Рішення № 81807162, 08.05.2019, Новокаховський міський суд Херсонської області

Справа № 661/5270/18

Провадження № 2/661/159/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

08 травня 2019 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді - Червоненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання – Куц О.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Петренка А.П.,

відповідача – Жереб`ятьєва ОСОБА_2 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Каховка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного майна подружжя,

встановив:

В листопаді 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 серпня 2012 року по 26 лютого 2016 року, визнання спільною сумісною власністю квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана у 2013 році, та визнання за позивачем права власності на 1/2 частину цієї квартири; поділ спільного майна позивача та відповідача, а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та автомобіля марки LAND ROVER RANGE ROVER SPORT, об`єм двигуна 2993, 2015 року випуску, білого кольору, № кузову НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , придбаного в період шлюбу, який було укладено 26.02.2016 року .

11.01.2019 року представник відповідача ОСОБА_6 подав відзив на позов з якого слідує, що відповідач позов не визнає, оскільки він дійсно мешкав разом з позивачкою, але не з 01.08.2012 року, а з осені 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, при цьому сторони проживали разом не постійно, а епізодично, оскільки відповідач винаймала окрему квартиру, спільне господарство не вели, спільного бюджету не мали, майно для спільного користування не придбавалось. Крім того зазначає, що квартиру АДРЕСА_2 він придбав за власні кошти, що отримав за договором про поділ майна подружжя від 28.12.2012 року. Щодо придбання автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER SPORT зазначив, що придбав його за кошти, які належали йому особисто, а саме за 50000 доларів США, які він взяв у борг у ОСОБА_7 .. Крім того відповідач вважає, що позивач умисно ввела його в оману з приводу своєї вагітності, внаслідок чого між сторонами був зареєстрований шлюб за скороченим терміном, аби отримати матеріальний зиск.

У відповіді на відзив, який подано до суду 29.01.2019 року, позивач вказує, що не погоджується з твердженнями відповідача щодо їх спільного проживання з осені 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, оскільки їх відносини розпочались ще в той період, коли позивач перебував у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області розірвано 22.06.2012 року. При цьому, звернувшись до суду з позовом та обґрунтовуючи його ОСОБА_8 стверджував, що фактично створив нову сім`ю. Також зазначила, що після придбання у 2013 році спільної квартири сторони робили в ній ремонт, організацією якого та облаштуванням квартири займалась позивач. З приводу отримання відповідачем компенсації в розмірі 284200 грн. за договором про поділ майна від 28.12.2012 року позивач зазначила, що цей факт відповідачем повинен бути підтверджений і відображений в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік. Щодо тверджень відповідача про придбання автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER SPORT за кошти, які він взяв в борг у ОСОБА_7 .. зазначила, що про цей факт їй нічого не відомо і не надано жодних доказів існування боргової розписки. Стосовно реєстрації між сторонами шлюбу зауважила, що дійсно на момент реєстрації шлюбу була у стані вагітності, однак на диспансерний облік не стала, оскільки у неї стався викидень.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали з тих же підстав, що вказані у позові та відповіді на відзив.

Відповідач та його представник позов не визнали з тих же підстав, які зазначено у відзиві.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Так, 26 лютого 2016 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області складено актовий запис № 26.

12 жовтня 2018 року шлюб між сторонами розірвано, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області складено актовий запис № 41.

19.09.2017 року ОСОБА_9 зареєстровано право власності на автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER SPORT, об`єм двигуна 2993, 2015 року випуску, білого кольору, № кузову НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

Згідно наданих суду відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано 11.04.2013 року на підставі договору купівлі-продажу.

Правовстановлюючих документів на зазначене майно суду не надано, клопотань про їх витребування не надходило. Сторонами зазначені обставини не осопорюються.

За частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до положень статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка проживають у фактичних шлюбних відносинах, не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ході судового розгляду суду не надано достатніх доказів на підтвердження факту проживання сторін однією сім`єю з 01 серпня 2012 року, в тому числі і на момент придбання спірної квартири.

Так, свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що є знайомою ОСОБА_11 . Ще під час перебування ОСОБА_12 у шлюбу він познайомив її з ОСОБА_13 . Після розлучення ОСОБА_12 сторони проживати разом, винаймали квартиру, в подальшому придбали власне житло, робили там ремонт. Після облаштування квартири почали там проживати, купили автомобіль, разом їздили на відпочинок.

З показів свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вбачається, що вини є подругами позивачки та зі слів останньої їм відомо, що сторони познайомились ще під час перебування ОСОБА_12 у шлюбу, після розлучення ОСОБА_12 вони почали проживати разом, винаймали квартиру, в подальшому придбали власне житло, зробили там ремонт і проживали як сім`я.

Свідок ОСОБА_16 суду повідомила, що є сестрою відповідача, їй відомо, що після розлучення брат проживав в гаражі, інколи у батьків. В цей час він її познайомив з ОСОБА_13 , представивши її як просто знайому. В подальшому ОСОБА_17 придбав квартиру, робив там ремонт, вона особисто приходила туди, однак ОСОБА_18 там не бачила. Квартира була придбана за кошти від поділу майна після розірвання шлюбу з колишньою дружиною. Незадовго до укладення шлюбу з ОСОБА_13 вони з ОСОБА_19 почали проживати разом і до цього часу їх стосунки вони не назвала б подружніми.

Свідок ОСОБА_20 суду повідомив, що є будівельником і робив ремонт в квартирі відповідача протягом двох з половиною місяців. Всі вказівки щодо ремонту йому надавав ОСОБА_17 . В цей період ОСОБА_17 мешкав у гаражі. ОСОБА_21 він бачив пару разів. Після ремонту він приїздив до ОСОБА_12 в квартиру щоб виконати деякі роботи та стверджує, що ОСОБА_17 в квартирі проживав один.

Судом оглянуто залучені до позову фотознімки, які, як пояснила позивач, датовані 2014-2016 р.р..

Таким чином будь-яких доказів, які б свідчили, що спірна квартира придбана у період коли сторони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, були пов`язані виконанням взаємних прав і обов`язків та спільним побутом, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, суду не надано.

Враховуючи викладене у суду відсутні підстави для визнання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю сторін та її поділу.

У зв`язку з викладеним, а також ненаданням суду доказів, які б підтверджували вартість спірної квартири на момент придбання, доводи відповідача щодо її купівлі за особисті кошти, суд до уваги не приймає.

За ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно положень ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

В пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Згідно п.п. 24, 25 цієї Постанови до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК) ( 2947-14 ). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК ( 435-15 ), за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи, що автомобіль марки LAND ROVER RANGE ROVER SPORT придбано відповідачем в період зареєстрованого з позивачкою шлюбу, він є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

Оскільки жодна зі сторін не вчинила дій, передбачених частинами 4, 5 ст. 71 СК України, і спірний автомобіль є неподільною річчю, суд визнає ідеальні частки сторін у цьому майні по 1/2 частці без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

При цьому, доводи відповідача з приводу придбання авто за власні кошти не ґрунтуються на положеннях ст. 57 СК України, оскільки як він сам стверджує, а також підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , надавши оригінал розписки від 20.08.2017 року, зазначений автомобіль придбано за кошти взяті в борг, а тому у суду відсутні підстави для визнання цього автомобіля особистою приватною власністю відповідача.

Твердження відповідача, про те, що автомобіль придбано з метою заробітку цих висновків не спростовує.

Згідно положень статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 704,80 грн. за вимогу немайнового характеру та 8810 грн. за вимоги майнового характеру.

Також позивачем сплачено 8000 грн. за надання правової допомоги адвокатом.

Відповідачем сплачено за правничу допомогу 18720 грн..

Сторонами розмір цих витрат не оспорювався, клопотань про їх зменшення не надходило.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: судового збору в сумі 4405 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 4000 грн., всього 8405 грн..

З позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 9360 грн..

Таким чином суд вважає за можливе зобов`язати позивача, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю відповідачу в сумі 955 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , шляхом визнання за кожним права спільної часткової власності на 1/2 частку автомобіля марки LAND ROVER RANGE ROVER SPORT, об`єм двигуна 2993, 2015 року випуску, білого кольору, № кузову НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .

В решті позовних вимог відмовити.

Зобов`язати ОСОБА_1 сплатити на користь ОСОБА_3 різницю у судових витратах по оплаті судового збору та професійної правничої допомоги в сумі 2955,00 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХIIІ "Перехідні положення" ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлено 17.05.2019 року.

Суддя Д. В. Червоненко