Ухвала суду № 81747268, 15.05.2019, Зміївський районний суд Харківської області

621/1869/17 1-кп/621/18/19

У Х В А Л А

15 травня 2019 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

за участі:

секретаря судового засідання - Лацько А. С.,

прокурора - Макаренка М. М.

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинувачених - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

захисників - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об'єднані в одне кримінальні провадження F12017220300000745, F12018220300000347, F12018220300000132, F12017220300000068, F12018220300000534, F12018220300000976, F12019220300000029, F12019220300000123, F12019220300000277 за обвинуваченням:

ОСОБА_4, який народився 30 листопада 1990 року у с. Чемужівка Зміївського району Харківської області, є громадянином України, має середньо-спеціальну освіту, не одружений, не працює, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, вважається таким, що не має судимості відповідно до статті 89 Кримінального кодексу України,

у злочинах, передбачених частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_5, який народився 03 жовтня 1989 року у с. Чемужівка Зміївського району Харківської області, є громадянином України, має середню освіту, не одружений, не працює, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, вважається таким, що не має судимості відповідно до статті 89 Кримінального кодексу України,

у злочинах, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_6, який народився 21 березня 1990 року у с. Чемужівка Зміївського району Харківської області, є громадянином України, має середню освіту, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5, вважається таким, що не має судимості відповідно до статті 89 Кримінального кодексу України,

у злочинах, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 263-1, частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_7, який народився 30 жовтня 1992 року у с. Чемужівка Зміївського району Харківської області, є громадянином України, має середньо-спеціальну освіту, не одружений, не працює, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_6, фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_7, кім. 43, раніше судимий вироком Зміївського районного суду Харківської області від 29.10.2018 за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України до позбавлення волі на строк 3 роки, в силу статті 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки,

у злочинах, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України,

у с т а н о в и в :

Згідно обвинувального акта F12017220300000745 від 30.08.2017 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням до іншого приміщення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Згідно обвинувального акта F12017220300000068 від 31.03.2018 обвинувачуються: ОСОБА_4 - у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, інше приміщення, інше сховище, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб; ОСОБА_5 - у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, інше приміщення, інше сховище, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб; ОСОБА_6 - у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло та інше приміщення, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Згідно обвинувального акта F12018220300000132 від 31.08.2018 ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у інше сховище, вчиненому повторно.

Згідно обвинувального акта F12018220300000347 від 31.08.2018 ОСОБА_5 та ОСОБА_7 обвинувачуються у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у інше сховище, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Згідно обвинувального акта F12018220300000534 від 13.09.2018 ОСОБА_6 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно.

Згідно обвинувального акта F12018220300000976 від 21.11.2018 обвинувачуються: ОСОБА_5 - у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб; ОСОБА_7 - у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Згідно обвинувального акта F12019220300000029 від 21.01.2019 ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у інше сховище, вчиненому повторно.

Згідно обвинувального акта F12019220300000123 від 22.02.2019 ОСОБА_6 обвинувачується у незаконній переробці вогнепальної зброї та зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Згідно обвинувального акта F12019220300000277 від 19.04.2019 ОСОБА_7 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло та інше сховище, вчиненому повторно.

Під час досудового розслідування кримінального провадження F12019220300000029 ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ "Харківській слідчий ізолятор", з визначенням розміру застави - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який в подальшому продовжено, і на даний час його дію встановлено до 16 травня 2019 року.

Судове провадження не може бути закінчене в межах строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.

Захисник ОСОБА_8 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 на домашній арешт мотивуючи значним послабленням ризиків, які бралися до уваги під час застосування запобіжного заходу, що сталося під впливом обстановки перебування під вартою в СІЗО та усвідомлення обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та можливих наслідків їх невиконання, а також з урахуванням міцних соціальних зв'язків обвинуваченого за фактичним місцем проживання.

Прокурор Макаренко М. М. заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4, яке мотивоване тим, що продовжують існувати ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та відсутні підстави для зміни чи скасування застосованого запобіжного заходу.

На думку прокурора обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків чи потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Потерпілі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтримали клопотання прокурора та заперечували проти зміни запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4

Обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_7 підтримали клопотання захисника ОСОБА_8.

Обвинувачений ОСОБА_6, захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_9 просили вирішити клопотання на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора, підтримав клопотання захисника, просив застосувати до нього домашній арешт за зареєстрованим місцем проживання. Водночас, ОСОБА_4 визнавав, що раніше у відношенні нього був застосований домашній арешт, однак він обвинувачується у новому злочині, вчиненому під час дії домашнього арешту.

Вислухавши думки учасників судового провадження щодо заявлених клопотань, суд дійшов наступного:

Відповідно до частини 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Враховуючи, що в межах строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 судове провадження не буде завершене, суду належить розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Під час застосування запобіжного заходу - тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 судом було враховано ризики вчинення нових кримінальних правопорушень, а також неефективність застосованого раніше запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні сукупності злочинів, передбачених частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, у поєднанні з відомостями про його обвинувачення у шести епізодах злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, вчинених за попередньою змовою групою осіб, які починаються з 07.08.2017 по 08.01.2019, вказують на наявність ризику вчинення ним нових кримінальних правопорушень та переховування від правосуддя.

Наведені вище обставини в сукупності вказують на те, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу не зменшилися і продовжують існувати, а також на неможливість забезпечення виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, передбачених статтею 42 Кримінального процесуального кодексу України, та усунення ризиків продовження ним протиправної поведінки без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає, оскільки відсутні докази, що вказують на зниження чи припинення ризиків, які є підставою для тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до частини 3 статті 183, пункту 2 частини 5 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, майнового та сімейного стану обвинуваченого, суд визначає заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 115260 грн 00 к.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 176-178, 182, 183, 197, 199, 201, 331, 350 Кримінального процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4.

2. Клопотання прокурора Макаренка М. М. - задовольнити.

3. Продовжити строк запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" до 13 липня 2019 року.

4. Визначити розмір застави - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 115260 (сто п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят) грн 00 к., яка може бути внесена протягом строку тримання під вартою.

5. У разі внесення застави звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 з під варти та покласти на нього наступні обов'язки: не відлучатися із с. Чемужівка Зміївського району Харківської області без дозволу суду; повідомляти суд про своє фактичне місце проживання та засоби зв'язку; прибувати за викликом до суду.

6. У разі невиконання обов'язків ОСОБА_4 застава звертається в дохід Державного бюджету України та може бути застосовано інший запобіжний захід.

7. Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. В. Овдієнко