Рішення № 81752971, 11.04.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/34077/16-ц

Провадження № 2/761/258/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.,

за участю :

секретаря судового засідання - Мусійчук В.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про зняття арешту з нерухомого майна, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі – відповідач), треті особи ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про зняття арешту з нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві знаходиться виконавчий лист № 761/15093/13-ц, виданий Шевченківським районним судом м. Києва 10.11.2013 року на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2013 року по справі №761/15 093/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Універсал Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 14.03.2014 року було відкрито виконавче провадження № 42355385 з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 14.03.2014 року було накладено арешт на все майно в межах суми звернення стягнення та заборонено ОСОБА_3 здійснювати відчуження будь-якого належного йому майна. При цьому, державним виконавцем у вказаній постанові було також постановлено: «накласти арешт з моменту надходження постанови». Крім того, з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень позивач дізнався, що 15 липня 2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Києві було винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання з метою визначення ринкової вартості нерухомого майна - нежилих приміщень з №1 по №20 групи приміщень 200, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. 28 вересня 2016 року з офіційного сайту «СЕТАМ» позивач дізнався, що нежилі приміщення виставлені на прилюдні торги на 30 вересня 2016 року на 09.00 год. Позивач є власником 1/2 частини нежилих приміщень з №1 по №20 групи приміщень №200 (в літ.А) загальною площею 408,30 кв.м., які розташовані за адресою : АДРЕСА_1., що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили. Вказане майно за договором іпотеки від 16 серпня 2008 року було передане в іпотеку ПАТ "Універсал Банк" в рахунок забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором, а згодом, в порядку примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 288 208 грн. 94 коп., описане й арештоване та продане з електронних торгів 2 жовтня 2016 року, протокол проведення електронних торгів №202031. Водночас, виходячи із відсутності згоди позивача на укладення договору іпотеки, предметом якого об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року договір іпотеки нерухомого майна від 18 червня 2008 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3 визнаний недійсним. Вважає, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 14.03.2014 року, якою було накладено арешт на 1/2 частини нерухомого майна, як і проведення процедури примусової реалізації на прилюдних торгах є незаконним.

Тому, позивач просив суд зняти арешт, накладений на 1/2 ідеальних частки нерухомого майна - нежилих приміщень з №1 по №20 групи приміщень 200, по АДРЕСА_1, накладений на підставі постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 14.03.2014 року у виконавчому провадженні № 42355385 з примусового виконання виконавчого листа № 761/15093/13-ц, виданого 20.11.2013 року Шевченківським районним судом м. Києва.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2016 року вказані матеріали позовної заяви було передано для розгляду судді ОСОБА_6

Ухвалою від 30.09.2016 року суддею ОСОБА_6 було відкрито провадження у цивільній справі.

У відповідності до розпорядження Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2018 року, здійснено перерозподіл даної справи у зв’язку зі звільненням судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_6 з посади судді на підставі рішення ВРП від 25.09.2018 року.

Ухвалою від 22.11.2018 року відкрито провадженні по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представники третіх осіб у судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи із таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Згідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2014 року, яке набрало законної сили 25.12.2014 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа : ПАТ «Універсал Банк» про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя задоволено частково. Поділено майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наступним чином: визнано за ОСОБА_2 право власності 1/2 частину нежилих приміщень з №1 по №20 групи приміщень №200 (в літ.А) загальною площею 408,30 кв.м., які розташовані за адресою : АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності 1/2 частину нежилих приміщень з №1 по №20 групи приміщень №200 (в літ.А) загальною площею 408,30 кв.м., які розташовані за адресою : АДРЕСА_1. В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02.02.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 27.04.2015 року апеляційну скаргу представника позивача задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02.02.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення наступного змісту, позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна – нежитлової нерухомості від 18.06.2008 року, укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою Світланою Володимирівною та зареєстрований в реєстрі №2448, скасовано заборону на відчуження нежилих приміщень з №1 по №20 групи приміщень №200 (в літ.А) загальною площею 408,30 кв.м., які розташовані за адресою : АДРЕСА_1 та вилучено запис про заборону відчуження зазначених в договорі нежилих приміщень з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.08.2015 року касаційні скарги відхилено, рішення Апеляційного суду міста Києва від 27.04.2015 року залишено без змін.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82 ЦПК України).

Судами встановлено, що 22.09.1990 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який відповідно до інформації Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції від 01.04.2014 року та Бюро реєстрації шлюбів м. Нью-Йорк від 10.09.2014 року між сторонами не розірвано.

18.06.2008 року між ТОВ «Міжрегіональна координаційно-технічна фірма «Вега» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі – продажу нерухомого майна : нежилі приміщення з №1 по №20 групи приміщень №200 (в літ.А) загальною площею 408,30 кв.м., які розташовані за адресою : АДРЕСА_1, продаж вчинено за 2524236 грн., згідно якого відповідач набув права власності на вказане нерухоме майно.

Також 18.06.2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Універсал Банк» було укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_3 передав в іпотеку нерухоме майно - нежилі приміщення з №1 по №20 групи приміщень №200 (в літ.А) загальною площею 408,30 кв.м., які розташовані за адресою : АДРЕСА_1, заставна вартість якого згідно звіту становить 3371000,00 грн., який укладено в забезпечення виконання Генерального договору про надання кредитних послуг №BL3023 від 18.06.2008 року, укладеного між відповідачем та третьою особою.

В подальшому було укладено 09.09.2011 року договір про внесення змін до договору іпотеки та 17.09.2009 року додаткову угоду до договору іпотеки та 17.09.2009 року, що стосуються укладання додаткових угод до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL3023 від 18.06.2008 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Уно Піца» про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Уно Піца» на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL3023 та Додатковою угодою №BL3023/К-1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL3023 від 18 червня 2008 року в сумі 4 284 767 гривень 94 копійок, судовий збір в сумі 3441 гривень, а всього 4 288 208 гривень 94 копійки.

На примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві знаходиться виконавчий лист № 761/15093/13-ц, виданий Шевченківським районним судом м. Києва 10.11.2013 року на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2013 року по справі №761/15 093/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Універсал Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 14.03.2014 року було відкрито виконавче провадження № 42355385 з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 14.03.2014 року було накладено арешт на все майно в межах суми звернення стягнення та заборонено ОСОБА_3 здійснювати відчуження будь-якого належного йому майна.

Крім того, позивач зазначає, що дізнався, що 15 липня 2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Києві було винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання з метою визначення ринкової вартості нерухомого майна - нежилих приміщень з №1 по №20 групи приміщень 200, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

28 вересня 2016 року з офіційного сайту «СЕТАМ» позивач дізнався, що нежилі приміщення виставлені на прилюдні торги на 30 вересня 2016 року на 09.00 год.

Позивач є власником 1/2 частини нежилих приміщень з №1 по №20 групи приміщень №200 (в літ.А) загальною площею 408,30 кв.м., які розташовані за адресою : АДРЕСА_1., що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили.

Вказане майно за договором іпотеки від 16 серпня 2008 року було передане в іпотеку ПАТ "Універсал Банк" в рахунок забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором, а згодом, в порядку примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у розмірі 4 288 208 грн. 94 коп., описане й арештоване та продане з електронних торгів 2 жовтня 2016 року, протокол проведення електронних торгів №202031.

Позивач зазначає, що, оскільки згоди позивача на укладення договору іпотеки не було, предметом якого є об'єкт права спільної сумісної власності подружжя, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року договір іпотеки нерухомого майна від 18 червня 2008 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3 визнаний недійсним.

Позивач вважає, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 14.03.2014 року, якою було накладено арешт на 1/2 частини нерухомого майна, як і проведення процедури примусової реалізації на прилюдних торгах є незаконним.

Встановлене свідчить, що оскільки вище зазначений іпотечний договір визнано недійсним то відповідно іпотека припиняється, тобто зазначений договір припинив свою дію відповідно до норм діючого законодавства.

У відповідності до статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК УКраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст. 572, 575 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Чинний Закон України «Про виконавче провадження» містить статтю 59, якою визначено порядок і підстави зняття арешту, в тому числі викладено вичерпний перелік підстав, який надає державному виконавцеві самостійно знімати арешт; також передбачено можливість особи у всіх інших випадках звертатися до суду за зняття арешту.

Отже, згідно статті 59 чинного Закону України «Про виконавче провадження»: «Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

При цьому, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку доказам, з урахуванням того, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 27.04.2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.08.2015 року, визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна – нежитлової нерухомості від 18.06.2008 року, укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою Світланою Володимирівною та зареєстрований в реєстрі №2448, скасовано заборону на відчуження нежилих приміщень з №1 по №20 групи приміщень №200 (в літ.А) загальною площею 408,30 кв.м., які розташовані за адресою : АДРЕСА_1 та вилучено запис про заборону відчуження зазначених в договорі нежилих приміщень з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, а наявність такого обтяження створює перешкоди у здійсненні позивачем його права власності на майно та реалізації його законних прав та інтересів, тому, суд приходить до висновку, про наявність підстав для зняття арешту з 1/2 частини нерухомого майна, а саме : нежилих приміщень з №1 по №20 групи приміщень №200 (літ.А), які розташовані за адресою : АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, накладений постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 14.03.2014 року у виконавчому провадженні №42355385, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280, 353, 354 ЦПК України, ст. ст. 316, 319, 321, 328, 391 ЦК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Зняти арешт з 1/2 частини нерухомого майна, а саме : нежилих приміщень з №1 по №20 групи приміщень №200 (літ.А), які розташовані за адресою : АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, накладений постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 14.03.2014 року у виконавчому провадженні №42355385.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 17.04.2019 року.

Суддя