Ухвала суду № 81791091, 17.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1993/19

У Х В А Л А

17 травня 2019 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 13.10.2015р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки в/ч А 2571 від 13.02.2018р. №12 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Ухвалою суду від 22.06.2018р. відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

08.05.2019р. до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшло клопотання про залишення позовних в имог ОСОБА_1 без розгляду за період з 13.10.2015р. по жовтень 2018 року.

В обґрунтування підстав для залишення позовної заяви без розгляду представник відповідача зазначив, що позивач 28.03.2018р., отримавши листа головного управління про відсутність підстав для перерахунку, дізнався про порушення своїх прав та відповідно шестимісячний строк для звернення до суду закінчився ще 28.09.2018р., однак позивач звернувся до суду в квітні 2019 року.

10.05.2019р. до суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про залишення позовних вимог без розгляду, посилаючись на те, що ОСОБА_1 на час призначення йому пенсії за Законом №2262-XII мав право на включення до складу його грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отримуваної ним щомісячної додаткової грошової винагороди на підставі долученої до заяви довідки №12 від 13.02.2018р. та від 23.02.2018р., а УПФУ в Одеській області протиправно, на думку позивача, відмовило у проведенні перерахунку розміру пенсії. Таким чином, представник позивача, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду України від 06.02.2019р. по справі №522/2738/17, зазначає, що право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню без обмеження строком.

Частинами 1,2 ст.122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про здійснення з 13.10.2015р. перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки в/ч А 2571 від 13.02.2018р. №12 із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Так, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.03.2018р. №764/Г-11 повернуто ОСОБА_1 долучені до звернення щодо проведення перерахунку пенсії довідку в/ч А 2571 від 13.02.2018р. №12 та повідомлено про необхідність звертатись до Одеського обласного військового комісаріату.

Таким чином, на думку відповідача, саме з дати прийняття листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.03.2018р. №764/Г-11, має відраховуватись шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

Статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми нестриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

При цьому, в Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 Конституційний Суд України надав офіційне тлумачення статті 233 КЗпП України, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Таким чином, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці Конституційний Суд України не пов`язує право працівника на звернення до суду без обмеження будь-яким строком з позовом про стягнення заробітної плати, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, у тому числі сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, з фактом нарахування чи ненарахування роботодавцем спірних виплат.

Конституційний Суд України пов`язує право працівника на звернення до суду без обмеження будь-яким строком при дотриманні двох умов: 1) наявність у працівника права на виплати, які він має отримувати за трудовим договором, і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством; 2) у разі порушення законодавства про оплату праці.

У пункті 2.2. мотивувальної частини Рішення № 9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. З цього висновку Конституційного Суду України випливає, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

Оскільки компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати, суд приходить до висновку, що компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків їх виплати є компенсаторною складовою доходу у вигляді пенсії.

Разом з тим відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення не може бути застосовуваний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною КАС України, оскільки це має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

Отже, у разі порушення Пенсійним органом законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною 2 статті 46 Закону № 1058-IV право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

Крім того, суд враховує позицію Верховного Суду у постанові від 24.04.2018р. по справі №646/6250/17 згідно якої, у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Разом з тим, суд наголошує, що право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, основною складовою права на справедливе судочинство є право доступу до такого судочинства, в розумінні забезпечення особі можливості звернення до суду для вирішення спору.

Оцінивши в сукупності наведені норми, враховуючи специфіку даної категорії спору, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовні вимоги в частині, без розгляду.

Керуючись ст. ст.121, 122, 256, 287, 294-296 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовних вимог без розгляду-відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя К.О. Танцюра