Рішення № 81725819, 14.05.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. справа № 300/533/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206010/2019/00009 та Рішення про коригування митної вартості товарів UA206010/2019/000013/2 від 02.01.2019, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 , декларант), 12.03.2019 звернувся в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (надалі по тексту також - відповідач, Івано-Франківська митниця ДФС, митниця, митний орган, орган доходів і зборів) про визнання протиправними та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206010/2019/00009 та Рішення про коригування митної вартості товарів UA206010/2019/000013/2 від 02.01.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки BMW, модель 520, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1995 см3, 2013 року випуску (надалі по тексту також - ТЗ, транспортний засіб, автомобіль, товар), та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), протиправно здійснено визначення митної вартості ТЗ, який ввозився ОСОБА_1 на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, за другорядним методом (резервним). Внаслідок вказаного прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206010/2019/00009 та Рішення про коригування митної вартості товарів UA206010/2019/000013/2 від 02.01.2019. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури за №VR0057679 від 17.12.2018 оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 10 663,87 EUR (надалі по тексту також - євро), про що отримав відповідні документи. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання ОСОБА_1 , відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів, достовірно знаючи, що рахунок по купівлі автомобіля не видавався і відповідно не оплачувався через фінансові установи. Оплату здійснено готівкою, на підтвердження чого і було подано рахунок-фактуру №VR0057679 від 17.12.2018. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 10 663,87 EUR до 14 600,00 EUR суттєво порушує права позивача. Звертає увагу на те, що Рішення про коригування митної вартості товарів UA206010/2019/000013/2 від 02.01.2019 не відповідає вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Митний орган, на переконання позивача жодним чином не обґрунтовано розрахунок скорегованої митної вартості товару, а також як неможливість застосування основного методу визначення митної вартості ТЗ, так і послідовного використання у спірному випадку другорядних методів, визначених статтями 59-64 згаданого Кодексу. На підставі вказаного просить суд визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації і Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.01.2019.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом, 15.03.2019, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-3).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву №261/09-70-10-24 і двох письмових пояснень №№259/09-70-10-24, 260/09-70-10-24, які надійшли на адресу суду із відповідними письмовими доказами 03.04.2019 (а.с.36-37, 40-45, 46-50, 51-66). У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне. Під час митного оформлення позивачем ТЗ, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, в даному випадку відповідачем застосовано систему управління ризиками, згідно якої визначено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. ОСОБА_1 не надано документи, які підтверджують оплату товару та надання висновку експерта, що містить невідповідність з наданим рахунком. На переконання відповідача, подані позивачем документи викликали обґрунтований сумнів щодо вірності визначення митної вартості ТЗ а саме: представлений рахунок-фактуру №VR0057679 від 17.12.2018 не був підписаний покупцем, в такому документів міститься застереження про внесення саме авансового платежу за товар, а поданий в суд взірець копії свідоцтва про реєстрацію автомобіля №11165380 від 07.06.2013 відрізняється від оригіналу такого документа, який поданий ОСОБА_1 для митного оформлення. Між декларантом та відповідачем проведено консультація, за наслідками якої повідомлено про неможливість подання додаткових документів. За вказаних обставин, відповідачем прийнято картку відмови та рішення про коригування митної вартості від 02.01.2019, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом в сумі 14 600,00 EUR із застосуванням програмно-інформаційного комплексу АСАУР. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення такими, що прийняте відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

В письмовому поясненні №259/09-70-10-24 від 01.04.2019 представник відповідача вказує, що у спірному випадку коригування митної вартості ТЗ робився інспектором у зв'язку із спрацюванням системи ризиків - програмно-інформаційного комплексу АСАУР. В такому (спірному) випадку при введені VIN-коду автомобіля, система вибрала конкретне числове значення, тому розрахунок не зазначався в рішенні (а.36-37).

Разом із поясненням №260/09-70-10-24 від 01.04.2019 представником Івано-Франківської митниці ДФС подано до суду копію постанови Верховного Суду від 30.10.2018 в справі №816/2396/17, вказуючи при цьому, що останньою визначено правову позицію щодо застосування норм права, які врегульовують дані спірні правовідносини. У спірному випадку, на переконання відповідача, декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості від 02.01.2019 і з самою митною вартістю 14 600,00 EUR, свідченням чого є те, що ОСОБА_1 після прийняття оскаржуваного рішення 03.01.2019 подав нову митну декларацію, в графі "43" якої вказав 6 метод визначення митної вартості. Вказане є свідченням самостійного визначення декларантом митної вартості, без урахування рішення про коригування митної вартості. Крім того, позивач не зазначив у новій декларації жодних даних про різницю між сумою платежів, нарахованих за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, за кодом позначення "55". Відтак, позивач не скористався правом випущення товарів у вільний обіг на умовах, визначених частиною 7 статті 55 Митного кодексу України (а.с.40-45).

Представник позивача, 26.03.2019, на виконання вимог резолютивної частини ухвали суду про відкриття провадження від 15.03.2019 подано в суд письмові пояснення (а.с.32-35). Вказує, що ТЗ придбаний у відповідного нерезидента на території Німеччина за ціною 10 663,87 EUR, про що видано ОСОБА_1 рахунок-фактуру №VR0057679 від 17.12.2018. У вказаному документів не зазначено такої складової вартості товару як податку на додану вартість (надалі по тексту також - ПДВ), у зв'язку з чим його відшкодування не здійснювалося.

Представником відповідача 03.04.2019 подано в суд письмове клопотання №362/09-70-10-24 від 01.04.2019, в якому остання просила провести розгляд справи №300/533/19 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.38-39). Однак, суд ухвалою від 12.04.2019 відмовив в задоволенні вищевказаного клопотання відповідача (а.с.72-74).

05.04.2019 в суд від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 в черговий раз наголосив на наявність усіх обов'язкових реквізитів у рахунку-фактурі №VR0057679 від 17.12.2018, чинність і дійсність свідоцтва про реєстрацію автомобіля № НОМЕР_2 від 07.06.2013, а також вказав, що сумніви відповідача щодо правильності визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) жодним чином не обґрунтовані (а.с.60-70). На вказану відповідь відповідач 15.04.2019 подав заперечення №344/09-70-10-24 від 12.04.2019, із якого слідує, що рахунок-фактура містить такі умови оплати як "авансовий платіж", у зв'язку з чим митний орган і витребував у декларанта докази повної оплати за ТЗ. Вказав представник відповідача про обов'язковість подання платіжних чи банківських документів, так як саме їх наявність в силу вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" може засвідчити факт оплати за рахунком (а.с.84-85).

Виходячи із змісту відзиву на позов, суд 12.04.2019 постановив ухвалу про витребування доказів в частині свідоцтва про реєстрацію автомобіля № НОМЕР_2 від 07.06.2013, на виконання якої ОСОБА_1 подано додаткові письмові прояснення і відповідні докази (а.с.75-76, 91-96).

Суд, розглянувши у порядку письмового провадження за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, додаткові письмові пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що 17.12.2018 позивачем придбано у нерезидента Діейті Автохаус Ейжі (DAT AUTOHUS AG) в Німеччині (An der Autobahn 11, 27404 Bockel) транспортний засіб - легковий автомобіль, марки BMW, модель 520, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1995 см3, 2013 року випуску, бувший у використанні. Ціна автомобіля становить 10 663,87 EUR. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копіює рахунку-фактури №VR0057679 від 17.12.2018 (а.с.15, 16, 54).

Даний автомобіль був доставлений із Німеччини, про що свідчить вантажно-митна декларація MRN 18DE520397405265E0 яка оформлена Головним митним управлінням Ольденбурга Митного управління Штаде (а.с.18-19, 20-21).

Декларантом фізичною-особою підприємцем ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 , як одержувача товару, 02.01.2019 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію UA206010/20198/400017, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, що був в експлуатації, марки BMW, модель 520, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1995 см3, 2013 року випуску, загальна кількість місць - 5, колісна формула 4*2 (а.с.17, 51).

В графі 42 (ціна товару) декларації визначено 10 663,87 EUR, а в графах 45 (коригування) і 46 (статистична вартість) 338 195,44 гривень, яка із урахуванням графи 23 (курс валюти) 31.71413800 становить 10 663,87 EUR.

Митну вартість товару визначено за першим (1) методом, тобто ціною договору (контракту), на підтвердження чого заповнено графу "43" митної декларації.

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактура №VR0057679 від 17.12.2018, в якій вказано покупця автомобіля марки BMW, модель 520, номер кузова НОМЕР_1 (а.с.54); декларацію про походження товару №0380 від 17.12.2018; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 20.12.2018 UA20903/2018/73591 (а.с.55); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу бланк НОМЕР_2 від 07.06.2013 (а.с.57); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СЕ 519838 від 21.01.2010 (а.с.58); копія митної декларації країни відправлення №18DE520397405265E0 від 17.12.2018 (а.с.59).

Подання таких документів відповідач не заперечує (зворотній бік а.с.46).

Митним органом 02.01.2019 із декларантом проведено консультації із надсиланням останньому письмового повідомлення про необхідність подання "документів, передбачених частинами 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: банківських платіжних документів, які стосуються оцінюваного товару; за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації вказаного товару". На вказану вимогу декларант надав відповідь про відсутність наміру подання документів, так як всі наявні документи вже подані (а.с.60, 61).

Івано-Франківська митниця ДФС, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації UA206010/2019/400017 від 02.01.2019 та доданих до неї документів, в тому числі рахунку-фактури №VR0057679 від 17.12.2018, відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за UA206010/2019/00009 від 02.01.2019 (а.с.53).

Згідно даної картки відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів, що підтверджують оплату товару та надання висновку експерта, який містить невідповідність з наданим рахунком. 2-5 методи визначення митної вартості (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (статті 59, 60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (статті 62, 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 "митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 14 600,00" (а.с.53).

У зв'язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів UA206010/2019/000013/2 від 02.01.2019, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 14 600,00 EUR. В мотивувальній частині рішенні (графа 33) також додатково після слів "… Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів, …" зазначено "…передбачених частинами 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: банківських платіжних документів, які стосуються оцінюваного товару; за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації вказаного товару" (а.с.52).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі по тексту також - МК України, Кодекс).

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України (частина 1 статті 246 МК України).

Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частинами 1, 2 статті 51 МК України).

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що подані 2 січня 2019 року декларантом до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

Щодо неподання позивачем інших документів, в тому числі "документів, що підтверджують оплату товару", визначених частиною 2 статті 53 МК України, як це зазначено в оскаржуваному рішенні, з'ясовано наступне.

Виходячи із доводів позивача, у спірних відносинах не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з придбання товару, в тому числі письмово договору купівлі-продажу. Отож, подання документів, визначених пунктом 2 частини 2 статті 53 МК України об'єктивно є неможливим.

Перелік документів, визначений в пункті 7 частини 2 статті 53 МК України (ліцензія на імпорт товару) не стосуються спірних правовідносин взагалі, а щодо документів із пунктів 6 і 8 частини 2 статті 53 Кодексу (транспортні і страхові документи), то як свідчать встановлені судом обставини окремого транспортування (перевезення товару за допомогою іншого транспорту) і страхування самого товару не мало місце.

З приводу документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 МК України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), необхідність подання яких при процедурі консультації із декларантом вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставним, так як сплата за автомобіль здійснена готівкою, про що зазначено нижче.

В частині обрання декларантом і відповідачем методу визначення митної вартості суд відзначає, що за змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), в межах частини 2 статті 54 МК України здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу вимог частини 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Орган доходів і зборів за змістом частини 6 статті 54 МК України може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації UA206010/2019/400017 від 02.01.2019, визначено за основним (1) методом.

До вказаної митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару саме за ціною договору.

Доводи позивача свідчать про те, що рахунок-фактура №VR0057679 від 17.12.2018 це єдиний документ, виданий продавцем Діейті Автохаус Ейжі (DAT AUTOHUS AG) в Німеччині (An der Autobahn 11, 27404 Bockel), і який засвідчує дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 10 663,87 EUR. Інші документи, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу у ОСОБА_1 відсутні.

Окремо слід відзначити, що дані про рахунок-фактуру від 17.12.2018 за №VR0057679, як документа про посвідчення права володіння і розпорядження ТЗ, занесені Головним митним управлінням Ольденбурга Митного управління Штаде (країна Німеччина) у вантажно-митній декларації країни відправлення MRN 18DE52039740526E0, отриманого і оформленого ОСОБА_1 при вивезенні автомобіля (а.с.34-35).

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури від 17.12.2018 за №VR0057679, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Німеччини інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом Діейті Автохаус Ейжі (DAT AUTOHUS AG ) в Німеччині (An der Autobahn 11, 27404 Bockel) автомобіля марки BMW, модель 520, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1995 см3, 2013 року випуску, та отримання або не отримання від позивача готівкою коштів в сумі 10 663,87 EUR та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Відповідач в рішенні про коригування митної вартості товарів від 02.01.2019, відзиві на позов і додаткових письмових поясненнях не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований також в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17 (провадження №К/9901/45596/18).

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених в частині 2 статті 53 МК України, всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого транспортного засобу та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за вказаний автомобіль.

Однак, суд вказує на протиправність зроблених митницею висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною, яка вказана в рахунку-фактурі 17.12.2018 за №VR0057679.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

По перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині:

- не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості;

- наявності достатніх умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості товару.

По друге, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.

По третє, відповідач ні під час декларування спірного товару, ні у відзиві та додаткових поясненнях не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль марки BMW, модель 520.

На думку відповідача, викладеній у відзиві, у нього виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки до митного оформлення не було подано повний перелік документів, а саме документи на підтвердження ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за даний товар.

Натомість, суд вказує на безпідставність таких доводів відповідача, оскільки останні не відповідають дійсності.

Так, одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару, серед яких рахунок-фактуру 17.12.2018 за №VR0057679 (а.с.54). Переклад наведеного документу з німецької мови на українську виконаний перекладачем Наталією Барбак , засвідчений її підписом та печаткою, наявний в матеріалах справи (а.с.16, 17).

Згідно вказаного рахунку-фактури №VR0057679 від 17.12.2018, виданого Діейті Автохаус Ейжі (DAT AUTOHUS AG) в Німеччині (An der Autobahn 11, 27404 Bockel), покупець автомобіля марки BMW, модель 520, номер кузова НОМЕР_1 , є ОСОБА_1, ціна продажу 10 663,87 EUR.

У місці виконання підпису посадової особи продавця нерезидента (DAT AUTOHUS AG) проставлено відтиск з написом "Betrag Erhalten", що згідно перекладну означає "оплата отримана" (сума отримана).

В суду не має сумніву щодо належності відповідного перекладу №VR0057679 від 17.12.2018, виконаного перекладачем Наталією Барбак .

Відповідач не вказав суду на будь які застереження щодо такого перекладу.

Відтак, системний аналіз змісту тексту перекладеного документу свідчить, що позивач, 17.12.2018, при виданні нерезидентом Діейті Автохаус Ейжі (DAT AUTOHUS AG) в Німеччині (An der Autobahn 11, 27404 Bockel) рахунку-фактури №VR0057679 від 17.12.2018 на купівлю автомобіля марки BMW, модель 520, номер кузова НОМЕР_1 , сплатив нерезиденту вартість товару саме готівкою в сумі 10 663,87 EUR.

Розрахунок через фінансову установу не здійснювався, а тому обґрунтованими є доводи позивача про відсутність будь яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач.

На спростування даного висновку відповідач не надав жодного доказу.

З приводу сумнів відповідача щодо способу і умов оплати, визначеної в рахунку-фактурі від 17.12.2018 за №VR0057679, судом з'ясовано наступне.

Дійсно в рахунку-фактурі від 17.12.2018 за №VR0057679, яким позивач обґрунтовує придбання ТЗ, в розділі умови оплати зазначено "vorkasse", що згідно перекладу значить "авансовий платіж" (а.с.15, 16).

Втім, в розділі "zeilenbetrag" (вартість) чітко відображено числове значення 10 663,87 EUR.

Даний рахунок-фактура не містить будь яких даних про внесення позивачем авансового платежу як частини вартості товару, а також форма і зміст такого рахунку, на переконання суду, не свідчить, що 10 663,87 EUR це є авансовий платіж від загальної вартості ТЗ.

Крім чіткого і зрозумілого викладу даних про номер клієнта (1298932), номер замовлення (VAR0057679), дату видачі (17.12.2018), детального опису індивідуальних ознак ТЗ (BMW 520dA, шасі НОМЕР_1 ), податкового номера (52/200/41106) рахунок-фактура також містить запис, який в перекладі на українську мову значить "Ви купили на підставі нижче наведених наявних Загальних положень договору та в вхідній зоні торгової філії виставлений автомобіль. Покупець зобов'язаний вивести автомобіль з економічного простору ЄС ", "Дата рахунку є датою поставки" (а.с.15, 16).

Більше того, вказаний рахунок не має жодного застереження про те, що такий документ є доказом оплати частини вартості товару, і про обов'язковість доплати додаткової частини вартості із відповідними термінами внесення коштів.

Не коректним вважає суд посилання представника відповідача на положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так як у спірних правовідносинах рахунок-фактура від 17.12.2018 за №VR0057679 складений і оформлений за правилами ведення відповідного бухгалтерського і податкового обліку країни продавця-нерезидента (Німеччина), а згаданий закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в межах України.

Не обґрунтованими є аргументи відповідача про відсутність в рахунку-фактурі від 17.12.2018 за №VR0057679 власного підпису покупця ( ОСОБА_1 ), як одного із обов'язкових реквізитів документа, який засвідчує придбання автомобіля.

По перше, наводячи такі аргументи відповідач не посилається на жодну норму матеріального права, якою визначено, що на примірнику рахунку-фактури (інвойсі) з придбання ТЗ, який видається покупцю, повинен обов'язково бути наявний підпис останнього.

По друге, представником відповідача жодним чином не спростовано твердження позивача, викладені ним у поясненні від 04.04.2019, про те, що свій підпис ОСОБА_1 проставив на примірнику рахунку-фактури, який залишився у продавця-нерезидента (зворотній бік а.с.69).

По третє, на переконання суду, за наявності усіх реквізитів і даних, із яких можливо встановити назву товару, його характеристики і ідентифікуючі індивідуальні ознаки, вартість, дату видачі (продажу), назву чи найменування продавця і покупця (їх реквізити), підпису продавця (його індивідуальної печатки), відсутність підпису покупця на рахунку-фактурі не є ключовим для створення сумніву щодо достовірності такого документа.

В спірному випадку у суду відсутня підстави приходити до висновку про не подання декларантом документа, визначеного пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України, зокрема, банківського платіжного документа, що засвідчує оплату рахунку за оцінюваним товаром, з підстав, викладених у відзиві на позов і додаткових пояснень .

Коментована норма закону регламентує вид документа про оплату - "банківський платіжний документ", який може бути виданий виключно у випадку оплати по "рахунку" через фінансову установу, яка володіє відповідною ліцензією на певний вид банківський послуг. А у випадку, що досліджується судом мова не йде про обставину оплати в готівковій формі за "рахунком-фактурою (інвойсом)".

Більше того, пункт 4 частини 2 статті 53 МК України зазначає банківський платіжний документ, як підтвердження оплати по "рахунку", як один із видів документах, які можуть засвідчувати обставину придбання ТЗ згідно переліку, визначеного підпунктом "б" пункту 2 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 за №1118 (надалі по тексту також - Правила №1118).

У спірному ж випадку факт набуття права власності підтверджується "рахунком-фактурою (інвойсом)" № НОМЕР_4 від 17.12.2018, який є одним із документів, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України і підпункту "б" пункту 2 Правил №1118 підтверджує митну вартість товару та є один із видів інших документів на підтвердження обставини придбання ТЗ.

Безпідставними слід вважати доводи відповідача, що в силу вимог Правил №1118 до обов'язково переліку документів, які підтверджують права власності на ТЗ, визначено чек із відповідними реквізитами чи ідентифікації ТЗ.

Безпосередній зміст підпункту "б" пункту 2 Правил №1118 свідчить, що одним із документів, які підтверджують право власності на ТЗ придбані в підприємств є оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали як рахунків-фактур, інвойсів так і чеків.

Всі вказані документи є самостійним доказом придбання ТЗ і положення Правил №1118 не вимагають обов'язкового підтвердження обставини придбання на підставі чека при умові наявності рахунку-факти або інвойсу.

Крім того, застереження, які містяться в підпункті "б" пункту 2 Правил №1118 щодо необхідності обов'язкового відображення в документах, які засвідчують придбання ТЗ, даних (відомостей) про реквізити чи індивідуальні ідентифікуючі ознаки такого ТЗ, не стосується чека.

В контексті вказаного суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16 (провадження №К/9901/18288/18), згідно якої посилання митного органу на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

В той же час, суд звертає увагу, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15 (провадження №К/9901/13155/18), ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом (залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу), лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, серед іншого, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що:

- уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України);

- у поданих документах наявні всі відомості, які підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий транспортний засіб.

Таким чином, за умови подання 02.01.2019 декларантом при первинному декларуванні рахунку-фактури №VR0057679 від 17.12.2018, виданого нерезидентом DAT AUTOHUS AG (An der Autobahn 11, 27404 Bockel) на купівлю ОСОБА_1 автомобіля марки BMW, модель 520, номер кузова НОМЕР_1 , за змістом якого позивач оплатив готівкою вартість автомобіля в сумі 10 663,87 EUR, а продавець DAT AUTOHUS AG дану готівку отримав ("Betrag Erhalten"), у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.

Судом не враховуються доводи представника відповідача щодо сумнівів в належності реєстраційного свідоцтва на ТЗ, поданого позивачем до суду як одного із документів представленого ним для митного оформлення, який виник у зв'язку із його невідповідністю примірнику свідоцтва наявного в митного органу в частині різного візуального розміщенням окремих частин тексту такого документа і наявності/відсутності логотипу нерезидента-продавця DAT AUTOHUS, виходячи із наступних мотивів (а.с.23, 57).

По перше, як зазначає позивача у письмовому поясненні від 19.04.2019 долучена до позовної заяви копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 07.06.2013 (без логотипу DAT AUTOHUS) відзнята з копії, отриманої ним в офісі продавця-нерезидента. При отриманні від продавця цієї копії, а також оригіналу відповідного свідоцтва, ОСОБА_1 вказує, що ним не звернуто увагу на обставину часткової візуальної різниці між такими документами (зокрема, на копії відсутній логотип DAT AUTOHUS, а на оригіналі такий присутній), в тому числі різниці за розміщенням частини тексту відповідної інформації такого свідоцтва.

Оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, на якому містилася відмітка DAT AUTOHUS (продавця-нерезидента) передана позивачем до Івано-Франківської митниці ДФС для здійснення митного оформлення ТЗ, а в подальшому до Івано-Франківського територіального сервісного центру з метою постановки автомобіля на облік.

Як з'ясовано, та доводить позивач, відповідне свідоцтво (з відміткою DAT AUTOHUS) було предметом експертного дослідження (а.с.91, 93).

В матеріалах справи міститься засвідчена копія Висновку експертного дослідження №09/2641/733 від 19.01.2019, складного експертом Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, за змістом висновку якого бланк наданого на дослідження документа "БРІФ" №11165380 відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу (а.с.92).

На переконання позивача копія поданого до відповідача свідоцтва (без відповідного логотипу DAT AUTOHUS), з якої мало місце зняття копій при поданні позову в суд, була виготовлена ще до продажу ТЗ (зворотній бік а.с.91, 93).

Представник відповідача щодо змісту вказаного пояснення ОСОБА_1 і відповідного висновку експертного дослідження не надала в суд жодних заперечень, в тому числі будь яких доказів на їх спростування.

Не зазначено відповідачем, яка частина тексту чи інформації реєстраційного свідоцтва не відповідає дійсності.

Суд погоджується із доводами позивача, що візуальне дослідження копій двох примірників свідчить про їх виготовлення з одного і того ж документа, втім із різним розміщення оригіналу на відповідному копіювальному пристрої, але сама такий візуальний вигляд окремих частин не спростовує змісту оригіналу, поданого відповідачу (а.с.23, 57).

По друге, після придбання ОСОБА_1 автомобіля, на його ім'я 22.12.2018 уповноваженим органом в країні придбання видано тимчасове реєстраційне свідоцтво НОМЕР_6, в якому як і в свідоцтві НОМЕР_2 , міститься одна і так ж дата видачі першого реєстраційного документа 07.06.2013 (а.с.94).

По третє, представник відповідача жодним чином не заперечує обставину подання ОСОБА_1 для митного оформлення саме оригіналу свідоцтва (з відміткою DAT AUTOHUS), в тому числі із належним виконанням (занесенням) до нього відповідної обов'язкової інформації та реквізитів, копію з якого митним органом подано в суд.

По четверте, доводи про ймовірну неналежність оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 07.06.2013, на якому міститься відмітки Львівської митниці ДФС та Івано-Франківської митниці ДФС від 20 і 28 грудня 2018 року, не були підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

З приводу відсутності суми податку на додану вартість (надалі по тексту також - ПДВ) в рахунку-фактурі №VR0057679 від 17.12.2018, якою позивач обґрунтовує факт придбання автомобіля за ціною 10 663,87 EUR, позивач надав письмове пояснення від 26.03.2019 про те, що автомобіль придбавався без ПДВ. Такий податок як складова частина вартості товару не повертався ОСОБА_1 за межами митної території України (а.с.32).

В контексті вказано відповідач не надав суду жодного доказу про включення, чи не включення суми ПДВ у визначену митним органом скориговану митну вартість автомобіля за допомогою програмно-інформаційного комплексу АСАУР.

Будь-яких даних компетентних органів іноземної держави про включення, чи не включення ПДВ за операцією з придбання позивачем у DAT AUTOHUS AG (An der Autobahn 11, 27404 Bockel) автомобіля марки BMW, модель 520, номер кузова НОМЕР_1 , що б вплинуло на числове значення митної вартості такого транспортного засобу, матеріали справи не містять.

Як висновок вказаному, доводи відповідача про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також неподання документів, які підтверджують митну вартість товару, є необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Таким, чином, дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.

Щодо застосування відповідачем у спірному випадку резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) та відсутності можливості послідовного використання методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів за статтями 59 і 60 Митного кодексу України, суд виходить із наступних аргументів та мотивів.

На підтвердження вказаної вище неможливості представник відповідача представив витяги про пошук ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів із відповідного програмного забезпечення "Центральна база даних" Державної митної служби України від 01.04.2019 (а.с.64).

Суд вважає такий витяг неналежним доказом у справі і таким, який не містить інформації щодо пошуку ідентичних чи подібних (аналогічних) транспортних засобів за основними ідентифікуючими ознаками автомобіля, у відношенні до якого ОСОБА_1 здійснив відповідні митні процедури.

По перше, витяг від 01.04.2018 містить умови пошуку з період з 01.10.2018 по 01.01.2019, який є занадто наближеним до події митного оформлення. Терміном в 2 місяці необґрунтовано звужує період пошуку відповідної інформації. Крім того, відповідач не вказує, чому обрано період саме 2 місяці, а не, до прикладу, 6 чи 10 місяців, які передували спірному митному оформленні ТЗ.

По друге, такий витяг в розділі "Словах в описі" умов запиту містить абревіатуру (комбінацію) латинських бук і цифр "WBAFW11040D2", які, на переконання суду, як перші десять символів VIN-коду (Vehicle Identification Number) автомобіля позивача, не свідчить про опис автомобіля, за допомогою якого можливо провести порівняння і пошук ідентичного чи подібного автомобіля, в тому числі за ознаками загального пробігу (в кілометрах), об'ємом двигуна, видом комплектації та загальним станом і наявних ушкоджень за наслідками експлуатації.

По третє, однією із умовам запиту визначено валюту USD (долар США), а за даними електронної декларації від 02.01.2019 і рахунку-фактури (інвойсу) від 17.12.2018 валютою придбання є EUR (євро).

По четверте, в мовах запиту визначено (активовано) так званий фільтр пошуку за кілограмами, що відповідає коду 166 (основної одиниці виміру в кілограмах), визначеного "Класифікатором одиниць вимірювання та обліку, що використовуються у процесі оформлення митних декларацій", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за №1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" (надалі по тексту також - Класифікатор №1011).

В свою чергу, позивач, подаючи 02.01.2019 електронну декларацію UA206010/2019/400017 в графі 41 "Додаткові одиниці виміру" визначив одиницю виміру 796/1, що відповідно до вимог Класифікатор №1011 має значення "Додаткова одиниця виміру в штуках" (а.с.51).

Згаданий витяг в умовах запиту не визначено (не активовано) пошук ідентичних чи подібних (аналогічних) транспортних засобів за додатковими одиницями виміру в штуках, хоча, як свідчить форма витягу, такий пошук можливий (а.с.64).

Вказане вище свідчить про те, що відповідач не довів належними доказами власну неможливість визначення митної вартості ТЗ шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 59, 60 Митного кодексу України.

Більше того, за приписами частини 2 статті 64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті Кодексу (резервний метод), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

В даному випадку необхідно наголосити на тому, що згідно пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частинами 4 і 5 Графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" Розділу ІІ "Опис граф Рішення" Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за №598 (надалі по тексту також - Правила №598), визначено, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Як свідчать зміст графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 02.01.2019 UA206010/2019/000013/2, в ній є посилання про визначення митної вартості за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України), втім відсутні будь які відомості про номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Спірне вказане рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості.

Відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів, про що свідчить правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду №826/28024/15 від 18.12.2018, №815/1670/17 від 21.12.2018, №813/663/17 від 18.12.2018, №815/228/17 від 21.12.2018 і №820/1436/17 від 18.12.2018.

З приводу не зазначення у оскаржуваному рішенні відповідного обґрунтування і розрахунку коригування митної вартості представник відповідача у відзиві зазначає, що у спірному випадку розрахунок робився інспектором із спрацюванням системи ризиків АСАУР. В такому випадку при введені VIN-коду, система вибрала конкретне числове значення (14 600,00 EUR), тому розрахунок не зазначався в рішенні.

Відповідач стверджує, що конкретне числове значення скоригованої вартої автомобіля визначено таким програмно-інформаційним комплексом як Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (надалі по тексту також - АСАУР).

Системний і послідовний аналіз всього Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №684 від 31.07.2015 (надалі по тексту також - Порядок №684), свідчить, що положення останнього не містить будь яких даних про можливість визначення митної вартості транспортних засобів за VIN-кодом, та також вартості взагалі.

Відповідач не надав суду жодного пояснення, на підставі якого нормативно-правового акта саме програмно-інформаційним комплексом АСАУР вправі, крім виявлення відповідних ризиків, самостійно визначати (коригувати) митну вартість транспортних засобів, в тому числі за їх VIN-кодами.

Разом з тим, оскаржуване рішення від 02.01.2019, серед іншого, містить запис "…Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодом: НОМЕР_1 , вартість - EUR " (зворотній бік а.с.52).

Відповідач не представив такого запиту чи звернення до спеціалізованого підрозділу ДФС для визначення митної вартості, відтак у суду відсутні докази формування останніх.

Які саме дані спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС або цінову інформацію, отриману в рамках домовленостей, укладених між ДФС та об'єднаннями імпортерів і виробників, використано окрім програмно-інформаційного комплексу АСАУР, відповідач не повідомив суд.

Незважаючи на вказане рішення від 02.01.2019 має запис "…вартість - EUR, вартість - 14 600,00".

Також, мотивувальна частина оскаржуваного рішення немає жодного обґрунтування чи відомостей про обставини виникнення ризику ''спрацювання АСАУР 105-2, 106-2'', ''митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів''.

За умови спрацювання програмно-інформаційного комплексу АСАУР "… Ризик 105-2, 106-2 митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів…" судом ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.03.2019 (пункт 9) витребувано у відповідача відповідні письмові пояснення і докази (а.с.3), зокрема, з приводу обставин: найменування митного органу (митного посту), в якому мало місце декларування товару (автомобіля марки BMW, модель 520, 2013 року випуску) із подібними характеристиками транспортного засобу в порівнянні з тим, який придбав ОСОБА_1 17.12.2018; календарної дати придання товару і дати такого митного оформлення; конкретних характеристик ідентичного або аналогічного (подібного) транспортного засобу; умов поставки товару; технічного стану транспортного засобу; методу визначення митної вартості товару у ідентичному чи аналогічному випадку.

Ухвалу суду в частині витребування доказів відповідач не виконав, причини ненадання чи неможливості надання таких доказів, представник відповідача не повідомив.

Вказане свідчить, що відповідач не обґрунтував наявність спрацьованих ризиків при перевірці заявленої митної вартості автомобіля саме з причин - ''митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів''.

При цьому, слід зазначити, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Відтак, в сукупності вказаного вище, суд констатує правомірність визначення декларантом митної вартості товару за основаним (першим) методом, яка підтверджується рахунком-фактурою №VR0057679 від 17.12.2018, виданого нерезидентом DAT AUTOHUS AG (An der Autobahn 11, 27404 Bockel) на купівлю ОСОБА_1 автомобіля марки BMW, модель 520, номер кузова НОМЕР_1 , та його перекладом, яким засвідчено здійснення оплати транспортного засобу у готівковій формі в сумі 10 663,87 EUR.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, потрібні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації (02.01.2019).

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

У відношенні до аргументів відповідача, викладених у додаткових письмових поясненнях від 01.04.2019 за №260/09-70-10-24 (а.с.40-45), про те, що декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості і з самою митною вартістю 10 663,87 EUR, так як після прийняття оскаржуваного рішення подав нову митну декларацію, в графі "43" якої самостійно вказав 6 метод визначення митної вартості, а також в частині використання права випущення товарів у вільний обіг на умовах, визначених частиною 7 статті 55 Митного кодексу України, суд надає їм наступну правову оцінку.

По перше, одним із об'єктів оскарження у спірних відносинах є Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС UA206010/2019/000013/2 від 02.01.2019.

Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

За змістом частин 3 і 4 статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).

Рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом (частина 1 статті 29 МК України).

Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом "б" пунктом 5 частини 2 статті 55 цього Кодексу.

Відтак, у спірних відносинах ОСОБА_1 , законом гарантовано право на оскарження до суду Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС UA206010/2019/000013/2 від 02.01.2019.

По друге, з приводу того чи вичерпаний між ОСОБА_1 і Івано-Франківською митницею ДФС спір внаслідок погодження, як вважає відповідач, декларантом із митною, вартістю визначеною митним органом у оскаржуваному рішенні, слід відзначити.

У правовідносинах, що розглядаються судом слід розрізняти окремо "право" позивача погодитися, чи не погодитися із рішенням про коригування митної вартості із відповідними правовими наслідками такого погодження, чи не погодження в частині: оплати визначеної контролюючим органом скоригованої митної вартості або надання гарантій відповідно до розділу Х МК України, від іншого, самостійного гарантованого Конституцією і законами України "права" на оскарження спірного рішення в суді незалежно від того погодився декларант із рішення про коригування митної вартості товару, чи не погоджується із самою скоригованою митною вартістю, навіть за умови сплати обов'язкових платежів із скоригованої митної вартості товару.

Зокрема, за змістом частини 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, серед іншого, має містити інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, правовідносин які виникають із приписів підпунктів "а" і "б" пункту 5 частини 2, частини 7 статті 55 МК України є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі згоди або не згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносин мають місце виключно між декларантом і митним органом.

В свою чергу, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункт 5 частини 2 статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

По третє, чинним законодавством в державі визначено порядок повернення з бюджету надмірно/помилково сплачених митних платежів.

Зокрема, за змістом пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина 3 статті 301 Митного кодексу України).

Частина 5 статті 301 вказаного Кодексу визначає окремі випадки повернення сум митних платежів, крім тих, що визначені як загальні в частині 3 статті 301 Митного кодексу України.

Послідовність та порядок виконання дій щодо повернення помилково/надміру сплачених сум митних платежів врегульовано Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 за №643 (надалі по тексту також - Порядок №643).

Абзацом шістнадцятим пункту 3 розділу III Порядок №643, серед документів, які є правовою підставою для повернення відповідних платежів і додаються до заяви про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені віднесено виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені.

Окрім цього, пункт 4 частини 5 статті 301 Митного кодексу України визначає також інший окремий випадок повернення сум відповідних митних платежів, зокрема, у разі, якщо митну декларацію змінено.

Згідно пунктів 33 і 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №450 від 21.05.2012 (надалі по тексту також - Положення №450), за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу вiдомостi, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.

Після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном.

Абзацом 1 пункту 12 Порядку оформлення аркуша коригування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 за №1145 (надалі по тексту також - Порядок №1145), визначено, що у разі складання аркуша коригування у випадку повернення митних платежів, штрафних санкцій (у разі наявності) заповнюються розділи ІІ та ІІІ аркуша коригування.

Згідно абзацу 5 пункту 13 Порядку №1145 до розділу ІІІ аркуша коригування вносяться фактичні відомості про повернення митних платежів, штрафних санкцій (у разі наявності), в свою чергу у колонці "Підстава" зазначається код підстави здійснення доплати (повернення) сум митних платежів, штрафних санкцій (у разі наявності) згідно з класифікатором підстав здійснення доплати (повернення) сум митних платежів, ведення якого здійснюється відповідно до Порядку ведення відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.05.2012 за №623.

У відповідності до "Класифікатора підстав здійснення доплати (повернення) суми митних платежів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за №1011 "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" (надалі по тексту також - Класифікатор №1011), код підстави "2" відповідає назва "судове рішення".

Таким чином, відповідне рішення суду щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів або інше судове рішення є правовою підставою для повернення останніх, в тому числі шляхом внесення змін до декларації.

Коментовані вище положення Митного і Податкового кодексів України, підзаконних нормативно-правових актів створюють юридично визначений механізм ймовірного існування і вирішення спору в майбутньому, за умови, якщо декларант не погоджується із відповідним рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, однак сплатив за таким коригуванням необхідні митні та інші обов'язкові платежі, і має намір їх повернути.

По четверте, не можуть бути враховані судом і аргументи представника відповідача про погодження із оскаржуваним рішенням у зв'язку із самостійним внесенням позивачем 03.01.2019 в графу 43 нової митної декларації 6 методу визначення митної вартості.

Відповідно до глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митної декларації" Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 (надалі по тексту також - Порядок №651), графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів.

У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався.

У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Дійсно як свідчить лівий підрозділ графи 43 нової (останньої, третьої) митної декларації UA206010/2019/400115, поданої позивачем 03.01.2019, проставлено 6 методу визначення митної вартості, при цьому, правий підрозділ графи 43 вказаної декларації залишено не заповненим (а.с.62).

На переконання суду внесення саме таких відомостей в лівий і правий підрозділи графи 43 нової митної декларації є порушення ОСОБА_1 . (як декларантом) глави 2 розділу ІІ графа 43 "Метод визначення вартості" Порядку №651, так як абзацом третім вказаної графи Порядку чітко визначено - "у разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом". Суд констатує в даному випадку порушення декларантом порядку і умов заповнення обов'язкових граф нової митної декларації (43), втім перевірка правильності, повноти та відповідності заповнених відомостей такої декларації фактичним даним (обставинам) покладено саме на відповідача, про що зазначено нижче по тексту.

У випадку, який досліджується судом оскаржуване рішення про коригування митної вартості від 02.01.2019 як станом на 03.01.2019, так і на час звернення до суду було чинним, відтак, ОСОБА_1 або уповноважена ним особа (ФОП ОСОБА_4 ) зобов'язані були у лівому підрозділі проставити 1 (первинний метод), а у правому підрозділі графа 43 декларації проставити 6 (скоригований метод).

Крім того, не може суд погодитися із доводами представника відповідача про самостійне визначення декларантом у новій (другій) декларації від 03.01.2019 митної вартості "коригування" (графа 45) в сумі 463 026,41 гривень (14 600,0 EUR), так як позивач у такій декларації у графі 42 визначив ціну товару 10 663,87 EUR, яка повністю відповідає ціні товару, визначеної у рахунку-фактурі (інвойсі) від 17.12.2018, а також у тій же графі 42 первинної (першої) митної декларації UA206010/2019/400017 від 02.01.2019 (а.с.51, 62).

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем у графі 47 другої декларації від 03.01.2019 не зазначено відомості за кодом розрахунку "55" як різниці між сумами платежів, нарахованих за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, то за приписами підграфи В "Подробиці розрахунків" графи 47 "Нарахування платежів" глави 2 розділу ІІ Порядку №651, така графа заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу Х МК України) митних платежів.

У спірних же відносинах позивач не скористався правом випуску товару у вільний обіг в порядку, визначеному частиною 7 статті 55 і розділу Х МК України.

В частині недотримання (допущення порушення) декларантом глави 2 розділу ІІ графа 43 "Метод визначення вартості" Порядку №651 при заповненні (занесення відомостей до) графи 43 другої митної декларації UA206010/2019/400115, суд відзначає наступне.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина 10 статті 52 МК України).

Частиною 6 статті 257 МК України визначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частин 5 і 6 статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

За змістом пункту 4.4 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012, та частини 11 статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Відтак, неналежне заповнення ОСОБА_1 . лівого і правого підрозділу графи 43 другої митної декларації UA206010/2019/400115 від 03.01.2019 є свідченням про відсутність у декларації усіх необхідних відомостей, обов'язковість вірного заповнення яких визначено коментованими нормами закону і підзаконних нормативно-правих актів.

Разом з тим, в силу вимог частини 5 і 6 статті 264 МК України посадова особа відповідача при визначенні правильності заповнення поданої митної декларації зобов'язана була вказати на такі недоліки декларанту, більше того у відповідності до частини 11 статті 264 МК України нова декларація не підлягала прийняттю.

На противагу вказаному, під час первинного електронного декларування автомобіля марки ТЗ (заповнення електронної декларації UA206010/2019/400017 від 02.01.2019), декларантом додержано вимог Порядку №651, зокрема граф 43-48.

Подання позивачем нової митної декларації при чинному рішенні про коригування митної вартості товару, навіть за умови, невірного заповнення одного із підрозділів графи 43 такої декларації, правильність внесення даних до яких перевіряє саме посадова особа митного органу, не може обмежити чи позбавити декларанта права на оскарженні в суді відповідного рішення і ставити питання про перевірку його на предмет обґрунтованості і законності, в тому числі на відповідність вимогам частини 2 статті 55 МК України.

Непогодження в ході судового розгляду із скоригованою митної вартістю товару є свідченням про існування спору між декларантом і митним органом, який продовжує тривати з дня звернення особи до суду, та у випадку встановлення судом протиправності рішення про коригування митної вартості товару - безумовною підставою для скасування рішення органу контролю.

Внесення декларантом в лівому підрозділі графи 43 нової митної декларації порядкового номеру методу визначення митної вартості (6), застосованого митним органом, і залишення не заповненим правий підрозділ даної графи декларації, за умови протиправності рішення про коригування митної вартості товару, на переконання суду у цій справі, не може бути свідченням відсутності спору між позивачем і відповідачем, так як сплата декларантом донарахованих платежів за скоригованою контролюючим органом митної вартістю не можу бути "юридичним виправданням" рішення суб'єкта владних повноважень, яке прийняте не на підставі закону і без урахуванням усіх обставин, які мають знання для його винесення.

З урахуванням коментованого суд констатує, що оскаржуване Рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 02.01.2019 в порушення пунктів 1, 2 і 4 частини 2 статті 55 МК України не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відтак, суд дійшов висновку, що Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206010/2019/00009 від 02.01.2019 і Рішення про коригування митної вартості товарів UA206010/2019/000013/2 від 02.01.2019, є протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідач, приймаючи Картку відмови і Рішення про коригування митної вартості товарів від 02.01.2019, діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

В той же час, суд відзначає, що за умови отримання відповідачем від компетентних органів Німеччини відомостей щодо непідтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом DAT AUTOHUS AG (An der Autobahn 11, 27404 Bockel) транспортного засобу марки BMW, модель 520, номер кузова НОМЕР_1 , на підставі рахунку-фактури №VR0057679 від 17.12.2018, а також не отримання від позивача готівкою коштів саме в сумі 10 663,87 EUR та/або отримання іншої (в тому числі більшої) суми за відчужений вказаний транспортний засіб, Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби не позбавлена права визначити позивачу відповідну митну вартість товару та обов'язкові платежі, що підлягають сплаті при його митному оформленні.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 536,80 гривень, сплаченого згідно наявної в матеріалах справи квитанції від 13.03.2019 за №0.0.1291898453.1 (а.с.4).

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби UA206010/2019/00009 від 02.01.2019.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби UA206010/2019/000013/2 від 02.01.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код юридичної особи 39640261) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 536,80 гривень (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Відповідач - Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби, адреса: вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010, ідентифікаційний код юридичної особи 39640261.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.