
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17 травня 2019 року Справа № 280/1636/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., при секретарі судового засідання Серебрянниковій О.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_1 , код ДРФО 1641704430)
до відповідача – Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2 - Б, код ЄДРПОУ 41248629),
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
10 квітня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі по тексту – відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача, щодо відмови здійснення розрахунку та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі рішень Запорізького окружного адміністративного суду по справах №808/418/18 та 0840/3814/18 за період з 15.12.2016 по день фактичної виплати пенсії, а саме по березень 2019 року;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі рішень Запорізького окружного адміністративного суду по справах №808/418/18 та 0840/3814/18 за період з 15.12.2016 по день фактичної виплати пенсії, а саме по березень 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2018 по справі №808/418/18 та від 16.10.2018 по справі № 0840/3814/18 його позовні вимоги задоволено. На виконання рішень судів, відповідачем було виплачено 36106,19 грн. та 60677,65 грн. Позивач вважає, що він з 15.12.2016 не в повному обсязі отримував свою пенсію, що встановлено Рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 808/418/18 та 0840/3814/18, а тому має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Позивач у березні 2019 року звернувся з заявою про виплату компенсації втрати частини доходу до відповідача, однак відповідач відмовив у задоволенні заяви. Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Ухвалою суду від 15.04.2019 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Копія зазначеної Ухвали була отримана представником відповідача 22.04.2019, про що свідчить поштове повідомлення про отримання,яке міститься в матеріалах справи.
Ухвалою суду від 13.05.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
07.05.2019 представником відповідача через канцелярію суду (вх. №18291) поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, та зазначає, що, оскільки між нарахуванням позивачу суми пенси після перерахунку за рішеннями суду та її виплатою не було затримок, то відповідно правових підстав на компенсацію втрати частини грошових доходів у позивача немає. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2018 по справі № 808/418/18 було зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя встановити ОСОБА_1 збільшення до пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.10.2017 у розмірі 4425,85 грн. та зазначено стягнути з Відповідача суму заборгованості за період з 15.12.2016 по 02.01.2018 у розмірі 36106,19 грн. Рішення набрало законної сили 11.07.2018. На підставі даного рішення 04.08.2018 відповідачем було виплачено позивачу 36106,19 грн. – 04.08.2018.
У зв`язку із зменшенням розміру пенсії позивачу з 8 440 грн. до 6 448 грн. після виконання рішення суду, позивач повторно звернувся до суду із позовом.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.2018 по справі № 0840/3814/18 позовні вимоги позивача задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість зі збільшенням пенсії передбаченої п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2018 по справі №808/418/18 за період з 02.01.2018 по 02.08.2018 у сумі 30980,00 грн. 95 коп. Зобов`язано відповідача перерахувати позивачу пенсію у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зі збільшення до основної пенсії відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", без двоскладової формули з 01.10.2017 у сумі 12705 грн. 96 коп. та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
На виконання рішення суду Запорізького окружного адміністративного суду від 16.10.2018 по справі № 0840/3814/18 позивачу відповідачем нараховано доплату до пенсії у розмірі 60677,65 грн., яка була виплачена 04.03.2019.
На думку позивача, починаючи з 15.12.2016 він не в повному обсязі отримував пенсію, що була встановлена рішеннями суду і має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, яка передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001.
У березні 2019 року позивач через ВЕБ-портал звернувся до відповідача з заявою про здійснення розрахунку та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі рішень Запорізького окружного адміністративного суду по справах № 808/418/18 та 0840/3814/18 за період з 15.12.2016 по день фактичної виплати пенсії, а саме по березень 2019 року.
Відповідач, листом від 01.04.2019 № 61/Б-9/ВЕБ повідомив, що підстави для виплати позивачу компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відсутні. У листі відповідач зазначає, що громадянам компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані, тобто відповідно до чинного законодавства компенсація можлива лише за період з часу нарахування до фактичної виплати заборгованості.
Таким чином, оскільки між нарахуванням позивачу суми пенси після перерахунку за рішеннями суду та її виплатою не було затримок, то відповідно правових підстав на компенсацію втрати частини грошових доходів у нього немає.
Не погодившись із діями відповідача щодо відмови в здійсненні розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Суд зазначає, що Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 46 Закону України від 09 липня 2000 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058) , нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок компенсації).
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законіслід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 6 Закону № 2050-ІІІ, компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Згідно статті 7 Закону № 2050-ІІІ , відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом ПФ України) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом викладену у постанові від 17 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), від 03 травня 2018 року у справі 703/5652/15-а, від 15 серпня 2018 року у справі № 653/3356/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року по справі № 523/1127/17, якими також визначено, що для задоволення вимог про стягнення заявленої компенсації потребується дослідження документів та інших обставин, необхідних для встановлення права особи на компенсацію та обчислення конкретного її розміру.
Зазначені висновки Верховного суду, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Згідно п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що у розумінні Закону України від 19.10.2000 №2050-III пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду, і порушення строків її виплати означає втрату громадянином частини свого доходу.
Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Згідно із ст. 6 Закону 2050-ІІІ компенсацію виплачують, в тому числі, за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
На підставі встановлення протиправних дій відповідача рішеннями суду від від 06.04.2018 по справі №808/418/18 та від 16.10.2018 по справі № 0840/3814/18, відповідач у зв`язку із порушенням встановлених строків щомісячних виплат пенсії має здійснити компенсацію втрати позивачу частини доходів у порядку передбаченому Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як субєкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, суд приходить висновку, що позовні підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору під час звернення до суду із даним позовом, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_1 , код ДРФО 1641704430) до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2 - Б, код ЄДРПОУ 41248629) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2 - Б, код ЄДРПОУ 41248629), щодо відмови здійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_1 , код ДРФО 1641704430) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі рішень Запорізького окружного адміністративного суду по справах №808/418/18 та 0840/3814/18 за період з 15.12.2016 по день фактичної виплати пенсії, а саме по березень 2019 року.
Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2 - Б, код ЄДРПОУ 41248629), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (фактична адреса: АДРЕСА_1 , код ДРФО 1641704430), компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована на підставі рішень Запорізького окружного адміністративного суду по справах №808/418/18 та 0840/3814/18 за період з 15.12.2016 по день фактичної виплати пенсії, а саме по березень 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 17.05.2019.
Суддя Р.В.Сацький
Судове рішення № 81789097, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 17.05.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 280/1636/19. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: