Рішення № 81750128, 15.05.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа F 727/5226/17

Провадження F 2/727/404/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Вальчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в порядку регресу та зустрічним позовом ОСОБА_4 ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, -

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 про стягнення заборгованості в порядку регресу посилаючись на те, що 01.03.2011 року ним та відповідачем ОСОБА_2 ОСОБА_6 солідарно позичено на півроку у ОСОБА_5 20000 доларів США з щомісячною винагородою за кожен місяць використання в розмірі 800 доларів США.

На виконання солідарного зобовFязання ним 30.05.2014 року повернуто ОСОБА_5 20000 доларів США основного боргу та 31200 доларів США винагороди, а всього суму 51200 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України на день подання позову становить 1349120 грн. Вказані кошти передані ОСОБА_5 в присутності двох свідків.

ОСОБА_5 на підтвердження виконання перед ним грошових зобовFязань повернув йому боргову розписку від 01.03.2011 року.

Він листами від 15.07.2014 року та від 04.04.2017 року звертався до відповідача про повернення 1/2 частки від виконаного солідарного зобовFязання, однак кошти йому відповідач не повернув, на телефонні дзвінки не відповідає.

А тому просив стягнути в порядку регресу з відповідача на його користь 1/2 частки від виконаного зобовFязання в розмірі 25600 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України на день подання позову становить 674560 грн., а також стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Позивач ОСОБА_2 ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічним позовом до відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним посилаючись на те, що він розписку від 01.03.2011 року про отримання солідарно з ОСОБА_1 у ОСОБА_5 коштів в сумі 20000 грн. не підписував та грошові кошти не отримував. Про існування даної розписки він дізнався після подання позовної заяви ОСОБА_1

Регресне зобовFязання має похідний від основного зобовFязання характер, в даному випадку від договору позики від 01.03.2011 року, який він не укладав, розписку не підписував, гроші не отримував.

А тому просив визнати недійсним договір позики від 01.03.2011 року у формі розписки, укладений між ним та ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_5 з іншої сторони в частині нього як солідарного позичальника.

Представник позивача ОСОБА_1 F ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги повністю з підстав, зазначених в позовній заяві, просила задовольнити первісні позовні вимоги та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 F ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримала зустрічні позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, просила задовольнити зустрічні позовні вимоги та відмовити в задоволенні первісних позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не зFявився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу в його відсутності та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін по справі, свідків, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного звFязку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до розписки від 01.03.2011 року (а.с.60) позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 ОСОБА_6 солідарно позичили у ОСОБА_5 кошти в сумі 20000 доларів США з щомісячною премією за кожен місяць використання в розмірі 800 доларів США. Першу половину боргу в сумі 10000 доларів США необхідно було повернути до 01.06.2011 року, а другу половину боргу в сумі 10000 доларів США F до 01.07.2011 року.

У відповідності до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з ч.2 ст. 1049 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладання, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Суд вважає, що посилання відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 про те, що він розписку від 01.03.2011 року не підписував є безпідставним, оскільки відповідно до висновку експерта Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру F2072, 2076-К від 04.01.2018 року (а.с.68-71) підпис від імені Бен ОСОБА_6 в розписці від 01.03.2011 року виконаний Бен ОСОБА_6 писальним приладом типу кулькової ручки, ознак змін первинного змісту шляхом дописки, підчистки, травлення чи змивання не виявлено.

Згідно з висновком повторної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз F812/813 від 31.05.2018 року (а.с.92-96) підпис від імені Бен ОСОБА_6, розташований у рядку «(подпись)» в місці розташування друкованого запису «Заемщик F2 ОСОБА_4 ОСОБА_3» після основного тексту розписки від 01.03.2011 року про солідарне запозичення ОСОБА_1 та Бен ОСОБА_6 20000 доларів США виконаний самим Бен ОСОБА_6 за допомогою пишучих вузлів кулькової ручки, спорядженою спеціальною пастою для письма. В розписці від 01.03.2011 року будь-яких ознак зміни первинного змісту друкованих текстів та рукописних підписів у вигляді підчисток, дописувань, травлення, виправлення фрагментів тексту немає.

Відповідно до висновку додаткової судово-технічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз F6050/6051 від 18.03.2019 року (а.с.128-131) у розписці від 01.03.2011 року спочатку був нанесений друкований текст розписки, а потім виконано підпис від імені Бен ОСОБА_6 Друкований текст оригіналу розписки від 01.03.2011 року виконаний на одному знакосинтезуючому пристрої із однаковим способом відтворення зображень.

Таким чином, суд вважає, що при укладенні договору позики, оформленого розпискою від 01.03.2011 року, було вільне волевиявлення відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 на його укладення, оскільки він самостійно підписав розписку від 01.03.2011 року та вказаний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених цим договором, а тому в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору позики від 01.03.2011 року необхідно відмовити.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобовFязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобовFязання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобовFязання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обовFязку.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обовFязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовFязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обовFязку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобовFязаними доти, доки їхній обовFязок не буде виконаний у повному обсязі.

Виконання солідарного обовFязку у повному обсязі одним із боржників припиняє обовFязок решти солідарних боржників перед кредитором.

Як вбачається з розписки про підтвердження виконання зобовFязань від 30.05.2014 року (а.с.11), відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_5 підтвердив факт виконання ОСОБА_1 зобовFязань за борговою розпискою, складеною 01.03.2011 року, а саме: отримання від ОСОБА_1 коштів в сумі 51200 доларів США, в тому числі основного боргу в сумі 20000 доларів США та щомісячної винагороди за користування коштами в сумі 31200 доларів США.

Вказані обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_1

Допитаний в якості свідка позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 пояснив, що він разом з відповідачем ОСОБА_2 ОСОБА_6 позичив у ОСОБА_5 кошти в сумі 20000 доларів США. В 2014 році він разом з ОСОБА_10 прийшли додому до ОСОБА_5 і він передав йому 51200 доларів США. ОСОБА_5 написав розписку про отримання вказаних коштів. ОСОБА_5 являється рідним братом по матері.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засідання пояснив, що він разом з ОСОБА_1 везли у м. Київ кошти в сумі більше 50000 доларів США і віддали їх ОСОБА_5 При передачі зазначених коштів були присутні четверо осіб.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що в його присутності ОСОБА_1 повернув ОСОБА_5 борг в сумі 51200 доларів США. При передачі коштів також був присутній чоловік на імFя ОСОБА_10.

Статтею 544 ЦК України визначено право боржника, який виконав солідарний обовFязок, на зворотну вимогу.

Так, боржник, який виконав солідарний обовFязок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Суд вважає, що наявність у позивача ОСОБА_1 оригіналу боргової розписки від 01.03.2011 року, підписаної позичальником ОСОБА_5 та боржниками ОСОБА_1 та Бен ОСОБА_6, а також розписки від 30.05.2014 року про підтвердження виконання зобовFязань, підтверджують виконання ОСОБА_1 солідарного зобовFязання за розпискою та підтверджують право вимоги ОСОБА_1 до Бен ОСОБА_6 в порядку регресу, а тому необхідно стягнути з Бен ОСОБА_6 1/2 частину боргу в сумі 10000 доларів США, задовольнивши в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1

Що стосується стягнення з відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 суми щомісячної винагороди, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.6 та ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовFязковими до актів цивільного законодавства.

Сторони підписали договір позики і визначили в ньому умови договору. Умови договору позики не суперечать вимогам Цивільного кодексу України, а тому необхідно стягнути з Бен ОСОБА_6 1/2 частину щомісячної винагороди за користування коштами в сумі 15600 доларів США, задовольнивши в цій частині первісні позовні вимоги.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (F4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, повFязаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовFязує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обовFязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) F 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути в порядку регресу 1\2 частки від виконаного зобовFязання, а саме 25600 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України на день подання позову складає 674560 грн., задовольнивши позовні вимоги та відмовивши в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Також, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в сумі 6745,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.6, 543, 544, 545, 627, 628, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст.7, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в порядку регресу задовольнити.

Стягнути в порядку регресу з ОСОБА_2 ОСОБА_3, РНОКПП 19706119321 на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, 1\2 частки від виконаного зобовFязання, а саме 25600 (двадцять пFять тисяч шістсот) доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України на день подання позову складає 674560 (шістсот сімдесят чотири тисячі пFятсот шістдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 6745,60 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання правочину недійснимвідмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 18 травня 2019 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: