Ухвала суду № 81793017, 17.05.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 травня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/540/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дії протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання дії протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Позивач просить суд:

-визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в припиненні/призупиненні виплати пенсії ОСОБА_1 протиправними;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії з 01 липня 2018 року;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

Згідно статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Розміри ставок судового збору встановлені статтею 4 Закону України "Про судовий збір". Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою – підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921,00 гривень.

Частиною третьою статті 6 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, зміст та характер заявлених вимог як немайновий, так і майновий.

Так, вимогою немайнового характеру є визнання дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в припиненні/призупиненні виплати пенсії ОСОБА_1 протиправними.

Вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії на переконання суду є похідною від попередньої вимоги і нерозривно пов`язана з нею.

Таким чином, позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру.

Вимогою ж майнового характеру є стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

Оскільки позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру, то судовий збір сплачується за кожну окремо.

Тому, при подачі позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір за одну вимогу немайнового характеру в розмірі 768,40 грн (1921,00 *0,4).

Стосовно ж розміру судового збору за позовну вимогу майнового характеру суд зазначає, що 1 відсоток ціни позову даного спору становить 100,00 грн ((10000,00)*1/100), тобто менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то розмір судового збору за подачу позову до суду становитиме 768,40 грн(1921,00*0,4).

Відтак, при подачі позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 768, 40 грн за позовну вимогу немайнового характеру та 768,40 грн за позовну вимогу майнового характеру, а всього 1536,80 грн.

Між тим, позивач у поданій позовній заяві, посилаючись на пункт 3 частини першої та частину другу статті 8 Закону України “Про судовий збір”, просить суд звільнити її від сплати судового збору за звернення до суду із цим позовом.

В обгрунтування даного клопотання, зазначала, що є пенсіонеркою. Вказувала, що на сьогоднішній день має дуже скрутне матеріальне становище. Єдиним джерелом існування є пенсія. Зазначала, що на території України у неї немає родичів, які б забезпечували її проживання. Наголошувала на тому, що після припинення виплат втратила засоби до існування, інших доходів не отримує. Вказувала, що коштів, які залишилися, ледве вистачає на забезпечення мінімального харчування, необхідного для підтримання життєдіяльності.

Зазначала, що змушена була позичити кошти для оплати комунальних платежів та купівлю медикаментів, а тому на даний момент погашає борги.

Крім цього, вказувала, що у разі сплати судового збору, не зможе оплатити комунальні послуги та залишить себе без їжі, лікування та інших необхідних для життя потреб, а тому просила звільнити її від сплати судового збору.

Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та перевіривши матеріали даного адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк

Згідно частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до частини другої указаної статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, указана норма містить вичерпний перелік підстав, які суду необхідно врахувати для вирішення питання, зокрема, про звільнення від сплати судового збору. До того ж, варто зазначити, що звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду.

Разом із цим, суд зазначає, що згідно зі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, відповідно до практики ЄСПЛ в деяких справах на "доступ особи до суду" можуть бути накладені різноманітні обмеження, включно з фінансовими (див., наприклад, рішення від 19 грудня 1997 у справі "Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії", 1997-VIII, с. 2955, пункт 33; та рішення суду від 13 липня 1995 у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства", серія A, N 316-B, с. 80-81, пункт 61 і наступні).

У справі "Креуз проти Польщі" ЄСПЛ зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду (рішення від 19 червня 2001 у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland)", заява №28249/95, пункт 59). Більше того, ЄСПЛ вважає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у справах (рішення суду від 28 жовтня 1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, №32, пункти 25-26).

Отже, за практикою ЄСПЛ, вимога сплати зборів судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland)", заява №28249/95, пункт 60).

Однак, ЄСПЛ підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див., наприклад, рішення суду від 10 липня 1998 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, пункт 72). При цьому, ЄСПЛ в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12 червня 2007 у справі "Станков проти Болгарії" (Case of Stankov v. Bulgaria, заява № 68490/01, пункт 57).

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, чинне законодавство України надає судам дискреційні повноваження вирішувати питання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або надання відстрочки (розстрочки) його сплати.

В даному випадку позивач, прохаючи суд звільнити від сплати судового збору, посилається на скрутне матеріальне становище та наявність боргів, вказуючи при цьому, що єдиним джерелом доходу є пенсія.

Проте, на підтвердження указаного твердження, позивачем не надано суду жодних доказів, в тому числі й доказів, які б підтверджували, що вона не отримує інших доходів, окрім пенсії.

Таким доказом може бути інформація контролюючого органу (наприклад, довідка Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області) про доходи ОСОБА_1 за 2019 рік.

Оскільки позивачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження важкого майнового стану, то суд вважає, що на час винесення даної ухвали відсутні підстави для звільнення останньої від сплати судового збору за звернення до суду із цим позовом за пунктом 3 частини першої та частини другої статті 8 Закону України “Про судовий збір”.

Відтак, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору є безпідставним та необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 1536,80 грн.

Судовий збір повинен бути сплачений на наступні банківські реквізити: отримувач коштів Чернівецьке УК/м.Чернiвцi/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37978173; рахунок отримувача 34317206084013; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу за подання адміністративного позову (із зазначенням позивача, відповідача, предмету спору).

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 133, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

1.У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дії протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди залишити без руху.

3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Лелюк О.П.