Постанова № 81807184, 16.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/521/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 301030300 Орел С. І. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Храпка В.Д., Вініченка Б.Б.,

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк», банк) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2014 року у складі судді Орла С.І. у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, –

в с т а н о в и в :

В лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 , посилаючись на те, що за час перебування сторін у шлюбі ними було придбано майно, що належало їм на праві спільної сумісної власності, а саме, будинок та земельну ділянку.

Просив суд поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, шляхом визнання за кожною із сторін право власності по 1/2 частини житлового будинку садибного типу з господарсько-побутовими будівлями та спорудами та по 1/2 частини земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2014 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині житлового будинку садибного типу з господарсько-побутовими будівлями, що по АДРЕСА_1 , а також по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за тією ж адресою.

Вказане рішення оскаржено ПАТ «ВіЕйБі Банк», яке діє в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не з`ясовано належним чином обставини справи. Зокрема, суд фактично провів між подружжям поділ нерухомого майна, яке є предметом іпотечного договору від 24.07.2007 року та іпотекодержателем якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк». При цьому, сторони знали про існування договору іпотеки та не зазначили іпотекодержателя учасником спору.

Крім того, рішенням суду від 13.06.2013 року у іншій справі за №2306/2471/12 звернуто стягнення на спірне майно, що є предметом даного позову, в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» в сумі 342 164 грн. 46 коп.

Станом на момент подачі апеляційної скарги, заборгованість за рішенням від 13.06.2013 року не погашена.

Таким чином, суд не в повній мірі дослідив обставини справи, не залучив ПАТ «ВіЕйБі Банк» у якості третьої особи та прийняв необґрунтоване та незаконне рішення.

Просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25 квітня 2019 року до участі у справі в якості позивача залучено ОСОБА_4 як правонаступника після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15 травня 2019 року ОСОБА_3 направила до суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи його зайнятістю її представника – ОСОБА_5 . 16.05.2019 року о 16:00 в розгляді справи №925/478/17 у Верховному Суді (Касаційному господарському суді).

Представник ОСОБА_3 – ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, проте колегія суддів вважає за доцільне розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Проте, з інформації з ЄДРСР вбачається, що ухвалою Верховного Суду від 15.04.2019 року у справі №925/478/17 призначено розгляд справи на 16.05.2019 року о 16:00 в приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. При цьому, вказано, що участь у судовому засіданні для учасників справи не є обов`язковою.

За таких обставин, суд не може визнати поважною причиною неявки в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Ухвалюючи рішення, суд вважав доведеними позовні вимоги про те, що заявлене до поділу майно набуте під час проживання у шлюбі, тому є спільною сумісною власністю подружжя.

З такими висновками колегія суддів не погоджується.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали шлюб 21.04.1978 року (а.с. 4).

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 вказував, що правовстановлюючі документи перебувають у ОСОБА_3 , яка відмовляється їх добровільно надати суду. Тому просив у позові витребувати їх в судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують належність спірного майна будь-кому з подружжя на момент винесення рішення про його поділ.

Натомість, з матеріалів справи встановлено, що спірний будинок та земельна ділянка були подаровані ОСОБА_3 ОСОБА_7 на підставі договорів від 11.07.2007 року.

Відповідно до копії договору дарування будинку від 11.07.2007 року ОСОБА_3 (дарувальник) подарувала ОСОБА_8 (обдаровувана) будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 28). Договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3 договору дарування будинок належить дарувальнику на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки, посвідченого Золотоніської державною нотаріальною конторою 28.09.1976 року.

Відповідно до копії договору дарування земельної ділянки від 11.07.2007 року ОСОБА_3 (дарувальник) подарувала ОСОБА_8 (обдаровувана) земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 29). Договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 2 договору дарування ця земельна ділянка належить дарувальнику на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого 20 лютого 2007 року серія НОМЕР_1 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010777500064.

Крім того, ОСОБА_1 звертався з заявою про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що він оскаржив законність вказаних договорів дарування в судовому порядку (а.с. 44-47).

На момент винесення оскаржуваного рішення від 16.10.2014 року, суд виходив із зазначених вище документів, серед яких були відсутні однозначні підтвердження належності спірного майна подружжю.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як роз`яснив судам Пленум Верховного Суду України в пунктах 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Отже, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен установити факт перебування у подружжя майна, набутого ними у шлюбі, яке підлягає поділу.

Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналогічні положення містяться і у статті 81 ЦПК України у чинній редакції.

Суд першої інстанції на зазначене не звернув уваги та не переконався в тому, що майно дійсно належало подружжю на підставі належних та достатніх доказів.

Відсутність спірного домоволодіння у власності сторін на час розгляду і вирішення справи по суті вказує на неможливість її поділу між подружжям.

Крім того, колегія суддів встановила, що після того, як Товстоп`ят за договорами дарування від 11.07.2007 року отримала у власність спірне майно (будинок та земельну ділянку), вона надала зазначене майно в іпотеку 24.07.2007 року в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_9 перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» за договором кредиту, укладеним 24.07.2007 року між останніми (а.с. 126-135).

У зв`язку з невиконанням боржників зобов`язань за кредитним договором від 24.07.2007 року рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.06.2013 року, яке залишене без змін після перегляду в суді апеляційної інстанції, у справі №2306/2471/12 звернуто стягнення на майно, що належало ОСОБА_10 на підставі договору дарування від 11.07.2007 року; ухвалено задовольнити вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» за рахунок коштів, виручених від реалізації майна, в сумі 342 164 грн. 46 коп. (а.с. 113-123).

Відомості про скасування рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 13.06.2013 року в матеріалах справи відсутні.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 30.07.2015 року скасовано рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.09.2014 року та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_10 про визнання недійсними договорів дарування від 11.07.2007 року (а.с. 105-112).

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 30.07.2015 року не скасоване, набрало законної сили та є чинним.

Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні рішення не встановив всі обставини справи в їх сукупності, розглянув спір без участі усіх осіб, чиїх прав може стосуватись вказане рішення, та постановив неповне та необґрунтоване рішення.

Крім того, встановлено, що ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2014 року було зупинено провадження у справі до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_10 про визнання правочинів недійсними.

Відомості про поновлення (відновлення) провадження у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд ухвалив рішення у справі без попереднього рішення про наявність підстав для поновлення (відновлення) провадження.

Відповідно до ч. 1 п.п. 1,4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги та ухваленням нового рішення апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат у відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року відстрочено апелянту сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Розмір судового збору за звернення з апеляційною скаргою становить 1 875 грн. 95 коп., виходячи з розрахунку (97063 грн. + 28000 грн. ) ціна позову * 1% * 150% = 1875,95 грн.

У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги та відмовою у позові, а також враховуючи ухвалу про відстрочення сплати судового збору, з позивача слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 1 875 грн. 95 коп.

Керуючись ст.ст. 35, 141, 258, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. задовольнити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_11 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 875 грн. 95 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді