Рішення № 81789723, 29.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2019 року м.Київ № 320/6043/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0015331304, № 0015391304, № 0015381304, № 0015341304, № 0015381304 від 27.08.2018, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0015361304 від 27.08.2018 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0015351304 від 27.08.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем було проведено планову документальну виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності, в результаті якої встановлено низку порушень, у зв`язку з чим контролюючим органом були винесені спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачеві визначено суму грошового зобов`язання на загальну суму 511 221,50 грн.

Позивач не погоджується з діями контролюючого органу, оскільки витрати та доходи від здійснення всіх господарських операцій за податковий період, що перевірявся, відображені у первинних документах належним чином. Також вказує, що висновки контролюючого органу про порушення норм податкового законодавства є безпідставними та зазначає, що відповідачем не наведено доказів, які б підтверджували встановлені порушення, що виникли при здійсненні господарської діяльності фізичною особою-підприємцем, а тому звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Також заявив клопотання про перехід до розгляду справи по суті та здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження, представник відповідача також подав клопотання про розгляд справи по суті та проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого ГУ ДФС у Київській області позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржувані рішення контролюючого органу є обґрунтованими та правомірними.

Згідно ч. 7 ст. 181 КАС України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст. 180 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

15 січня 2019 року за клопотанням учасників справи розгляд справи розпочато по суті в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Видами господарської діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля напоями (код КВЕД – 46.34 – основна); неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД – 46.39); роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (код КВЕД – 47.25); діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (код КВЕД – 56.10); обслуговування напоями (код КВЕД – 56.30 – основна).

Основними платниками податків-контрагентами з якими ФОП ОСОБА_1 перебувала у господарських відносинах за період з 23.09.2015 по 31.12.2015 були:

ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна», ТЦ № 16 ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» у м. Києві, основний вид реалізованих ТМЦ (робіт, послуг) – алкогольні напої, форма розрахунку – готівкова та безготівкова;

ТОВ «Ді-Транс», Києво-Святошинський структурний підрозділ ТОВ «Ді-Транс», основний вид реалізованих ТМЦ (робіт, послуг) – пиво, форма розрахунку – безготівкова;

ТОВ «Бюро вин», основний вид реалізованих ТМЦ (робіт, послуг) – основний вид реалізованих ТМЦ (робіт, послуг) – виноробна продукція, форма розрахунку – безготівкова;

ТОВ «Винолюб», основний вид реалізованих ТМЦ (робіт, послуг) – виноробна продукція, форма розрахунку – безготівкова;

ТОВ «Торговий дім «Чай, кава», основний вид реалізованих ТМЦ (робіт, послуг) – чай, кава, форма розрахунку – безготівкова.

Судом встановлено, що контролюючим органом проведено планову документальну виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 23.09.2015 по 31.12.2017, про що складено акт від 27.07.2018 № 624/10-36-13-04/3234811880.

За результатами перевірки були встановлені такі порушення:

п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПК України), прийняте податкове повідомлення-рішення № 0015331304 від 27.08.2018, згідно якого на підставі пп. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 ПК України позивачеві визначено загальну суму грошового зобов`язання 159 159,09 грн., з яких 127 327,27 грн. – сума грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», а 31 831,82 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

п. 187.1 ст. 87, п.п. 198.1 та 198.6 ст. 198 ПК України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0015391304 від 27.08.2018, згідно якого на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 ПК України позивачеві визначено загальну суму грошового зобов`язання 169 471,25 грн., з яких 135 577,00 грн. – сума грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», а 33 894,25 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215, п. 217.1 ст. 217 ПК України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0015381304 від 27.08.2018, згідно якого на підставі пп. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 ПК України позивачеві визначено загальну суму грошового зобов`язання 51 400,08 грн., з яких 41 120,06 грн. – сума грошового зобов`язання за платежем «Акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів», а 10 280,02 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0015341304 від 27.08.2018, згідно якого на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 ПК України позивачеві визначено загальну суму грошового зобов`язання 13 263,27 грн., з яких 10 610,61 грн. – сума грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір», а 2 652,66 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», прийняте податкове повідомлення-рішення № 0015371304 від 27.08.2018, згідно якого на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і ст. 20 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивачеві визначено суму штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 81 092,22 грн.;

п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», прийняте рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0015351304 від 27.08.2018, згідно якого на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачеві визначено суму штрафних санкцій у розмірі 3 804,22 грн.

За наслідками виявлених та встановлених порушень податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлень-рішення:

№ 0015331304 про визначення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 127 327,27 грн. та 31 831,82 грн. – штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0015391304 про визначення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 135 577,00 грн. та 33 894,25 грн. – штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0015381304 про визначення суми грошового зобов`язання за платежем «Акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» у розмірі 41 120,06 грн. та 10 280,02 грн. – штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0015341304 про визначення суми грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір» у розмірі 10 610,61 грн. та 2 652,66 грн. – штрафних (фінансових) санкцій;

№ 0015371304 про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 81 092,22 грн.;

№ 0015351304 про застосування штрафних санкцій за своєчасно не нарахований єдиний внесок у розмірі 3 804,22 грн.

Крім того, контролюючим органом прийнято вимогу про сплату єдиного внеску у розмірі 33 031,37 грн. відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.08.2018 № Ф-0015361304.

Не погоджуючись з діями контролюючого органу позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 7.3 ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до пп. 16.1.2 та пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів та забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено у ст. 177 розділу ІV «Податок на доходи фізичних осіб» ПК України.

Так, відповідно до п. 177.1 та п. 177.2 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пп. 177.3.1 п. 177.3 ст. 177 ПК України не включаються до доходу фізичної особи-підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

З висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 вбачається, що фізичній особі-підприємцю дозволено формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Отже, аналізуючи наведені вище норми можна зробити висновок, що для врахування фізичною особою-підприємцем витрат при обчисленні об?єкта оподаткування необхідно доведення безпосередньо зв?язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов?язковість ведення і зберігання яких передбачена законодавством.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 затверджено Форму та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Порядок № 481).

Відповідно до п. 5 Порядку № 481 записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Пунктом 6 Порядку № 481 визначено, що у графі 2 книги відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та /або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня; у графі 9 визначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професійної діяльності (графи 6, 7, 8).

Відповідно до п. 7 Порядку № 481 фізичні особи-підприємці, зареєстровані як платники податку на додану вартість, не включають до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт та послуг).

Пунктом 9 Порядку № 481 передбачено, що дані книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи».

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п. 77.8 ст. 77 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено ст.ст. 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 85.2, 85.4, 85.7 та 85.8 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При перевірці контролюючим органом суцільно охоплювались наступні документи:

податкова декларація про майновий стан і доходи за 2015-2017 роки та додатки до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015-2017 роки;

податкові декларації з податку на додану вартість, розшифровки податкових зобвязань та податкового кредиту, розрахунки коригування сумм ПДВ;

відомості з бази державного реєстру фізичних осіб;

ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями;

договори поставки, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, фіскальні чеки;

податкові декларації з акцизного податку;

звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів;

трудові договори, накази про прийняття на роботу, відомості нарахування та виплати заробітної плати;

податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сумм утриманого з них податку;

звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 – 2017 роки;

банківські випискиз первинними документами;

договір оренди нежитлового приміщення;

довідка щодо залишків товарно-матеріальних цінностей та дебіторської та кредиторської заборгованості.

Суд звертає увагу, що податковою перевіркою було суцільно охоплено договори поставки, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні та фіскальні чеки, однак в акті від 27.07.2018 № 624/10-36-13-04/3234811880 не міститься жодних посилань на конкретні операції, в результаті яких здійснено вказані порушення, первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку та інші документи, пов?язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, які б підтверджували наявність факту реалізації товару в обсязі чи за ціною більшою, ніж зазначено у фіскальних чеках, чи заниження загального оподатковуваного доходу в будь-який інший спосіб.

Крім того, з книги обліку доходів і витрат, наявної в матеріалах справи вбачається, що позивач вносила до неї записи за певний період часу, зокрема зазначала:

суму доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності або незалежної професійної діяльності, яка становила 1 045 859,20 грн. за 2016 рік та 1 228 989,72 грн. за 2017 рік;

загальну суму отриманого доходу, яка підлягає декларуванню – 1 045 859,20 грн. за 2016 рік та 1 228 989,72 грн. за 2017 рік;

суму витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг), яка становила 345 617,70 грн. за 2016 рік та 439 726,59 грн. за 2017 рік;

витрати на оплату праці найманих осіб, які становили 269 964,74 грн. за 2016 рік та 517 797,01 грн. за 2017 рік;

інші витрати, пов`язані з одержанням доходу, які становили 100 777,69 грн. за 2016 рік та 54 753,10 грн. за 2017 рік;

суму чистого оподатковуваного доходу, яка становила 372 523,66 грн. за 2016 рік та 170 688,43 грн. за 2017 рік.

Вищевказані суми доходів та витрат також зазначені у розрахунках податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих само зайнятою особою, та у податкових деклараціях про майновий стан і доходи, наявних в матеріалах справи.

З огляду на наведене, суд вважає, що висновки відповідача про неналежне ведення книги обліку доходів і витрат та заниження суми чистого доходу за період з 23.09.2015 по 31.12.2017 на загальну суму 707 373,71 грн. без ПДВ, в тому числі за 2015 рік в сумі 0,00 грн., за 2016 рік в сумі 142 470,71 грн. та за 2017 рік в сумі 564 903,00 грн. (без ПДВ), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 127 327,27 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 0,00 грн., за 2016 рік в сумі 25 644,73 грн. та за 2017 рік в сумі 101 682,54 грн. не мають жодного правового обґрунтування та документального підтвердження, а тому податкове повідомлення-рішення № 0015331304 від 27.08.2018 є протиправним.

Щодо встановлення контролюючим органом порушення ФОП ОСОБА_1 норм п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 та п. 198.6 ст. 198 ПК України та винесення податкового повідомлення-рішення № 0015391304 від 27.08.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Нормами п. 198.1 ст. 198 ПК України регламентовано, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абз. 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до п. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Як вбачається з акту від 27.07.2018 № 624/10-36-13-04/3234811880, встановлене контролюючим органом заниження валового доходу за період з 03.01.2017 по 31.12.2017 на загальну суму 135 577,00 грн. не підтверджене жодними доказами, зокрема в акті не міститься посилань на конкретні операції, в результаті яких виникло зазначене порушення та первинні документи, що підтверджували б наявність факту заниження податкових операцій з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) тощо.

За період з 03.01.2017 по 31.12.2017 позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 109 233,00 грн.

На підтвердження віднесених сум до податкового кредиту позивачем надано:

касові чеки від 21.01.2016 № 0000000107, від 23.01.2016 № 0000000117, від 25.01.2016 № 0000000127, від 25.01.2016 № 0000000128, від 22.01.2016 № 0000000110, від 23.01.2016 № 0000000113, від 23.01.2016 № 0000000114, від 23.01.2016 № 0000000119, від 24.01.2016 № 0000000122, від 24.01.2016 № 0000000124, від 25.01.2016 № 0000000129, від 25.01.2016 № 0000000132, від 30.01.2016 № 0000000154, від 31.01.2016 № 0000000161, від 02.02.2016 № 0000000167, від 02.02.2016 № 0000000168, від 02.02.2016 № 0000000169, від 03.02.2016 № 0000000171, від 03.02.2016 № 0000000172, від 04.02.2016 № 0000000175, від 04.02.2016 № 0000000176, від 05.02.2016 № 0000000180, від 05.02.2016 № 0000000181, від 06.02.2016 № 0000000183, від 06.02.2016 № 184, від 06.02.2016 № 0000000185, від 06.02.2016 № 0000000186, від 06.02.2016 № 0000000187, від 06.02.2016 № 0000000188, від 06.02.2016 № 0000000189, від 06.02.2016 № 0000000190, від 06.02.2016 № 0000000193, від 07.02.2016 № 0000000196, від 07.02.2016 № 0000000197, від 07.02.2016 № 0000000198, від 07.02.2016 № 0000000199, від 07.02.2016 № 0000000200, від 07.02.2016 № 0000000201, від 07.02.2016 № 0000000203, від 07.02.2016 № 0000000204, від 07.02.2016 № 0000000205, від 08.02.2016 № 0000000207, від 08.02.2016 № 0000000209, від 10.02.2016 № 0000000213, від 10.02.2016 № 0000000214, від 12.02.2016 № 0000000220, від 12.02.2016 № 0000000221, від 13.02.2016 № 0000000223, від 13.02.2016 № 0000000224, від 13.02.2016 № 0000000225, від 13.02.2016 № 0000000229, від 13.02.2016 № 0000000231, від 13.02.2016 № 0000000232, від 13.02.2016 № 0000000235, від 14.02.2016 № 0000000245, від 14.02.2016 № 0000000247, від 14.02.2016 № 0000000249, від 15.02.2016 № 0000000255, від 15.02.2016 № 0000000256, від 16.02.2016 № 0000000258, від 16.02.2016 № 0000000259, від 18.02.2016 № 0000000265, від 18.02.2016 № 0000000266, від 18.02.2016 № 0000000267, від 18.02.2016 № 0000000268, від 19.02.2016 № 0000000270, від 19.02.2016 № 0000000273, від 20.02.2016 № 0000000275, від 20.02.2016 № 0000000276, від 20.02.2016 № 0000000277, від 20.02.2016 № 0000000279, від 20.02.2016 № 0000000280, від 20.02.2016 № 0000000282, від 20.02.2016 № 0000000283, від 20.02.2016 № 0000000284, від 20.02.2016 № 0000000285, від 20.02.2016 № 0000000286, від 20.02.2016 № 0000000287, від 20.02.2016 № 0000000289, від 20.02.2016 № 000000290, від 20.02.2016 № 0000000291, від 21.02.2016 № 0000000294, від 21.02.2016 № 0000000295, від 21.02.2016 № 0000000296, від 21.02.2016 № 0000000297, від 21.02.2016 № 0000000298, від 21.02.2016 0000000299, від 21.02.2016 № 0000000300, від 21.02.2016 № 0000000301, від 26.02.2016 № 0000000311, від 26.02.2016 № 0000000312, від 27.02.2016 № 0000000326, від 28.02.2016 № 0000000330, від 28.02.2016 № 0000000331, від 28.02.2016 № 0000000335, від 28.02.2016 № 0000000337, від 29.02.2016 № 0000000341, від 01.03.2016 № 0000000344, від 01.03.2016 № 0000000346, від 02.03.2016 № 0000000349, від 03.03.2016 № 0000000351, від 04.03.2016 № 0000000354, від 04.03.2016 № 0000000355, від 05.03.2016 № 0000000357, від 05.03.2016 № 0000000358, від 05.03.2016 № 0000000359, від 05.03.2016 № 0000000360, від 05.03.2016 № 0000000362, від 05.03.2016 № 0000000363, від 05.03.2016 № 0000000364, від 05.03.2016 № 0000000366, від 06.03.2016 № 0000000368, від 06.03.2016 № 0000000370, від 06.03.2016 № 0000000371, від 06.03.2016 № 0000000372, від 06.03.2016 № 0000000373, від 06.03.2016 № 0000000374, від 06.03.2016 № 0000000376, від 06.03.2016 № 0000000377, від 06.03.2016 № 0000000378, від 06.03.2016 № 0000000379, від 06.03.2016 № 0000000381, від 06.03.2016 № 0000000382, від 06.03.2016 № 0000000383, від 06.03.2016 № 0000000384, від 06.03.2016 № 0000000385, від 06.03.2016 № 0000000386, від 07.03.2016 № 0000000390, від 07.03.2016 № 0000000391, від 07.03.2016 № 0000000392, від 07.03.2016 № 0000000393, від 07.03.2016 № 0000000395, від 07.03.2016 № 0000000397, від 07.03.2016 № 0000000398, від 07.03.2016 № 0000000399, від 07.03.2016 № 0000000400, від 08.03.2016 № 0000000403, від 08.03.2016 № 0000000405, від 08.03.2016 № 0000000407, від 08.03.2016 № 0000000408, від 08.03.2016 № 0000000409, від 08.03.2016 № 0000000411, від 08.03.2016 № 0000000416, від 10.03.2016 № 0000000425, від 11.03.2016 № 0000000428, від 12.03.2016 № 0000000431, від 12.03.2016 № 0000000432, від 12.03.2016 № 0000000434, від 12.03.2016 № 0000000435, від 12.03.2016 № 0000000436, від 12.03.2016 № 0000000439, від 12.03.2016 № 0000000442, від 13.03.2016 № 0000000445, від 13.03.2016 № 0000000446, від 13.03.2016 № 0000000447, від 13.03.2016 № 0000000448, від 13.03.2016 № 0000000450, які підтверджують отримання та надання позивачем товарів та послуг;

розрахунки сум податків з реалізації суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів від 13.03.2017, від 10.04.2017, від 12.05.2017, від 13.06.2017, від 11.07.2017, від 19.02.2016, від 14.03.2016, від 14.03.2016, а також податкові декларації за роки здійснення господарської діяльності, які підлягали перевірці: від 16.01.2017, від 24.01.2018, від 19.02.2016, від 14.03.2016, технологічні норми, перелік непідакцизних товарів, списки щодо фактичної середньої націнки тощо.

Крім того, суд звертає увагу, що в акті зазначено, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1-17) за період з 23.09.2015 по 31.12.2017 порушень ФОП ОСОБА_1 не встановлено, а згідно даних автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДФС України станом на 31.12.2017 розбіжностей не встановлено, тобто задекларована позивачем сума співпадає з розрахунками контролюючого органу, наведеними в зазначеному акті.

З огляду на вказане, суд вважає, що висновки відповідача про заниження валового доходу на суму 677 884,00 грн. за період з 03.01.2017 по 31.12.2017, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 135 577,00 грн. є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 27.08.2018 № 0015391304 є протиправним.

Стосовно правомірності висновків акта перевірки щодо порушення позивачем норм

п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності, що призвело до заниження військового збору та винесення податкового повідомлення-рішення № 0015341304 від 27.08.2018, суд зазначає наступне.

Підпунктом 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками якого є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу.

Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками військового збору є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.

Так, нормами п. 163.1 ст.163 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Положеннями п. 164.1 ст. 164 ПК України зокрема встановлено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 цього Кодексу.

Підпунктом. 1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені ст. 176 цього Кодексу.

Як вбачається з акту від 27.07.2018 № 624/10-36-13-04/3234811880 нарахування збору обґрунтовано виключно донарахуванням чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності на суму 707 373,71 грн. без ПДВ за 2016-2017 роки, а підстави нарахування грошового зобов`язання зі сплати військового збору та докази, які б підтверджували такі підстави відповідачем не зазначені.

Аналізуючи норми податкового законодавства та дослідивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2018 № 0015341304 є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2018 № 0015331304, оскільки база оподаткування для нарахування військового збору є тотожною базі для нарахування податку на доходи фізичних осіб.

З огляду на зазначене, суд вважає, що висновки відповідача про заниження чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності платником податків за період з 23.09.2015 по 31.12.2017 на загальну суму 707 373,71 грн., що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на суму 10 610,61 грн. є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 27.08.2018 № 0015341304 є протиправним.

З приводу висновку відповідача про порушення позивачем пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 та п. 217.1 ст. 217 ПК України в частині заниження суми податкового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.4 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що акцизний податок – непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

В силу вимог пп. 9.1.4 п. 9.1 ст. 9 ПК України акцизний податок належить до загальнодержавних податків.

Згідно з пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України об`єктами оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу «живого» бродіння); тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; пальне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Згідно пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК України у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу.

Підпунктом 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України визначено, що для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

Згідно з п. 28.2 ст. 28 ПК України, відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з акту, на підставі якого було винесене оспорюване податкове повідомлення-рішення від 27.08.2018 № 0015381304, донарахування загального оподатковуваного доходу (валового доходу) позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на загальну суму 142 470,71 грн. здійснене в результаті співставлення загальної вартості підакцизних товарів, реалізованих у 2016 році згідно поданих позивачем декларацій акцизного податку, з вартістю підакцизних товарів, визначених відповідачем із урахуванням середньої торгівельної націнки.

Однак, суд звертає увагу, що висновки відповідача про наявність зазначених вище порушень грунтуються виключно на перегляді результатів підприємницької діяльності позивача, здійсненого шляхом донарахування валового доходу фізичної особи-підприємця через застосування середньої торгівельної націнки для реалізованого товару, а правових підстав, що зобов`язували б позивача визначати суми доходу, отримані від здійснення господарської діяльності із застосуванням середньої торгівельної оцінки та обгрунтованого розрахунку вказаних націнок відповідачем в акті не наведено.

З огляду на зазначене суд вважає, що висновки відповідача про заниження суми податкового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 41 120,24 грн., в тому числі за 2016 рік – 7 226,06 грн. та за 2017 рік – 33 894,18 грн. є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 27.08.2018 № 0015381304 – протиправним.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині реалізації позивачем продукції без належного оприбуткування товару, суд вказує наступне.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснюючи розрахункові операції, використовує реєстратор розрахункових операцій.

Згідно ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до даних звітних фіскальних чеків (Z-звітів) за 31.12.2015, 31.12.2016 та 31.12.2017, в яких підсумкові дані відображаються наростаючим підсумком, загальний розмір акцизного збору за 2016 рік становить 44 559,57 грн., а за 2017 рік – 61 037,34 грн. Вказані показники відображені і в податкових деклараціях з акцизного податку, поданих платником податку у зазначеному періоді.

Перевіркою не виявлено жодної господарської чи розрахункової операції, які не були б відображені в обліку платника податку чи були б здійснені без застосування реєстраторів розрахункових операцій.

В акті від 27.07.2018 № 624/10-36-13-04/3234811880, яким зафіксовані порушення норм п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відсутні відомості щодо номенклатури та кількості товарів, реалізованих позивачем без їх належного оприбуткування, посилання на фіскальні чеки чи інші документи, якими підтверджується реалізація виноробної продукції.

Позивач надав до суду копії касових чеків, довідки щодо фактичної середньої націнки для підакцизних товарів за січень-грудень 2016 року, в яких міститься інформація про кількість, собівартість та вартість реалізованого товару, серед якого і виноробна продукція, а також технологічні картки на фірмові кулінарні позиції (коктейлі, шоти), в яких зазначено назву сировини, брутто та нетто сировини на одну порцію тощо.

Оскільки контролюючим органом не надано до суду доказів, які б підтверджували та обґрунтовували підстави для застосування зазначених у податковому повідомленні-рішенні від 27.08.2018 № 0015371304 штрафних санкцій у розмірі 81 092,22 грн., суд вважає висновки контролюючого органу безпідставними, а зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним.

Щодо порушення позивачем п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску є: в тому числі, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), а також фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

В силу норм ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пп. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, – на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Тобто, для фізичних осіб-підприємців базою нарахування єдиного внеску є сума чистого доходу, отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не менше за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід, та не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої п. 4 ст. 1 Закону № 2464.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4, 7 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з ч. 5 ст. 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно ч. 2 – 4 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

При цьому, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 % та 22 % встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 23.09.2015 по 31.12.2017 занижено суму єдиного соціального внеску у загальному розмірі 33 031,37 грн. за рахунок отримання чистого доходу з якого відраховується єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 23.09.2015 по 31.12.2017 на загальну суму 707 373,71 грн.

Однак з акту, складеного контролюючим органом вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.08.2018 № Ф-0015361304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.08.2018 № 0015351304 прийняті відповідачем та обґрунтовані лише висновком про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 23.09.2015 по 31.12.2017 на загальну суму 707 373,71 грн., а посилання на первинні документи, які б підтверджували несплату позивачем грошового зобов`язання з єдиного соціального внеску чи заниження суми доходу від здійснення підприємницької діяльності відсутні.

З огляду на зазначене, суд вважає, що висновки відповідача про заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 23.09.2015 по 31.12.2017, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який розраховується єдиний внесок у розмірі 33 031,37 грн. є необґрунтованими, а вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.08.2018 № Ф-0015361304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.08.2018 № 0015351304 є протиправними.

У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України суд вказує, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

За змістом п. 49 вказаного рішення збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки на умовах, передбачених законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій щодо визначення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, військового збору та штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також щодо прийняття податкових повідомлень-рішень № 0015331304, № 0015391304, № 0015381304, № 0015341304, № 0015381304 від 27.08.2018, вимоги про сплату недоїмки № Ф-0015361304 від 27.08.2018 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0015351304 від 27.08.2018.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 5 112,00 грн. (платіжне доручення № 277 від 08.11.2018), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73 – 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд –

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0015331304, № 0015391304, № 0015381304, № 0015341304, № 0015381304 від 27.08.2018, № Ф-0015361304 від 27.08.2018 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0015351304 від 27.08.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 5 112,00 грн. (п`ять тисяч сто дванадцять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.