Вирок № 81748128, 14.05.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/816/18

Номер провадження 1-кп/629/83/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Каращука Т.О, за участю секретаря – Котяй А.Ю., прокурора – Шкребця А.Є., обвинуваченого – ОСОБА_1, захисника – Остапенко С.Ю., потерпілої ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області матеріали справи за обвинувальним актом по кримінальному провадженню №12017220380002053 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лубне Черненського району Бєлгородської області, РФ, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 22.09.2011 року Харківським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 153, ч.1 ст. 187, ч.1 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 25.09.2015 року звільнений у зв’язку із відбуттям строку покарання,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України

в с т а н о в и в:

12 вересня 2017 року, близько 03 години 30 хвилин ОСОБА_1, знаходячись поблизу торгово-оптової бази «Кредо», яка розташована по вул. Павлоградській в м. Лозова Харківської області, побачив раніше незнайому йому ОСОБА_3, яка йшла попереду нього. ОСОБА_1, діючи в результаті раптово виниклого умислу на незаконне заволодіння майном ОСОБА_3, з корисливого мотиву, з метою наживи, маючи прямий умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання його суспільно небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди та спричинення тілесних ушкоджень потерпілій і бажаючи їх настання, раніше вчинивши розбій, підбіг до ОСОБА_3 ззаду та схопив її лівою рукою за праве плече і частково за шию, а також тримаючи в правій руці предмет, а саме металеві кусачки, які зовні схожі на ніж, приставив його до правої частини її шиї, при цьому почав погрожувати його застосуванням. Після чого, ОСОБА_1 із застосуванням сили, повалив ОСОБА_3 на землю та утримуючи руками, знову почав їй погрожувати нанесенням тілесних ушкоджень. В свою чергу, ОСОБА_3, усвідомлюючи реальність виказаних в її адресу погроз, побоюючись за своє життя та здоров’я, при цьому прохаючи ОСОБА_1 не чіпати її, віддала на вимогу останнього свій мобільний телефон марки «LG» моделі «L60iDualX135» вартістю згідно висновку експерта № 4624 від 17.10.2017 року 750 грн.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1, ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: садна на передній поверхні шиї в середньо-нижній третині по серединній лінії (4,5х3 см), на правій бічній поверхні шиї в середній третині (0,5х0,3 см), на тильній поверхні 2-го пальця правої кисті в ділянці між фалангового суглобу серединної і основної фаланг (0,3х0,2 см), на внутрішній поверхні правого коліна (0,8х0,4 см), які згідно висновку експерта № 318-ЛЗ/17 від 21.09.2017 року є легкими тілесними ушкодженнями.

Після чого, ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду на вищевказану суму.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину визнав частково, пояснив, що в ніч з 11 на 12 вересня він повертався додому з м. Харкова на електричці, так як спізнився на свою маршрутку. В електричці він заснув і прокинувся вже в м. Лозова. Потім він вийшов з електрички та зайшов до вокзалу, щоб подивитися коли саме електричка буде повертатися назад, так як він проїхав свою зупинку. З’ясувавши, що електричка буде лише через годину, а також те, що на вокзалі багато поліції, і щоб не бути затриманим він вирішив не чекати, а піти прогулятися по місту. Зауважив, що в м. Лозова він вперше, вулиць не знає. Йдучи по вулиці він помітив силуети хлопця та дівчини. Хлопець йшов швидко, а дівчина повільніше, він її наздогнав та на відстані 15 кроків він помітив, що потерпіла дістала телефон і взяла в праву руку. Так як він йшов з лівого боку, а телефон потерпіла тримала в правій руці, він мав намір коли вони порівняються заволодіти її телефоном і піти далі. Але потерпіла переклала телефон в ліву руку і зробила крок в ліво щоб його пропустити. Він зробив крок в її бік і схопив її однією рукою за ліву руку, а іншою за шию, та сказав щоб вона вела себе тихо. В руках у нього нічого не було. Дівчина хотіла вирватись, але впала на траву. Його рука зачепилась за її одяг, він втратив рівновагу та впав на неї. Свої руки дівчина сховала під себе. Він витягнув спочатку одну руку, телефона не було, потім витягнув другу, в якій був телефон. Вважав, що вона віддає телефон. Після цього він вирвав у неї телефон, встав та пішов далі прямо по вулиці. Потім він пройшовся по вулицям та повернувся на залізничний вокзал, звідки поїхав додому. Через декілька днів телефон він викинув. Пояснив, що в той день алкоголь не вживав, потерпілу не знав, та не намагався з нею познайомитися у вагоні. Ні гострих ні ріжучих предметів у нього з собою не було. Телефон дівчина йому не пропонувала. На допомогу звала.

Пояснив, що на досудовому слідстві він давав інші покази, так як зі сторони працівників правоохоронних органів на нього чинився психологічний та фізичний тиск. Зауважив, що як показував на слідчому експерименті, проходив магазин АТБ та бензозаправку. Одягнутим був в куртку темного кольору. Вчинити злочин вирішив тоді, коли дівчина дістала телефон і він засвітився.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, про винуватість останнього у скоєнні даного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, свідчать наступні докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв'язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 12.09.2017 року вона поверталась на електропоїзді з м. Харкова в м. Лозова. В вагоні електропоїзда вона бачила обвинуваченого, який їхав разом з нею в одному вагоні. ОСОБА_1 намагався познайомитися з нею, але вона відмовилась спілкуватися з ним та пішла до іншого вагону. На залізничній станції м. Лозова потерпіла зійшла з потягу та побачила, що обвинувачений також вийшов. Оскільки була ніч, потерпіла пішла додому пішки по вул. Павлоградській в м. Лозова Харківської області. Знаходячись поблизу торгово-оптової бази «Кредо», яка розташована по вул. Павлоградській в м. Лозова Харківської області, вона почула, що хтось наздогнав її ззаду та схопив рукою за праве плече і частково за шию, приставивши холодний залізний предмет до її шиї. В той момент вона вважала, що це був канцелярський ніж. При цьому нападаючий почав погрожувати застосуванням цього предмету. Після чого, повалив її на землю та утримуючи руками, знову почав їй погрожувати нанесенням тілесних ушкоджень. В свою чергу, вона усвідомлюючи реальність виказаних в її адресу погроз, побоюючись за своє життя та здоров’я, намагалась надати опір та прохала ОСОБА_1 не чіпати її, віддала на вимогу останнього свій мобільний телефон марки «LG» моделі «L60iDualX135». Після скоєного нападаючий з місця скоєння кримінального правопорушення зник, а вона підвелася на ноги та побігла до магазину «АТБ» і викликала поліцію, після чого направилась додому за адресою: АДРЕСА_2. Приблизно о 04 годині вона у соціальній мережі написала своїй подрузі ОСОБА_4 про те, що сталось і вони разом з подругою уранці пішли до поліції. Під час проведення впізнання 11.01.2018 року, вона впізнала ОСОБА_1 та вказала на нього, як на особу яка здійснила напад на неї 12.09.2017 року. Обвинуваченого ОСОБА_1 вона до нападу на неї не знала, жодного разу з ним не спілкувалась.

Під час повторного допиту у судовому засіданні 13 травня 2019 року потерпіла ОСОБА_3 повідомила, що під час нападу дуже злякалась, оскільки відчувала біля своєї шиї холодний залізний предмет та боялася, що нападник може завдати їй істотної шкоди.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що 12.09.2017 року приблизно о 04 годині ранку їй написала її подруга ОСОБА_3 у соціальній мережі і розповила, що на неї напали під час того, як вона йшла додому на вул. Павлоградській в м. Лозова Харківської області. Вранці вона прийшла додому до ОСОБА_3 та побачила, що остання знаходиться у поганому психологічному стані, злякана та на ній є тілесні пошкодження в області шиї. Вона запропонувала піти до поліції. Згодом вона дізналась від ОСОБА_3, що нападника знайшли та потерпіла його впізнала. Обвинуваченого ОСОБА_1 вона не знала і не знає до сих пір, жодного разу з ним не спілкувалась.

З заяви потерпілої ОСОБА_3 від 12.09.2017 року вбачається, що ОСОБА_3 просить притягнути до кримінальної відповідальності невідому їй особу, яка в ніч з 11.09.17 року по 12.09.17 року о 3-30 год. заволоділа її мобільним телефоном синього кольору, чим спричинила їй матеріальну шкоду на суму 3000 гривень (а.с. 103).

З протоколу огляду місця події від 12.09.2017 з фототаблицями до нього вбачається, що він проведений за участю потерпілої ОСОБА_3 на відкритій ділянці місцевості, яка розташована на початку алеї по вул. Павлоградській (колишня Р.Люксембург), навпроти в’їзду на територію оптової бази «Кредо» в м. Лозова, Харківської області, де потерпіла вказала на місце, де на неї здійснив напад невідомий чоловік, близько 03 год. 20 хв. 12.09.2017 року. Також під час огляду на зім’ятій траві було виявлено ланцюжок з чорного металу, довжиною, близько 60 см, без застібки, який належить потерпілій (а.с. 104-105, 106).

В плані – схеми до протоколу огляду місця події від 12.09.2017 року зафіксовано напрямок руху потерпілої ОСОБА_3 в ніч скоєння злочину (а.с.107).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 14.09.2017 вбачається, що він проведений за участю потерпілої ОСОБА_3, під час якого потерпіла добровільно погодилась показати та розповісти про обставини нападу на неї (а.с. 108).

В судовому засіданні оглянутий відеозапис вказаної слідчої дії (а.с. 148).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 12.01.2018 року вбачається, що він проведений за участю обвинуваченого ОСОБА_1, під час якого обвинувачений добровільно пояснив та показав обставини вчинення ним розбійного нападу 12.09.2017 року поблизу оптової бази «Кредо» в м. Лозова (а.с. 124-125).

В судовому засіданні оглянутий відеозапис вказаної слідчої дії (а.с.147).

З протоколу пред’явлення осіб для впізнання від 11.01.2018 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_3 впізнала особу під № 3, яка 12.09.2017 року здійснила на неї розбійний напад в м. Лозова (а.с.112-114).

В судовому засіданні оглянутий відеозапис вказаної слідчої дії (а.с. 149).

З висновку експерта № 318-ЛЗ/17 від 21.09.2017 вбачається, що експертизою у ОСОБА_3, 1994 року народження виявлені садна на передній поверхні шиї в середньо-нижній третині по серединній лінії (4,5х3 см), на правій бічній поверхні шиї в середній третині (0,5х0,3 см), на тильній поверхні 2-го пальця правої кисті в ділянці між фалангового суглобу серединної і основної фаланг (0,3х0,2 см), на внутрішній поверхні правого коліна (0,8х0,4 см), які утворилися від дії тупих (тупого) твердих предметів, які не відобразили своїх індивідуальних особливостей чи при ударі-ковзанні о такі і могли бути спричинені в строк і при обставинах на які вказує потерпіла. За ступенем тяжкості вони відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Тілесні ушкодження, що мали місце у гр-ки ОСОБА_3 не відобразили індивідуальних особливостей предмету, якими вони були спричинені, а отже не можливо сказати від дії яких саме тупих (тупого) твердих предметів вони утворились.

Не мається достатніх судово – медичних даних для висловлювання про взаємоположення нападаючого і гр-ки ОСОБА_3 в момент спричинення їй тілесних ушкоджень.

Будь –яких тілесних ушкоджень, які б могли утворитися від леза ножа, канцелярського ножа, або якого іншого гострого предмету в ході експертизи гр-ки ОСОБА_3 не виявлено.

Гр-ці ОСОБА_3 було нанесено не менше чотирьох травматичних впливів. Судити про послідовність спричинення тілесних ушкоджень по наявним судово – медичним даних неможливо.

Тілесні ушкодження, що мали місце у гр-ки. ОСОБА_3 не відносяться до тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.

Садна на тильній поверхні 2-го пальцю правої кисті в ділянці міжфалангового суглобу серединної і основної фаланг і на внутрішній поверхні правого коліна могли утворитися при падінні гр-ки ОСОБА_3 з висоти власного зросту на площину, в тому числі і з наданим тілу прискоренням (а.с. 109-110).

З висновку експерта № 4624 від 17.10.2017 вбачається, що ринкова вартість телефону марки «LG L60і Dual X135», без комплектних аксесуарів, який купувався новим 01 березня 2015 року, на момент зникнення телефон знаходився в технічно – справному стані, без будь – яких пошкоджень, станом на 12.09.2017, за умов (обмежень), вказаних в дослідницькій частині, складає 750 гривень (а.с. 115-116).

З постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 11.01.2018 року вбачається, що металеві кусачки для нігтів, з якого розкладається пилочка; мобільний телефон «НОМТОМ» ІМЕІ: НОМЕР_3, ІМЕІ: НОМЕР_4; сім карта мобільного оператора «Лайфселл» № НОМЕР_1; сім карта мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_2 визнані речовими доказами в кримінальному провадженні № 12017220380002053 від 12.09.2017 року та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Лозівського ВП (а.с.120-121).

З листа начальника Лозівського ВП ГУНП в Харківській області та довідки начальника СКЗ Лозівського ВП про розгляд заяви – скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1- Остапенко С.Ю. щодо можливого застосування заборонених заходів впливу на підзахисного ОСОБА_1, працівниками поліції під час дачі перших пояснень, вбачається, що в діях працівників поліції Лозівського ВП ГУ не вбачається порушень чинного законодавства (застосовування заборонених заходів впливу).

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 – «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом. У суду не має сумнівів щодо об’єктивності та правдивості показань потерпілої, оскільки ці покази підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.2 ст.187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.

Твердження обвинуваченого надані в судовому засіданні про те, що він не бив потерпілу, не погрожував їй та у нього не було наміру спричинити потерпілій жодних тілесних ушкоджень, а тому його дії слід кваліфікувати за ст. 186 КК України, суд оцінює критично, не вбачає підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого та розцінює їх як обраний ним спосіб захисту від пред’явленого йому обвинувачення, так як його покази в цій частині повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнівів у суду, оскільки вони в своїй сукупності доповнюють один одного та підтверджують пред’явлене обвинувачення.

Потерпіла в судовому засіданні вказала на те, що до нападу не знала обвинуваченого ОСОБА_1 та не має підстав його оговорювати. Оскільки покази потерпілої доповнюються іншими доказами, у суду не має підстав для сумніву в правдивості свідчень потерпілої.

Під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт вчинення обвинуваченим злочину у стані алкогольного сп’яніння, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази /медичні висновки/ на підтвердження цієї обставини, а тому посилання на вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп’яніння необхідно виключити з обвинувачення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст. ст. 65 - 67 КК України та роз’ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий за аналогічний злочин, не одружений, не працює, за місцем реєстрації характеризується посередньо, має на утриманні матір ОСОБА_5, яка тяжко хворіє та потребує постійної сторонньої допомоги, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря – нарколога не перебуває. За медичною допомогою до КЗОЗ «Обласний психоневрологічний диспансер» не звертався.

Згідно висновку судово – психіатричного експерта № 110 від 05.02.2018 року ОСОБА_1 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі дисоціального розладу особистості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_1 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_1 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Згідно довідки завідувача амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Високий КМОЗ «Центр первинної медико – санітарної допомоги м. Мерефа Харківського району» та довідки Виконавчого комітету Височанської селищної ради мати обвинуваченого ОСОБА_5 зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_3, та має ряд тяжких хвороб: гіпертонічна хвороба ІІІ ст, ризик дуже високий, СН ІІ А ст, ДЄП ІІІ ст., лівобічна геміплегія, кріпотура лівого ліктьового суглобу, лучезап’ясткового суглобу. Потребує постійної сторонньої допомоги.

Відповідно до ст.66 КК України обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом не встановлено.

Відповідно до ст.67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає рецидив злочинів. При цьому суд виключає з обвинувачення обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого, а саме, вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, оскільки дана обставина не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, відсутності обставин, що пом’якшують покарання, обставин, що його обтяжують, даних про особу обвинуваченого і його відношення до вчиненого, обставин вчинення злочину, з врахуванням принципу справедливості, суд вважає можливим призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч.2 ст.187 КК України і приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо лише в місцях позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення.

Підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 ст. ст. 69, 69-1, 75, 76 КК України у суду відсутні.

Обраний запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою суд залишає до вступу вироку в законну силу. Початок строку відбування покарання обвинуваченому рахувати з 11.01.2018 року, відповідно до протоколу № 3/86 затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 11.01.2018 року та ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.01.2018 року (а.с. 117-119).

Цивільний позов в кримінальному провадженні відсутній.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 4624 від 17.10.2017 року у розмірі 395, 48 грн.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винним за ч. 2 ст. 187 КК України та призначити покарання у вигляді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить засудженому.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишити раніше обраний у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з моменту затримання його працівниками поліції, тобто з 11 січня 2018 року, відповідно до протоколу № 3/86 затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 11.01.2018 року та ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.01.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертиз № 4624 від 17.10.2017 в розмірі 395 гривень 48 копійок (УК Слобідсь/мХар/Слобідськи/24060300, р/р 31116115020005, Казначейство України (ЕАП), код банку 37999680, МФО 899998, код доходів 24060300).

Арешт, накладений ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.01.2018 року, на речі ОСОБА_1, а саме: металеві кусачки для нігтів, з якого розкладається пилочка; мобільний телефон «НОМТОМ» ІМЕІ: НОМЕР_3, ІМЕІ: НОМЕР_4; сім карту мобільного оператора «Лайфселл» № НОМЕР_1; сім карту мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_2, скасувати.

Речові докази по справі:

- металеві кусачки для нігтів, з якого розкладається пилочка - знищити;

- мобільний телефон «НОМТОМ» ІМЕІ: НОМЕР_3, ІМЕІ: НОМЕР_4, сім карту мобільного оператора «Лайфселл» № НОМЕР_1, сім карту мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_2 – повернути ОСОБА_1

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Т.О.Каращук