Рішення № 81725860, 14.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 року № 320/1276/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області та просить суд:

визнати протиправною відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі евакуйованій з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році;

зобов'язати призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі евакуйованій з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році з часу звернення за призначенням пенсії.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у вересні 2018 року звернувся до Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідач відмовив у призначенні даного виду пенсії у зв'язку з тим, що позивач під час здійснення евакуації навчався на денній формі навчання в Ірпінському індустріальному технікумі, а тому підстави для призначення такої пенсії відсутні.

На думку позивача, вказана відмова є протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси.

Засобами поштового зв'язку 11.04.2019 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з вимогами позову та просить відмовити у його задоволенні у зв'язку з відсутністю на це підстав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 14.08.1998 Київською обласною державною адміністрацією.

Записи у трудовій книжці серії НОМЕР_2 та військовому квитку серії НОМЕР_3 свідчать про те, що у період з 01.09.1983 по 01.07.1987 позивач навчався на денній формі навчання в Ірпінському індустріальному технікумі.

З довідки № 292 від 01.08.2018, виданої виконавчим комітетом Лук'янівської сільської ради Баришівського району Київської області вбачається, що ОСОБА_1 з дня народження і до моменту евакуації з 27.04.1986 по 03.05.1986 у зв'язку з аварією на ЧАЕС дійсно проживав у с. Паришів Чорнобильського району Київської області, на забрудненій радіонуклідами території, яка відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відноситься до І (першої) зони (10-кілометрової зони відчуження Чорнобильської катастрофи).

З відповіді на запит до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 08.02.2019 № 266/02-06.1-33 вбачається, що посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2 серії Б ОСОБА_1 видано на підставі заяви про видачу посвідчення від 21.01.1993 та довідки № 75416 від 21.12.1992, у якій зазначено, що заявник станом на 26.04.1986 фактично проживав і був прописаний в с. Паришів Чорнобильського району Київської області та у встановленому порядку евакуйований 03.05.1986.

На думку позивача, він, як особа, яка має статус громадянина, евакуйованого у 1986 році із 10-кілометрової зони відчуження має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до положень, зазначених в абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з чим 13.09.2018 звернувся до Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з відповідною заявою та надав усі необхідні документи.

Рішенням № 1301 від 12.12.2018 № 7856/04 відповідач відмовив у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, зазначивши в обґрунтування своєї відмови те, що позивач під час здійснення евакуації навчався на денній формі навчання в Ірпінському індустріальному технікумі, а тому підстави для призначення такої пенсії відсутні.

Позивач не погоджуючись з даною відмовою звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є, зокрема: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 11 Закону № 796 визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення.

Нормами абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796 встановлено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи, евакуйованим з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 10 років.

Відповідно до положень ст. 15 Закону № 796 підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і тих, які самостійно переселилися, відповідно до ст. 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону № 796 посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 затверджений Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, відповідно до п. 5 якого потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) та особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 2) серії Б сірого кольору.

З аналізу норм ч. 3 ст. 65 Закону № 796 вбачається, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Тому, різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 28.03.2018 у справі № 333/2072/17 та від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17.

На підтвердження того, що позивач дійсно був евакуйованим з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році, він надав до пенсійного органу такі документи: копію посвідчення особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році 2 категорії серії НОМЕР_1 та довідку № 292 від 01.08.2018, видану виконавчим комітетом Лук'янівської сільської ради Баришівського району Київської області.

З огляду на зазначене, всі надані позивачем документи до заяви про призначення пенсії є належним доказом того, що ОСОБА_1 є особою, евакуйованою з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році.

З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі евакуйованій з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році та зобов'язання призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі евакуйованій з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році з часу звернення за призначенням пенсії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-77, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Баришівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі евакуйованій з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році.

Зобов'язати Баришівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі евакуйованій з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році з часу звернення за призначенням пенсії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.