Рішення № 81879885, 22.05.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/261/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання Б. Рижого, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Рівненського міського центру зайнятості

до відповідача Головного управління ДФС у Рівненській області

про стягнення 33 228,86 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Жилка О. В., довіреність № 07-19/129 від 28.01.2019 року,

від відповідача: Льомкіна О. Ю., довіреність № 9003/9/17-00-10-03 від 21.12.2018 року,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Рівненський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому просить, посилаючись на Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", стягнути 33 228,86 грн, виплачених як допомога по безробіттю.

Ухвалою суду від 17.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.05.2019 року.

У судовому засіданні 08.05.2019 року оголошено перерву на 20.05.2019 року.

У судовому засіданні 20.05.2019 року оголошено перерву на 22.05.2019 року.

Ухвалою суду від 22.05.2019 року залучено до участі у справі Головне управлінням ДФС у Рівненській області як правонаступника Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Як вбачається з позовної заяви, 06.03.2015 року ОСОБА_1 звільнено з ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади", відповідно до п.7-2 ст. 36 КЗпП України.

21.07.2015 року ОСОБА_1 зареєструвалася в Рівненському міському центрі зайнятості, отримала статус безробітної, згідно з бухгалтерською довідкою за період з 21.07.2015 року по 12.09.2016 року позивачем виплачено ОСОБА_1 33 228,86 грн матеріальної допомоги по безробіттю.

Заразом постановою Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 817/995/15 від 22.11.2017 року, яка в цій частині залишена без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді, визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області № 23-0 від 06.03.2015 року "Про звільнення ОСОБА_1 ".

11.12.2018 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 33 228,86 грн, мотивуючи її приписом п. 1 ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття".

Відповідач відшкодування у добровільному порядку не провів, отже станом на день подання позову залишається невідшкодованою 33 228, 86 грн матеріальної допомоги по безробіттю, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ч. 3 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття" тощо.

Відповідач відзиву не надав, обставини, викладені у позовній заяві, не спростував, відтак справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 з 1997 року працювала на різних посадах в податкових органах, наказом ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області №5-0 від 29.12.2014 року призначена на посаду головного державного інспектора у відділ адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб.

06.03.2015 року на підставі довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", в.о. начальника ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області прийнято наказ №23-о, яким відповідно до висновку ДПІ у Рівненському районі ГУ ДФС у Рівненській області від 27.02.2015 року № 1433/17-117 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про очищення влади”, ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора відділу адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб відповідно до п. 72 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених Законом України “Про очищення влади”.

21.07.2015 року ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням звернулася до позивача за сприянням у працевлаштуванні, про що свідчить заява останньої про надання статусу безробітного.

21.07.2015 року ОСОБА_1 надано статус безробітної та призначена допомога по безробіттю терміном 360 календарних днів з 28.07.2015 року по 21.07.2016 року (персональна картка № 170015072100021).

ОСОБА_1 перебувала на обліку в Рівненському міському центрі зайнятості в статусі безробітної у період з 21.07.2015 року по 12.09.2016 року та отримала матеріальне забезпечення - допомогу по безробіттю в сумі 33 228,86 грн, що підтверджується довідкою № 01-40/5286 від 27.11.2018 року.

Допомогу по безробіттю перераховано на рахунок № 26256500728780 філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк", на підтвердження чого надано картку реквізитів для проведення операції поповнення карткового рахунку.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 817/995/15 від 22.11.2017 року, яка в цій частині залишена без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді, визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області № 23-0 від 06.03.2015 року "Про звільнення ОСОБА_1 ".

05.06.2018 року на підставі наказу ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області № 10-0 Шульгу Лілію Володимирівну поновлено на роботі на посаді головного державного інспектора відділу адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб з 10.03.2015 року.

11.12.2018 року Рівненським міським центром зайнятості на адресу ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області надіслано повідомлення вих. № 07-17/1798 з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 33 228, 86 грн, так як ОСОБА_1 поновлено на роботі за рішенням суду, однак відповідач на вказану претензію не відповів, боргу не погасив.

Відповідач своїх зобов`язань з відшкодування суми виплаченого позивачем матеріального забезпечення не здійснив, отже за ним рахується заборгованість у розмірі 33 228,86 грн.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із наданням та відшкодуванням матеріальної допомоги по безробіттю, регулювання яких здійснюється Конституцією України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне страхування на випадок безробіття", Законом України "Про зайнятість населення" тощо.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

За змістом ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Частинами 1, 2 ст. 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття створений для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення застрахованих інших функцій згідно із цим кодексом і статутом фонду. Держава є гарантом застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

За ч. 2 ст. 21 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Відповідно до п.п. 1, 19 та п. 21 ч. 2 ст. 22 цього ж Закону територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відповідно до покладених на них завдань здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України: здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи; забезпечують надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Частиною 2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що Фонд зобов`язаний, зокрема виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Згідно з визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття":

- загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків та гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

- страховий випадок - подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи, внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

- об`єкт страхування на випадок безробіття - страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім`ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених ст. 7 цього Закону.

Терміни "застрахована особа", "страхувальники" та "роботодавці" вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Так, у ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" безробітним вважається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видами забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Зважаючи на наведені приписи законодавства, ОСОБА_1 , як застрахована особа, у зв`язку з настанням страхового випадку отримала право на матеріальне забезпечення - допомоги по безробіттю.

За ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, ОСОБА_1 повідомила позивача про те, що на підставі постанов Рівненського окружного адміністративного суду та Житомирського апеляційного адміністративного суду у справі № 817/995/15 від 22.11.2017 року та від 29.05.2018 року відповідно її поновлено на роботі на посаді головного державного інспектора відділу адміністрування доходів і зборів самозайнятих осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб з 10.03.2015 року.

Приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили (п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення").

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття зобов`язаний контролювати правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, вживати заходів до раціонального використання коштів; має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також, незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

У свою чергу, із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду (ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

З урахуванням наведеного судом установлено, що оскільки ОСОБА_1 , як безробітній, виплачено позивачем допомогу по безробіттю в сумі 33 228,86 грн, зважаючи, що її у подальшому поновлено на роботі за рішенням суду, відтак у позивача виникло право на стягнення з відповідача суми виплачених страхових коштів, а в останнього - обов`язок їх повернути.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 33 228,86 грн страхових коштів, виплачених безробітному у зв`язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено в повному обсязі, відтак судовий збір в розмірі 1 921,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 120, 123, 129, 130, 233, 236 - 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Рівненського міського центру зайнятості до Головного управління ДФС у Рівненській області про стягнення 33 228,86 грн задовольнити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, ідентифікаційний код 39394217) на користь Рівненського міського центру зайнятості (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 4, ідентифікаційний код 21084805) 33 228,86 грн матеріальної допомоги по безробіттю.

Стягнути з Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, ідентифікаційний код 39394217) на користь Рівненського міського центру зайнятості (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 4, ідентифікаційний код 21084805) 1 921,00 грн судового збору.

Позивач: Рівненський міський центр зайнятості (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 4, ідентифікаційний код 21084805).

Відповідач: Головне управління ДФС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, ідентифікаційний код 39394217).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 22.05.2019 року.

Суддя О.Андрійчук