Постанова № 81806739, 16.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/594/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : на ухвалу Шимчик Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів: Новікова О.М., Вініченка Б.Б., Бондаренка С. І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 08 лютого 2019 року у складі судді Шимчика Р.В. про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Жашківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Черкаській області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу –

в с т а н о в и в :

В лютому 2019 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Зеленого Дмитра Анатолійовича, звернувся з заявою про встановлення в порядку окремого провадження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, посилаючись на те, що з 2006 по 2016 роки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали спільно, вели господарство, набували у власність майно за рахунок спільних коштів, утримували його та поліпшували його. Заявник вказував, що встановлення такого факту має юридичне значення для реалізації його майнових прав.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 08.02.2019 року у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України у зв`язку з тим, що з заяви вбачається спір про право.

Ухвала оскаржена в апеляційному порядку ОСОБА_1 , який вважає її незаконною, такою, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заява не містить вимог щодо вирішення майнового спору, а висновки суду про наявність спору про право не відповідають фактичним обставинам справи. У статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності чи відсутності юридичних фактів, що серед іншого зокрема мають значення для створення умов здійснення особою своїх особистих немайнових чи майнових прав. Створення умов для реалізації майнових прав і спір про право не є тотожними поняттями. За змістом ст. 74 ЦПК України презюмується право спільної сумісної власності майна набутого за час спільного проживання чоловіком та жінкою, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою. Така норма права виключає спір про право, і тому судове рішення апелянт вважає таким, що суперечить ст. 74 СК України та ст. 293 ЦПК України.

ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На момент перегляду справи апеляційним судом відзив на скаргу не надходив.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд виходив з того, що в окремому провадженні не можуть бути розглянуті заяви про встановлення юридичного факту, з якої вбачається спір про право.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду.

Так, згідно з вимогами частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається спір про право.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Як роз`яснено в пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» розгляд в порядку окремого провадження справи про встановлення факту можливий, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з роз`ясненнями в п.3 цієї ж постанови, у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Тобто, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Зі змісту заяви та апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 просив встановити юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2006 року та по 2016 рік. Мета звернення з такою заявою – створення умов для реалізації ОСОБА_1 своїх майнових прав, передбачених статтею 74 СК України.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Проте, в даному випадку, як видно зі змісту заяви та апеляційної скарги встановлення такого факту необхідне заявнику для реалізації його майнових прав, передбачених статтею 74 СК України.

Тобто, встановлення юридичного факту може зумовити виникнення спору про майнові права щодо спільної сумісної власності, що виключає можливість розгляду такої заяви в порядку окремого провадження.

Водночас, слід зауважити, що заявник не позбавлений права звернутись з такими вимогами та реалізувати свої права в порядку позовного провадження.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, постановлена з дотриманням вимог процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 08 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 травня 2019 року.

Судді