Ухвала суду № 81729747, 13.05.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа F 161/20657/14-ц

Провадження F 6/161/269/19

У Х В А Л А

13 травня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої судді F Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань F ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку подання головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції ОСОБА_3 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції ОСОБА_3 звернулась в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4

Подання мотивує тим, що у нього на виконанні перебуває виконавчий лист Луцького міськрайонного суду Волинської області F161/20657/14-ц виданий 18.05.2015 року про стягнення з ОСОБА_4 в користь ПАТ «ОТП Банк» 1050669,19 грн. боргу. За вказаним виконавчим документом відкрите виконавче провадження F47617460.

В добровільному порядку ОСОБА_4 рішення суду не виконує, ухиляється від виконання покладених на нього зобовFязань.

ОСОБА_2 державним виконавцем вжито заходів щодо виявлення майна та коштів боржника на які можна було б звернути стягнення. Однак, останнього виявлено не було.

Дані обставини можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.

А тому, просить суд, з метою забезпечення виконання рішення суду тимчасово обмежити право виїзду за межі України боржника ОСОБА_4, до виконання зобовFязань за виконавчим документом.

ОСОБА_2 державний виконавець Левчук І.О. подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, у останній подане нею подання підтримала.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали подання та матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що подання до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обовFязкові для всіх органів влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Як вбачається з матеріалів подання, на примусовому виконанні Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції знаходиться виконавче провадження F47617460 щодо стягнення з ОСОБА_4 в користь ПАТ «ОТП Банк» 1050669,19 грн. боргу.

Боржника зобовFязано виконати рішення суду в добровільному порядку. Однак, така вимога залишена ОСОБА_4 поза увагою.

Згідно з п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобовFязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника -- фізичної особи або керівника боржника -- юридичної особи за межі України -- до виконання зобовFязань за рішенням.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

З матеріалів подання вбачається, що державним виконавцем проводилися дії щодо виявлення коштів та майна боржника, на які можна звернути стягнення, однак такі виявлені не були.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 441 ЦПК України питання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Зазначене право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобовFязань, покладених на нього рішенням, передбачено п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження».

Зі змісту вимог ст. 33 Конституції України, ст. 313 ЦК України, п.19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України, і вFїзду в Україну громадян України», в їх системному звFязку, вбачається, що право особи на свободу пересування може бути обмежено лише у виключних випадках у звFязку з навмисними діями останнього, що спрямовані на ухилення від виконання обовFязків по виконанню рішення суду.

Особа, яка має невиконані зобовFязання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання субFєкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобовFязання».

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобовFязань, а за ухилення від їх виконання.

Ухилення боржника від виконання своїх зобовFязань є оціночним поняттям.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобовFязань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути обFєктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обовFязків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обовFязків, передбачених ч. 6 ст. 12 Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Поняття «ухилення від виконання зобовFязань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обовFязку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обовFязок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього обFєктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Ухилення від виконання юридичного обовFязку завжди є актом свідомої поведінки, коли особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Окрім того, факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець повинен зазначити у поданні.

При зверненні з поданням до суду державним виконавцем не надано доказів, які свідчать, що ОСОБА_4 свідомо ухиляється від виконання рішення суду.

Так, матеріали подання не містять належних та допустимих доказів належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, підтвердження фактів ухилення ОСОБА_4 від явки до державного виконавця на його виклики буди належним чином повідомленим.

В свою чергу, відсутні будь-які документи, які б свідчили про обізнаність ОСОБА_4із фактом звернення державного виконавця в суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду його за межі України, як це вимагає ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження».

Сама наявність у боржника невиконаних зобовFязань, про що вказує державний виконавець, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обовFязків.

Суд вважає, що в даному випадку державним виконавцем у поданні не доведено факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобовFязань.

Окрім того, суд звертає увагу, що періодичні тимчасові виїзди боржника за межі України не можуть свідчити про ухилення його від виконання рішення суду, а можуть вчинятися боржником з метою отримання доходів для спрямування їх на погашення боргу, у випадку здійснення належного контролю за отриманням таких доходів.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст.ст.260, 441 ЦПК України, на підставі ст.ст. 18, 39 Закону України «Про виконавче провадження», суд F

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції ОСОБА_3 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4 F відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом пFятнадцяти днів з дня її вручення.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій