Вирок № 81872062, 20.05.2019, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1177/19

Провадження № 1-кп/345/231/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2019 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Юрчака Л.Б., секретаря судового засідання Пукіш В.В., за участю прокурора Хомика О.П., обвинуваченого ОСОБА_1 , представника потерпілого Бушко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області №6 кримінальне провадження про обвинувачення: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП відсутній, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, українця, громадянина України, не працюючого, раніше судимого: 06.10.2011 Калуським міськрайонним судом за ч. 1 ст.185 КК України до покарання у вигляді 240 годин громадських робіт; 26.11.2012 Калуським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у вигляді арешту строком 3 місяці; 06.09.2013 Калуським міськрайонним судом за ч. 3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки; 30.01.2015 Калуським міськрайонним судом за ч. 3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки; 31.01.2019 Калуським міськрайонним судом за ч. 2 ст.185 КК України до покарання у вигляді 1 року обмеження волі; у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 обвинувачується у використанні завідомо підробленого документа, а також у заволодінні чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно.

З обвинувального акту вбачається, що злочин вчинено за наступних обставин:

ОСОБА_1 , в липні 2018 року, перебуваючи по вул АДРЕСА_2 Дзвонарська в м. Калуш, знайшов паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , виданий 21.01.2002 Маневицьким РВ УМВС України у Волинській області і привласнив його.

В той же день, вдома за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 особисто відклеїв фотографію ОСОБА_2 та вклеїв свою фотографію в даний паспорт.

З метою його використання для заволодіння чужим майном шляхом незаконного отримання споживчого кредиту, 06.11.2018 ОСОБА_1 реалізовуючи свій злочинний умисел, з метою використання завідомо підробленого документа та отримання споживчого кредиту для придбання смартфону HUAWEI та аксесуарів до нього, прибув у торгову мережу магазину «Фокстрот» за адресою: Івано-Франківська область, АДРЕСА_4 , вул. АДРЕСА_5 . Хмельницького АДРЕСА_6 50, де і з вказаною метою пред`явив завідомо підроблений ним паспорт фахівцю ДП «Сучасні фінансові рішення», яке на підставі договору виступає повірителем ПАТ «ПУМБ» для кредитування фізичних осіб, тим самим використав його.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 , маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за корисливі злочини, на шлях виправлення не став та повторно вчинив злочин проти власності.

З метою незаконного заволодіння чужим майном, 06.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до фахівця ДП «Сучасні фінансові рішення», яке на підставі договору виступає повірителем ПАТ «ПУМБ» для кредитування фізичних осіб, з метою отримання споживчого кредиту для придбання смартфону HUAWEI та аксесуарів до нього в торговій мережі магазину «Фокстрот» за адресою: Івано-Франківська область, АДРЕСА_5 50, при цьому надавши паспорт на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 виданий Маневицьким РВ УМВС України у Волинській області 21.01.2002 та ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ним особисто підроблений шляхом переклеювання фотографій.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння шахрайським способом майном ПАТ «ПУМБ», ОСОБА_1 , діючи з метою особистого збагачення та корисливих мотивів, повторно, надав повірителю ПАТ «ПУМБ» завідомо підроблений паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 зі своєю вклеєною фотокарткою та ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . В подальшому ПАТ «ПУМБ» 06.11.2018 прийнято рішення про видачу кредиту, у зв`язку з чим, між ОСОБА_1 , який представився ОСОБА_2 та зазначеним Банком, укладено кредитний договір від № 3001163992801 від 06.11.2018, відповідно до умов якого Банк надав кредит в сумі 7 376,81 гривень.

У такий спосіб ОСОБА_1 незаконно заволодів чужим майном, спричинивши ПАТ «ПУМБ» шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_1 також обвинувачується у вчиненні таємного викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно.

З обвинувального акту вбачається, що злочин вчинено за наступних обставин:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 20.30 год. до 20.39 год. знаходився в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ТОВ «Рознет», що в м. Калуш, вул. Дзвонарська, 14, де у нього виник умисел на вчинення крадіжки.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , з торгівельного стелажу магазину, таємно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, умисно, повторно, викрав алкогольний напій – лікер «Шеріданс», об`ємом 0,5 л. вартістю 382,05 грн., з яким покинув вказаний магазин.

Злочинними діями ОСОБА_1 , магазину «Гостинний ДІМ» ТОВ «Рознет», що знаходиться за адресою: вул. Дзвонарська, 14, м. Калуш, завдано матеріальну шкоду на суму 382,05 грн.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся за вчинене.

Представник потерпілого (юридичної особи) ПАТ «ПУМБ» ОСОБА_3 . у судовому засіданні заявлений цивільний позов підтримав у повному обсязі, просив суд його задоволити.

Представник потерпілого (юридичної особи) магазин «Гостинний Дім» ТОВ «Рознет» Дзіндзюра А.С. також подав суду заяву про розгляд справи про обвинувачення ОСОБА_1 у його відсутності, зазначив, що претензій до нього немає, щодо призначення покарання покладається на розсуд суду.

Прокурор у судовому засіданні у судовому засіданні просив суд визнати ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 358 КК України – 100 нмдг; за ч. 2 ст. 190 КК України – 2 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України – 1 рік 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 Кримінально процесуального кодексу України суд, вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 та прокурор не оспорюють всі фактичні обставини справи та правильно розуміють зміст цих обставин; у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції. Роз`яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним допит свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 в судовому засіданні, а також дослідження письмових доказів та на підставі ч.3 ст.349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого.

Враховуючи, що обвинувачений повністю визнав вину у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що його вина у вчиненні злочинів знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, а його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він використовував завідомо підроблений документ, повторно заволодів чужим майном, шляхом обману (шахрайство), повторно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , у відповідності до ст.67 КК України, немає, а суд відповідно до ст. 337 КПК України позбавлений можливості самостійно відшукувати вказані обставини.

Також, за дорученням суду, уповноваженим представником органу пробації, у даному кримінальному проваджені була складена досудова доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_1

Відповідно до положень ч.1 ст.314-1 КПК України, суд враховує зміст досудової доповіді в частині інформації, що характеризує обвинуваченого, а також для прийняття судового рішення про міру покарання.

Зі змісту досудової доповіді вбачається, що ризик повторного вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення - високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб - середній.

Також, досудовою доповіддю визначено, що, беручи до уваги зібрану інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, злочин вчинено маючи незняту, непогашену у встановленому законом порядку судимість, а також високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, відділ пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації, виконання покарання неможливе без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При цьому суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, керуючись ст.65 КК України, враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має постійне місце проживання, невстановленість судом наявності зв`язків з антигромадськими елементами, стан здоров`я, спосіб життя (не працює, раніше неодноразово судимий), позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до: ч. 4 ст. 358 КК України – невеликої тяжкості, ч. 2 ст. 190 КК України – середньої тяжкості, ч. 2 ст. 185 КК України - середньої тяжкості; особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; з урахуванням тих обставин, що обвинувачений покаявся, його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах у виді позбавлення волі.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Так, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_1 раніше був засуджений вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.01.2019 за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 року обмеження волі, але це покарання не відбув та знову вчинив новий злочин, що є підставою для застосування ст. 71 КК України та призначенню покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, що призначається за цим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Крім того, до засудження ОСОБА_1 за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.01.2019, він у липні та листопаді 2018 року вчинив злочини, передбачені ч. 2 ст. 190 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України, що є підставою для застосування ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового зарахування покарання за попереднім вироком.

Відповідно до вимог ст. 72 ч.1 п.1 КК України, при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у виді позбавлення волі, а виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції останнього від суспільства і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Щодо цивільного позову, заявленого позивачем, суд зазначає наступне.

Так, 25.03.2019 представником потерпілого (юридичної особи) АТ «ПУМБ» ОСОБА_3 через канцелярію суду було подано позовну заяву про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення. Позов обґрунтовано тим, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , АТ «ПУМБ» заподіяно матеріальної шкоди, яка складає 7 376,81 грн., розрахунок якої здійснено на підставі ст. 22 ЦК України. На підставі наведеного представник потерпілого/позивача просить суд стягнути із обвинуваченого вищевказану суму грошових коштів.

Згідно вимог ст.127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Крім цього, згідно із вимогами ст.22 ЦК України, передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», при розгляді кримінальної справи суд зобов`язаний на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 надав повірителю ПАТ «ПУМБ» завідомо підроблений паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 зі своєю вклеєною фотокарткою та ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . В подальшому ПАТ «ПУМБ» 06.11.2018 прийнято рішення про видачу кредиту, у зв`язку з чим, між ОСОБА_1 , який представився ОСОБА_2 та зазначеним Банком, укладено кредитний договір від № 3001163992801 від 06.11.2018, відповідно до умов якого Банк надав кредит в сумі 7 376,81 гривень.

Зазначене не заперечувалось обвинуваченим у судовому засіданні.

На підставі наведеного, суд вважає, що позов представника АТ «ПУМБ» Бушко Ігоря Михайловича до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, слід задоволити та стягнути із обвинуваченого розмір завданої його діями матеріальної шкоди – 7 376, 81 грн.

Окрім того, згідно вимог статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого документально підтвердженні процесуальні витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, у разі, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, встановлено ставку судового збору, що становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Беручи до уваги вищевикладене, з цивільного відповідача/обвинуваченого на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1921.00 грн.

В зв`язку з обранням міри покарання у вигляді позбавлення волі, необхідно змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою до набрання вироком законної сили, так як обвинувачений може ухилитись від відбування призначеного судом покарання.

Питання щодо речових доказів слід вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 4 ст. 358 КК України – у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

за ч. 2 ст. 190 КК України – у вигляді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим – у вигляді 1 року позбавлення волі.

У відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та покаранням призначеним за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.01.2019, визначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 1 року 3 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків з урахуванням вимог п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, де передбачено, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, до покарання, обраного ОСОБА_1 , за даним вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.01.2019 і остаточно призначити покарання у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 – домашній арешт, змінити на тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, взявши ОСОБА_1 під варту в залі суду.

Строк покарання відраховувати з моменту фактичного затримання в порядку виконання вироку та взяття під варту з зали суду.

Речові докази – матеріали кредитної справи №3001163992801, договір-доручення №010813-2, довідку №КНО 07.8.3/196, виписку по розрахунку, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження №12018090170001423; CD-R диск, який знаходиться у матеріалах кримінального провадження №12019090170000390 – залишити при відповідних матеріалах.

Цивільний позов представника АТ «ПУМБ» Бушко Ігоря Михайловича до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення – задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП відсутній, паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 20.08.2014 Калуським РВ УДМС в Івано-Франківській області, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , на користь АТ «ПУМБ» (код ЄДРПОУ 14282829, юридична адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4, 04070) 7 376,81 грн. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ДСА України 1921.00 грн. судового збору.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий :