Рішення № 81845693, 14.05.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/91/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Сапай Ігоря Анатолійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "О-Транс Україна"

про стягнення 42059,16 грн.

Позивачем пред`явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 42059,16грн., з яких: 32798,40грн. боргу за виконані роботи по договору на технічне обслуговування автотранспортних засобів №106 від 01.06.18; 7461,57грн. пені; 1060,18грн. інфляційних; 739,01грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.02.2019 (суддя Тимошенко О.М.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Житомирської області від 15.03.2019 у зв`язку з перебуванням судді Тимошенко О.М. на лікарняному здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи. Справу розподілено судді Кудряшовій Ю.В.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.03.2019 (суддя Кудряшова Ю.В.) справу №906/91/19 за позовом Фізичної особи-підприємця Сапай Ігоря Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "О-Транс Україна" про стягнення 42059,16 грн. прийнято до свого провадження, ухвалено розглядати останню за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також зазначеною ухвалою призначено дату судового засідання.

Позивач в судове засідання уповноваженого представника в судове засідання не направив.

13.05.2019 на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв.

Ухвалу суду від 04.04.2019, що надсилалася на адресу відповідача, повернуто на адресу відправника (суду) з відміткою пошти "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також суд враховує, що згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, суд прийшов до висновку, що даний спір слід розглянути за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою-підприємцем Сапай Ігорем Анатолійовичем (позивач) були виконані для Товариства з обмеженою відповідальністю "О-Транс Україна" (відповідач) роботи з ремонту автотранспортних засобів на загальну суму 32798,40грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками Актами виконаних робіт № 315 від 13.11.2017 року на суму 6477,60грн., № 451 від 30.04.2018 року на суму 9768,00грн., № 464 від 04.05.2018 року на суму 16552,80грн.

08.10.18 позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на укладений 01.06.2018 року між Фізичною особою-підприємцем Сапай Ігорем Анатолійовичем та Товариством з Обмеженою Відповідальністю "O-Транс Україна" Договір на Технічне обслуговування автотранспортних засобів №106 (а.с.12).

Вказаний договір не береться судом до уваги, оскільки він укладений після підписання сторонами Актів виконаних робіт. Згідно п.8.1 договору, він діє з моменту його підписання. Застережень про дію договору з 2017 року договір не містить. Іншого договору, на підставі якого виникли зобов`язання між сторонами, до суду не надано.

Разом з тим, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Відповідачем підписані Акти виконаних позивачем робіт без застережень.

Таким чином, обов`язок оплатити виконані роботи у відповідача настав відповідно з 13.11.2017, 20.04.2018, 04.05.2018.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 32798,40грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, позивач на підставі п. 6.1 договору №106 просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 7461,57 грн.(а.с.9).

Судом встановлено, що договір №106 не регулює відносини сторін що склалися, оскільки його було укладено після підписання Актів виконаних робіт.

Відповідно до ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки сторони у договорі не передбачили стягнення пені як відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язання по оплаті за поставлений товар, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 1060,18грн. інфляційних; 739,01грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних приходить до висновку, що обрахований вірно і тому задовольняє позов у цій частині в заявленому розмірі.

Разом з тим, перевіривши нарахування інфляційних та з урахуванням положень ст. 854 ЦК України, суд вважає, що вірним є нарахування інфляційних в сумі 743,95 грн., зокрема нарахованих:

на суму заборгованості 6477,60 грн. за період з грудня 2017 року по вересень 2018 року - 431,60 грн.;

на суму заборгованості 9768,00 грн. за період з травня 2018 року по вересень 2018 року - 115,92 грн.;

на суму заборгованості 16552,80 грн. за період з червня 2018 року по вересень 2018 року - 196,43 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 743,95 грн. У задоволенні позову в частині стягнення 316,23 грн. інфляційних суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 34281,36 грн., з яких: 32798,40грн. боргу; 743,95 грн. інфляційних, 739,01 грн. річних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "О-Транс Україна" (12414, Житомирський район, село Болярка, вул. Кооперативна, 20, офіс 1; код 39168953)

- на користь Фізичної особи-підприємця Сапай Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_2 ; код НОМЕР_1 ) - 32798,40 грн. боргу; 743,95 грн. інфляційних, 739,01 грн. річних, 1565,76 грн. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.05.19

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам (рек. з повід.)