Ухвала суду № 81750953, 25.04.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5558/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2019 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді – Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань – Винник С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2-1872/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року заявник звернувся до суду із заявою, в якій просив здійснити заміну сторони стягувача у вказаній справі на підставі укладеного заявником та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» договору про відступлення права вимоги № 114/43, яким раніше було укладено аналогічний договір з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

У судове засідання учасники розгляду не з’явилися, про час, дату, місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, представник заявника подав клопотання до суду про розгляд справи за відсутності представника, представник первісного стягувача також просив розглянути заяву за відсутності представника сторони, надавши пояснення про те, що немає заперечень проти зміни під час виконання, боржник / її представник не з’явилися також у судове засідання, про час, дату і місце проведення якого повідомлялася належним чином, про причини неявки до суду не повідомила /а. с. 243, 238, 233/.

Згідно з частиною третьою ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

За приписами частини першої статті 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено розділом VI ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 травня 2010 року, яке набрало законної сили на підсатві ухвали Апеляційного суду м. Києва від 04 листопада 2010 року, у цивільній справі № 2-1872/10 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставне майно присуджено розірвати кредитний договір № 2203859048 від 22 квітня 2008 року, укладений Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3, стягнуто з відповідача – 84 986, 03 грн заборгованості за кредитним договором, 849, 86 грн — на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 120, 00 грн — у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення /а. с. 84-87, 118-119/.

На виконання рішення суду 15 лютого 2011 року видано виконавчий лист /а. с. 125/

24 липня 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» укладено договір відступлення права вимоги № 114/43, відповідно до Реєстру боржників до нього відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2203859048 від 22 квітня 2008 року та за яким ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» набуло прав кредитора відносно ОСОБА_3 /а. с. 167-172, 173/.

Надалі, 24 липня 2017 року ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «Українська факторингова компанія» укладено договір про відступлення права вимоги № 114/43-УФК, відповідно до Реєстру боржників до нього відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2203859048 від 22 квітня 2008 року та за яким ТОВ «Українська факторингова компанія» набуло прав кредитора відносно ОСОБА_3 /а. с. 174-178, 179/.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до судової практики Європейського суду судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovak, № 2132/02 від 13 червня 2006 року, «Ліпісвіцька проти України», заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року).

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов’язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід’ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).

Відповідно до пункту частини першої ст. 512 Цивільного кодексу України, передбачено можливість заміни кредитора у зобов’язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов’язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

У відповідності зі ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 Цивільного кодексу України слідує, що зміна кредитора у зобов’язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до частини першої ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об’єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 Цивільного кодексу України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст.ст. 512, 513, 514, 516 та 517 Цивільного кодексу України можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов’язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов’язання на боці кредитора.

Відповідно до частини першої ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним судом України у постанові від 20 листопада 2013 року у справі 6-122цс13, заміна кредитора у зобов’язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

За вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов’язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Таким чином, до ТОВ «Українська факторингова компанія» перейшли всі права щодо грошової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 2203859048 від 22 квітня 2008 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що існують підстави, передбачені законом, для задоволення заяви та заміни сторони стягувача його правонаступником.

Керуючись ст.ст. 1-20, 352, 353, 442, 446 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2-1872/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Замінити стягувача з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код у Єдиному державному реєстрі підприємств в організацій України 14305909) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» (код у Єдиному державному реєстрі підприємств в організацій України 40235074) як на правонаступника за правом грошової вимоги відносно ОСОБА_3 про стягнення заборгованості згідно з заочним рішенням суду від 07 травня 2010 року у справі № 2-1872/10.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І. В. Литвинова