Рішення № 81815648, 20.05.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.001804

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я. розглянувши у спрощеному провадженні у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про:

- визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати пенсії за період квітень 2017 року - жовтень 2018 року;

- зобов`язання виплатити пенсію за період квітень 2017 року - жовтень 2018 року, із здійсненням компенсації втрати частини доходів за період квітень 2017 року - жовтень 2018 року, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Позовні вимоги позивач аргументує тим, що причиною невиплати пенсії за період квітень 2017 року - жовтень 2018 року є те, що механізм призначення (відновлення) виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам проводиться відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Проте, статтею 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії. Таких підстав для припинення виплати пенсій як постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 законом не передбачено. Також, позивач вважає, що він має право на виплату компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що на час звернення позивача до органу, що призначає пенсію із заявою про переведення пенсійної справи з Дніпровського району м.Києва до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та до теперішнього часу Кабінетом Міністрів України не визначений окремий порядок виплати соціальних виплат, в тому числі пенсій внутрішньо переміщеним особам. Відтак, пенсійна виплата позивача за період з 01.04.2017 року по 31.10.2018 року буде виплачена органом Пенсійного фонду після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, оскільки на момент поновлення виплати пенсії позивачу та до теперішнього часу Кабінетом Міністрів України такий порядок не визначений. Також, відповідач вважає, що жодних винних дій під час виплати пенсії позивачу відповідачем не допущено, припинення, поновлення та виплата пенсії здійснюється в порядку та у спосіб, що передбачені законодавством. Строки виплати пенсії позивачу не пропущені, виплата пенсії проводиться щомісячно.

Ухвалою суду від 17.04.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, судом встановлено такі обставини.

Згідно з довідки від 30.07.2018 року за №0000587340, ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа.

ОСОБА_1 звернувся до органу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з вимогою пояснити причину невиплати пенсії та виплатити суму недоотриманої пенсії за період з 01.04.2017 року по 31.10.2018 року.

Листом від 10.12.2018 року за №4771/0-20/07.05.-06 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що вона 30.07.2018 року звернулась до Галицького відділу обслуговування громадян у м.Львові із заявою про переведення пенсійної справи з Дніпровського району м.Києва. На запит відділу з призначення та перерахунків пенсій №6 від 30.07.2018 року 18.09.2018 року надійшла пенсійна справа, в документах якої зазначено, що пенсія позивачу виплачена по 31.03.2017 року. Розпорядженням від 18.10.2018 року відділом №6 проведено нарахування пенсії позивачу з 01.04.2017 року.

Разом з тим, відповідач повідомив позивача, що згідно з п.16 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365, пенсії, які не виплачені за минулий період, обліковуються в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та будуть виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України після його затвердження.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиплатою позивачу суми нарахованої пенсії.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року за №1706-VII, з наступними змінами та доповненнями, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частиною 1 даної статті передбачено, що для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», з наступними змінами та доповненнями, припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», з наступними змінами та доповненнями, комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10. 2014 року за № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Як вбачається із змісту листа від 10.12.2018 року за №4771/0-20/07.05.-06, позивачу було нараховано пенсію за період квітень 2017 року - жовтень 2018 року, однак не було її виплачено на підставі п.16 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365.

Дані обставини сторонами не заперечуються, а тому, у відповідності до ч.1 ст.78 КАС України, такі не підлягають доказуванню.

Згідно з п.16 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за № 365, з наступними змінами та доповненнями, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідачем здійснено нарахування позивачу пенсії за період квітень 2017 року - жовтень 2018 року, однак не проведено її виплату у зв`язку з відсутністю порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Однак, суд не може погодитись із вищенаведеними діями відповідача з огляду на наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за №1058-IV, з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до ч.1 ст.7 даного Закону, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов`язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов`язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Пунктом 9 ч.1 ст.16 цього ж Закону передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

З аналізу вищенаведених норм можна прийти до висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, відмовляючи позивачу у виплаті нарахованої пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.06.2017 року за №826/12123/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 року, визнано нечинним Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365.

Відповідно до п.3 і п.8 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача що виразилась у відмові виплатити позивачу пенсію за період квітень 2017 року - жовтень 2018 року є протиправними, оскільки не відповідають зазначеним критеріям правомірності.

Як наслідок, задоволенню підлягають вимоги про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання здійснити виплату нарахованої пенсії.

Що стосується вимог позивача щодо компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за №1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Виходячи з вищенаведеного суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Застосування вищенаведених правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 21.06.2018 року у справі № 523/1124/17, а тому суд, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховує такий при вирішенні даної справи.

З огляду на викладе, суд вважає підставними вимоги позивача про нарахування компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

За таких обставин, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими в частині визнання протиправною бездіяльності та про зобов`язання виплатити пенсію за періоди червень-липень та вересень-жовтень 2018 року з врахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Окрім того, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у порядку ст.382 КАС України, оскільки позивачем не надано доказів в підтвердження обставин, які б свідчили про можливе ухиляння відповідача від виконання рішення суду.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не підлягають стягненню із сторін.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період квітень 2017 року - жовтень 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській (код ЄДРПОУ 13814885, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10) ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсію за період квітень 2017 року - жовтень 2018 року з врахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 20 травня 2019 року.

Суддя В.Я.Мартинюк