Рішення № 81763757, 21.03.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/11791/18

2/296/516/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

за участю секретаря судового засідання Четвертухи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Управління житлового господарства Житомирської міської ради про визнання права на приватизацію квартири за відсутністю ордера,-

В С Т А Н О В И В :

03.12.2018 позивачі звернулись до суду з позовом до Управління житлового господарства Житомирської міської ради, у якому просили визнати право наймача:

- ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , члена сім`ї наймача

- ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , та члена сім`ї наймача

- ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 на приватизацію квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордера на дане житлове приміщення.

В обґрунтування позову зазначили, що ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є членами її сім`ї, як наймача вказаного житлового приміщення. З моменту вселення і до теперішнього часу позивачі зареєстровані у квартирі та постійно у ній проживають. Вказана квартира була надана попередньому наймачу ОСОБА_4 , яка була рідною бабою позивачки ОСОБА_1 Ордер зберігався відповідним ВЖЕРЕП, з незалежних від позивачів причин був втрачений. Після погіршення стану здоров`я наймача квартири №1 АДРЕСА_2 ОСОБА_5 з членом її сім`ї позивачкоюбуло переукладено договір найму і відкрито вже на її ім`я особовий рахунок на вказане житлове приміщення. Позивачі вирішили приватизувати належну їм квартиру, проте через відсутність ордера відповідачем по справі відмовлено у передачі у приватну власність займаного житлового приміщення.

Ухвалою суду від 12.12.2018 прийнято позовну заяву та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

04.03.2019 року від представника відповідача Управління житлового господарства Житомирської міської ради надійшло клопотання, у якому останній просив відмовити у задоволенні позов, посилаючись на положення ст.58 Житлового кодексу Української РСР та «Положення про порядок передачі квартир, жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян", за якими оред є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення (а.с.48).

21.03.2019 року представник позивачів ОСОБА_6 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Так, ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є членами сім`ї наймача вказаного житлового приміщення, які з моменту вселення і до теперішнього часу зареєстровані та проживають у вказаній квартирі, що підтверджується довідкою КП «ВЖРЕП №1» Житомирської міської ради №1809 від 13.12.2017 (а.с.24).

Належна позивачам квартира № 1 була надана попередньому наймачу ОСОБА_4 , яка була рідною бабою позивачки ОСОБА_1

На підставі розпорядження виконкому Богунської районної ради народних депутатів №29 від 11.03.1984 року було переукладено договір найму і відкрито особовий рахунок на ім`я ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище позивача ОСОБА_1 ) на вказане житлове приміщення, особовий рахунок на ОСОБА_4 закрито.

Ордер на вселення у квартиру № АДРЕСА_3 зберігався у відповідному ВЖРЕП у відповідності до п. 41 діючого на той час ’’Положення про порядок надання жилої площі в Українській РСР’’, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР і Української Республіканської Ради Професійних Спілок від 20.12.1974 р. № 562, і у позивачів відсутній.

Відповідно до п. 41 вищевказаного положення і прийнятих згодом ’’Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР’’, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.12.1984 р. № 470, особа, яка одержала ордер, при заселенні здає його в житлово-експлуатаційну контору або, відповідно, в іншу житлово-експлуатаційну організацію.

На звернення ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради із заявою про передачу їй та членам її сім`ї квартири АДРЕСА_1 у приватну власність в порядку приватизації, останній відмовлено (а.с.26).

Підставою для відмови у приватизації квартири зазначено відсутність у позивачів ордера на дане житлове приміщення, оскільки його обов`язковість передбачена п. 18 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 р. № 396.

Через відмову відповідача передати у приватну власність позивачам квартиру, останні вважають, що відбулося порушення їх конституційних та житлових прав на отримання житла з державного житлового фонду у приватну власність шляхом його приватизації.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно до ст.9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир державного житлового фонду, які перебувають у власності територіальних громад. Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир на користь громадян України. Відповідно до ст. 3 вказаного Закону приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир. Частиною 1 ст. 8 вказаного Закону закріплено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними, зокрема, органами місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 10 ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачі мають право на отримання у приватну власність займаної ними квартири АДРЕСА_1 шляхом її приватизації, а відмова відповідача у реалізації ними такого права є такою, що суперечить Конституції України, Житловому і Цивільному кодексу України та нормам Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідач є органом, уповноваженим на передачу квартир громадянам у приватну власність в порядку приватизації. Управління житлового господарства при здійсненні процедури передачі приватизації керується, зокрема, «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 р. № 396.

Вказаним Положенням передбачено, що до переліку документів, зазначених у його пункті 18, громадянами має бути поданий ордер на житлове приміщення, яке вони виявили намір приватизувати. Проте, у разі відсутності ордера у особи, даний нормативно-правовий акт не містить вказівок, яким чином має діяти орган, уповноважений на передачу квартир у власність громадян шляхом приватизації, що стало підставою для відмови відповідачем у передачі позивачам їхньої квартири у приватну власність.

Суд зауважує, що Конституція України за юридичною силою є найвищим нормативно-правовим актом, норми якої є нормами прямої дії. Чинний Житловий кодекс та Цивільний кодекс України, якими гарантовано право громадянам на приватизацію їхніх квартир, є другими за юридичною силою нормативно-правовими актами після Конституції. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» є третім за юридичною силою в ієрархії нормативно-правових актів, яким також гарантовано позивачам право на отримання у власність шляхом приватизації належної їм квартири.

Натомість, «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 р. № 396, є найнижчим за юридичною силою актом у серед правових актів даного інституту правовідносин.

Відповідно до ч.7 ст. 10 ЦПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на п.18 вищевказаного Положення в частині вимоги про надання позивачами втраченого не з їх вини ордера та вважає цю позицію такою, що порушує житлові права позивачів і не відповідає вимогам правових актів, що мають вищу юридичну силу, а надто Конституції України.

Обраний позивачами спосіб захисту своїх прав в частині визнання за ними права на приватизацію квартири за відсутності ордера, суд вважає таким, що узгоджуються з нормами ст. ст. 2, 5, 10 ЦПК України та ст. 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», а отже відповідають вимогам ч.2 ст.16 ЦК України, де закріплено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений судом у визначених законом випадках.

З урахуванням встановлених обставин та правовідносин суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Оскільки позивачами у позовній заяві заявлено клопотання про віднесення сплаченого судового збору на їх рахунок, суд задовольняє вказане клопотання та понесені позивачами витрати зі сплати судового збору з відповідача не стягує.

Керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Управління житлового господарства Житомирської міської ради про визнання права на приватизацію квартири за відсутністю ордера - задовольнити.

Визнати право наймача: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , члена сім`ї наймача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 та члена сім`ї наймача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 на приватизацію квартири АДРЕСА_1 за відсутності ордера на дане житлове приміщення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Cуддя О. П. Сингаївський