Рішення № 81773639, 16.05.2019, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/431/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в особі судді Коломійцевої В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора роти № 5 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Стельмаха Олександра Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови в справі про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до старшого інспектора роти № 5 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Стельмаха Олександра Вікторовича про скасування постанови в справі про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 30 квітня 2019 року стосовно нього було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 655098 відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді накладення штрафу в сумі 255 грн за те, що він о 00:29 год. 30.04.2019 керуючи транспортним засобом «RENAULT DUSTER», державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Сарни, порушив вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», а саме, здійснив рух в зоні дії вказаного знаку, чим порушив розділ 33 ПДР. Позивач вважав вказану постанову незаконною, оскільки інспектор поліції при розгляді його справи не роз`яснив його права та обов`язки, визначені ст. 63 Конституції України, ст.ст. 307, 308, 268, 287-289 КУпАП, порушив право на захист, не відклавши розгляд справи та ненадавши можливості скористатися правовою допомогою. Крім того, оскаржувана постанова містить відомості щодо здійснення фіксації правопорушення, однак у ній не зазначено, які саме обставини були зафіксовані та яким засобом. Також поліцейським не надано йому жодних доказів вчинення ним правопорушення. Крім того, 30.04.2019 він рухався в колоні автомобілів, які своїми габаритами не надавали йому технічної можливості побачити попереду дорожній знак, який забороняв йому здійснювати рух на своєму автомобілі, а отже, не маючи іншої можливості, він був змушений здійснити подальший рух, порушивши вимогу дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», тобто діяв в стані крайньої необхідності. Також, позивач вважав, що вказаний знак встановлений з порушенням і не відповідає вимогам державних стандартів. Інспектор при винесені постанови зазначених обставин не врахував, не встановив обставин, які пом`якшують покарання.

У зв`язку з вказаним, позивач просив скасувати винесену щодо нього постанову в справі про адміністративне правопорушення, а саму справу - закрити.

Суд, розглянувши матеріали позовної заяви та встановивши, що відповідно до положень ст.ст. 4, 257, 268-272, 286 КАС України дана адміністративна справа, як термінова незначної складності розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, ухвалою від 08.05.2019 прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі, запропонувавши відповідачу та третій особі до 15.05.2019 надати відзив на позовну заяву (письмові пояснення), у яких викласти заперечення проти позову.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками 08.05.2019 направлені відповідачу та третій особі на їх офіційну електронну адресу (а.с. 12-15).

Відзиву на позовну заяву, письмових пояснень, клопотань чи заяв від відповідача та третьої особи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

У відповідності до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване у не в автоматичному режимі серії ДП18 № 655098 від 30.04.2019 (а.с. 8), слідує, що позивача визнано винним в тому, що він, 30.04.2019 о 00:29 год., керуючи транспортним засобом марки «RENAULT DUSTER», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Белгородська в м. Сарни, порушив вимоги дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», а саме, здійснив рух в зоні дії знаку, чим порушив п. 3.21 Додатку 1 Розділу 33 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступок) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Зі змісту ч. 1 ст. 122 КУпАП слідує, що адміністративна відповідальність за вказаною частиною статті настає, в тому числі, за порушення вимог дорожніх знаків.

Знак 3.21 «В`їзд заборонено» є заборонним знаком згідно якого забороняється в`їзд усіх транспортних засобів з метою: запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом; запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8; організації відокремленого в`їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо; запобігання в`їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватися разом з табличкою 7.9.

Зона дії вказаного знаку розповсюджується від місця його встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехрестя, - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій та в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісними та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлені знаки пріоритету.

Дія знака 3.21 не поширюється на транспортні засоби, які рухаються по встановленим маршрутам.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В даному випадку суд не бере до уваги посилання позивача на можливі процесуальні порушення допущені інспектором при винесенні постанови та відсутність доказів вчинення правопорушення, оскільки ним у позовній заяві визнано факт проїзду на заборонний знак 3.21 «В`їзд заборонено» та зазначено, що це було зроблено в умовах крайньої необхідності.

Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Таким чином, крайня необхідність лише тоді виключає вину, якщо іншими засобами, окрім як вчиненням діяння, ознаки якого передбачені ст. 9 КУпАП та в конкретних складах статей Особливої частини КУпАП, усунути небезпеку неможливо і коли вказане діяння було засобом усунення небезпеки реальної, такої, що безпосередньо загрожувала нанесенням шкоди. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.

Необхідно зазначити, що дія, яка підпадає під ознаки адміністративного правопорушення, але вчинена у стані крайньої необхідності має бути належним чином підтверджена та обґрунтована, особою яка її вчинила.

Необхідність такого доказування також передбачено положеннями ч.1 ст. 71 КАС України відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано до суду жодних належних доказів, які б підтверджували факт порушення ним Правил дорожнього руху у стані крайньої необхідності та свідчили б про відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Твердження позивача про те, що дорожній знак вимоги якого він порушив встановлений з порушенням ДСТУ у цій справі жодного значення не має, оскільки водій у будь-якому випадку зобов`язаний виконувати вимоги дорожніх знаків, а у разі незгоди з їх встановленням – має право оскаржити дії відповідних посадових осіб у встановленому законом порядку.

Не заслуговують на увагу також посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що інспектором при винесені постанови не було враховано обставини, які передбачені ст. 33 КУпАП, оскільки, відповідно до положень вказаної норми, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Враховуючи викладене, в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства, а тому вимога про її скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення не може бути задоволена.

Керуючись, ст.ст. 7, 9, 18, 122, 251, 278-280, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 19-20, 77, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до старшого інспектора роти № 5 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Стельмаха Олександра Вікторовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови в справі про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: старший інспектор роти № 5 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Стельмах Олександр Вікторович, адреса місцезнаходження: м. Рівне, вул. Степана Бандери, 14а.

Третя особа: Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, адреса місцезнаходження: м. Рівне, вул. Степана Бандери, 14а.

Рішення складено 16.05.2019.

Суддя: