Рішення № 81855440, 21.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2019 року № 640/2920/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУНОМЕР_1 )

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві (Виборзька, 32,Київ 56,03056, код ЄДРПОУ34691374)

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві в якому просив:

- визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Шатохіна О.П. щодо винесення постанови від 22.01.2019р. про закінчення виконавчого провадження № 55292215;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Шатохіна О.П. від 22.01.2019р. про закінчення виконавчого провадження № 55292215.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що винесена відповідачем постанова про закінчення виконавчого провадження № 55292215 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята за відсутності інформації про повне виконання рішення суду, яке набрало законної сили та було підставою для відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2019р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали подати до суду відзив на позовну заяву (відзив) та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також витребувано у відповідача завірену у встановленому законом порядку копію матеріалів виконавчого провадження № 55292215.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а відтак підстави для її скасування та задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, зокрема матеріали виконавчого провадження, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.12.2017р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Шатохіним О.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55292215 на підставі виконавчого листа № 826/13133/16 виданого 18.10.2017р. про зобов`язання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві внести зміни до інтегрованих карток платника податків ОСОБА_1 шляхом зворотного віднесення протиправно списаних в оплату податкового боргу, штрафних санкцій та пені коштів у розмірі 56517 грн. 92 коп. у рахунок сплати податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік, визначеного за результатами річного декларування.

27.12.2017р. до боржника у виконавчому провадженні направлено вимогу державного виконавця про негайне надання підтверджуючих документів щодо виконання рішення суду та повідомлення про вчинені дії направлені на виконання рішення суду.

Листом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20.12.2017р. № 2019/9/26-59-13-02-30 (вх. № 65 від 02.01.2018р.) державного виконавця повідомлено про те, що боржником копії документів виконавчого провадження передано до ГУ ДФС у м. Києві.

Листом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04.01.2018р. № 12/9/26-13-02-30 (вх. № 779 від 22.01.2018р.) державного виконавця повідомлено про те, що вимогу державного виконавця від 27.12.2017р. передано до ГУ ДФС у м. Києві.

Листом Головного управління ДФС у м. Києві від 18.01.2018р. № 1631/Ш/2615-17-03-27 позивача повідомлено про те, що з метою встановлення правомірності, повноти та достовірності відображення пені з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування інтегрованих картках, інформаційної системи ДФС, ФОП ОСОБА_1 . планується засідання Робочої групи, де буде розглянуто питання щодо встановлення наявності підстав для скасування такої пені та прийнято відповідне рішення.

В подальшому, на адвокатський запит представника позивача листом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09.02.2018р. № 673/Ш/26-59-07-01-18 позивачу надано витяги з інтегрованої картки щодо стану розрахунків з бюджетом за періоди 2014, 2015, 2016, 2017 роки та станом на 08.02.2018р., що міститься в ІТС «Податковий блок».

Листом Головного управління ДФС у м. Києві від 21.02.2018р. № 5636/Ш/26-15-17-03-27 позивача повідомлено про те, що станом на 20.02.2018р. дані інтегрованої картки, інформаційної системи органів ДФС, платника ФОП ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування приведена у відповідність згідно вимог чинного законодавства України, з урахуванням постанови КААС від 21.09.2017р. № 826/13133/16 шляхом виключення пені у розмірі 56 517,92 грн.

Одночасно, 22.02.2018р. на адвокатський запит представника позивача отримано лист від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 910/Ш/26-59-07-01-18 до якого додано витяги з інтегрованої картки щодо стану розрахунків з бюджетом за періоди 2014, 2015, 2016, 2017 роки та станом на 20.02.2018р., що міститься в ІТС «Податковий блок».

27.02.2018р. державним виконавцем винесена вимога про сплату виконавчого збору, витрат за користування АСВП та витрат на проведення виконавчих дій.

На підставі листа Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 910/Ш/26-59-07-01-18 з копіями витягів і ІКП станом на 20.02.2018р. та листа Головного управління ДФС у м. Києві від 21.02.2018р. № 5636/Ш/26-15-17-03-27 позивачем подано до державного виконавця заяву в якій зазначив, що рішення суду не виконано з огляду на що просив притягнути боржника до відповідальності.

25.05.2018р. державним виконавцем повторно винесена вимога щодо негайного повідомлення про стан виконання рішення суду та надання підтверджуючих документів.

18.07.2018р. державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця без поважних причин у розмірі 5 100,0 грн.

22.01.2019р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з огляду на фактичне виконання рішення суду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

Позивач вважаючи дії державного виконавця та постанову про закінчення виконавчого провадження протиправними звернувся до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону № 1404-VIII до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону віднесено виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;.

Статтею 18 Закону № 1404-VІІІ передбачено обов`язки і права виконавців.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом першим частини 3 статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Тобто, дана норма передбачає підстави для закінчення виконавчого провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення, визначеного у виконавчому документі.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок невиконання боржником рішення суду у добровільному порядку державним виконавцем виносились вимоги, а в подальшому був накладений штраф за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця.

Більше того, суд наголошує, що боржником штраф сплачений, що підтверджується копією платіжного доручення від 06.12.2018р. № 2161.

З вищевикладеного вбачається, що державним виконавцем визнавався факт невиконання рішення суду підтвердженням чого є винесені ним вимоги та постанова про накладення штрафу.

Однак, в подальшому, як вбачається з наданої до суду копії матеріалів виконавчого провадження, після винесення постанови про накладення штрафу жодної інформації, листів, повідомлень тощо до виконавчої служби від боржника з доказами на підтвердження виконання рішення суду не надходило, а відтак з яких саме міркувань виходив державний виконавець при прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження, при цьому з посиланням саме на п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, є незрозумілим.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що належні та допустимі докази на підтвердження виконання рішення суду згідно з виконавчим документом відсутні.

Отже, на час винесення головним державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження судове рішення не було повністю виконано, а тому у державного виконавця були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження згідно п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на що вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Шатохіна О.П. щодо винесення постанови від 22.01.2019р. про закінчення виконавчого провадження № 55292215, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки фактично в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваного рішення, а в чому полягають протиправні дії з винесення постанови не зазначає.

Більше того, суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Оскільки, як вставлено судом саме внаслідок прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження порушено права позивача, визнання такої постанови протиправною та скасування є належним способом захисту порушеного права.

Доводи відповідача про виключення необхідної суми з інтегрованої картки позивача не підтверджуються жодними доказами та фактично суперечать винесеній ним постанові про накладення штрафу, після прийняття якої від боржника жодних доказів про виконання рішення суду не надходило.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Шатохіна О.П. від 22.01.2019р. про закінчення виконавчого провадження № 55292215.

3. В іншій частині адміністративного позову - відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,4 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська