Рішення № 81790562, 16.05.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001176

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивачка) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №54-к від 21.02.2019 “Про звільнення ОСОБА_1 ”;

-поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу ринку та оцінку земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з 21.02.2019;

-допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу ринку та оцінку земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачка покликається на те, що відповідачем проігноровано вимоги ст. 179 КЗпП, ч. 3 ст. 184 КЗпП України, ч.11 ст. 40 КЗпП України та оскаржуваним наказом звільнено її із займаної посади згідно п. 3 ч.1 ст. 84 Закону України «Про державну службу» під час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку та перебування у стані вагітності. Позивачка вважає неправомірним звільнення вагітної жінки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною із займаної посади, не дивлячись на вказівку про таке звільнення у п. 3 ч.1 ст. 84 Закону України «Про державну службу», оскільки у ч.2 ст. 84 цього ж Закону вказується, що «у випадках, зазначених у пунктах 1 - 4 частини першої цієї статті, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом», тоді як чинним законом встановлено інше – ст.21, 22, ч.2 ст. 22, ч.3 ст. 24, ст. 43 Конституції України; ст. 179 КЗпП України, ч. 3 ст. 184 КЗпП України, ч.11 ст. 40 КЗпП України та пунктами 1, 8, 24, 30 ч. І «Європейської соціальної хартії» встановлено гарантії щодо заборони звільнення жінки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною і жінки, яка є вагітною. Відтак, з урахуванням викладеного, позивачка стверджує, що Наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №54-к від 21.02.2019 “Про звільнення ОСОБА_1 ” виданий незаконно з порушенням правових норм та вважає, що має бути поновлена на займаній посаді.

Відповідач подав заяву про визнання позову, яка мотивована тим, що постановою Львівського апеляційного суду від 10.04.2019 у справі №461/9119/18 скасовано постанову Галицького районного суду м. Львова від 26.12.2019, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного наказу від 21.02.2019 №54-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Відтак користуючись своїм правом, на підставі ст. 189 КАС України Головне управління Держгеокадастру у Львівській області визнає заявлені позивачем вимоги та не заперечує щодо ухвалення судом рішення у справі № 1.3 80.2019.001176 про задоволення позову.

Ухвалою суду від 19 березня 2019 відкрито провадження у справі.

У судове засідання сторони не прибули, були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Від позивачка надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності.

У зв`язку з відсутністю перешкод для розгляду справи, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розглянути таку у відсутності учасників справи.

Відповідно до ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі долучених до матеріалів справи доказів та письмових пояснень, викладених у позовній заяві та заяві про визнання позову, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була прийнята на роботу у Головне управління Держкомзему у Львівській області та 24 вересня 2010 року переведена у відділ оцінки та ринку земель.

Згідно з Наказом № 38 -в від 26.03.2015 позивачці було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення дитиною трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Наказом № 4-к від 13.05.2015 ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста відділу ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 11.01.2018, довідки про потребу дитини у домашньому догляді від 11.01.2018 № 12, Наказом № 25-в від 11.01.2018 позивачці надано відпустку по догляду за дитиною з 15 січня 2018 року по 15 липня 2018 року.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 13.07.2018, довідки про потребу дитини у домашньому догляді від 12.07.2018 № 194, Наказом № 442-в від 13.07.2018 позивачці надано відпустку по догляду за дитиною з 16 липня 2018 року по 15 січня 2019 року.

В подальшому, Наказом № 23-в від 14.01.2019 на підставі заяви ОСОБА_1 від 14.01.2019, довідки про потребу дитини у домашньому догляді від 09.01.2019 № 2, позивачці надано відпустку по догляду за дитиною з 16 січня 2019 року до 15 січня 2020 року.

Як стверджує позивачка та не заперечується відповідачем, 9 січня 2019 року, під час подання нею заяви та довідки про потребу дитини у домашньому догляді відповідно до Протоколу Засідання ЛКК № 2 від 09.01.19 ДПВ КНП 3-ї міської поліклініки м.Львова, вона надала відділу кадрів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області довідку з Жіночої консультації 4-ї Міської поліклініки м.Львова про те, що перебуває на обліку з 21 грудня 2018 року у зв`язку із вагітністю 12-13 тижнів.

Так, як вбачається із Медичного висновку ЛКК Жіночої консультації 4-ї Міської поліклініки м.Львова від 06 березня 2019 року № 39, ОСОБА_1 вагітна, строк 22-23 тижні.

Наказом від 21.02.2019 №54-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачку звільнено з 21.02.2019 з посади головного спеціаліста відділу ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням, внаслідок набрання законної сили рішення суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Підставою для видання вищевказаного наказу є постанова Галицького районного суду м.Львова від 26 грудня 2018 року по справі № 461/9119/18 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, подання в порядку статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» прокуратури Львівської області від 12.02.2019 № 05/32/260вих-19.

Суд при вирішенні спору у даній справі виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні питання або коли про це йдеться у спеціальному законі. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII визначено, що державна служба – це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з преамбулою Закону України «Про державну службу» даний закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну службу» державні службовці мають право користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то необхідно субсидіарно застосовувати законодавство про працю, зокрема, КЗпП України.

Статтею 22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» передбачено, що особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов`язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 84 Закону України «Про державну службу» підставою для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Спеціальним нормативним актом, який регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини є Кодекс законів про працю України.

Стаття 1 Кодексу законів про працю України, яка визначає його завдання, встановлює, що він регулює трудові відносини всіх працівників.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю (ст.3 КЗпП), яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст.4 КЗпП).

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що Кодекс законів про працю України регулює правовідносини всіх працівників з особливостями, визначеними законодавством України. В даній справі такі особливості визначені Законом України «Про державну службу», який передбачає, що державні службовці мають права користуватися правами і свободами, які гарантуються законами України, тобто Конституцією і Кодексом законів про працю України.

Частиною 3 статті 5 Закону України «Про державну службу» визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Таким чином, норми законодавства про працю поширюються на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Особливості праці жінок, гарантії права на працю для певних категорій жінок, Законом України «Про державну службу» не передбачені, проте вони визначені і гарантовані главою XII Кодексу законів про працю України.

Згідно ст.179 КЗпП за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов`язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Згідно ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Крім цього, згідно з ч.11 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Отже, особливі гарантії щодо праці жінок визначені КЗпП України, який в свою чергу встановлює заборону на звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179).

Аналогічний висновок відображений в ухвалі ВАС України від 19 квітня 2016 року у справі К/800/5127/16.

Вказане положення відповідає правовій позиції Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 22.03.2012 року по справі проти Російської Федерації зазначено, що право на відпустку по догляду за дитиною належить всім громадянам без будь-яких відмінностей за ознаками статі або професії. Збройні сили, поліція та державні службовці не виключаються з числа користувачів цього фундаментального права.

Проте, як встановлено з матеріалів справи, всупереч вищенаведеним положенням законодавства, Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №54-к від 21.02.2019 позивачку звільнено із займаної посади під час перебування останньої у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку та перебування у стані вагітності.

Разом з тим, суд зауважує, що згідно з постановою Львівського апеляційного суду від 10.04.2019 у справі №461/9119/18 скасовано постанову Галицького районного суду м. Львова від 26.12.2019, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного наказу від 21.02.2019 №54-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Зазначене є безумовною підставою для скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №54-к від 21.02.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Надаючи правову оцінку дій відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, суд зазначає, що відповідач відповідно до ч. 1 ст. 189 КАС України визнав позовні вимоги, про що зазначив у заяві про визнання адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що прийнятий відповідачем наказ №54-к від 21.02.2019 “Про звільнення ОСОБА_1 ” не відповідає низці критеріїв, що визначені ч.2 ст.2 КАС України.

Тому, враховуючи наведене, а також те, що відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №54-к від 21.02.2019 “Про звільнення ОСОБА_1 ”.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність звільнення позивачки з посади головного спеціаліста відділу ринку та оцінку земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, суд дійшов висновку, що позивачка підлягає поновленню на тій посаді та в тому органі, з якого вона була протиправно звільнена.

Таким чином, суд дійшов висновку поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з 21.02.2019.

Згідно п.6 ч.1 ст.244 КАС України, при ухвалення рішення, суд, окрім іншого, вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Так, згідно з п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу ринку та оцінку земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній його частині.

Підсумовуючи наведене, за результатами системного аналізу приписів зазначеного законодавства у взаємозв`язку з обставинами даної справи, а також враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 72-78, 242-246, 255, 293, 295, 371, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м.Львів, пр.В.Чорновола, буд.4; код ЄДРПОУ 39769942) про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №54-к від 21.02.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з 21.02.2019.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2019.

Суддя В.М. Сакалош