Рішення № 81853986, 20.05.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 р. № 400/963/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056

треті особи:ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

про:визнання незаконною та скасування постанови від 14.11.2018,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся з позовом до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв, Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі - відповідач або ДВС) з вимогою, визнати незаконною та скасувати постанову відповідача "Про накладення штрафу".

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує на протиправні дії відповідача та вказує, що оскаржувана постанова відповідача про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 57335,50 грн. на підставі Закону України "Про виконавче провадження" винесена без врахування обставин, які мають значення для справи. Позивач, посилаючись на ст. 58 Конституції України, зазначає про протиправне застосування державним виконавцем положень Закону України "Про виконавче провадження", оскільки зміни до закону, які передбачають відповідальність боржника у вигляді штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, набрали чинності з 2018 року, а тому можуть поширюватися лише на заборгованість, яка виникла після цієї дати.

Відповідач надав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, вважає постанову старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Долини Д.В., винесену 22.11.2018 року в рамках виконавчого провадження №35437567 про накладення штрафу в сумі 57335,50 грн. на ОСОБА_1 такою, що винесена правомірно, оскільки станом на 01.11.2018 року заборгованість боржника зі сплати аліментів складала 114671,00 грн., що перевищує суму відповідних платежів за три роки, а тому відповідно до приписів ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" у державного виконавця були наявні підстави для накладення штрафу на боржника.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, 18.03.2003 рішенням місцевого суду Жовтневого району Миколаївської області в цивільній справі вирішено стягнути з ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаєва, на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ? частини всіх доходів його заробітної плати. але не менше ? частини неоподаткованого податком мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 18 березня 2003 року і до досягнення дитиною повнолітнього віку.

18.03.2003 року на виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист.

29.12.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-161 від 18.03.2003 року та направлено боржнику за адресою: АДРЕСА_3, стягувачу на адресу: АДРЕСА_4. за вих. 51724 від 30.11.2012 року.

22.11.2018 року старшим державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Долиною Дмитром Володимировичем винесено постанову ВП № 35437567, якою за ухилення від виконання рішення суду та сплати аліментів, що призвело до наявності заборгованості та нарахування пені у розмірі 50% від сукупної суми заборгованості зі сплати аліментів понад 3 роки накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь стягувача у розмірі 57335,50 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Згідно ст.1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VІІІ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Приписами ст.5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 цього ж Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця про накладення на позивача штрафу, винесена в межах процедури стягнення аліментів з боржника.

Порядок стягнення аліментів визначений статтею 71 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до частини першої якої виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VІІІ за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу".

Статтю 71 Закону "Про виконавче провадження" доповнено частиною чотирнадцятою згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 року, який вступив в дію з 28.08.2018 року.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У свою чергу, відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, що був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинення такого діяння.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неправомірність застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів закріплений також в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 22.02.2017 у справі №6-2705цс16, підтверджує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Враховуючи те, що заборгованість позивача щодо сплати аліментів стягувачу утворилась ще до 2017 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз.3 ч.14 ст.71 Закону №1404-VIII, введена лише у 2018 році, тому позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв`язку із несвоєчасністю такої сплати.

З огляду на викладені вище обставини, притягнення позивача до відповідальності за порушення, яке передбачено статтею 71 Закону України "Про виконавче провадження", є неправомірним, оскільки позивач не міг передбачити настання цієї відповідальності у зв`язку із несвоєчасністю такої сплати.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність постанови старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, винесеної 22.11.2018 року в рамках виконавчого провадження № 35437567про накладення штрафу в сумі 57335,50 грн. на ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що за своєю суттю правовий акт управління (постанова головного державного виконавця) - це державно - владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб`єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини. Разом із тим, з метою захисту прав та інтересів суб`єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.

Отже суд вбачає наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про скасування постанови старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, винесену 22.11.2018 року в рамках виконавчого провадження № 35437567про накладення штрафу в сумі 57335,50 грн. на ОСОБА_1 .

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 77 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, враховуючи, що позивачем доведено відсутність підстав для винесення постанови про накладення штрафу від 22.11.2018 року в розмірі 57335,50 грн., а відповідачем не надано доказів щодо її правомірності, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Інгульський відділ Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 34993225) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, винесену 22.11.2018 року в рамках виконавчого провадження № 35437567 про накладення штрафу в сумі 57335,50 грн. на ОСОБА_1 .

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 34993225) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Мельник