Рішення № 81882908, 05.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року Справа № 0440/5050/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника відповідача Базюкевича Є.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , третя особа: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , третя особа Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

стягнути з відповідача суму податкового боргу з транспортного податку у розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 має податковий борг, який виник у зв`язку із несплатою відповідачем у встановлений термін транспортного податку за 2015 рік у сумі 25000,00 грн. Заборгованість у добровільному порядку протягом строків, визначених чинним законодавством, не погашена, тому контролюючий орган звернувся до суду із відповідним позовом.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2018р. прийнято до провадження адміністративну справу №0440/5050/18 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

27.08.2018 року надійшов до суду зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, у якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №1065-17, видане Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області.

Ухвалою від 10 вересня 2018 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення до спільного розгляду з первісним позовом Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , третя особа Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу.

Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №0440/5050/18.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 року вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що ОСОБА_1 не отримував оскаржуване повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №1065-17, а тому вважається, що суми, вказані в повідомленні не є узгодженими, так як на теперішній час не розпочався сплив строку сплати нарахованої суми. Крім того, позивач вказує, що зобов`язання по транспортному податку за 2015 рік є протиправним, оскільки рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році, не можуть бути застосовані в цьому ж 2015 році.

Позивач зустрічний позов не визнав, проти його задоволення заперечив та надав письмовий відзив, в якому зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень контролюючого органу.

Представник ДПІ у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за ОСОБА_1 зареєстрований транспортний засіб - автомобіль марки «Honda Pilot» 2013 року випуску, об`єм двигуна 3471 куб.см.

ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області (нині перейменовано у ДПІ у Шевченківському р-ні м.Дніпра ГУ ДФС України) прийнято податкове-повідомлення-рішення форми «Ф» від 16.06.2015 року №1065-17, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за період 2015 року в розмірі 25000,00 грн.

На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сформовано по Губенко В.В. податкову вимогу від 03.12.2015 р. №1439-23.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 з 01 січня 2015 року введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України "Транспортний податок".

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Відповідно до п.8.1 ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Транспортного податку немає у переліку загальнодержавних податків та зборів. Проте, відповідно до п.9.4 ст.9 Податкового кодексу України встановлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Згідно ст.10 Податкового кодексу України встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний.

Відповідно до пп.10.1.1 ст.10 Податкового кодексу України є податок на майно, який складається із 3 різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п.7.1 ст.7 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до ст.265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Таким чином, транспортний податок, згідно з Податкового кодексу України, є місцевим податком.

Згідно з п.8.3 ст.8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п.24 ч.1 ст.26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.143 Конституції України.

Відповідно до п.10.3 ст.10 Податкового кодексу України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Таким чином, безпосереднє встановлення місцевих податків, в тому числі транспортного податку є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків, відповідно до якого рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Отже, місцеві ради, згідно з Податкового кодексу України, мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Встановлення такого податку здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

За правилами ст.3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

З урахуванням викладеного слідує, що нові податки практично не можуть бути визнані обов`язковими до сплати в 2015 році, оскільки місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

При цьому, відповідно до п.12.5 ст.12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. Тому за умови дії підп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте.

З урахуванням змісту норм Податкового кодексу України, Верховна Рада України не є уповноваженою на встановлення місцевих податків, оскільки відповідно до п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 цього Кодексу Верховна Рада України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Отже, наявність у Податковому кодексі України норм, які регулюють правила справляння транспортного податку, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради або якщо не сплинув строк, протягом якого таке рішення мало бути прийняте. Відповідно, висновок про те, чи скористалася місцева рада своєю компетенцією щодо встановлення місцевого податку, можна зробити лише після закінчення бюджетного періоду, протягом якого мало бути реалізоване відповідне повноваження.

При цьому, принцип стабільності, закріплений у підп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу. Так, згідно вказаної норми, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що застосування контролюючим органом положень ст.267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році. В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для визначення ОСОБА_1 за 2015 р. суми податкового зобов`язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн., оскільки запроваджені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» зобов`язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб виникають у платників податків лише після 01.01.2016 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом невірно застосовано до позивача транспортний податок, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №1065-17 підлягає скасуванню, відповідно, позов Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення податкового боргу задоволенню не підлягає.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно з частиною 1статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Надаючи оцінку зібраним доказам та доводам, викладених сторонами, суд вважає, що зустрічний адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому стягнення за оскаржуваним податковим повідомленням-рішеннмя та податкової вимоги задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління управління ДФС в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №1065-17, видане Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 15 березня 2019 року.

Суддя О.В. Єфанова