Постанова № 81807178, 16.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/774/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу Опалинська О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І.,

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Смілянської місцевої прокуратури на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2019 року, повний текст якої виготовлено 22 березня 2019 року, у складі судді Опалинської О.П. про закриття провадження у справі за позовом Смілянської місцевої прокуратури до головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Ековерс», про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, скасування державної реєстрації договору оренди –

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року Смілянська місцева прокуратура звернулась до суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на порушення земельного законодавства відповідачами при виділенні в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Позов обґрунтований тим, що наказом Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 01.12.2014 №23-5503/14-14-СГ ОСОБА_1 надано земельну ділянку із земель державної власності в адміністративних межах Носачівської сільської ради Смілянського району площею 108,1905 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 49 років.

На підставі вказаного наказу між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_1 01.12.2014 року укладено договір оренди, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства площею 108,1905 га в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 49 років.

Згідно з листом Смілянської ОДПІ Головного управління ДФС у Черкаській області від 05.05.2017 року ОСОБА_1 не був засновником або членом будь-якого фермерського господарства.

Водночас згідно з договором суборенди земельної ділянки від 26.10.2016 року вказана земельна ділянка передана в суборенду ТОВ «ЕКОВЕРС», державна реєстрація якого проведена 01.04.2008 року.

Прокурор вказав, що ОСОБА_1 , уклавши договір оренди земельної ділянки, не створив фермерське господарство, а через певний час передав отриману в оренду землю в суборенду ТОВ «ЕКОВЕРС». Стверджував, що ОСОБА_1 отримав земельну ділянку як громадянин, а в подальшому передав земельну ділянку товариству в суборенду з метою уникнути участі в земельних торгах.

Крім того, в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» ОСОБА_2 . ОСОБА_3 . належним чином не обґрунтував розмір вищевказаної земельної ділянки з урахування можливості її обробітку. Майбутній фермер не обґрунтував, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно обробляти отриману у користування земельну ділянку площею більше ніж 108 га.

Також ОСОБА_1 не надав доказів про досвід роботи у сільському господарстві або освіту, здобуту в аграрному навчальному закладі.

Крім того, передача такої земельної ділянки в суборенду суперечить закону.

Позивач стверджував, що всупереч вимогам статей 13, 23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, переданих в оренду ОСОБА_1 , не затверджувалася.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 09.10.2018 року позивач просив визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 01.12.2014 №23-5503/14-14-СГ про надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 108,1905 га. Визнати недійсним договір оренди землі від 01.12.2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_1 Скасувати державну реєстрацію договору суборенди між ТОВ «Ековерс» та ОСОБА_1 від 26.10.2016 року. Судові витрати покласти на відповідачів солідарно.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2019 року провадження у даній справі закрито. Роз`яснено сторонам право на звернення до суду за захистом своїх прав в порядку господарського судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд виходив з того, що ОСОБА_1 є керівником юридичної особи - фермерського господарства «Агроспарк», яке зареєстроване в державному реєстрі 22 січня 2019 року. Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №606/2032/16-ц про те, що за змістом Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому такі справи підвідомчі господарським судами. Також суд вказав, що хоча на момент відкриття провадження по справі відповідачем фермерське господарство не було зареєстровано, проте таке відбулося під час розгляду справи. Відтак, з метою недопущення порушення процесуальних прав сторін, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Ухвала оскаржена Смілянською місцевою прокуратурою в апеляційному порядку з посиланням на порушення судом норм процесуального закону.

Аргументуючи апеляційну скаргу, скаржник посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №677/1865/16-ц та зазначав, що питання про юрисдикцію спору вирішується на момент відкриття провадження у справі. На момент звернення з позовом фермерське господарство не було засноване ОСОБА_1 Вважає неправомірним посилання суду на висновки Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №606/2032/16-ц та від 13.03.2018 року у справі №348/992/16-ц, оскільки у даних справах фермерські господарства були зареєстровані на момент відкриття провадження.

Враховуючи суб`єктний склад на момент звернення з позовом, апелянт вважає, що справа підлягає до розгляду в порядку цивільного судочинства. Просить оскаржувану ухвалу скасувати, матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Також просить стягнути з відповідачів судовий збір, сплачений прокуратурою за подання апеляційної скарги в сумі 1 921 грн. 00 коп.

На апеляційну скаргу надійшов відзив від ОСОБА_1 , в якому він погоджується з висновками місцевого суду, вважає їх обґрунтованими та законними, заперечує проти доводів апеляційної скарги щодо підвідомчості даного спору суду цивільної юрисдикції. Павленко ОСОБА_4 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України, яка узгоджується з статтею 15 ЦПК України, що була чинна на момент звернення з позовом, вбачається, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 1 ГПК України (в редакції, що була чинна на час звернення з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (пункт 6 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю) (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Отже, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до предметного та суб`єктного критеріїв. Крім спорів, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними публічно-владних управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» у вказаній редакції земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Встановлено, що 24.11.2014 року ОСОБА_1 звертався до Головного управління Держземагенства у Черкаській області з заявою про надання в оренду земельної ділянки площею 108,1905 га в адміністративних межах Носачівської сільської ради Смілянського району в оренду строком на 49 років (а.с. 27).

Наказом Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 01.12.2014 №23-5503/14-14-СГ ОСОБА_1 надано земельну ділянку із земель державної власності в адміністративних межах Носачівської сільської ради Смілянського району площею 108,1905 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 49 років (а.с. 15).

На підставі вказаного наказу між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_1 01.12.2014 року укладено договір оренди, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства площею 108,1905 га в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 49 років (а.с. 16-21).

Згідно з договором суборенди земельної ділянки від 26.10.2016 року вказана земельна ділянка передана ОСОБА_1 в суборенду ТОВ «ЕКОВЕРС», державна реєстрація якого проведена 01.04.2008 року. Вказане підтверджується відомостями з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 22-26).

Після укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана, зокрема, з укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Після державної реєстрації фермерського господарства у правовідносинах користування земельними ділянками, наданими на підставі Закону України «Про фермерське господарство», відбувається фактична заміна орендаря, й обов`язки користувача земельної ділянки переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц.

Проте суд першої інстанції не врахував, що питання про юрисдикцію спору вирішується на момент відкриття провадження у справі.

Суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України у редакції, чинній на момент постановлення ухвали судом першої інстанції).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на момент видачі листа не був засновником або членом будь-якого фермерського господарства (а.с. 32).

На підставі укладеного договору оренди землі ОСОБА_1 створив фермерське господарство «АгроСпарк» 22.01.2019 року, що підтверджується інформаційною довідкою (а.с. 155-158).

З огляду на викладені обставини, вбачається, що ОСОБА_1 звертався з заявами про надання йому земельної ділянки для здійснення господарської діяльності шляхом утворення фермерського господарства. Тобто земельні ділянки надані орендарю для здійснення ним підприємницької діяльності.

При цьому, станом на момент звернення прокуратурою з позовом ОСОБА_1 фермерське господарство не створив. Реєстрації такого фермерського господарства здійснена Павленком ОСОБА_5 . тільки під час розгляду справи, а саме: 22.01.2019 року.

На момент вирішення питання про відкриття провадження у справі фермерське господарство створене не було. А тому у правовідносинах користування земельною ділянкою на момент відкриття провадження стороною залишався ОСОБА_1 як фізична особа. Відтак, за предметним і суб`єктним критеріями цей спір на час відкриття провадження у справі мав розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зазначений висновок апеляційного суду цілком відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 31.10.2018 року (справа № 677/1865/16-цс).

З огляду на викладене, встановивши, що фермерське господарство було зареєстровано під час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22 серпня 2018 року у справі №606/2032/16-ц, не підлягають до застосування в даному випадку, оскільки на час відкриття провадження у справі № 606/2032/16-ц фермерське господарство вже існувало та було зареєстровано належним чином до звернення прокурора з позовом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального закону, що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції в порядку ст. 379 ЦПК України.

Водночас клопотання в апеляційній скарзі про стягнення з відповідачів судового збору, сплаченого апелянтом за оскарження ухвали в розмірі 1 921 грн. 00 коп., не підлягає до задоволення, оскільки розподіл судових витрат здійснюється судом за результатами розгляду спору по суті відповідно до правил ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Смілянської місцевої прокуратури задовольнити.

Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2019 року скасувати.

Справу за позовом Смілянської місцевої прокуратури до головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Ековерс», про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, скасування державної реєстрації договору оренди, направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складення повного тексту постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 17 травня 2019 року.

Судді