавства під час будівництва прибудови та нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку за адресою АДРЕСА_1. Посадовими особами Відділу в листопаді 2017 року здійснено виїзд на місце в межах повноважень, за результатами якого встановлено, що ОСОБА_2 у власному нежитловому приміщенні НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_1 виконав будівельні роботи по реконструкції вищезазначеного нежитлового приміщення під магазин без проектної документації та документу, що надає право на виконання будівельних робіт, а також не забезпечив здійснення авторського та технічного нагляду на об'єкті будівництва та експлуатує нежитлове приміщення без введення його в експлуатацію, що є порушення вимог ст.с.29,31,34,36, ч.8 ст.39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності». За вчиненні правопорушення посадовими особами Відділу щодо ОСОБА_2 було складено акт перевірки №2 від 28.11.2017 року, протокол про адміністративне правопорушення №1-Л-А 2811/2 від 28.11.2017 року, припис про усунення порушень вимог містобудівного законодавства №С-2811/2 від 28.11.2017 року та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.9 ст.96 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн. (постанова №А-0612/2 від 06.12.2017). Навіси не є об'єктами будівництва облаштування яких не потребує отримання дозволу від Відділу на їх облаштування. Контроль за облаштування навісів не входить до повноважень Відділу.

З листа «Інспекції з Благоустрою м. Біла Церква» Комунальної установи Білоцерківської міської ради №931 від 20.12.2017 року (а.с.21), розглянувши звернення ОСОБА_1 від 22.11.2017 року №4672/1-7 по питанню облаштування металевого козирка біля житлового будинку АДРЕСА_1 повідомили, що металевий козирок біля 4-го під'їзду встановлений на підставі позитивного рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Гетьмана Сагайдачного, 121» (протокол №4 від 17.05.2017 року п.4 питання порядку денного №7). На його облаштування було розроблено відповідний проект у березні 2012 року. За інформацією голови правління ОСББ «Гетьмана Сагайдачного, 121» збитків майну при його облаштуванні жодному співвласнику будинку та майну, що перебуває у спільній власності не нанесено. Разом з тим питання встановлення металевого козирка було обговорено на засіданні правління ОСББ (протокол №4 від 17.05.2017 року п.4 питання порядку денного №7) і в результаті голосування було вирішено, що демонтаж металевої конструкції проводити після встановлення снігоутримуючих елементів іншої конструкції, щоб не наражати на безпеку співвласників ОСББ та мешканців міста.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначив, що ним було проведено переобладнання нежитлового приміщення під магазин відповідно до вимог законодавства. Також, відповідач стверджував, що для встановлення навісу йому не потрібно було отримувати будь - які дозволи, згідно із п.6 Постанови КМ України «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» від 7 червня 2017 р. № 406.

Так, відповідно до п.6 Постанови КМ України «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» від 7 червня 2017 р. № 406, затверджено перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків.

Однак, дана норма передбачена для робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, та не застосовується до нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

За положеннями ч. 4 ст. 189 ЖК України особи винні у незаконному переобладнанні та/або переплануванні жилих будинків (квартир), інших жилих приміщень, призначених та придатних для постійного або тимчасового проживання, нежилих приміщень, розташованих у жилих будинках, та/або використанні їх не за призначенням несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством.

Ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт визначається як документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» від 30.09.2009р. № 1104, встановлено, що для проведення будівельних робіт необхідно мати дозвіл на виконання будівельних робіт, який засвідчує право на виконання таких дій замовником та підрядником.

Положенням Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що право на виконання будівельних робіт надається після отримання дозволу Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил.

Ст. 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Ст. 12 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що до компетенції органів місцевого самоврядування у сфері містобудівельної діяльності на їх території належить право затвердження місцевих правил забудови, внесення змін у зазначені документи за поданням спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», прибудинкова територія є об'єктом у сфері благоустрою населених пунктів.

Статтею 14 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 року N 2807-IV передбачено використання об'єктів благоустрою до їх функціонального призначення, для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони, з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Посилаючись на п.1 статті 16 Закону України «Про благоустрій», на об'єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу, в разі, якщо обов'язковість отримання такого дозволу передбачена законом.

Ст. 25 Закону України «Про благоустрій», передбачено утримання та благоустрій прибудинкових територій багатоквартирних житлових будинків, утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку належних до нього будівель, споруд, проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Відповідальність за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів зазначено у статті 42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та згідно пункту 3, порушення встановлених законодавством екологічних, санітарно-гігієнічних вимог та санітарних норм під час проектування, розміщення, будівництва та експлуатації об'єктів благоустрою.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим Законом.

Ст. 31 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.

30.08.2018 року рішенням Білоцерківської міської ради Київської області №2571-55-VІІ затверджено положення «Про структурні підрозділи міської ради та її виконавчого комітету», а саме відділу державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради (а.с.119-122).

Як вбачається з додатку 18 до рішення міської ради від 30.08.2018 року Положення про відділ державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради (а.120-122) відділ державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради утворюється як виконавчий орган Білоцерківської міської ради.

Відповідно до пункту 4 даного положення Відділ ДАБК надає, отримує, реєструє, повертає документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, відмовляє у видачі таких документів, анулює їх, скасовує їх реєстрацію; приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти (видає сертифікати, реєструє декларації про готовність об'єкта до експлуатації та повертає такі декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків, скасовує їх реєстрацію); подає Держархбудінспекції України інформацію, необхідну для внесення даних до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів; здійснює державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації щодо об'єктів, розташованих на території міста Білої Церкви; здійснює контроль за виконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів держархбудконтролю; розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб держархбудконтролю; розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності із прийняттям відповідних рішень.

Відповідно до п.п.1,8,15 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ №466 від 13 квітня 2011 року, будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту. Для отримання права на початок будівельних робіт замовник повинен надати декларацію до дозвільного органу відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвільний документ, що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Під проектом слід розуміти залежно від категорії об'єкта будівництва відповідний склад документації, визначеної ст.ст.1,7 та 8 Закону України «Про архітектурну діяльність», отриманої відповідно до ст.ст.29,31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до ст.ст.27,30 зазначеного Закону.

Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров'ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.

В даному випадку, відповідачем не спростовані доводи позивача щодо проведення реконструкції нежитлового приміщення з урахуванням зазначених норм, в тому числі з отримання дозволу співвласників багатоквартирного будинку на проведення таких робіт.

З наданих відповідачем доказів в підтвердження заперечень, а саме: копії плану фасадів на технічне переоснащення нежитлових приміщень для улаштування магазину по АДРЕСА_1 ( а.с. 74), копії генплану ( а.с.75), витягу з технічного паспорту від 28.03.2018 року ( а.с.76), не можливо достовірно встановити виконання ним вимог законодавства щодо проведення переобладнання нежитлового приміщення і в даних матеріалах відсутня інформація щодо влаштування проходу з боку будинку АДРЕСА_1 поблизу під'їзду № 4 та встановлення навісу.

Відповідно до «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. 2 Наказу Міністерства житлово-комунального господарства № 389 від 29.11.2011 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків» прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, що визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та яка необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку і забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, відповідно до ч. 3ст. 42 Земельного кодексу України, визначається співвласниками.

Відповідно до ч.2 ст. 42 Земельного Кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки,а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія,що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм ст. 42 ЗК України випливає, що земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

Як вбачається з листа Управління регулювання земельних відносин Білоцерківської міської ради Київської області №10-10-1096 від 20.11.2017 року (а.с.19) земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_1, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, згідно рішення міської ради у власність чи користування не передавалася та відноситься до земель комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква. Відповідно до рішення Білоцерківської міської ради від 31.10.2017 року №1568-VII «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Гетьмана Сагайдачного, 121» надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,8480 га, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, кадастровий номер: НОМЕР_4.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» статті 376 ЦК суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинно збудованого нерухомого майна.

Пунктом 5 постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» Відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК). При вирішенні справ цієї категорії та застосуванні статті 376 ЦК суди повинні керуватися положеннями законодавства України про містобудування, яке складається, зокрема, із Конституції України, відповідних положень ЦК, Земельного кодексу України (далі - ЗК), законів України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII "Про основи містобудування" (далі - Закон № 2780-XII), від 20 травня 1999 року № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" (далі - Закон № 687-XIV), від 16 вересня 2008 року № 509-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву", від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI), від 22 травня 2003 № 858-IV "Про землеустрій", від 19 червня 2003 року № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання, з дотриманням яких повинно здійснюватися будівництво об'єктів нерухомості.

В спростування доводів позивача відповідач зазначив, що навіс був ним встановлений, як снігоутримувач за погодженням з ОСББ та за спільні кошти співвласників багатоквартирного будинку, однак дані обставини не підтверджені жодними доказами, не узгоджуються з іншими доказами про які зазначено вище у рішенні, та спростовуються показами свідків.

Так, згідно ДБН В.2.6-220:2017, снігозатримувачі ( суцільні або гратчасті металеві бар'єри висотою не менше 150 мм) необхідно встановлювати на даху. Для дахів, скати яких виходять на громадську територію з перебуванням людей, улаштування снігозатримання є обов'язковим.

Як вбачається з показів свідка ОСОБА_4, що посвідчені приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Дуб Н.М. від 07.02.2019 року (а.с.109), ОСОБА_4 вказала, що вона являється власником квартири НОМЕР_5 будинку, АДРЕСА_1 та заступником голови правління ОСББ «Гетьмана Сагайдачного, 121». Вона була присутня на загальних зборах співвласників 17.05.2017 року, дозволу на встановлення металевої конструкції з навісом біля житлового будинку співвласники не давали та форму і кошторис такої конструкції не затверджували. На зборах пропонували встановити снігозатримуючі елементи на даху будинку. Голова правління Северин С.Ю. з членами правління питання про встановлення металевої конструкції не обговорював, рішення засідання правління не приймалось, кошторис на проведення таких робіт не затверджувався. На засідання правління ОСББ «Гетьмана Сагайдачного, 121» від 19.09.2017 року, на якому обговорювалось питання про демонтаж даної конструкції, її не запросили. У жовтні 2017 року вона дізналась про те, що засідання правління проводилось без її участі і вона висловила свою окрему думку по питанню демонтажу металевої конструкції і подала письмове звернення Северину С.Ю. 08.10.2017 року. Від голови правління вимагала демонтувати конструкцію, яку вважає незаконно встановленою та такою, що порушує права власників квартир НОМЕР_2 та НОМЕР_1. На засіданні правління ОСББ «Гетьмана Сагайдачного, 121» від 18.10.2017 року було повторно більшістю членів вирішено питання про демонтаж металевої конструкції з навісом.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 показала, що вона сусідка позивача та є членом правління ОСББ «Гетьмана Сагайдачного, 121». Відповідач є власником нежитлового приміщення в їхньому будинку. Добудову до магазина відповідач зробив в кінці серпня 2017 року. У 2017 році відбулися збори, на які не було надано жодних документів на цю прибудову (навіс). Через два тижні після цих зборів, знову зібрали збори на яких зобов'язали голову правління винести рішення про демонтаж даного навісу. ОСОБА_2 на зборах не було, чи повідомляли його про збори їй не відомо. 17.05.2017 року на загальних зборах ставилося питання про встановлення снігозатримних систем. ОСОБА_2 у членів правління та сусідів дозволів на встановлення навісу не брав. Під навісом стоять штирі, в літній період вони перетворюються на столики. Навіс розташований під квартирами НОМЕР_1 і НОМЕР_2. На її думку - це прибудова, яка з однієї сторони прикріплена до будинку, а з іншої сторони стовпи вмуровані в бетон. 18.07.2018 року на зборах не вирішувалося питання про знесення навісу. Небезпека по периметру усього будинку, дана прибудова захищає мешканців від снігу і дощу. На першому засіданні правління відповідач казав, що це його навіс, а потім вони дізналися, що «доля» їхніх коштів витрачена на це накриття. Дане накриття порушує права позивача, так як установка його з ним не узгоджена, цей навіс розташований близько до вікон квартири позивача. Потрібно на даху встановити снігорізи, а не під вікнами квартир.

Таким чином, на загальних зборах ОСББ «Гетьмана Сагайдачного, 121» від 17.05.2017 року було вирішено питання про встановлення захисних елементів від падіння снігу з даху будинку, а не про надання дозволу відповідачу про здійснення переобладнання нежитлового приміщення з навісом над ним, а встановлений ним навіс не відноситься до системи снігозатримання, згідно ДБН.

Враховуючи вимоги чинного законодавства щодо володіння, користування і розпорядження майном, яке перебуває у спільній сумісній власності, виконання робіт з перебудови та перепланування нежилих у жилих будинках приміщень із подальшим використанням їх у власності одного із співвласників допускається за наявності відповідного на це дозволу та за погодженням з іншими співвласниками, без обмеження інтересів та житлових прав співвласників будинку.

В судовому засіданні встановлено, що металева конструкція на цокольному поверсі над нежитловим приміщенням у житловому багатоквартирному будинку № АДРЕСА_1 встановлена відповідачем ОСОБА_2 самовільно, без дозвільних документів, і дана конструкція порушує права власника квартири НОМЕР_2, яка належить позивачу.

Враховуючи те, що вказані переобладнання не погоджені зі співвласниками, здійснені без дозвільної документації та містобудівних умов, порушують законні права та інтереси інших співвласників, таку надбудову необхідно демонтувати.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює « право на суд », в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( рішення від 21 лютого 1975 року у справі « Голдер проти Сполученого Королівства » ( Colder v. the United Kingdom ), п. п. 28 - 36. Series A № 18 ). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення « спору судом ».

Згідно ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У відповідності до ст. ст. 76 - 83 ЦПК України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, № 63566 / 00, § 23, Європейського суду з прав людини , від 18 липня 2006 року).

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

На переконання суду обраний позивачем спосіб захисту прав є ефективним та забезпечує поновлення порушеного права.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення у повному обсязі, оскільки дії ОСОБА_2 щодо зведення до багатоквартирного житлового будинку металевого навісу розміром 20,0х3,0х2,6 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приміщення НОМЕР_3, є протиправними та слід зобов'язати відповідача демонтувати металевий навіс розміром 20,0х3,0х2,6 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приміщення НОМЕР_3.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача. Судові витрати складаються з судового збору (1405,60 грн.), який позивач сплатив при подачі позову до суду, що підтверджується платіжними дорученнями №24051961-1 від 25.09.2018 року та №70 від 26.09.2018 року, тому з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі 1405 грн. 60 коп.

Керуючись ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 391, 369, 376, 386 ЦК України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про основи містобудування», Законом України «Про планування і забудову територій», Законом України «Про місцеве самоврядування в України», Законом України «Про архітектурну діяльність», Законом України «Про благоустрій», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст.ст. 4, 12, 76 - 82, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_6, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_7, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2), треті особи: управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області ( ЄДРПОУ: 25300275, місцезнаходження: Київська область, м. Біла Церква, бул. Олександрійський,75, прим. 134), відділ державного архітектурно - будівельного контролю Білоцерківської міської ради Київської області (ЄДРПОУ: невідомий, місцезнаходження: Київська область, м. Біла Церква, вул.. Павліченко,14а), про визнання протиправними дій відповідача щодо зведення прибудови до багатоквартирного житлового будинку та демонтування зведеної прибудови, задовольнити.

Визнати дії ОСОБА_2 щодо зведення до багатоквартирного житлового будинку металевого навісу розміром 20,0х3,0х2,6 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приміщення НОМЕР_3, протиправними.

Зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати металевий навіс розміром 20,0х3,0х2,6 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приміщення НОМЕР_3.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1405,60 грн. ( одна тисяча чотириста п'ять гривень 60 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.05.2019 року.

СуддяО. В. Бондаренко