Постанова № 81807413, 14.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/768/19Головуючий по 1 інстанції - Марцішевська О.М. Категорія: 305010000 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. (суддя - доповідач )

Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря Винник І.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідачі – Придніпровський відділ державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області, Державна казначейська служба України;

особа, яка подає апеляційну скаргу – позивач ОСОБА_2

розглянувши у м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2019 року, постановлене під головуванням судді Марцішевської О.М. у залі Соснівського районного суду м. Черкаси 11.01. 2019 року о 13 год. 40 хв., у справі за позовом ОСОБА_2 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю службової особи органу державної влади, - :

в с т а н о в и в :

03 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом до Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Державної казначейської служби України з вимогою стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн. на користь позивача та судові витрати по справі.

Позивач ОСОБА_2 в обгрунтування позовних вимог вказує, що 30.01.2018 року направив для виконання два виконавчі листи № 185/2792/17, видані Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області 22.01.2018 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 922 грн. та в сумі 1358,40 грн. Після відкриття провадження державним виконавцем не було направлено позивачу копію постанови про відкриття виконавчого провадження в порушення вимог ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

14.03.2018 року позивач направив на адресу Придніпровського ВДВС м. Черкаси заяву з проханням направити йому копію постанови про відкриття виконавчого провадження та повідомив додаткову інформацію про боржника, що він здійснює підприємницьку діяльність, зареєстрований як ФОП 04.11.2011 року, є платником єдиного податку, знаходиться на обліку у податковому органі м. Черкаси, має працівників, надає декларації про свої доходи до податкового органу, надавши документи на підтвердження даних обставин. Вказана заява була отримана Придніпровським ВДВС м. Черкаси 19.03.2018 року згідно даних інформації "Укрпошта".

Однак тільки у квітні 2018 року позивач отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, позивач ОСОБА_2 вважає дії державного виконавця незаконними, оскільки виконавець не здійснював належним чином своїх повноважень, передбачених законом, не вживав всіх заходів для примусового виконання рішення суду з метою його своєчасного та повного виконання, не застосовував ніяких заходів для притягнення до відповідальності боржника за невиконання рішення суду, чим грубо порушив права позивача як стягувача у виконавчому провадженні на своєчасне, повне виконання рішення суду. Позивач вважає, що факт бездіяльності державного виконавця та порушення ним вимог закону, встановлений постановою начальника Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області. Позивач ОСОБА_2 посилається, що державний виконавець безпідставно тривалий не виконував судове рішення, чим завдав позивачу як стягувачу у виконавчому провадженні моральної шкоди, оскільки ОСОБА_2 змушений був неодноразово звертатися із заявами до державного виконавця про накладення арешту на кошти та майно боржника, про надання йому копії постанови про відкриття виконавчого провадження, про стан виконання судового рішення. Заяви ОСОБА_2 не розглядались, рішення ніякого державний виконавець не приймав, тому позивач був вимушений за захистом своїх прав звертатися із скаргами до начальника державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на бездіяльність державного виконавця. Внаслідок протиправної бездіяльності державного виконавця він втратив спокій, душевну рівновагу, у позивача, як людини похилого віку, від перенесених душевних страждань погіршувався стан здоров`я, піднімався артеріальний тиск, він відчував болі у серці, втратив нормальний сон, вимушений був додавати зусиль для нормалізації свого душевного та фізичного стану, змушений був витрачати свій час на звернення за правовою допомогою для складання заяв та скарг на бездіяльність державного виконавця, направляти дані заяви та скарги для розгляду за місцем знаходження державної виконавчої служби. Розмір моральної шкоди ОСОБА_2 оцінив в 10 000 грн., так як вважає даний розмір коштів справедливою компенсацію за його душевні та моральні страждання. Позивач просив суд стягнути на його користь 10000 гривень відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України та судові витрати по справі.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю службової особи органу державної влади – відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено вимоги матеріального та процесуального права, а самі висновки суду не відповідають матеріалам справи. Скаржник в апеляційній скарзі посилається, що внаслідок протиправної бездіяльності державного виконавця втратив спокій, душевну рівновагу, та, враховуючи той факт, що він є людиною похилого віку, від перенесених душевних страждань погіршився стан здоров`я, піднімався артеріальний тиск та почав відчувати болі у серці, втратив нормальний сон. Гацелюк ОСОБА_4 вважає, що посилання суду на те, що позивач тільки в травні надав рахунок для перерахування коштів, а тому державний виконавець не мав відомостей куди перерахувати кошти, не ґрунтуються на матеріалах справи. Скаржник, вказує, що доказами наявними в матеріалах справи доведено, що арешт на кошти боржника був накладений тільки у серпні 2018 року, а кошти перераховувалися йому тільки у жовтні 2018 року. Отже, наявність чи відсутність у державного виконавця рахунку стягувача не є перешкодою для стягнення коштів з боржника у примусовому порядку, оскільки згідно вимог закону про виконавче провадження, кошти, які поступають при примусовому виконанні рішення суду державний виконавець спрямовує на депозитний рахунок, а після цього перераховуються стягувану на рахунок. Станом на травень 2018 року, коли ОСОБА_2 надав рахунок для перерахування коштів, державний виконавець не вчиняв дій щодо примусового стягнення коштів і кошти були відсутні на рахунку виконавчої служби. Постановою від 20.07.2018 року начальника державної виконавчої служби встановлено факт, що жодних дій з примусового виконання рішення суду державним виконавцем станом на липень 2018 року не здійснено. Отже, скаржник вважає, що суд необґрунтовано пов`язує факт надання ОСОБА_2 у травні рахунку для перерахування коштів, з тим, що державний виконавець не мав змоги їх перерахувати раніше. Суд не звернув уваги на те, що тільки після відкриття провадження у справі за його позовом, державна виконавча служба перерахувала кошти ОСОБА_2 , оскільки розуміла міру своєї відповідальності за бездіяльність та протиправних дій державного виконавця. Внаслідок неправомірної бездіяльності державного виконавця Гацелюк В.О. вважає, що він зазнав душевних страждань, оскільки було порушено його право на належне та своєчасне виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

07 травня 2019 року на адресу апеляційного суду Черкаської області від Головного територіального управління юстиції у Черкаській області надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначається, що Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області не визнає апеляційну скаргу повністю. У відзиві звертається увага на те, що зі змісту ст. 1167 ЦК України у ДВС відсутній обов`язок перед позивачем щодо обов`язкового відшкодування моральної шкоди. Також у відзиві вказано, що у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції обґрунтовано зазначено, що позивачем не доведено факту спричинення йому моральних страждань порушенням державним виконавцем ст.ст. 18, 56 Закону України «Про виконавче провадження», в чому конкретно полягають його немайнові втрати, їх характер, тривалість періоду спричинення, причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця заподіяння ним шкоди. Таким чином, з урахуванням існуючої законодавчої бази та судової практики, яка регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди позивачем не доведено, яким саме чином дії чи бездіяльність відповідачів по справі призвели до порушення його нормального ритму чи можливих розладів здоров`я, зниження рівня його престижу та ділової репутації.

У відзиві представник Головного територіального управління юстиції у Черкаській області – У.О. Власенко просить залишити судове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.01.2019 року у справі № 711/7360/18 – без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 – без задоволення.

07 травня 2019 року на адресу апеляційного суду Черкаської області від Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначається, що вимоги позивача Придніпровським відділом державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області не визнаються повністю. У даному відзиві також зазначається, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та діями з боку відповідача Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, які це спричинили. Крім того, позивачем не надано достатніх доказів, що підтверджують завдання йому моральної шкоди, не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, не надано підтвердження погіршення його стану здоров`я, не доведено, що даний факт мав місце саме внаслідок бездіяльності Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області. В свою чергу, звернення із заявами та скаргою на бездіяльність державного виконавця, розцінюється, як активне використання прав, наданих стороні виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Дана справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням, але без участі сторін.

Згідно до вимог ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

При цьому, за загальним правилом встановленим вказаною нормою права, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно до вимог ст.128 ЦПК України вбачається, що суд лише повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, а не викликає до судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою.

На підставі викладеного, розгляд даної справи проводиться судом апеляційної інстанції за загальним правилом, встановленим чинним процесуальним законом України з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання, але без виклику до судового засідання, оскільки їх явка є не обов`язковою.

Заслухавши суддю – доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю службової особи органу державної влади, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, пославшись, що судом не встановлено, що неправомірними діями державного виконавця позивачу було завдано моральної шкоди, доводи позивача відносно того, що неодноразові звернення до державного виконавця з метою виконання рішення спричинили душевні страждання та погіршення в зв`язку з цим стану здоров`я через збільшення артеріального тиску, виникнення болі в серці не підтверджені будь-якою медичною документацією. Виконавче провадження у жовтні 2018 року закінчено у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення суду.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає висновки такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, так як судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 30.01.2018 року позивач направив для виконання до Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області разом із заявами два виконавчі листи № 185/2792/17, видані Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області 22.01.2018 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 922 грн. та в сумі 1358,40 грн. (а. с. 8а - 9).

06.02.2018 року постановою головного державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Сагайдак С.В. відкрито виконавче провадження № 55713707 з примусового виконання виконавчого листа № 185/2792/17, виданого 22.01.2018 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 922 грн. Зобов`язано боржника надати декларацію про майно та доходи та попереджено про неподання такої декларації або внесення до неї недостовірних відомостей (а. с. 12).

06.02.2018 року постановою головного державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Сагайдак С.В. відкрито виконавче провадження № 55713465 з примусового виконання виконавчого листа № 185/2792/17, виданого 22.01.2018 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 1358,40 грн. Зобов`язано боржника надати декларацію про майно та доходи та попереджено про неподання такої декларації або внесення до неї недостовірних відомостей (а. с. 14).

Згідно листа начальника Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Трохименка Ю.В. від 03.03.2018 року № 4108 ОСОБА_2 направлено копії постанов про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2018 року з примусового виконання виконавчих листів № 185/2792/17, виданих 22.01.2018 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області (а. с. 65).

Позивач, вказуючи, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2018 року з примусового виконання виконавчих листів № 185/2792/17, виданих 22.01.2018 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, стягувач не отримував, то ОСОБА_2 14.03.2018 року направив на адресу Придніпровського ВДВС м. Черкаси заяву з проханням направити копію постанови про відкриття виконавчого провадження та повідомив додаткову інформацію про боржника, що він здійснює підприємницьку діяльність, зареєстрований як ФОП 04.11.2011 року, є платником єдиного податку, знаходиться на обліку в податковому органі м. Черкаси, має працівників, надає декларації про свої доходи до податкового органу та надав документи на підтвердження даних обставин. Вказана заява була отримана Придніпровським ВДВС м. Черкаси 19.03.2018 року згідно інформації "Укрпошта". У квітні 2018 року позивач отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

17.05.2018 року позивач ОСОБА_2 направив на адресу Придніпровського ВДВС м. Черкаси довідку ПАТ КБ «Приватбанк» про номер рахунку НОМЕР_1 , ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, на який просив перераховувати йому кошти, які будуть стягуватися з боржника та просив накласти арешт на все майно боржника з метою виконання судового рішення (а. с. 19).

Постановою начальника Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області від 20.07.2018 року скарга ОСОБА_2 від 26.06.2018 року на бездіяльність головного державного виконавця Сагайдак С.В. при здійсненні виконавчого провадження № 57018026 відносно боржника ОСОБА_3 задоволена. Дії головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіально управління юстиції у Черкаській області Сагайдака С.В. при виконанні зведеного виконавчого провадження № 57018026 відносно ОСОБА_3 визнано такими, що вчинені з порушенням ст.ст. 18, 56 Закону України «Про виконавче провадження». А саме: в порушення ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не виніс постанову про арешт майна боржника, та в порушення ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» не розглянув заяву від 14.05.2018 року стягувача про арешт майна боржника та надання інформації про стан виконання виконавчих документів (а. с. 25).

Згідно постанови головного державного виконавця Придніпровського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Скрипки Т.В. від 23.07.2018 року у зведеному виконавчому провадженні № 51499773 накладено арешт на майно боржника та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках в ПАТ «Приватбанк», ПАТ « Альфа банк» та інших відкритих рахунках (а. с. 28).

Правовідносини між сторонами справи мають наступну правову регламентацію.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статтею 11 Закону «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до положень ст.ст.12,13,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог, і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, тому обов`язковими умовами відшкодування шкоди є неправомірність дій відповідного органу та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою шкодою.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Проте, при вирішення спору про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, а також і факт виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач ОСОБА_2 має довести факт заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, яка за змістом ст. 1167 ЦК України завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а також відповідно до того, яких саме втрат немайнового характеру він зазнав, обґрунтувати розмір відшкодування моральної шкоди. Недоведеність позивачем зазначених обставин по справі є підставою для відмови у задоволенні позову .

Таким чином, дослідивши матеріали справи, наявні в матеріалах справи докази як в підтвердження позовних вимог так і в їх заперечення, взявши до уваги вищевикладені норми права, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач ОСОБА_2 не довів вину відповідача у заподіянні йому моральної шкоди у розмірі 10000 гривень, не надав належних доказів на їх підтвердження, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю службової особи органу державної влади.

Апеляційний суд приймає до уваги, що після розгляду скарги ОСОБА_2 начальником Придніпровського відділу ДВС та встановлення від час перевірки зведеного виконавчого провадження наявності порушень вимог ст. ст. 18, 56 Закону України «Про виконавче провадження «, порушення були усунені, з боржника стягнута заборгованість, рішення суду виконано повністю та стягнуто заборгованість у розмірі 922 грн. та 1358, 40 грн. , а виконавче провадження закінчено 09. 10. 2018 року.

На дату ухвалення рішення судом першої інстанції 11 січня 2019 року права позивача були відновлені виконанням рішення суду про стягнення заборгованості.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, моральна ( немайнова шкода) відшкодовується грошима або лише визнанням самого факту порушення певного права, що само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду, заподіяну заявнику. Тому, враховуючи обставини справи, суд вважає, що констатація порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду, заподіяну заявнику, що вказано у висновках рішення Європейського Суду з прав людини ( справи «Воловік проти України» ; «Волохи проти України»

Отже, доводи апеляційної скарги скаржника відносно того, що у зв`язку із визнанням бездіяльності державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції, позивачу ОСОБА_2 було завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 10 000 грн., не знаходять свого відображення у наявних матеріалах справи, оскільки в підтвердження позовних вимог, позивачем не доведено факту спричинення йому моральних страждань порушенням державним виконавцем вимог ст.ст. 18, 56 Закону України «Про виконавче провадження», та не доведено, в чому саме конкретно полягають його немайнові втрати, їх характер, тривалість періоду спричинення, причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця заподіяння ним шкоди в розмірі 10000 гривень, на стягненні якої наполягає скаржник.

Інші доводи апеляційної скарги, наведені ОСОБА_2 не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому відсутні підстави для скасування рішення суду.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , оскільки доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, їм дана належна оцінка судом, а особою, яка подає апеляційну скаргу висновки суду не спростовуються .

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Виходячи з вищевикладеного, не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права та залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи.

Отже, доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, були предметом розгляду суду першої інстанції, яким дана належна оцінка, не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375 , 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2019 року справі за позовом ОСОБА_2 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю службової особи органу державної влади – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів, в порядку та за умов визначених ЦПК України .

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Бородійчук В.Г.

Василенко Л.І.