Рішення № 81788353, 13.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2019 р. Справа№200/3471/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить суд :

- визнати неправомірними відмови Відповідача у розгляді заяви Позивача про призначення виплати пенсії викладені в відмовах від 06.11.2018, 10.12.2018, 26.12.2018 29.01.2019 року та зобов`язати Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного фонду України розглянути відповідну заяву Позивача про призначення виплати пенсії подану 30 жовтня 2018 року та винести рішення щодо призначення виплати пенсії, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що постійним мешканням позивача є держава Ізраїль, до виїзду за кордон позивач мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , Україна. АДРЕСА_2 до виїзду за кордон, ані станом на сьогоднішній день, пенсія позивачу не призначалась, відповідно пенсійні виплати він не отримує. При віці 61 рік і страховому стажі понад 29 років, позивач досяг усіх необхідних умов призначення пенсії за віком, встановлених ч.1 ст.26 Закону про пенсії. 30.10.2018 року представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, особисто прибув до УПФУ та подав до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України особисту заяву позивача про призначення пенсії, нотаріально посвідчену та апостильовану. 05.12.2018 року було отримано відмову відповідача за №1185/Ф-19-01-01 від 06.11.2018 року, у відповідності до якого, позивачу було відмовлено у розгляді питання щодо призначення йому пенсії, на тих підставах, що документ який посвідчує особу позивача не відповідає Порядку №22-1, що відсутність міжнародної пенсійної угоди між Україною та Ізраїлем не дозволяє відповідачу розглянути належним чином заяву позивача про призначення пенсії, та що у позивача відсутня реєстрація на території України за місцезнаходженням відповідача. 10.12.2018 року відповіддю №1498/1185/Ф-19-01-01 відповідач знову відмовив у розгляді заяви позивача, надісланої Пенсійним фондом України. 17 грудня 2018 року представники позивача, звернулися до УПФУ з вимогою про належний розгляд заяви про призначення пенсії позивача, та додатково додали до вищезазначеної вимоги нотаріально посвідчені копії всіх документів необхідних для призначення пенсії. 26.12.2018 року, відповідач своїм листом за №1632/1185/Ф-19-01-01 у відповідь на вищезазначену вимогу Позивача, знову відмовив Позивачу у розгляді його заяви. 15 лютого 2019 року, представниками Позивача було отримано неправомірну відмову у розгляді заяви Позивача про призначення пенсії за №77/Ф-19-01-01 від 29.01.2019 року з аналогічними підставами, як і інші відмови.

Позивач вважає, що відповідачем всупереч ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не прийнято відповідного рішення щодо розгляду поданої заяви. Вважаючи відмови відповідача неправомірними, звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У строк, встановлений судом, відповідачем надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивачем порушені вимоги п. 2.9 та п.2.22 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1. Також, як на відмову у розгляді заяви позивача про призначення пенсії посилався на те, що Міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення між Україною та Державою Ізраїль ще не ратифіковано.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви позивача у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає наступне.

В силу приписів статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В клопотанні відповідача не наведені конкретні обставини, що ускладнюють розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Ознайомившись із матеріалами справи, враховуючи категорію справи та характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

18 квітня 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником позивача надана відповідь на відзив Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому вважає аргументи відповідача у відзиві необґрунтованими, оскільки при зверненні до відповідача з особистою заявою про призначення пенсії було надано копію посвідчення особи та його нотаріально засвідчену та апостильовану копію для огляду та засвідчення копії. При цьому, звертаючись до відповідача, представниками позивача було надано копію посвідчення особи, яке засвідчене нотаріусом в Державі Ізраїль, підпис та повноваження якого у свою чергу підтверджена печаткою апостиль, відповідно до Гаазької конвенції, до якої Україна приєдналася 23.12.2003р. В посвідчені особи, яке було пред`явлено Позивачем зазначено дату його народження - 29.03.1957 року, посвідчення особи НОМЕР_1 , видане відділенням МВС м. Єрусалим, 06.08.2003 року, також в ньому міститься інформації про особу Позивача, місце його проживання та вік, як того вимагає вищевказаний п. 2.9 Порядку 22-1. Окрім того, 30.10.2018 року до УПФУ разом з особистою заявою Позивача про призначення пенсії були подані всі необхідні оригінали документів.

На підставі зазначеного, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

02 травня 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником відповідача надані заперечення на відповідь на відзив, в обґрунтування яких зазначено, що порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 є загальнообов`язковим для всіх, хто звертається до органів Пенсійного фонду України. Тому, ОСОБА_1 не є виключенням і повинен звертатися в передбаченому порядку.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви позивача у повному обсязі.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перед виїздом за кордон проживав за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , в подальшому виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Як вбачається з листа Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Маріуполь Донецької області, 27.04.2001 року Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 . 21.06.2003 року вищевказаний паспорт був знищений в зв`язку з виїздом на постійне місце проживання ОСОБА_1 за межі України. В ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 згідно ст.3 Закону України є громадянином України, інформація відносно оформлення виходу з громадянства України відсутня.

25 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача через представника, який діє на підставі довіреності завіреної нотаріально з заявою про призначення/перерахунок пенсії.

Листом від 06.11.2018 року № 1185/Ф-19-01-01, Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило представника позивача, що діє в інтересах ОСОБА_1 про те, що заяву ОСОБА_1 до розгляду не було прийнято, оскільки, по-перше, були порушені вимоги Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, по-друге, Міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення між Україною та Державою Ізраїль ще не ратифіковано.

Не погодившись з наданою відповіддю, представник позивача звернувся до Пенсійного фонду України з заявою від 14.11.2018 року № 3541, в якій просив переслати заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з додатками за належністю до уповноваженого управління.

Листом від 30.11.2018 року № 26784/1-11, Пенсійний фонд України направив звернення представника позивача від 14.11.2018 року № 3541 та копії документів, доданих до звернення щодо передачі заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (до відома).

Листом від 10.12.2018 року № 1498/1185/Ф-19-01-01, Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило представника позивача на його звернення від 14.11.2018 року про те, що заява ОСОБА_1 від 25.09.2018 року не буде розглядатись, оскільки, по-перше, були порушені всі вимоги Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, по-друге, Міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення між Україною та Державою Ізраїль ще не ратифіковано.

17 грудня 2018 року представник позивача звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з вимогою про необхідність винесення рішення щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 або відмови у такому призначенні. У якості додатків до заяви були надані: нотаріально завірену копію довіреності представників ОСОБА_1 , нотаріально завірену копію посвідчення особи ОСОБА_1 , нотаріально завірену копію ІПН ОСОБА_1 , нотаріально завірену копію свідоцтва про загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 , нотаріально завірену копію диплома ОСОБА_1 , нотаріально завірену копію трудової книжки ОСОБА_1 , оригінал довідки №354 від 29.11.2018 року ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стаж роботи ОСОБА_1 , оригінал довідки №6161 від 28.11.2018 року ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про заробітну плату ОСОБА_1

Листом від 26.12.2018 року № 1632/1185/Ф-19-01-01, Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило представника позивача на його звернення від 17.12.2018 року про те, що заява ОСОБА_1 від 17.12.2018 року не буде розглядатись з підстав, зазначених у вищевикладених відмовах від 06.11.2018 року та 10.12.2018 року.

21 січня 2019 року представник позивача звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про надання додаткових документів для призначення пенсії, а саме належним чином засвідченої копії листа Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області №1401.2.2-21904/14.03-18 від 04.12.2018 року.

Листом від 29.01.2019 року № 77/Ф-19-01-01, Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило представника позивача на його звернення від 25.01.2019 року про те, що заява ОСОБА_1 від 17.12.2018 року не буде розглядатись з підстав, зазначених у вищевикладених відмовах від 06.11.2018 року, 10.12.2018 року та 26.12.2018 року.

Не погодившись з відмовами відповідача від 06.11.2018 року, 10.12.2018 року, 26.12.2018 року та 29.01.2019 року про розгляд заяви про призначення пенсії, позивач звернувся до суду.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності допущеної відповідачем бездіяльність, яка полягає у не розгляді заяви про призначення пенсії.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних обставин, а також у старості в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон №1058) встановлює порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до п. 1 та п. 4 статті 8 Закону України від 09.07.2006 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надані Верховною Радою України.

Статтею 44 Закону №1058 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із соціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої територіально.

Згідно п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління пенсійного фонду України у районі, місті, а також у місті та районі , що призначає пенсію за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до пунктів 1.6 та 1.7 Порядку звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-якій час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Пунктом 2.23 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій передбачено, що документи необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, та і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

За приписами пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Додатком 2 до Порядку № 22-1 затверджено форму заяви про призначення пенсії, яка складається з двох аркушів.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.9 Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про місце проживання (реєстрації) особи; особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії) повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492 документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України.

Згідно пункту 2.22 Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства надають також копію посвідки на постійне проживання.

Представником позивача до заяви про призначення пенсії надано лист Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Маріуполь Донецької області, 27.04.2001 року Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області був документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 . 21.06.2003 року вищевказаний паспорт був знищений в зв`язку з виїздом на постійне місце проживання ОСОБА_1 за межі України. Також, у листі зазначено, що в ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 згідно ст.3 Закону України є громадянином України, інформація відносно оформлення виходу з громадянства України відсутня.

Пунктом 4.2. Порядку встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51).

У пункті 54 цього рішення зазначено, що наведених міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, виходячи із правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, а відповідно і наявністю в особи реєстрації.

Суд погоджується з доводами позивача, що особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватись у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку № 22-1.

Оскільки відповідачем не прийнято та не надано суду жодного рішення щодо призначення чи відмови у призначенні позивачу пенсії, останній діяв не в межах діючого законодавства України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними відмови відповідача від 06.11.2018 року, 10.12.2018 року, 26.12.2018 року та 29.01.2019 року, що полягають у не розгляді заяви позивача про призначення йому пенсії підлягають задоволенню та зобов`язання відповідача розглянути заяву Позивача про призначення виплати пенсії від 30 жовтня 2018 року та прийняти рішення згідно вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вимога про зобов`язання відповідача винести рішення щодо призначення виплати пенсії позивачу відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в обраний позивачем спосіб не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 10 квітня 2018 року по справі №348/2160/15-а.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, у відповідності до чого підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 576,30 грн. (75%).

Відповідно до положень частини третьої статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження – п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними відмови Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ- 42171861, юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул.Зелінського, 27А) від 06.11.2018 року, 10.12.2018 року, 26.12.2018 року та 29.01.2019 року, що полягають у не розгляді заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ- 42171861, юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул.Зелінського, 27А) розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 30 жовтня 2018 року про призначення пенсії та прийняти рішення згідно вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ- 42171861, юридична адреса: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул.Зелінського, 27А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 576 (п`ятсот сімдесят шість) гривень 30 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 13 травня 2019 року та його повний текст складено та підписано 17 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Кочанова П.В.