увійти
УКР
печерський районний суд міста києва
Справа № 757/34489/18-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Козлова Р.Ю.,
при секретарі - Іваненку С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» про захист авторського права,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «ЗН УА» в якому просив суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача на його користь компенсації за порушення авторського права у розмірі 64 000 грн. в обґрунтування предявлених вимог посилається на те, що в газеті Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на стор. 2 в кінці статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» - «ІНФОРМАЦІЯ_2» опублікована фотографія із зображенням міліціонерів особливого призначення «Беркут» на фоні барикад зі спалених транспортних засобів. Фотографія ніяк не підписана та відсутня інформація про автора та джерело походження. Вказана фотографія була опублікована ІНФОРМАЦІЯ_5 в електронній версії Газети. Відповідно до вихідних даних видання засновником та видавцем Газети є відповідач. Газета видається на підставі свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія НОМЕР_1, видане Міністерством юстиції України 12.06.2009 російською та українською мовами паралельними виданнями. В той же час, позивач зазначає, що він є автором вказаної фотографії, яка була ним створена 21.01.2014 в місті Києві на вулиці Грушевського під час Революції гідності. ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач опублікував фотографію на власній веб-сторінці в соціальній мережі «Фейсбук» в фотоальбомі «ІНФОРМАЦІЯ_3». Позивач має цифровий негатив фотографії (файл в форматі .СР2) та інші фотознімки з того місця, що підтверджують його авторство, відтак усі авторські права на фотографію належать позивачу. Позивач не давав дозволу відповідачу на використання фотографії. 05.03.2018 на адресу відповідача було направлено претензію № 31-03/18 про порушення авторського права позивача, однак 22.03.2018 відповідач направив з електронної поштової адреси редакції Газети скановану копію листа № 21-вих, яким відмовив у задоволенні претензії, пославшись на начебто правомірне використання твору без дозволу автора, відсутність письмової заборони автора на використання фотографії та відсутність реєстрації авторського права на фотографію. Незважаючи на відмову в задоволені претензії, фотографія була замінена на іншу, чим по суті було визнано неправомірність використання фотографії. За таких обставин вважає позивач, розміщення фотографії без його дозволу до порушення немайнових авторських прав на недоторканість твору, передбачене ч.1 ст.14 ЗУ «Про авторське право та суміжні права», що є підставою для судового захисту.
Представник відповідача направив суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилається на те, що доводи викладені у позовній заяві не доведені належними та допустимими доказами. Крім того, як зазначив представник, що відповідач не може нести майнову відповідальність з підстав, зазначених позивачем в позовній заяві, оскільки ним не доведено факту авторства.
У судовому засіданні представник позивача підтримав предявлені ОСОБА_1 вимоги та просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував посилаючись на безпідставність предявлених ОСОБА_1 вимог.
Суд заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в сукупності із поясненнями сторін, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що в газеті Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на стор. 2 в кінці статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» - «ІНФОРМАЦІЯ_2» опублікована фотографія із зображенням міліціонерів особливого призначення «Беркут» на фоні барикад зі спалених транспортних засобів . (а.с. 8)
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зазначена фотографія ніяким чином не підписана та відсутня інформація про автора та джерело її походження.
Також спірна фотографія була опублікована ІНФОРМАЦІЯ_5 в електронній версії Газети, що підтверджується відповідною роздруківкою (а.с. 9-10)
Відповідно до вихідних даних видання засновником та видавцем Газети є відповідач. Газета видається на підставі свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія НОМЕР_1, видане Міністерством юстиції України 12.06.2009 російською та українською мовами паралельними виданнями.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що він є автором вказаної фотографії, яка була ним створена 21.01.2014 в місті Києві на вулиці Грушевського під час Революції гідності. ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач опублікував фотографію на власній веб-сторінці в соціальній мережі «Фейсбук» в фотоальбомі «ІНФОРМАЦІЯ_3». Позивач має цифровий негатив фотографії (файл в форматі .СР2) та інші фотознімки з того місця, що підтверджують його авторство, відтак усі авторські права на фотографію належать позивачу. При цьому, позивач не давав дозволу відповідачу на використання фотографії у звязку х чим, 05.03.2018 на адресу відповідача було направлено претензію № 31-03/18 про усунення порушень авторського права позивача, однак 22.03.2018 відповідач направив з електронної поштової адреси редакції Газети скановану копію листа № 21-вих, яким відмовив у задоволенні претензії, пославшись на начебто правомірне використання твору без дозволу автора, відсутність письмової заборони автора на використання фотографії та відсутність реєстрації авторського права на фотографію. (а.с. 19-22)
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, посилаючись на порушення відповідачем його особистих немайнових та майнових прав, закріплених ст.ст. 14, 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», просив виплатити йому грошову компенсацію за неправомірне використання фотографії в розмірі 64 000 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 54 Конституції України кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
Відповідно до положень ст. 7 Закону суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права. Автором твору є особа, творчою працею якої було створено твір.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 8 Закону передбачено, що фотографічні твори є об'єктами авторського права.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. Нормами частини 2 статті 11 цього ж Закону встановлено, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення.
За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).
У п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 № 5 судам розяснено, що суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи; шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.
В зв'язку з наведеним можливо зробити висновок, що при розгляді справ даної категорії позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.
Судом встановлено, що позивачем не позначено своє авторство на фотографічному творі та не визнано це право у позасудовому порядку.
Доданий до матеріалів справи роздруківка фото з друкованим написом « Фото ОСОБА_1, 2014» не дає суду підстав для однозначного висновку, про те, що автором фотографії є позивач, а не інша особа. Позивачем не доведено, що вказаний напис було здійснено ним за фактом створення зазначеної фотографії.
Крім того посилання позивача, що спірна фотографія була ним створена 21.01.2014 в місті Києві на вулиці Грушевського під час Революції гідності. ІНФОРМАЦІЯ_4 та опублікована на своїй веб-сторінці в соціальній мережі «Фейсбук» в фотоальбомі «ІНФОРМАЦІЯ_3» не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які б підтверджували, що сторінка позивача у соціальній мережі «Фейсбук» створена та підтримується саме ним чи іншими його довіреними особами. При цьому суд надає оцінку тій обставині, що в соціальній мережі «Фейсбук» може зареєструватись будь-яка особа та під будь-яким іменем, а тому вважає, що створити та підтримувати сторінку від імені позивача, у тому числі шляхом розміщення інформації та спірного фотознімку, могла будь-яка особа, встановити яку під час розгляду даної справи не є можливим.
Критично суд ставиться і до наданого позивачем доказу цифрового негативу фотографії (файл в форматі .СР2), оскільки позивач не був позбавлений права ініціювати перед судом питання про огляд даного доказу у присутності спеціаліста у відповідній галузі, який би підтвердив чи спростував факт створення фотографії саме позивачем за допомогою його техніки позивача та в час про який зазначено у позові.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, зокрема щодо наявності у позивача авторського права на фотографічний твір та, як наслідок, факту порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 440, 422, 437 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 1, 8, 9, 11, 14, 15, 17, 32, 33, 50, 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст.ст.4, 12, 13, ст.76-80, ст.ст.263, 264, 266, 268, 273, ст.ст.352, 354, 355 ЦПК України суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» про захист авторського права залишити без задоволення.
Повне рішення суду складено 09 квітня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Суддя
