Вирок № 81720349, 14.05.2019, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа F 636/3220/18

Провадження F 1-кп/636/84/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого F судді Гуменного З.І.,

секретаря судового засідання Шикової К.Р.,

прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_1,

за участю обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві обвинувальний акт по кримінальному провадженню F 42018220750000038, внесеному 29 березня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно

ОСОБА_2, який народився 23 лютого 1973 року у с. Петрівка, Олександрівського району, Донецької області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одруженого, в силу ст. 89 КК України не засудженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, на посаді начальника штабу F першого заступника командиру військової частини А0217, у військовому званні капітан, зареєстрованого за адресом: АДРЕСА_1, -

у вчиненні злочину, передбаченому ч. 4 ст. 407 КК України, -

в с т а н о в и в:

24 травня 2016 року Міністерство оборони України в особі першого заступника Міністра оборони України ОСОБА_3, з одного боку, та громадянином України, старшим лейтенантом ОСОБА_2, командиром гаубичної самохідно-артилерійської батареї, самохідно-артилерійського дивізіону, бригадної артилерійської групи, з другого боку, було укладено контракт на проходження військової служби терміном до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію.

21.09.2017 року на підставі наказу F 13 (по стройовій частині), в особі тимчасово виконуючого обовFязки командира військової частини А0217, старшого лейтенанта ОСОБА_4, яка на той час дислокувалась за адресом: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, F 142, капітана ОСОБА_2 призначеного наказом командира вищезазначеної військової частини за F 157 від 28 серпня 2017 року на посаду начальника штабу - першого заступника командира військової частини та зараховано до списків особового складу і поставлено на всі види забезпечення.

01.12.2017 згідно рапорту командира військової частини А0217, майора Збройних сил України ОСОБА_5 стало відомо, що під час ранкового шикування особового складу частини 30.11.2017 було виявлено відсутність начальника штабу - першого заступника командира військової частини, капітана ОСОБА_2 За даним фактом згідно наказу F5 від 01.12.2017, командиром військової частини А0215 майором ОСОБА_5 було призначене службове розслідування, за результатами якого, у звFязку із незаконною відсутністю капітана ОСОБА_2 на місці служби понад десять діб, матеріали службового розслідування було направлено до військової прокуратури Харківського гарнізону.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обовFязком громадян України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обовFязку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період як періоду, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З моменту видання виконувачем обовFязків Президента України Указу «Про часткову мобілізацію» F 303/2014 від 17.03.2014, на території України почав діяти особливий період та тривав на момент вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обовFязок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обовFязок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обовFязкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби капітану ОСОБА_2 достеменно було відомо, і до часу незFявлення вчасно до розташування військової частини останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.

Будучи військовослужбовцем капітан ОСОБА_2, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 128, 216-220 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 1 Закону України «Про військовий обовFязок і військову службу», був зобовFязаний дотримуватися загальних обовFязків військовослужбовців, своїх службових обовFязків, а також порядку звільнення з розташування військової частини.

Однак, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, капітан ОСОБА_2 вчинив умисний військовий злочин проти встановленого порядку несення військової служби.

Так, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, капітан ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частини А0217, 30.11.2017 року не зFявився вчасно до розташування військової частини без поважних причин та відповідних дозволів командирів, в умовах особливого періоду, не приймаючи заходів для вчасного повернення у розташування військової частини, та до 19.12.2017 року вільний час проводив на власний розсуд не повFязуючи його з виконанням своїх військових обовFязків.

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфікуються за ч. 4 ст. 407 КК України, як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому злочині визнав, щиро розкаявся та погодившись з зазначеними в обвинувальному акті обставинами вчинення злочину, однак надати пояснення відмовився.

Показання ОСОБА_2 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За згодою сторін, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інших доказів, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також фактичні обставини справи ніхто не оспорює.

Тому, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого:

- довідки ОСК ГУНП України в Харківській області та ОСК МВС України F 89-13072018/63091 від 20.07.2018 року, згідно якої обвинувачений ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а саме: за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.09.1998 за ч. 3 ст. 81КК України до покарання у вигляді позбавлення на 3 роки 6 місяців із конфіскацією майна; за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23.06.2006 за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік (а.к.п. 55);

- службової характеристики, виданої за місцем проходження служби, згідно якої ОСОБА_2 характеризується посередньо, до служби ставиться з байдужністю, не дисциплінований офіцер, не володіє почуттям відповідальності за доручену справу, систематично запізнюється на військову службу (а.к.п. 20)

- довідки виданої КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» від 25.07.2018 F5668, згідно якої ОСОБА_2 на обліку лікаря-нарколога не перебуває (а.к.п. 57);

- довідки КЗОЗ «Харківський міський психоневрологічний диспансер F 3» згідно якої ОСОБА_2 на обліку лікаря-психіатра не перебуває (а.к.п. 57);

- посвідчення учасника бойових дій серії АБ F 343199 від 03.07.2017р.

Оцінюючи в сукупності всі досліджені докази, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у нез'явленні вчасно без поважних причин в умовах особливого періоду до військової частини А0217, де обвинувачений проходить службу за контрактом, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 407 КК України.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує характер і ступінь скоєного злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого, а саме: в силу ст. 89 КК України не засуджений, за місцем служби характеризується посередньо, є учасником бойових дій.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким злочином та дані про особу винного.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд визнає його щире каяття та визнання вини. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

При призначенні покарання суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також, достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, помFякшуючі покарання обставини, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину, і вважає, що виправлення ОСОБА_2 і попередження скоєння ним нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства.

Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності та відсутність тяжких наслідків, а також, враховуючи дані про особу, суд вважає за можливе у даному випадку, призначивши ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі, застосувати до нього ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, одночасно поклавши на засудженого обов'язки, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Судових витрат та речових доказів по справі немає.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_2 обирався запобіжний захід у вигляді особистого зобовFязання строк якого закінчився. Враховуючи, що обвинувачений на даний час проходить службу у військовій частині у м. Запоріжжя, відсутні підстави для обрання йому запобіжного заходу до набрання вироку законної сили.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язки: періодично зFявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Суддя F