Ухвала суду № 81721851, 13.05.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/9253/19

Провадження № 1-кс/520/5370/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., за участю слідчого Карайван Н.Г., підозрюваного ОСОБА_1, захисника підозрюваного – адвоката Підгородинської А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області Карайван Н.Г., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Різоєм К.Є. про арешт майна в рамках кримінального провадження №12019160000000293 від 13.03.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

02.05.2019 року в провадження слідчого судді надійшло клопотання слідчого, яке погоджене прокурором, про арешт майна, яке було вилучене під час проведення обшуку та під час затримання ОСОБА_1 та ОСОБА_5.

06.05.2019 року вищевказане клопотання було повернуте прокурору для усунення недоліків.

08.05.2019 року після усунення недоліків сторона обвинувачення повторно звернулась з клопотанням.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_1, приблизно наприкінці лютого 2019 року, вступив у попередню змову з ОСОБА_5, направлену на здійснення вербування та переміщення кількох осіб з метою їх подальшої сексуальної експлуатації за грошову винагороду на території Китайської Народної Республіки.

Зокрема, ОСОБА_1, постійно знаходячись на території України, згідно відведеної йому ролі, мав підшукувати осіб жіночої статті, які знаходилися в пошуках роботи, в подальшому здійснювати їх вербування, сприяти оформленню ними документів для виїзду за кордон.

Згідно відведеної ролі, ОСОБА_5 повинен забезпечити переміщення завербованих осіб до КНР для їх подальшої сексуальної експлуатації невстановленими досудовим розслідуванням особами з метою отримання наживи.

Так, з метою реалізації злочинного наміру ОСОБА_1 на початку березня 2019 року, діючи за вказівкою ОСОБА_5, перебуваючи в невстановленому місці, маючи умисел на здійснення вербування кількох осіб з метою подальшого їх переміщення за межі України для сексуальної експлуатації за грошову винагороду, з корисливих мотивів, повідомив невстановлену слідством особу на ім’я «ОСОБА_15», що має можливість працевлаштувати кількох молодих дівчат на території Китайської Народної Республіки на високооплачувану роботу, та передав номер свого мобільного телефону НОМЕР_1, щоб, при нагоді, вона могла передати його дівчатам, які будуть шукати роботу, або сама повідомила йому про таких дівчат, та яку не проінформував про свій злочинний умисел спрямований на вербування людей з метою подальшої сексуальної експлуатації.

У подальшому, протягом лютого-квітня 2019 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_5, переслідуючи мету наживи, здійснили вербування раніше незнайомих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 27.04.2019 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня їм повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

27.04.2019 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, та під час затримання ОСОБА_1 та ОСОБА_5, в порядку ст. 208 КПК України, виявлено та вилучено речі та документи, перелік яких міститься в клопотанні.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що предмети, які вилучені в ході затримання громадян Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а також під час обшуку, містять на собі сліди вчиненого правопорушення, використані як засоби вчинення кримінального правопорушення та мають значення речових доказів по кримінальному провадженню, та необхідні для забезпечення можливої конфіскації майна.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримала в повному обсязі та просила слідчого суддю його задовольнити.

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 – адвокат Підгородинська А.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, просила відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, що належить підозрюваному ОСОБА_1, зазначивши, що клопотання необґрунтоване та не підлягає задоволенню, в клопотанні не зазначені підстава та мета, та відповідне обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, а також ризики, відсутні документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним таким майном. Крім того виникають сумніви щодо відношення всіх речей, зазначених в клопотанні до речових доказів, не доведено стороною обвинувачення зв’язок з вчиненим кримінальним правопорушенням, не дотримані процесуальні строку звернення з клопотанням, тому майно має бути негайно повернуте.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 про дату та час розгляду клопотання був повідомлений належним чином.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що вилучені речі та документи відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України. Так, вилучені мобільні телефони, не заповнені анкети, візитні картки, листи, квитанція, блокнот, квиток, заповнені анкети, ноутбук можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту и обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, вищезазначене правопорушення ймовірно вчинялося із використанням мобільних телефонів, які були вилучені, а вилучені анкети містять відомості щодо потерпілих. Крім того, вилучені грошові кошти, банківські картки могли бути набуті кримінально протиправним шляхом.

Викладене підтверджується постановами про долучення до кримінального провадження речових доказів від 27.04.2019 року, відповідно до яких вилучені речі та документи, перелік яких мітиться в клопотання, визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження №12019160000000293 від 13.03.2019 року.

Крім того, відповідно до матеріалів клопотання, 27.04.2019 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, а саме: вербування та переміщення людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Санкція ч. 2 ст. 149 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

У зв’язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпечені збереження речових доказів, а також з метою забезпечення в подальшому можливої конфіскації майна, як виду покарання, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, та з метою проведення необхідних слідчих дій та експертних досліджень з вказаним майном. В свою чергу, не накладення арешту на вилучене майно може призвести до його відчуження або знищення, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження.

В частині накладення арешту на посвідку на постійне місце проживання на ім’я ОСОБА_1, слідчий суддя приходить до переконання про необґрунтованість доводів сторони обвинувачення з огляду на те, що з клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів не вбачається, яке відношення до факту можливого вчинення кримінального правопорушення, про яке йдеться в клопотанні, може мати зазначена посвідка.

На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, зокрема, для проведення ряду слідчих дій та експертних досліджень, з метою забезпечення в подальшому можливої конфіскації майна, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому клопотання сторони обвинувачення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 131, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області Карайван Н.Г., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Різоєм К.Є. про арешт майна в рамках кримінального провадження №12019160000000293 від 13.03.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України – задовольнити частково.

Накласти арешт на предмети, які були вилучені:

1) в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1: анкети на двох аркушах кожна на ім’я ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9; візова анкета Китайської Народної Республіки на 4-х аркушах на ім’я ОСОБА_8; три аркуша формату А4 на іноземній мові; ноутбук «Sony» 00190-039-279-878;

2) під час затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України: мобільний телефон марки «Айфон 6S» в корпусі сірого кольору з чорним чохлом, імей: НОМЕР_2 з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Київстар» НОМЕР_1, банківські карти «UnionPay» НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, банківська карта НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, анкети не заповнені на двох аркушах в 6 екземплярах, візитні картки на ім’я ОСОБА_13 в кількості 15 штук, лист аркушу з реквізитами Генерального консульства КНР в м. Одесі, два аркуша з чорновими записами на китайській мові, квитанція № ПН 1970РКО від 24.04.2019, блокнот білого кольору на китайській мові, паспорт громадянина КНР на ім’я ОСОБА_1 НОМЕР_10, грошові кошти в розмірі 3000 гривень (купюрами ВФ 4462232, ЗД 3043793, УИ356604, ВЗ 4373596, УЗ 6673769, ФГ 2842510), візитка фото-відеостудія «Асоль».

3) під час затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України: 1600 юані (16 купюр по 100 юані); сім пластикових банківських карток (закордонних банків «Китай»); паспорт громадянина КНР серії НОМЕР_11 на ім’я ОСОБА_5; паспорт громадянина КНР (внутрішній) серії НОМЕР_12; квиток на літак на ім’я ОСОБА_5 PS 287; мобільний телефон «Айфон 7» імей: НОМЕР_13 з сім картою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_14; візитна картка на ім’я ОСОБА_14.

В частині накладення арешту на посвідку на постійне проживання на ім’я ОСОБА_1 НОМЕР_15 – відмовити.

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області Карайван Н.Г..

Зобов’язати старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області Карайван Н.Г. негайно повернути посвідку на постійне проживання на ім’я ОСОБА_1 НОМЕР_15 ОСОБА_1.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.