Рішення № 81854391, 02.05.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/46/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

представника позивача - Дашка М.В.,

представників відповідача - Масюк П.С., Остапенко Т.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В С Т А Н О В И В:

03 січня 2019 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Полтавській області від 17.09.2018 року № 0083581311, № 0083591311, вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.09.2018 року № Ф-0083551311, рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.09.2018 року № 0083571311.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що висновки акту перевірки про заниження податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 219 813,04 грн. є необґрунтованими, оскільки розрахунки торгівельної націнки позивача за 2016, 2017 роки, відображені ревізором в акті перевірки, не відповідають дійсності. Під час перевірки ревізором були взяті окремі позиції товару та лише деякі первинні документи та не проведене суцільне дослідження первинних документів та всієї реалізації товарів за відповідні звітні періоди.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/46/19. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

25.01.2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд у задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю. В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначав, що перевіркою встановлено завищення витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів за 2016 рік у сумі 597016,38 грн. за 2017 рік в сумі 578 394,96 грн. по рядку 5 "вартість придбаних товарно - матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції", за рахунок включення до їх складу суми витрат на придбання товару, що не був реалізований та перебуває на залишках на кінець звітного періоду, що підтверджується проведеним кількісним аналізом, чим порушено п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України. Вважає спірні рішення винесені правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , зареєстрований фізичної особою - підприємцем 16.03.2004 року, є платником податку на додану вартість /т. 1, а.с. 15-17/.

З 30.07.2018 року по 17.08.2018 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Полтавській області від 11.07.2018 року № 1712, плану графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно - перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Полтавській області Єрасовим Д.Б., проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності Кирильченка О.В. з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.

За результатами перевірки складений акт № 1121/16-31-13-11-16/2878704094 від 27.08.2018 року, за висновками якого встановлені порушення самозайнятою особою ОСОБА_1 : - п.177.1, п. 177.2, п. 177.4, пп.177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 219813,04 грн., у тому числі по періодам: за 2016 рік у сумі 107462,95 грн., за 2017 рік у сумі 112350,09 грн.; - п. 2 ч.1 ст. 7, ч.5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 181136,18 грн., у тому числі по періодам: за 2016 рік у сумі 84791,99 грн., за 2017 рік у сумі 96344,19 грн.; - п.п.1.1, п.п.1.2, п.п. 1.4, п.п. 1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по військовому збору у загальній сумі 17631,17 грн., у тому числі по періодам: за 2016 рік у сумі 8955,25 грн., за 2017 рік у сумі 8675,92 грн.; - ст. 128 п. 6 Господарського кодексу України, п.п. 16.1.2 п.16.1 ст. 16, п. 177.10 Податкового кодексу України, включення до декларації про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки перекручених даних.

На підставі акту № 1121/16-31-13-11-16/2878704094 від 27.08.2018 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесені 17.09.2018 року: - податкове повідомлення - рішення № 0083581311, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в розмірі 22038,96 грн.; - податкове повідомлення - рішення № 0083591311, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 329719,56 грн.; вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0083551311, якою визначено сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску в сумі 181136,18 грн.; рішення № 0083571311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 26592,82 грн.

Позивач не погодився із вказаними рішеннями відповідача та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку спірним рішенням суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України.)

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, серед інших, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування грошових зобов`язань за спірними рішеннями стали висновки відповідача про завищення позивачем вартості документально підтверджених витрат за 2016 рік в сумі 597016,38 грн. та за 2017 рік в сумі 578 394,96 грн.

Так, на сторінки 56 акту перевірки ревізором відображено, що за даними перевірки ФОП ОСОБА_1 протягом 2016 року було придбано (оплачено) продукції (масел, олив та запчастин в асортименті) на загальну суму 4424860,92 грн. (без ПДВ). За даними перевірки ФОП ОСОБА_1 протягом 2016 року було реалізовано товарів на загальну суму 3827844,54 грн. (без ПДВ). Відповідно до наданих в ході проведення документальної перевірки документів, та відповідно наведеної таблиці, торгівельна націнка на товар протягом періоду , що перевірявся, складала 19% (1872879,27/1572826,98*100-100%=19%) від закупівельної вартості. Вартість ТМЦ за 2016 рік, що становить собівартість реалізованої продукції складає 3827844,54 грн. (без ПДВ). Вартість реалізованих ТМЦ в сумі 4424860,92 грн. ( без ПДВ) - торгівельна націнка (19%) в сумі 597016,38 грн.

На сторінки 111 акту перевірки ревізором відображено, що за даними перевірки ФОП ОСОБА_1 протягом 2017 року було придбано (оплачено) продукції (масел, олив та запчастин в асортименті) на загальну суму 4808033,95 грн. (без ПДВ). За даними перевірки ФОП ОСОБА_1 протягом 2017 року було реалізовано товарів на загальну суму 4229638,99 грн. (без ПДВ). Відповідно до наданих в ході проведення документальної перевірки документів, та відповідно наведеної таблиці, торгівельна націнка на товар протягом періоду , що перевірявся, складала 17% (2529630,59/2145550,57*100-100%=17%) від закупівельної вартості. Вартість ТМЦ за 2017 рік, що становить собівартість реалізованої продукції складає 4229638,99 грн. (без ПДВ). Вартість реалізованих ТМЦ в сумі 4948677,62 грн. ( без ПДВ) - торгівельна націнка (17%) в сумі 719038,63 грн.

В судовому засіданні позивача зазначив, що під час проведення перевірки проводився вибірковий порядок перевірки первинних документів. За 2016 рік ревізором було вибірково проаналізовано первинних документів на 1395 позицій товару, а за 2017 рік було вибірково проаналізовано первинних документів на 1401 позицій, та визначена торгівельна націнка в розмірі 19% за 2016 рік та в розмірі 17% за 2017 рік. Вважає, що вказані розрахунки ревізора не відповідають дійсності, оскільки згідно проведеним позивачем вибірковим аналізом товарних позицій торгівельна націнка склала 4,48% в 2016 році, 5,12 % в 2017 році.

В свою чергу представник відповідача пояснив, що завищення витрат відбулось у зв`язку з включенням позивачем до їх складу суми витрат на придбання товару, що не був реалізований та перебував на залишках на кінець звітного періоду. В ході перевірки позивача після проведення кількісного аналізу придбаного та реалізованого товару у роздрібній торгівлі на залишок реалізованого товару, по якому не було зроблено кількісний аналіз, для визначення собівартості реалізованого товару ревізором було використано середній процент торгівельної націнки.

З цього приводу суд зазначає, що згідно пункту 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246, оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

З метою визначення вартості документально підтверджених витрат позивача за 2016, 2017 роки ревізором при розрахунку собівартості реалізованого товару було використано середній процент торгівельної націнки, що підтверджується даними акту перевірки та поясненнями сторін. При цьому до розрахунку брались вибірково окремі господарські операції по окремій номенклатурі товару.

Суд зауважує, що метод ціни продажу можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.

Представником відповідача не надано суду належних доказів, що товари позивача за спірний період мали приблизно однаковий рівень торгівельної націнки. Крім того, за вибірковим аналізом товарних позицій, проведеним представником позивача, торгівельна націнка склала 4,48% в 2016 році, 5,12 % в 2017 році, що значно нижче ніж дані акту перевірки.

Крім того, середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Суд зазначає, що при визначенні середнього відсотка торгівельної націнки ревізором не були взяті всі вихідні дані, передбачені пунктом 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, та як наслідок не вірно використана формула визначення середнього відсотка торгівельної націнки.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оскільки відповідачем не доведено правильність розрахунку суми витрат позивача за спірні періоди за даними перевірки, твердження про порушення позивачем п.177.1, п. 177.2, п. 177.4, пп.177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 219813,04 грн., у тому числі по періодам: за 2016 рік у сумі 107462,95 грн., за 2017 рік у сумі 112350,09 грн., не відповідають фактичним обставинам справи є необґрунтованими і безпідставними.

Оскільки податкові зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору є похідними від податку на доходи фізичних осіб суд приходить до висновку, що їх нарахування також слід визнати протиправним.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Європейська, 4, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень -рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 17.09.2018 року № 0083581311, № 0083591311, вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.09.2018 року № Ф-0083551311, рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.09.2018 року № 0083571311.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Європейська, 4, код ЄДРПОУ 39461639) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5594 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) гривні 88 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.05.2019 року.

Суддя А.Б. Головко