Рішення № 81882522, 21.05.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 травня 2019 р. Справа № 120/932/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса Михайла Богдановича, розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до: Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказав, що 01.12.2018 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля позивача, який перевозив сою. За результатами габаритно-вагового контролю 01.12.2018 року складено акт № 085542 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. У вказаному акті зафіксовано, що на автодорозі М-05 «Київ-Одеса» (450 км + 500 м) автомобіль RENAULT MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з вантажем соєю, перевищив нормативно допустиме осьове навантаження (нормативно допустиме: 11,22/11,22/22,44 т; фактичне: 6,38/9,64/24,26 т). При цьому, повна маса автомобіля складала 40,28 т, при нормативно допустимій 40,8 т.

Того ж дня складено довідку про результати здійснення габаритно - вагового контролю, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким нараховано до сплати позивачу 1341,36 евро.

29.01.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області, на підставі акту № 085542 від 01.12.2018 року, винесено постанову № 089515 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Вважаючи розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального, користування від 01.12.2018 року, складений Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області, та постанову Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 089515 від 29.01.2019 року про застосування адміністративно - господарського штрафу протиправними, з метою їх скасування, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою від 21.03.2019 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 01.12.2018 року, який складений Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області (а.с. 29-30).

Ухвалою від 22.03.2019 року за вказаним позовом в частині позовних вимог відкрито провадження у справі. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень. Також запропоновано позивачу подати до суду письмові пояснення щодо наявності підстав для заміни відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті на належного - Укртрансбезпеки у Вінницькій області чи необхідності залучення Укртрансбезпеки у Вінницькій області в якості співвідповідача.

Ухвалою суду від 02.05.2019 року залучено до участі у справі у процесуальному статусі другого відповідача Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області. При цьому, додаткові пояснення, що на дійшли на адресу суду від представника позивача, щодо можливості заміни первісного відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті на належного - Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, судом до уваги не брались, оскільки такі надійшли після видалення суду до нарадчої кімнати для вирішення питання про заміну відповідача чи залучення співвідповідача.

26.04.2019 року представник Державної служби України з безпеки на транспорті подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Крім того, вказав, що за результатами проведення рейдової перевірки транспортного засобу позивача було встановлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме не надано усіх необхідних документів для перевезення вантажу, що визначені статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Також зазначив, що позивача своєчасно та належним чином повідомлено про розгляд справи про вимог законодавства про автомобільний транспорт. В подальшому відбувся розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт позивачем, під час якого був присутній ОСОБА_1 Однак, жодних документальних доказів та/або пояснень щодо відсутності вини чи незаконності/протиправності у діях уповноважених осіб Укртрансбезпеки позивач не надав. Тому, на думку представника Державної служби України з безпеки на транспорті, відповідачі діяли на підставі, в порядку та у спосіб визначений чинним законодавством України.

14.05.2019 року на адресу суду від представника Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, який ним фактично подано як представником Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області, що видно із вступної частини відзиву. До поданого відзиву не долучено довіреності представника Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Водночас суд наголошує, що про необхідність належного оформлення представництва інтересів Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області шляхом виготовлення та подання до суду належної довіреності, зазначалося в ухвалі суду від 02.05.2019 року. Однак, такі роз`яснення Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області були проігноровані.

Тому, суд оцінює критично, поданий 14.05.2019 року, відзив на позовну заяву та до уваги під час розгляду адміністративної справи не бере. Відтак, Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області свою позицію щодо заявлених позовних вимог в належній та допустимій заяві по суті не виклало.

Процесуальним правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

В судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Разом із цим, в прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу без участі позивача.

Представники відповідачів у судове засідання також не прибули, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися завчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження без участі представників сторін.

Разом із цим, згідно вимог ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

01.12.2018 року посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, затвердженого начальником Укртрансбезпеки в Одеській області 23.11.2018 року, та відповідно до направлення на рейдову перевірку від 23.11.2018 року № 026295, на автодорозі М-05 «Київ-Одеса» (450 км + 500 м) проводилась рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с. 22-23).

Під час вказаної перевірки посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля позивача, який перевозив сою.

За результатами габаритно-вагового контролю 01.12.2018 року складено акт № 085542 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. У вказаному акті зафіксовано, що на автодорозі М-05 «Київ-Одеса» (450 км + 500 м) автомобіль RENAULT MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з вантажем соєю, перевищив нормативно допустиме осьове навантаження (нормативно допустиме: 11,22/11,22/22,44 т; фактичне: 6,38/9,64/24,26 т). При цьому, повна маса автомобіля складала 40,28 т, при нормативно допустимій 40,8 т (а.с.15).

Того ж дня складено довідку про результати здійснення габаритно - вагового контролю, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким нараховано до сплати позивачу 1341,36 евро (а.с. 16-17).

В подальшому позивача повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

29.01.2019 року, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області, на підставі акту № 085542 від 01.12.2018 року, винесено постанову № 089515 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн (а.с. 24).

Не погодившись із вказаною постановою, з метою її скасування, позивач оскаржив її до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344.

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Разом з цим, відповідно до абз. 4 ст. 6 Закону № 2344 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 цього Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами п. 14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з абз. 2 п. 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що підставою для її прийняття стала норма ч. 4 ст. 48 та ст. 60 Закону №2344.

Так, ст. 60 Закону №2344, на підставі якого до позивача застосовано штраф, передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема: за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У свою чергу, відповідно до положень ч. 4 ст. 48 Закону №2344 у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено п. 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті .

Як зазначалося, за результатами габаритно-вагового контролю 01.12.2018 року складено акт № 085542 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. У вказаному акті зафіксовано, що на автодорозі М-05 «Київ-Одеса» (450 км + 500 м) автомобіль RENAULT MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з вантажем соєю, перевищив нормативно допустиме осьове навантаження (нормативно допустиме: 11,22/11,22/22,44 т; фактичне: 6,38/9,64/24,26 т). При цьому, повна маса автомобіля складала 40,28 т, при нормативно допустимій 40,8 т (а.с.15).

Відповідно п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 3 ч. 1 Порядку №879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно п. 22.5 Правил дорожнього руху України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів (п. 3 ч. 1 Порядку №879).

Як встановлено судом, позивач під час провадження підприємницької діяльності, а саме під час переведення сої автомобілем RENAULT MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевищив нормативно допустиме осьове навантаження (нормативно допустиме: 11,22/11,22/22,44 т; фактичне: 6,38/9,64/24,26 т).

Водночас документи, які передбачені ч. 4 ст. 48 Закону №2344 (дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів) у водія автомобіля, під час проведення рейдової перевірки, були відсутні. Відсутність вказаних документів, в силу приписів ст. 60 Закону №2344 є достатньою правовою підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, що в свою чергу накладено оскаржуваною постановою. Відтак, постанова № 089515 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Надаючи оцінку іншим доводам позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови, суд зазначає таке.

Як на підставу для задоволення позовних вимог позивач посилається на те, що повна маса автомобіля складала 40,28 т, при нормативно допустимій 40,8 т. Також позивачем наводились доводи про те, що ним перевозився сипучий вантаж (соя), який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху. Отже, на його думку, властивості сипучого вантажу не дають можливості розподілити його рівномірно та, як наслідок, перенавантаження на вісь могло бути допущено.

Позивач вважає, що відсутня методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси транспортних засобів із вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі. Отже, на його думку, при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який здійснює перевезення сипучих вантажів необхідно брати до уваги лише фактичну повну його масу, без врахування осьового навантаження.

Щодо вказаних аргументів суд зазначає, що водієм транспортного засобу позивача було здійснено перевезення, при якому осьове навантаження на строєну вісь перевищувало допустимі вагові параметри на 8,3 %, а саме маса становила 24,26 т при дозволеній масі 22,4 т на строєні вісь. Вказана обставина позивачем не заперечується.

Як зазначалося, п. 3 ч. 1 Порядку №879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно до п. 4 абз. 2 "Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у п. 22.5 ПДР на 2% від 22 т. (враховуючи сипучість вантажу).

Тобто, законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що еквівалентно 440 кг на строєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого (соя), який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2%.

При цьому, суд оцінює критично посилання позивача щодо специфіки вантажу, зокрема, того, що вантажем була соя, яка має властивість пересипатись у кузові під час руху транспортного засобу, створюючи при цьому нерівномірне навантаження на осі, з наступних мотивів.

Як встановлено, чинним законодавством, не передбачено особливостей виконання вимірювання поосьових навантажень та маси транспортних засобів із вантажем, який має специфіку та здатний пересипатись під час руху. Водночас, законодавством в окресленій сфері передбачено нормативні відхилення та відповідальність за перевищення осьового навантаження хоча б на одну вісь, незалежно від загальної маси вантажу.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що розрахунок не містить назви та технічних характеристик вагового комплексу, не зазначено дані про вимірювальне і зважувальне обладнання, яке використовувалось для визначення факту перевищення поосьового навантаження, не було надано документи щодо метрологічної атестації вимірювального приладу, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Крім того, суд наголошує, що нормами чинного законодавства України не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно - вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно - ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тому ненадання посадовими особами під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не є доказом про протиправність дій останніх та відсутність права використовувати вказане вимірювальне і зважувальне обладнання.

Разом із цим, суд звертає увагу, що позивачем взагалі не ставилося під сумнів питання метрологічної атестації вимірювального приладу, під час проведення рейдової перевірки, як і відсутні докази того, що вказані документи запитувались під час перевірки.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, сума судового збору відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню на користь позивача не підлягає.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 )

Відповідач 1: Державна служба України з безпеки на транспорті (Код ЄДРПОУ 39816845, адреса місцезнаходження: просп. Перемоги, 14, Шевченківський район, м. Київ, 03135)

Відповідач 2: Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, Вінницька область, 21036).

Суддя Богоніс Михайло Богданович