Рішення № 81814729, 25.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року Справа № 204/8986/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі Управління обслуговування громадян Чечелівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04 грудня 2018 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі Управління обслуговування громадян Чечелівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області неправомірними та поновити виплату пенсії з моменту припинення - з вересня 2018 року ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб негайно після проголошення судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 01.01.2007 р. здобула право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_2 виданим управлінням пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області та до лютого 2016 року перебувала на обліку в Слов`янському об`єднаному управлінні пенсійного фонду України Донецької області. З квітня 2016 року перебуває на обліку Правобережного об`єднаного управління пенсійного фонду в м. Дніпрі, як внутрішньо переміщена особа. З 28.08.2017 року позивач на виконання вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» у зв`язку із зміною місця проживання, здійснено реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та у встановленому законом порядку відмовилась від статусу внутрішньо переміщеної особи. На початку вересня 2018 року позивач отримав повідомлення № 323/03-07/26 від 03.09.2018 року Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 3 управління застосування пенсійного законодавства ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській в якому зазначено, що для подальшої виплати пенсії необхідно надати довідку внутрішньо переміщеної особи, та в разі ненадання відповідної довідки виплата раніше призначеної пенсії буде призупинена. У вересні 2019 року позивач звернулась із заявою до ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та повідомила, що відмовляється отримувати довідку внутрішньо переміщеної особи, оскільки у встановленому законом порядку відмовилась від цього статусу. В жовтні 2018 року позивачем отримано відповідь від ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління обслуговування громадян Чечелівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) за № П 15322-18 від 28.09.2018 року, в якій зазначено, що без наявності довідки внутрішньо переміщеної особи виплати пенсій припиняться. З вересня 2018 року виплату пенсії позивача було призупинено, вважаючи такі дії відповідача неправомірними, просить суд поновити виплату пенсії з моменту припинення, на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб негайно після проголошення судового рішення.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська суду від 18 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі Управління обслуговування громадян Чечелівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) про визнання дій неправомірними та поновлення виплати пенсії передано на розгляд Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

04 лютого 2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі Управління обслуговування громадян Чечелівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишено без руху, та запропоновано позивачу надати до суду оригінал платіжного документа про сплату судового збору.

01 березня 2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

26 березня 2019 року представником відповідача, головним спеціалістом- юрисконсультом Грінченко І.І. (за довіреністю) подано відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ Пенсійного фонду України як внутрішньо переміщена особа. Позивача взято на облік, як утримувача пенсії на підставі електронної пенсійної справи. З 28 серпня 2017 року позивач здійснила реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим відмовилась від статусу внутрішньо переміщеної особи. Для громадян пенсійного віку, які набули статусу внутрішньо переміщеної особи діє спрощена система взяття на облік та виплати пенсії, а саме: на підставі електронного варіанту пенсійної справи за неможливості надати паперову пенсійну справу в якій містяться всі документи відповідно до яких призначено пенсію. Таким чином, для подальшої виплати пенсії, не зважаючи на реєстрацію за вищевказаною адресою за відсутності паперової пенсійної справи, необхідно надати довідку внутрішньо переміщеної особи, яку можна отримати в управлінні соціального захисту населення Чечелівської районної у м. Дніпрі ради. За відсутності довідки внутрішньо переміщеної особи виплата пенсії припиняється. Листом від 03.09.2018 року № 323/03-07/26 позивача було повідомлено про необхідність надання такої довідки, проте у зв`язку з відсутністю від позивача зазначеної інформації, виплату пенсії припинено з 01.10.2018 року. Таким чином, відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Справу розглянуто відповідно до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, про що свідчить копія її пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області від 28.02.2007 року.

До лютого 2016 року ОСОБА_1 перебувала на обліку в Слов`янському об`єднаному управлінні пенсійного фонду України Донбаської області.

В квітні 2016 року ОСОБА_1 взято на облік до Правобережного об`єднаного управління пенсійного фонду в м. Дніпрі як внутрішньо переміщену особу.

28 серпня 2017 року позивач, у зв`язку із змінено місця проживання та реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та у встановленому законом порядку відмовилась від статусу внутрішньо переміщеної особи.

03 вересня 2018 року Відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 3 управління застосування пенсійного законодавства ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було направлено повідомлення № 323/03-07/26 до позивача в якому зазначено, що виплата пенсій особам, що прибули з тимчасово непідконтрольної території України, проводиться на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тому для подальшої виплати необхідно надати таку довідку. Також було повідомлено, що в разі не надання довідки, виплата пенсії буде призупинена.

10 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання пенсійного забезпечення та в жовтні 2018 року ОСОБА_1 отримала відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління обслуговування громадян Чечелівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) від 28.09.2018 року № П 15322-18 в якому зазначено, що без наявності довідки внутрішньо переміщеної особи виплата пенсії їй буде припинена.

З наданих відповідачем даних програмного комплексу ІКІС ПФУ: Підсистеми призначення та виплати пенсії, вбачається, що переселенець не зареєстрований, та за даними, якого пенсія позивачу не нараховувалась та не виплачувалась з 01.10.2018 року.

З огляду, на що виплата пенсії позивачеві була припинена з 01.10.2018 року з підстав ненадання позивачем до Пенсійного органу довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (довідки внутрішньо переміщеної особи).

З такими діями позивач не погоджується, що стало підставою для звернення до суду для захисту своїх порушених прав.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Перелік підстав, відповідно до яких здійснюється припинення пенсійних витрат, визначено частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, інші нормативно-правові акти, у сфері правові акти, у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватись за умови, якщо вони не суперечать цьому Закон.

Підставою для припинення пенсійних виплат слугувало ненадання позивачем до Пенсійного органу довідки про взяття на облік особи, яка внутрішньо переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (довідки внутрішньо переміщеної особи). Тобто, підставою для припинення виплати пенсії позивачу, в даному випадку, є ненадання певного документу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Згідно з частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Аналіз вищенаведених норм Закону дає суду підстави дійти висновку, що Закон №1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як ненадання особою до Пенсійного органу довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняттям пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статті 49 цього Закону.

Суд, досліджуючи документи, наявні в матеріалах справи, не вбачає жодних рішень, прийнятих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на підставі яких була б призупинена виплата пенсії.

При цьому, відсутність відповідного рішення Пенсійного органу відносно припинення виплат пенсії не є підставою вважати, що право позивача на отримання пенсійних виплат не було порушено.

Позивач в позовній заяві зазначає, що починаючи саме з вересня 2018 року пенсійні виплати він не отримував, проте зазначений факт заперечується відповідачем в відзиві на позов та наданими доказами до матеріалів справи, оскільки даними програмного комплексу ІКІС ПФУ: Підсистеми призначення та виплати пенсії, зазначено, що пенсія не нараховувалась та не виплачувалась з 01.10.2018 року.

Отже, судом встановлено порушення прав позивача щодо припинення та неотримання пенсійних виплат починаючи з 01 жовтня 2018 року.

Таким чином, припиняючи позивачу виплату пенсії з 01 жовтня 2018 року, відповідач порушив право позивача на мирне володіння своїм майном, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є протиправними.

У відповідності до частини 1, частини 2 статті 46 Закону № 1058-IV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Як вже досліджено судом, виключно Законом № 1058 - IV визначено підстави припинення пенсійних виплат. Посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 "Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" не є посиланням на норми Закону, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно - правовим актом, при цьому позивач відмовився від статусу внутрішньопереміщеної особи, що не спростовано відповідачем.

Враховуючи те, що припинення виплати пенсії позивачу сталося внаслідок протиправних дій саме органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на відновлення та виплату йому пенсії з 01.10.2018 року.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області неправомірними та поновити виплату пенсії з моменту припинення з 01.10.2018 року.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість не виплати пенсії з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, стягненню з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 704,80 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 0.0.1272461429.1 від 19.02.2019 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Згідно вимог пункту першого частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на викладене, є необхідність допустити негайне виконання рішення суду в частині здійснення виплати позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у межах суми стягнення за один місяць.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі Управління обслуговування громадян Чечелівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області в особі Управління обслуговування громадян Чечелівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) неправомірними та поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) виплату пенсії з моменту припинення з 01 жовтня 2018 року на загальних підставах.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 704,80 гривні (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 25 квітня 2019 року.

Суддя Н.В. Боженко