Вирок № 81785841, 17.05.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/544/17

ВИРОК

Іменем України

17 травня 2019 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

колегія суддів в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

суддів: Ганкіної І.А.,

Саєнко О.Б.

секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.

прокурора Шиманського В.В.

адвокатів Книжника Я.В.,

Соляр Т.В.

за участю:

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження № 12016020000000411 про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Житомирської області м. Бердичів, рома, громадянина України, без освіти, неодруженого, на утриманні має одну малолітню дитину, проживаючого в АДРЕСА_1 , непрацюючого, раніше судимого:

20.07.2012 року Коростишівським районним судом Житомирської області за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Житомирської області м. Бердичів, рома, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, без освіти, жителя АДРЕСА_2 , раніше судимого:

24.06.2015 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч.2 ст. 185 КК України до 5 місяців арешту;

02.08.2016 року Бородянським районним судом Київської області за ч.3 ст. 185, ст. 75 КК України до 3-х років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки

за ст. 187 ч.3 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 на початку грудня 2016 року, діючи з корисливих мотивів, спрямованих на заволодіння чужим майном, вступив в попередню змову з ОСОБА_1 та невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, на вчинення розбійного нападу. Так, 15.12.2016 року, біля 21 год. 15 хв., ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, прийшли на територію домоволодіння по АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження.

Перебуваючи на території домоволодіння, діючи до заздалегідь обумовленого плану, ОСОБА_2 , заздалегідь заготовленим невстановленим слідством предметом, пошкодив штапіки та вийняв скло з вікна вхідних дверей веранди та зірвав защібку. Після цього, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та невстановленою слідством особою, зайшли до приміщення веранди будинку, де виявили ОСОБА_4 , яка перебувала в коридорі вказаного будинку.

Реалізуючи задумане, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди, тобто діючи з прямим умислом, усвідомлюючи, що їхні дії носять відкритий характер, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та невстановленою слідством особою, напали на потерпілу всупереч волі останньої, застосовуючи фізичну силу, тримаючи її за коси, затягнули з коридору в приміщення кімнати.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та невстановленою слідством особою, перебуваючи в кімнаті будинку, висловлюючи погрози фізичним насильством небезпечним для життя, яке ОСОБА_4 сприйняла, як реальне, висловили вимогу щодо передачі їм грошових коштів.

Після того, як ОСОБА_4 вказала, де знаходяться грошові кошти, ОСОБА_2 з серванту забрав грошові кошти в сумі 2200 гривень. В цей час ОСОБА_1 спільно з невстановленою слідством особою, утримуючи ОСОБА_4 , продовжили вимагати грошові кошти та золоті вироби. Отримавши від останньої відмову, ОСОБА_1 кулаком руки наніс їй один удар в ділянку вуха, в цей час невстановлена слідством особа нанесла один удар в ділянку голови зверху, після чого обоє нанесли ще декілька ударів в різні частини тулуба та голови.

Після чого, ОСОБА_2 , демонструючи потерпілій невстановлений слідством предмет, зовні схожий на ніж, та погрожуючи його застосуванням, повторив вимогу щодо передачі наявних в неї грошових коштів та золотих виробів, при цьому, з метою підтвердження реальності намірів, наніс їй різану рану на правій щоці. Отримавши відмову, ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа обшукали приміщення будинку. В цей час, ОСОБА_2 , погрожуючи, став залякувати потерпілу з застосуванням насильства, яке небезпечне для життя та здоров`я в момент висловлювання погроз, накинув на шию потерпілій невстановлений слідством предмет, за допомогою якого почав здушувати шию потерпілої. Закінчивши обшук помешкання, в ході якого виявили два мобільні телефони «Nokia 1280», які належать потерпілому ОСОБА_3 , загальною вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи від 08.02.2017 року, 437 гривень, в якому знаходилась сім карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з коштами на рахунку в сумі 40 гривень, ОСОБА_1 та невстановлена слідством особа, повернулися до ОСОБА_2 та потерпілої. Після чого, висловивши ряд погроз із застосуванням насильства відносно потерпілої, якщо вона комусь розповість про їх візит, останні залишили місце скоєння злочину та викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

Відповідно до висновку судової медичної експертизи № 1946 від 26.12.2016 року, у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження: синці-навколо лівого ока з переходом на ліву виличну ділянку, на лівій і правій вушних раковинах, на лівому стегні і на задній поверхні грудної клітки справа, поверхнева різана рана на правій щоці. Вказані ушкодження у ОСОБА_4 не являлись небезпечними для життя в момент заподіяння, належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії тупого твердого предмета (предметів) та предмету, що має ріжучі властивості, по давності утворення відповідають строку, вказаному у постанові про призначення експертизи - 24.12.2016 року.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та невстановленої слідством особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, потерпілій ОСОБА_4 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 2458 грн. 50 коп., а потерпілому ОСОБА_3 на суму 218 грн. 50 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнав, пояснивши, що 15.12.2016 року він їздив по селу Красне, де купував залізо, акумулятори; домовився про зустріч з одним чоловіком. При зустрічі, вже біля 21-ї годині вечора, чоловік на ім`я ОСОБА_5 повідомив, що акумуляторів та металобрухту у нього немає, він просив під`їхати до його баби, також покликав і свого брата, він сидів в авто, яке було заглушене. Коли повернулися, то у брата була порізана рука, сказав, що баба хвора, і він допомагав відкрити двері шляхом вибиття вікна. Ніякого злочину з пограбуванням та розбоєм він не вчиняв; при допиті в органах поліції його били та погрожували. Під час розгляду кримінального провадження додаткових пояснень обвинувачений ОСОБА_1 , суду не надавав. При вирішенні питання щодо призначення покарання в судових дебатах та в останньому слові - покладався на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому правопорушенні визнав частково, пояснивши, що вони з братом їздили по селах, збирали металобрухт; зустріли чоловіка, який назвався ОСОБА_5 . Вони домовились про зустріч о 21 годині вечора, але потім той чоловік повідомив, що у нього немає акумуляторів. Вони сказали, що потратили свій час і пальне. Тоді ОСОБА_5 сказав, що поверне гроші і запропонував поїхати до якогось будинку. Там він попросив піти з ним, допомогти вийняти шибку, бо баба не може встати з дивану. ОСОБА_5 йшов на бабу, вимагав у неї гроші, вона його мабуть знала, тому, що називала його по імені, а він мабуть купував у неї горілку. Він говорив, щоб ОСОБА_5 не чіпав баби. Про даний випадок поліцію не повідомляв, бо перелякався. ОСОБА_5 віддав гроші братові, сірий мобільний телефон вони знайшли в автомобілі на наступний день. Він бачив, як ОСОБА_5 бив бабу і брав гроші з баночки в серванті. При вирішенні питання щодо призначення покарання - покладався на розсуд суду, про що зазначив в судових дебатах та в останньому слові.

Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що 16.12.2016 року він провідував маму і побачив, що вона побита. Спочатку мати говорила, що впала, а потім, що 3 молодих людей побили її, погрожували, підперли двері столом. У матері були синці під очима, розбите вухо, поріз на обличчі ножем, побита спина, шия. Речі були розкидані, пропали гроші в сумі 2200 грн. та 2 мобільних телефони, які належали йому. Мати лікувалася біля місяця - півтора, вони витратили приблизно 1-2 тис. грн. на ліки. Цивільного позову ні він, ні його мати під час досудового розслідування та в суді не заявляли. В разі визнання винними обвинувачених, просив покарати останніх суворо.

Потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що з обвинуваченими незнайома. В будинку вона проживає сама, однак її часто навідують діти. В ніч на 16 грудня 2016 року, вона погасила світло та лягла спати. Однак, за вікном побачила 3-х людей, один з них, той, що зветься ОСОБА_1 - заговарював її, а другий - ОСОБА_8 , довбав вікно, а третій чоловік стояв та дивився. Вона пішла закрила двері на клямку, а вони пішли на неї, почали тягнути за коси. Той, що вищий і худіший - ОСОБА_8 , дуже бив її, а інший, нижчий та повніший - ОСОБА_1 кричав, щоб давала гроші, золото та вдарив її в ліве вухо. Вона говорила їм, що у неї нічого немає, але вони її били і кинули під крісло. ОСОБА_8 погрожував, що буде різати її та взяв ножа і порнув ним по обличчю. Він щось в руках крутив біле, схоже на мотузок і кричав, що буде вішати, вона просила, щоб не вбивали її. В будинку все перевернули, забрали гроші, погрожували, щоб лежала і не виходила з хати. Коли вона вже встала, закрила двері, побачила, що двері в коридорі і на веранді були підперті столом. Вранці вона пішла до племінника, який живе через дорогу від неї, попросила телефон, щоб подзвонити дітям, боялася говорити про те, що сталося. Коли вже прийшов син, то вона все йому розповіла, а згодом і давала покази поліції. Після того вона довго лікувалася, зараз дуже погано себе почуває. При призначенні покарання обвинуваченим покладається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_9 суду надала суду покази, згідно яких указала, що є фельдшером і всередині грудня 2016 року дочка потерпілої ОСОБА_4 покликала її, пояснивши, що вона виявила свою матір вдома побитою. Коли вона прийшла до будинку ОСОБА_4 , то побачила в останньої синець біля ока, незначний поріз на обличчі, множинні тілесні ушкодження на тілі. Тиск у потерпілої був 180/100, вона розповідала, що це її побили нападники, викрали гроші та мобільні телефони. Коли вона оглядала потерпілу, в будинку вже були і син її, і дочка, і працівники поліції. Вона обробляла рану, міряла тиск, рекомендувала зробити знімок, бачила кров на дверях, розбиту шибку, виписала довідку, яку потім віддала слідчому. Потерпілу вона знає близько двох років.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що був в складі СОГ та виїжджав в с. Дорожне, де в обвинувачених були виявлені 2 мобільних телефони (старі моделі «Нокіа»), вони повідомили, що вчинили злочин - розбійний напад на стару жінку, також повідомили, що з ними був ще один чоловік. Один із телефонів був в робочому стані, там також була сім-карта. При вилученні телефонів були поняті, складався протокол іншими працівниками поліції. Кайданки на обвинувачених не одягали, ні фізичного, ні психологічного тиску на них ніхто не чинив; їм запропонували поїхати у відділення поліції і вони добровільно поїхали туди.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що 23.12.2016 року, у вечірній час, до нього приїхали працівники поліції, запропонували бути понятим, коли вилучалися мобільні телефони: «Сенс» і «Нокіа». Обвинувачений, якого він впізнав в залі судового засідання - ОСОБА_12 , повідомив, що один телефон його власний, а другий він забрав у якоїсь жінки. Крім телефонів ще вилучалося взуття. Це все опечатали працівники поліції в пакети і він там поставив свій підпис. Там був ще один понятий, він його не знає.

Допитавши потерпілих, обвинувачених, свідків, дослідивши в порядку ст. 358 КПК України в судовому засіданні документи, тобто, спеціально створені з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення, тощо у ракурсі із отриманими висновками, тобто докладними описами проведених досліджень та зроблених за їх результатами висновків, зібрані та надані досудовим розслідуванням та захистом, зокрема:

витяг з кримінального провадження №12016020000000411 (т.1 а.к.п. 135); рапорт чергового Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області від 16.12.2016 року (т.1 а.к.п. 136); заяву ОСОБА_4 від 16.12.2018 року про вчинене правопорушення (т.1 а.к.п. 137); заяву ОСОБА_4 від 16.12.2018 року про надання дозволу на проведення огляду домоволодіння (т.1 а.к.п. 138); протокол огляду місця події від 16.12.2018 року (т.1 а.к.п. 139 - 141); акт про застосування службового собаки від 16.12.2016 року (т.1 а.к.п. 142); ілюстративну таблицю - додаток до протоколу огляду місця події від 16.12.2016 року (т.1 а.к.п. 144 - 165); довідку Краснянського лікарсько - акушерського медпункту від 16.12.2016 року, згідно якої ОСОБА_4 було нанесено тілесні ушкодження: на голові множинні садна, синці, ушкодження обох вух, синець та подряпини лівого ока, множинні садна на тілі та нозі (т.1 а.к.п. 166); протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.12.2016 року, згідно якого на фотознімку під номером «1» зображений ОСОБА_1 , а на інших фотознімках зображені сторонні особи (т.1 а.к.п. 167 - 169); протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.12.2016 року, згідно якого на фотознімку під номером «2» зображений ОСОБА_2 , а на інших фотознімках зображені сторонні особи (т.1 а.к.п. 170 - 172); висновок судово - медичної експертизи №1946, яка була розпочата 24.12.2016 року та закінчена 26.12.2016 року, згідно якої у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження, які не являлися небезпечними для життя в момент заподіяння та належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії тупого твердого предмета (предметів) та предмету, що має ріжучі властивості, по давності утворення відповідають строку, вказаному у постанові про призначення експертизи - 24.12.2016 року (т.1 а.к.п. 175); постанову про призначення судово - медичної експертизи від 24.12.2016 року (т.1 а.к.п. 176); протокол огляду місця події від 23.12.2016 року (т.1 а.к.п. 178 - 179); паспорт громадянина України ОСОБА_1 (т.1 а.к.п. 180); вимогу ІЦ УКР ГУНП у Вінницькій області відносно ОСОБА_1 (т.1 а.к.п. 181 - 182); довідку про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (т.1 а.к.п. 183 - 184); довідку - характеристику з місця проживання Дорожненської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 288 від 23.12.2016 року, згідно якої ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується посередньо (т.1 а.к.п. 185); протокол огляду місця події від 23.12.2016 року з фототаблицею (т.1 а.к.п. 186 - 194); довідку про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_2 (т.1 а.к.п. 195 - 197); вимогу ІЦ НП України та вимогу УКР ГУНП у Вінницькій області відносно ОСОБА_2 (т.1 а.к.п. 198 - 199); заяву ОСОБА_2 про добровільну видачу мобільного телефону (т.1 а.к.п. 200); протокол огляду місця події від 23.12.2016 року з фототаблицею (т.1 а.к.п. 201 - 205); заяву ОСОБА_2 про добровільну видачу мобільного телефону (т.1 а.к.п. 204); протокол огляду місця події від 23.12.2016 року з фототаблицею (т.1 а.к.п. 205 - 209); протоколи отримання зразків для експертизи від 23.12.2016 року (т.1 а.к.п. 212 - 213); протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.12.2016 року відносно ОСОБА_1 (т.1 а.к.п. 214); протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.12.2016 року відносно ОСОБА_2 (т.1 а.к.п. 216); ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2016 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 (т.1 а.к.п. 217 - 221); ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2016 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 (т.1 а.к.п. 222 - 225); протокол отримання зразків для експертизи від 27.12.2016 року (т.1 а.к.п. 230); висновок судової трасологічної експертизи від 22.12.2016 року № 1132-Д з фототаблицею, згідно якого сліди пальців рук в АДРЕСА_3 , залишені не ОСОБА_4 , не ОСОБА_3 , а іншою особою (т.1 а.к.п. 233 - 243); протокол отримання зразків для експертизи від 27.12.2016 року (т.1 а.к.п. 245); висновок судової трасологічної експертизи № 1143-Д від 28.12.2016 року, згідно якого на аркуші паперу із відкопійованими слідами рук наявний слід пальця руки розміром 13х23 мм, залишений безіменним пальцем лівої руки ОСОБА_1 ; сліди пальців руки розмірами 18х36 мм,12х14 мм, 12х19 мм, 12х18 мм, 14х35 мм, 16х29 мм, 16х42 мм, 14х29 мм, 18х29 мм, 12х22 мм залишені не ОСОБА_2 , не ОСОБА_1 , а іншою особою (т.2 а.к.п. 2 - 15); довідку Вінницької ЦРКЛ № 69 від 25.01.2017 року, згідно якої ОСОБА_1 на «Д» обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.2 а.к.п. 16); довідку КУ «ЦРЛ» Житомирської районної ради № 194 від 27.01.2017 року, згідно якої ОСОБА_1 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.2 а.к.п. 18); копію вироку Коростишівського районного суду Житомирської області від 20.07.2012 року відносно ОСОБА_1 (т.2 а.к.п. 20 - 30); постанову про уточнення анкетних даних ОСОБА_2 від 09.02.2017 року (т.2 а.к.п. 31); протокол огляду предметів від 18.02.2017 року, а саме: мобільного телефону, вилученого у ОСОБА_2 та двох мобільних телефонів, вилучених у ОСОБА_1 (т.2 а.к.п. 32); висновок судової товарознавчої експертизи № 125 від 08.02.2017 року, згідно якого ринкова вартість аналогічного нового мобільного телефону «Nokia 1280» станом на момент проведення експертизи може становити 294 грн. 00 коп., ринкова вартість з урахуванням зносу в технічно справному стані мобільного телефону «Nokia 1280», придбаного 03.04.2013 року станом на момент його викрадення, а саме: 15.12.2016 року могла становити 143 грн. 00 коп. (т.2 а.к.п. 34 - 37); копію облікової картки Хмельницького СІЗО на ув`язненого - засудженого ОСОБА_2 з копією вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.06.2015 року відносно ОСОБА_2 та орієнтуванням на ОСОБА_2 (т.2 а.к.п. 38 - 46); висновок судової трасологічної експертизи № 166-Т від 08.02.2017 року, згідно якої слід взуття, 16.12.2016 року за фактом розбійного нападу на ОСОБА_4 по АДРЕСА_3 , придатний для встановлення групової належності взуття, яким залишено даний слід, по загальним ознакам, а питання щодо ідентифікації буде вирішуватися за умови проведення порівняльного дослідження при наявності взуття, яким міг бути залишений досліджуваний слід, в разі, якщо не минув ідентифікаційний період. Даний слід взуття залишений не парою взуття ОСОБА_1 та не парою взуття ОСОБА_2 , яке було 23.12.2016 року добровільно видане в приміщенні Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області, а іншим взуттям (т.2 а.к.п. 47 - 54); протокол проведення слідчого експерименту від 20.02.2017 року за участю потерпілої ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_3 (т.2 а.к.п. 56 - 57); висновок судово - біологічної експертизи № 31 від 22.02.2017 року з ілюстративною таблицею, згідно якої в результаті проведеного молекулярно - генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразків букального епітелію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.2 а.к.п. 58 - 68); висновок комплексної судово - біологічної експертизи № 5/32 від 23.02.2017 року з ілюстративною таблицею, згідно якої на поверхнях шести дерев`яних штапиків з вхідних дверей будинку та двох фрагментах дерев`яних штапиків, виявлені клітини з ядрами, слідів крові не виявлено. У змиві РБК з

вхідних дверей будинку, змиві РБК зі стіни біля вхідних дверей

будинку, змиві РБК з внутрішньої сторони дверей до кімнати

будинку виявлені клітини з ядрами та сліди крові людини. В результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки клітин, виявлених на поверхнях дерев`яних штапиків з вхідних дверей будинку, слідів крові і клітин виявлених у змиві РБК з вхідних дверей будинку, змиві РБК зі стіни біля вхідних дверей будинку та у змиві РБК з внутрішньої сторони дверей до кімнати будинку, які наведені в таблиці результатів дослідження. Генетичні ознаки клітин, виявлених на поверхнях дерев`яних штапиків з вхідних дверей будинку та на поверхнях двох фрагментів дерев`яних штапиків не встановлені. Генетичні ознаки клітин виявлених на поверхнях дерев`яних штапиків з вхідних дверей будинку, слідів крові та клітин,

виявлених у змиві РБК з вхідних дверей будинку, змиві РБК зі

стіни біля вхідних дверей будинку, змиві РБК з внутрішньої

сторони дверей до кімнати будинку збігаються між собою і з

генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_2 та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_1 Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку букального епітелію ОСОБА_2 та в об`єкті №№2 складає 5,53344х10-22. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаному об`єкті, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 1, 81 секстильйонів (1,81х10-21) осіб. Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку букального епітелію ОСОБА_2 та в об`єкті № 3 складає 1,18771х10~15. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаному об`єкті, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 841,9 трильйонів (8,42 х 1014) осіб. Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку букального епітелію ОСОБА_2 та в об`єктах №№ 4, 6, 9, 10, 11 складає 4,26141x10"23. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 23,5 секстильйонів (2,35 х 1022) осіб (т.2 а.к.п. 69 - 98); постанову від 24.02.2017 року про приєднання предметів до кримінального провадження, як речового доказу та (т.2 а.к.п. 99 - 100); постанову від 24.02.2017 року про виділення матеріалів досудового розслідування (т.2 а.к.п. 101 - 102); довідки КЗ БРР «Бородянська ЦРЛ» Київської області № 49 від 25.01.2017 року та № 52 від 26.01.2017 року про те, що ОСОБА_13 на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.2 а.к.п. 103 - 104); повідомлення заступника керівника Фастівської місцевої прокуратури від 25.01.2017 року щодо ОСОБА_2 з додатками, зокрема, вимогою ІЦ ГУМВС у Київській області, довідками КЗ БРР «Бородянська ЦРЛ» Київської області, орієнтуванням на ОСОБА_2 (т.2 а.к.п. 105 - 108); характеристику виконавчого комітету Пилиповецької сільської ради Бородянського району Київської області № 02-41/56 від 09.02.2017 року, згідно якої ОСОБА_2 не зареєстрований, але проживає разом із співмешканкою ОСОБА_14 в АДРЕСА_2 , раніше займався крадіжками, на даний час компрометуючих матеріалів на ОСОБА_2 сільська рада не має (т.2 а.к.п. 109); довідку виконавчого комітету Пилиповецької сільської ради Бородянського району Київської області № 02-33/83 від 18.01.2017 року про склад сім`ї ОСОБА_14 , згідно якої до складу її сім`ї входить син, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.2 а.к.п. 110); довідку КЗ БРР «Бородянська ЦРЛ» № 01-17-95 від 27.01.2017 року згідно якої ОСОБА_13 на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.2 а.к.п. 111); повідомлення Бердичівського РВДРАЦС ГТУЮ у Житомирській області від 30.01.2017 року про відсутність по Бердичівському районі Житомирської області актового запису про народження ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.к.п. 112); копію вироку Бородянського районного суду Київської області від 02.08.2016 року відносно ОСОБА_2 (т.2 а.к.п. 114 - 116); копію вироку Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.06.2015 року відносно ОСОБА_2 (т.2 а.к.п. 118 - 123); інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, згідно яких у Єдиному державному реєстрі майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - відсутнє (т.2 а.к.п. 124 - 125); витяг із рішення №73 від 21.11.2016 року Пултівецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про зміну назви села Красне, Вінницького району Вінницької області на село Махнівка (т.2 а.к.п. 126); довідки Пултівецької амбулаторії сімейної медицини та КЗ «Вінницький районний медичний центр первинної медико - санітарної допомоги», згідно яких ОСОБА_4 за станом здоров`я не може відвідувати судові засідання, 12.04.2017 року зверталася за медичною допомогою та отримала відповідне лікування (т.2 а.к.п. 197 - 198); копію свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_17 , батьками якого являються: ОСОБА_1 та ОСОБА_18 (т.2 а.к.п. 219), оглянувши відеозапис слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_4 , колегія суддів приходить до переконання про доведеність вини обох обвинувачених в інкримінованому правопорушенні. Вказаних висновків колегія суддів дійшла, провівши судовий розгляд в межах лише висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Крім того, у матеріалах провадження містяться відомості про усі речові докази, які були долучені до провадження, а також протоколи їх огляду. Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Також, в судовому засіданні в порядку ст. 357 КПК України колегією суддів було оглянуто речові докази - спецпакет №2227203 зі слідами та зразками рук, спецпакет № 4149901 зі штапиками в кількості 2 шт., спецпакет № 4149900 зі штапиками в кількості 6 штук., спецпакети № 3659201, № 3659202, № 3659203 зі змивами РБК, спецпакет № 3659199 з біологічним зразком ОСОБА_2 , спецпакет № 3659200 з біологічним зразком ОСОБА_1 , поліетиленовий пакет з мобільним телефоном «Nokia 1280» ІМЕІ НОМЕР_1 із сім - картою мобільного оператора «Лайфсел», мобільним телефоном «Ghong V10», ІМЕІ НОМЕР_2 із сім - картою мобільного оператора «Київстар», двома Micro SD картами, спецпакет № НОМЕР_3 з однією парою взуття ОСОБА_1 , спецпакет № 4187661 з однією парою взуття ОСОБА_2

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в постанові від 24 жовтня 2018 року в справі № 733/249/16-к указав, що після огляду предмет визнається речовим доказом і долучається до кримінальної справи мотивованою постановою (ухвалою), яким завершується формування даного виду доказу. Цією постановою створюється особливий правовий режим поводження з предметом в кримінальній справі. Джерелом фактичних даних (відомостей) стосовно речових доказів виступає протокол огляду предмета.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що сторони кримінального провадження були ознайомлені з цими протоколами.

На думку колегії суддів, дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч.3 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним Кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння. За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

З положень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 року №10 слідує, що розбій, як злочин проти власності (ст. 187 КК України) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні (усічений склад злочину).

В розумінні ст. 187 КК України суб`єктом розбою є осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом та корисливим мотивом. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, - заволодіння чужим майном. Кваліфікованими видами розбою є розбій: 1) вчинений за попередньою змовою групою осіб, або 2) особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187), або 3) організованою групою (ч. 4 ст. 187); 4) поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. 3 ст. 187), або 5) із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187): 6) спрямований на заволодіння майном у великих чи 7) особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 187).

В даному випадку, в діях обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має місце кваліфікований вид розбою, поєднаний з проникненням у житло та вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження захисником обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатом Книжником Я.В. було подано клопотання про визнання доказів недопустимими.

Зокрема, просить визнати недопустимими доказами та виключити із судового розгляду 16 слідів пальців рук, виявлених під час огляду 16.12.2016 року слідчим Грушко В.П . у будинку, що належить ОСОБА_4 , висновки експертиз №1132-Д від 22.12.2016 року, № 1143-Д від 28.12.2016 року, протокол про отримання зразків для експертизи від 23.12.2016 року та висновок експерта від 28.12.2016 року № 1143-Д, протокол огляду місця події від 23.12.2016 року вилучення у ОСОБА_1 в приміщенні Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області двох мобільних телефонів марки «Нокіа» з відповідними ІМЕІ та картами мобільних операторів.

Дане клопотання мотивовано тим, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь - які слідчі дії щодо відібрання дактилоскопічних зразків у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; у протоколі огляду від 16.12.2016 року не зазначено про наявність таблиці з сімома відрізками липкої стрічки, не зазначено хто, яким чином знімав відбитки пальців, якими технічними засобами, немає будь - яких зазначень в протоколі про наявність, як додатку до протоколу огляду, таблиці з сімома відрізками липкої стрічки. У висновку експерта № 1143-Д від 28.12.2016 року та таблиці ілюстрації є упаковка, де знаходилися дактилоскопічні відбитки пальців, вилучені під час огляду місця події 16.12.2016 року в будинку потерпілої ОСОБА_4 , на якій відсутній підпис понятих. В додатку до протоколу огляду місця події від 16.12.2016 року у вигляді належним чином зафіксованих слідів пальців рук, які були виявлені, не зазначено яким чином вони упаковані, зафіксовані; чи підписані понятими, також не відображено. Фактично виявлені відбитки пальців є доказом перебування у приміщенні ОСОБА_1 В позапроцесуальному порядку, з порушенням норм КПК України отримано дактокарти потерпілих, 16 слідів пальців рук.

Також, протокол про отримання зразків для експертизи від 23.12.2016 року та висновок експерта № 1143-Д від 28.12.2016 року, протокол огляду місця події від 23.12.2016 року вилучення у ОСОБА_1 в приміщенні Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області двох мобільних телефонів з відповідними ІМЕІ та картами мобільних операторів, отримані в позапроцесуальний спосіб, з порушенням норм КПК України, зокрема, без санкціонування слідчої дії, як то передбачено ст. 237 КПК України.

Відповідно до висновку експерта №1132-Д від 22.12.2016 року до НДКЦ 20.12.2016 року при супровідному листі від 20.12.2016 року, об`єкти надані упакованими у паперовий конверт. При відкритті конверта у ньому знаходяться дактилокарти на ім`я ОСОБА_3 ОСОБА_4 аркуш паперу розміром 210x296, на якому закріплено сім відрізків липкої стрічки з відкопійованими слідами рук. На аркуші паперу наявний рукописний текст та друкований - таблиця до протоколу огляду від 16.12.2016 року. У матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які слідчі дії щодо відібрання дактилоскопічних зразків у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 У протоколі огляду від 16.12.2016 року не зазначено про наявність таблиці з сімома відрізками липкої стрічки, не значено, хто яким чином знімав відбитки пальців, якими технічними засобами, не має будь-яких зазначень в протоколі про наявність, як додатку до протоколу огляду таблиці, з сімома відрізками липкої стрічки. У висновку експерта від 28.12.2016 року № 1143 - Д та таблиці ілюстрацій (додаток №1) є загального вигляду упаковка, де знаходились дактилоскопічні відбитки пальців, вилучених підчас огляду місця події 16.12.2016 року (будинку потерпілої ОСОБА_20 ). На упаковці відсутні підписи понятих.

Слідчим Цимбалюк Я.О . 23.12.2016 року винесено постанову про відібрання дактилоскопічних зразків у ОСОБА_1 Зразки в останнього відбиралися, як у підозрюваного, а перша підозра йому вручена пізніше: 25.12.2016 року, що є порушенням права на захист. Крім того, відібрання зразків було здійснено без мотивованої постанови. ОСОБА_1 був затриманий 23.12.2016 року без ухвали слідчого судді, не при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення, не безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування, а повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, було 25.12.2016 року, тобто 23.12.2016 року під час відібрання зразків він фактично перебував в статусі підозрюваного, чим було порушено його право на захист. Таким чином, проведена процесуальна дія - протокол відібрання дактилоскопічних зразків у ОСОБА_1 є недопустимим доказом, так як цей доказ отриманий в порушення вимог КПК України, а саме: внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, права на захист відповідно до положень ст. 87 КПК України, зокрема, ОСОБА_1 не читає українською мовою. Крім того, в протоколі отримання зразків для експертизи від 23.12.2016 року, відібраних у підозрюваного ОСОБА_1 , відсутні важливі складові, згідно вимог до оформлення протоколів, передбачених ст. 104 КПК України.

Колегія суддів вважає, що підстав для задоволення даного клопотання захисту не вбачається, оскільки самі огляди, як слідчі дії, які зафіксовані у протоколах ОМП, були проведені з дотриманням вимог ст. 237 КПК України. При цьому, говорити про недотримання вимог ст. ст. 233, 234, 237 КПК України, передумов немає, так як відповідно до протоколу ОМП здійснювався огляд житла, де стався злочин. Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Обставини, регламентовані ч. 2 ст. 237 КПК України, у цій ситуації, не установлені, як наслідок передумов для застосування положень ст. ст. 233, 234 того ж Кодексу, після огляду у сторони обвинувачення не виникло. Тотожну позицію з даного питання висловив і Касаційний кримінальний суд Верховного Суду в постанові від 01.02.2018 року у справі № 752/17016/16-к.

Огляди було проведені за згодою власників - ОСОБА_4 (т. 1 а.к.п. 138) та ОСОБА_22 (т. 1 а.к.п. 177).

07 червня 2018 року в справі № 727/4350/16-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду указав, що виходячи із аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ст. 233 ч. 1, ст. 234 ч. 2 та ст. 237 ч. 2 КПК України, суд дійшов висновку, що огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди. Надання власником добровільної згоди на проникнення до його житла чи іншого володіння є гарантією захисту прав особи від зловживань слідчого, прокурора, рівноцінною гарантії у вигляді отримання на це судового рішення, а тому не потребує після здійснення таких дій (постфактум) звернення з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження є обов`язковим тільки в суді під час судового провадження (ч. 4 ст. 107 КПК України у редакції чинній на час проведення слідчих дій), у той час, як рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі, під час розгляду питань слідчим суддею, приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію (ч. 1 ст. 107 КПК України у редакції чинній на час проведення слідчих дій). Процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання (ст. 103 КПК України у редакції чинній на час проведення слідчих дій).

Як наслідок, вказані доводи не заслуговують на увагу, як слушні, у світлі наведених норм кримінального процесуального законодавства України на час проведення слідчих дій з цього питання. Указані дії зафіксовані у протоколі, який, у розумінні норм вказаного Кодексу, і є однією із форм фіксування процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів не може посилатися на доктрину «плодів отруєного дерева» щодо визнання недопустимими доказів, зазначених захисником в його клопотанні.

Крім того, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит; 6) отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Докази, передбачені ст. 87 КПК України повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Такого роду порушень у рамках цього розгляду в суді установлено не було, відповідно відсутні і правові підстави для визнання їх недопустимими у ракурсі ст. 87 КПК України.

Верховний Суд колегією Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 20.03.2018 року в справі № 753/11828/13-к указав, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.

Також, як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких даних.

У ракурсі того, що порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к).

В даній справі порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), тобто певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій дотриманий, про що власне свідчать надані стороною обвинувачення копії постанов про призначення експертиз, про визнання вилучених під час огляду речей речовими доказами, копії судових рішень про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються на підставі ухвали слідчого судді - дотримані. Матеріали, надані на підтвердження виконання вимог ст. 290 КПК України, та копії повідомлень про підозру також указують на дотримання норм Кодексу і в цій частині.

Як наслідок, колегія суддів сприймає указані письмові докази (протоколи ОМП, висновки експертиз та інші), як належні та допустимі, які у своїй сукупності доводять обставини, визначені ст. 91 КПК України та через їх призму останні сприймаються судом, як дійсні.

Крім того, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 , під час розгляду кримінального провадження, про застосування до нього недозволених заходів психологічного та фізичного тиску не знайшли свого підтвердження.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченим суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України воно відноситься до категорії особливо тяжких, обставини його вчинення, осіб винних, те, що вони раніше судимі, посередньо характеризуються за місцями проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебувають, наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 малолітньої дитини - ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; думку потерпілого ОСОБА_3 щодо міри покарання обвинуваченим, згідно якої він просить покарати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суворо; думку потерпілої ОСОБА_4 щодо міри покарання обвинуваченим, згідно якої вона покладається на розсуд суду.

Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Обставинами, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд встановив: вчинення злочину повторно та рецидив злочинів, вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Сукупність даних про обставини вчинення правопорушення та особу винного ОСОБА_1 дають суду підстави вважати, що виправлення та перевиховання останнього можливе лише при ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення з конфіскацією майна.

Сукупність даних про обставини вчинення правопорушення та особу винного ОСОБА_2 дають суду підстави вважати, що виправлення та перевиховання останнього можливе лише при ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення з конфіскацією майна, з застосуванням положень ст. 71 КК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання колегії суддів, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами винних, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому також суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Щодо питання зарахування строку попереднього ув`язнення у строк відбування покарання обвинуваченим, то слід відмітити таке.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були затримані 24.12.2016 року та перебувають під вартою по даний час.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.08.2018 року у справі № 663/537/17 сформувала правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання) у такому ракурсі, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

З огляду на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили кримінальне правопорушення до 20 червня 2017 року, рахуються попередньо ув`язненими з 24.12.2016 року, їм слід зарахувати в строк покарання, згідно ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавленні волі).

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , до вступу вироку в законну силу, слід залишити без змін - тримання під вартою.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Питання судових витрат у провадженні суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України. З обвинувачених підлягають до стягнення, в рівних частках, судові витрати за проведення судової дактилоскопічної, судової товарознавчої, судової трасологічної, судової біологічної, комплексної судової біологічної експертиз.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 370, 373, 374, 376 КПК України, колегія суддів -

ЗАСУДИЛА:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання - 24.12.2016 року.

В силу ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII) зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення з 24.12.2016 року по день набрання даним вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у вигляді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання ОСОБА_2 частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Бородянського районного суду Київської області від 02.08.2016 року - 1 (один) рік та остаточне покарання ОСОБА_2 визначити у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання - 24.12.2016 року.

В силу ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII) зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення з 24.12.2016 року по день набрання даним вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази:

3 змиви РБК, 8 штапиків, 16 слідів рук, дактилоскопічні та біологічні зразки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , одну пару взуття ОСОБА_1 , одну пару взуття ОСОБА_2 , мобільний телефон «Nokia 1280», imei НОМЕР_1 із сім-картою мобільного оператора «Лайфселл», мобільний телефон «Nokia 113», imei НОМЕР_4 із сім-картою мобільного оператора «Київстар», мобільний телефон «Ghong V 10», imei НОМЕР_2 , сім - карту мобільного оператора «Київстар», дві Micro SD карти, що поміщені до кімнати зберігання речових доказів Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в рівних частках, на користь держави судові витрати за проведення судової дактилоскопічної, судової товарознавчої, судової трасологічної, судової біологічної, комплексної судової біологічної експертиз в розмірі 25582 грн. 69 коп.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити попередній - «тримання під вартою».

Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий О.І. Бондаренко

Судді І.А. Ганкіна

О.Б. Саєнко