Рішення № 81768296, 13.05.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/3620/19

Провадження № 2/643/2832/19

13.05.2019 Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Горбунової Я.М., за участю секретаря Арестової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11.01.2010 р. відповідач отримала кредит у розмірі 29000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Як зазначає представник позивача за довіреністю у своїй позовній заяві, банк виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, на томність відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, у зв`язку із чим станом на 18.02.2019 відповідач має заборгованість у розмірі 12219,87 грн., яка складається з наступного: 251,28 грн. - заборгованість за тілом кредита; 2562,46 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредита; 7748,04 грн. – заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання; 600,00 – заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500,00 грн. – заборгованість за штрафом (фіксована частина); 558,09 грн. – заборгованість за штрафом (процентна складова). Позивач вимагає стягнути суму заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась вчасно і належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Зі згоди представника позивача суд здійснює заочний розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Суд, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що окрім копії заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 9), копії довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки (а.с. 10), копії Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 11-25), розрахунків заборгованості за договором №б\н від 11.01.2010 року станом на 31.08.2015 р. та на 18.02.2019 р.(а.с. 5-8), копії паспорта на ім`я відповідача (а.с. 26), не міститься будь-якого належного та допустимого доказу на підтвердження факту отримання відповідачем вказаних кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві. Так, в своїй позовній заяві представник позивача зазначає, що банк надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого на картковий рахунок кредитного ліміту. Разом із тим, матеріали цивільної справи не містять ані відомостей про отримання відповідачем банківської картки, ані номеру вказаної картки, ані підтвердження того факту, що відповідач наданою банком можливістю розпоряджатися кредитними коштами взагалі скористався.

Такими доказами, зокрема, може бути складена у відповідності до вимог діючого законодавства довідка про рух коштів по рахунку відповідача, підписана відповідальною особою банку, розписка відповідача про отриманні кредитної банківської картки, тощо, але за час розгляду справи судом представник позивача таких доказів на підтвердження заявлених позовних вимог суду не надала.

Статтями 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» зокрема передбачено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 8 вказаного вище закону відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб`єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Позивач на підтвердження своїх вимог, викладених в позовній заяві надав суду розрахунки заборгованості за договором №б\н від 11.01.2010 року станом на 31.08.2015 р. та станом на 18.02.2019 р.(а.с. 5-8). Однак, вказані розрахунки не підтвердженні первинними документами, окрім цього вказані розрахунки завірені представником позивача, який відповідно до копії довіреності №8332-К-Н-О (а.с. 27), на підставі якої представник позивача діяв на момент звернення з позовною заявою до суду в інтересах позивача, не має повноважень здійснювати бухгалтерський облік, а має право лише завіряти документи на їх відповідність оригіналам. Суд не може прийняти цей доказ як достовірний і належний, оскільки він складений особою, яка не мала повноважень на його складання та не містить обов`язкових реквізитів, передбачених діючим законодавством, зокрема, положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», серед іншого, не містить посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо, а також, оскільки ці розрахунки не підтверджені первинними документами.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Так, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною, зокрема, в постанові від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц (провадження №61-517св18).

Таким чином позивачем не доведено факт надання відповідачу грошових коштів у розмірі, вказаному в позовній заяві.

Частинами 3, 4 ст. 203 ЦК України в редакції чинній на час підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (а.с. 9) передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК в редакції чинній на час підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (а.с. 9) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Представником позивача надано витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 11-25), але вказаний витяг не містить підпису відповідача, який би свідчив про факт ознайомлення останньою з цими умовами, що саме ці умови розумів відповідач, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (а.с. 9), а також те, що умови в подальшому не змінювались. Суд наголошує, що представником позивача не надано копії примірника Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який відповідно до діючого законодавства, як один із примірників договору, має містити підпис відповідача, а надано лише витяг з нього.

За таких обставин, з огляду на те, що умови та правила надання банківських послуг (а.с. 11-25) не містять підпису позичальника та при цьому банк не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву про приєднання (а.с. 9), а також те, що Умови та Правила в подальшому не змінювались, то такі Умови та Правила надання банківських послуг не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальником. Тобто на підтвердження тих чи інших умов кредитування, мать бути надані підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо.

Наданий витяг з умов та правил надання банківських послуг, без підтвердження того, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, не оцінюються судом, як належний доказ у даній справі, а тому суд не має підстав вважати, що наданий позивачем витяг з умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с. 11-25) є складовою частиною договору, укладеного сторонами шляхом підписання заяви про приєднання до умови та правила надання банківських послуг від 11.01.2010 р.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 554/2254/16-ц (провадження № 61-19530св18), від 04 липня 2018 року у справі № 438/489/16-ц (провадження № 61-3365св18), від 29 січня 2018 року у справі №229/2048/16-ц (провадження № 61-1475св18) та в ухвалі від 12 вересня 2018 року у справі 754/13763/15-ц (провадження №61-5918сво18).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3,4 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З наданих позивачем доказів, зокрема, копії заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку, копії довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки, копії витягу з умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, які не містять підпис відповідача, розрахунків заборгованості за договором №б\н від 11.01.2010 року станом на 31.08.2015 р. та на 18.02.2019 р., які складені не належним чином та особою, яка не має на те повноважень, суд не має можливості встановити розмір грошових коштів, про який домовилися сторони для передачі в кредит. Окрім цього позивачем не доведено факт надання відповідачеві суми кредиту в розмірі та на умовах, зазначених в позовній заяві.

Відповідності до ч. 4 ст. 77, ст. 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частинами 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Таким чином, позивач не надав суду доказів отримання відповідачем кредитної банківської карти і не довів факту використання відповідачем кредитних коштів, зарахування коштів на кредитну картку позичальника, видачу коштів готівкою тощо. Оскільки ані в позовній заяві, ані в документах, що долучені до неї не містяться відомості щодо часу, способу виконання позивачем умов кредитного договору з надання кредиту у розмірі та в спосіб, визначений в позовній заяві, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитном договором №б\н від 11.01.2010 р. є не обґрунтованими, не доведеними і такими, що не підлягають задоволенню.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 207, 526, 527, 530, 1050, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», м. Київ, вул. Грушевського,1-д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО №305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 .

Суддя: Я.М. Горбунова