Постанова № 81858670, 21.05.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/9282/19

Провадження № 3/520/2992/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2019 року суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі Цвігун А.В., за участю прокурора Зайкова Д.Б., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Піроговського В.Ф., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління захисту економіки в Одеській області ДЗЕ НПУ про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Одеси, громадянку України, незаміжню, маючу на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючу в Київській державній податковій інспекції Південного управління у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області, на теперішній час перебуваючи в декретній відпустці, до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією не притягувалася, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КпАП України, -

В С Т А Н О В И В :

Старший державний інспектор Київської державної податкової інспекції Південного управління у м. Одесі Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_1, являючись суб`єктом на якого поширюються дії Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закону), не своєчасно подала шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в зв`язку з чим відносно останньої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Прокурор в судовому засіданні вказав, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, а відтак, просив останню визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Захисник в судовому засіданні долучив письмові заперечення, які підтримав у повному обсязі, а також надав відповідь на адвокатський запит з КНП «Дитяча міська поліклініка №6» ОМР, згідно якого вбачається, що в березні 2019 року ОСОБА_1 неодноразово зверталася до медичної установи в зв`язку з захворюванням її малолітніх дітей, що на думку захисника підтверджує відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Крім того, вказав, що працівники УЗЕ не уповноважені на проведення перевірок декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та своєчасності їх подання. Більше того, працівники УЗЕ не мали права, за відсутності даних щодо проведення перевірки НАЗК, складати відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. З огляду на викладене, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності просив закрити.

ОСОБА_1 в судовому засіданні з складеним відносно неї протоколом не погодилася, вказавши, що не мала будь-якого умислу на вчинення адміністративного правопорушення. Несвоєчасність подання декларації пояснила тим, що в березні місяці хворіли її діти, в квітні місяці вона хворіли сама, крім того у неї були проблеми з електронним ключем. В решті підтримала свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши наявні матеріали справи, а також матеріали, надані в судовому засіданні, суд приходить до наступного переконання.

У відповідності до пункту 13 статті 1 Закону, суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», інші особи, які зобов`язані подавати декларацію та виконувати інші вимоги фінансового контролю відповідно до Закону.

Наказом начальника ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_1 переведено на посаду старшого державного інспектора Київського державної податкової інспекції Південного управління у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області.

Згідно ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до пункту 6 розділу 2 Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, повноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10.06.2016 року № 3, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 року за №959/29089, суб`єкти декларування письмово подають до Реєстру документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів на веб-сайті Реєстру відповідно до технічних вимог до форм, через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі.

Суб`єкти декларування подають декларації відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону з додержанням таких вимог: щорічна декларація подається у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Згідно відомостей Реєстру вбачається, що ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 45 Закону, подала електронну декларацію осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування 17.04.2019 року.

В ході судового розгляду, поважних причин для несвоєчасної подачі ОСОБА_1 електронної декларації встановлено не було.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме: несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП в повній мірі підтверджується відомостями з Реєстру, наказом начальника ГУ ДФС в Одеській області №674-о від 19.09.2018 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 22.04.2019 року та іншими матеріалами, долученими до адміністративної справи.

В частині доводів особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про відсутність у неї умислу на вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суд зазначає, що такі доводи є безпредметними, оскільки виконання обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» не потребує певної мотивації і не залежить від наявності або відсутності будь-якого умислу.

Посилання на захворювання дітей, як на підставу для пропуску строку подачі декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування суд вважає неспроможними, оскільки згідно відповіді на адвокатський запит, ОСОБА_1 зверталася до медичної установи в березні місяці, при цьому строк подачі щорічної декларації виникає з 00 годин 00 хвилин 1 січня по 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним. Крім того, суд вказує на розбіжності в поясненнях ОСОБА_1 в судовому засіданні, а також поясненнях вказаної особи в наданих нею письмових поясненнях, оскільки в судовому засіданні захисником було надано відповідь на адвокатський запит в частині звернення до КНП «Дитяча міська поліклініка №6» ОМР, при цьому в письмових поясненнях остання вказувала, що лікування діти проходили у приватного лікаря, в зв`язку з чим довідок остання надати не може.

Доводи ОСОБА_1 в частині того, що в квітні місяці вона хворіла, а також в тій частині, що у неї були проблеми з електронним ключем не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки будь-якими документами вказані відомості не підтверджуються.

Щодо доводів захисника в частині того, що працівники УЗЕ в Одеській області не уповноважені на проведення перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та своєчасності їх подання, а також складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КК України, суд зазначає наступне.

Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП, працівники Національної поліції уповноважені на складання протоколів про вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією за статтями 172-4 - 172-9 КУпАП.

Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Крім того, пунктом 6 Положення про Національну поліцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №877, передбачено, що Національна поліція для виконання покладених на неї завдань має право:

- одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань;

- користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами.

Відповідно ж до Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого наказом Голови Національної поліції України №81 від 07 листопада 2015 року, працівники вказаного Департаменту уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, а повноваження щодо здійснення перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб`єктів декларування, працівниками Департаменту захисту економіки Національної поліції України випливають із загальних завдань цього Департаменту, визначених у Положенні, в т.ч. і щодо боротьби з корупцією та хабарництвом і протидії корупційним правопорушенням і правопорушенням, пов`язаних з корупцію, задля чого у Положенні визначені функції Департаменту, а також права працівників Департаменту.

З урахуванням викладеного, твердження сторони захисту про наявність повноважень на здійснення перевірки декларацій та повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб`єктів декларування виключно у працівників структурного підрозділу апарату Національного агентства з питань запобігання корупції є необґрунтованими.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги обставини скоєння правопорушення, особу винної, її сімейний стан, наявність у неї на утриманні двох неповнолітніх дітей, суд приходить до переконання, що призначення найменшого стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 172-6 КпАП України, буде справедливим та достатнім для покарання порушниці за скоєне правопорушення, та для попередження скоєння нею правопорушень у майбутньому.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 172-6, 251, 279, 280, 283, 284 КпАП України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КпАП України та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Федулеєва Ю. О.