Ухвала суду № 81765560, 15.05.2019, Рубіжанський міський суд Луганської області

УХВАЛА

15.05.2019 428/2648/15-к

1-кп/425/22/19

Колегія суддів Рубіжанського міського суду Луганської області у складі:

головуючого судді Синянської Я.М.,

суддів М`якінченко Н.В., Ткачука Ю.А.,

за участю секретаря

судового засідання Брудницької О.В.,

прокурора Коваленка І.В.,

представника потерпілої ОСОБА_1 .,

захисника Свистуна Г.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Рубіжне Луганської області кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краснодона, Луганської області, громадянина України, який зареєстрований за місцем проживання: АДРЕСА_1 , - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115, ч.1 ст.115, ч.4 ст.296, ч.1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

На розгляді Рубіжанського міського суду Луганської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Прокурором заявлено клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та не зменшились, обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків та потерпілих. Тобто вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_2 з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, доцільно продовжити застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризику під час судового розгляду кримінального провадження.

Представник потерпілої категорично наполягав на продовженні обвинуваченому строку тримання під вартою.

Захисник заперечував проти клопотання прокурора, зазначив, що ОСОБА_2 тривалий час перебуває під вартою, а також, коли в період двох днів відносно обвинуваченого не було застосовано запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він не переховувався від суду, та просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на інший, не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений заперечував проти клопотання прокурора, підтримав думку свого захисника.

Суд, розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження в ході досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_2 були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, відповідно до ухвали Рубіжанського міського суду Луганської області від 04.04.2019, був продовжений на 60 днів, тобто по 02.06.2019 включно.

Таким чином, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , встановлений ухвалою суду, закінчується 02 червня 2019 року, однак судове провадження по даному кримінальному провадженню до спливу дії запобіжного заходу закінчено не буде.

Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, які є злочинами проти життя та здоров`я, що спричинило смерть однієї особи та спричинення тяжких наслідків іншій особі - потерпілому.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд виходить з необхідності уникнення ризику, визначеного ст. 177 КПК України, оскільки вважає, що обвинувачений може переховуватись від суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення "Єлоєв проти України", "Фельдман проти України").

Таким чином, зі спливом такого часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Оцінюючи ризик переховування обвинуваченого від суду з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що даний ризик залишається актуальним, оскільки із вивчення даних про особистість обвинуваченого встановлено, що він зареєстрований у місті Мологвардійськ Луганської області, яке знаходиться на території непідконтрольній владі України, та не має місця проживання на території України, не працевлаштований, суспільно корисною працею не займається, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, а тому, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може виїхати за межі України.

Ризик, заявлений прокурором щодо незаконного впливу на потерпілих та свідків, не знайшов свого підтвердження під час розгляду зазначеного клопотання.

Даних про неможливість утримування ОСОБА_2 за станом здоров`я в умовах слідчого ізолятора у суду не має.

Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд враховує особливу тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 , обставини та наслідки їх вчинення, соціальну небезпеку вказаних кримінальних правопорушень та дані про особу обвинуваченого, бере до уваги обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні, стороною захисту не надані, а тому врахований при обранні стосовно обвинуваченого запобіжного заходу ризик не зменшився.

Таким чином, для запобігання даного ризику суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеному ризику та не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Тому, при вирішенні питання щодо продовження строків тримання під вартою суд вважає, що в даному випадку продовження строків тримання під вартою обвинуваченому є виправданим, оскільки існують істинні потреби публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують вимогу поваги до особистої свободи (рішення ЄС з прав людини Прокопенко проти України, Лабітта проти Італії).

Керуючись ст.ст. 331, 370-373, 376 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115, ч.1 ст.115, ч.4 ст.296, ч.1 ст. 263 КК України продовжити на 60 днів.

Строк дії даної ухвали обчислювати з 15 травня 2019 року по 13 липня 2019 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до ДУ «Старобільський слідчий ізолятор».

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.

Головуючий суддя Я.М. Синянська

Судді Н.В. М`якінченко

Ю.А. Ткачук