Постанова № 81702895, 07.05.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

07.05.19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа 336/925/19

Провадження № 2-а/336/45/2019

07 травня 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Зарютіна П.В.,

за участі секретаря судового засідання Чернишовій І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Горбачова Артема Андрійовича про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати постанову серії ЕАВ № 876736 від 28.01.2019 року винесену відносно нього про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 28.01.2019 року інспектор 1 батальйону 2 роти УПП в Запорізькій області сержант поліції Горбачов Артем Андрійович склав відносно нього постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 876736 з приводу нібито не подання позивачем покажчика повороту при перестроюванні, чим порушено п. 9.2.б ПДР України.

Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425, 00 грн.

Позивач з винесеною постановою не згоден, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню посилаючись на те, що він інкримінованого правопорушення не вчиняв, жодного доказу чи посилання на такий доказ на підтвердження вчиненого правопорушення постанова не містить.

Також позивач зазначає про те, що відповідачем справа розглядалась за місцем вчинення адміністративного правопорушення, а не за місцезнаходженням органу уповноваженого законом розглядати справу про таке порушення.

Ухвалою суду від 27.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за вищевказаним позовом, визначено дату, час і місце проведення судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (учасників справи), визначено строк до початку судового засідання для подання відзиву на позов.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим частиною 4 статті 159, частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, відзиву на позов не подав, поважних причин його неподання не повідомив. Заяв по суті справи до матеріалів справи не надходило. Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було за відсутності відповідних заяв та клопотань.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

За змістом частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані позивачем письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як врегульовано частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено частиною 1 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що відповідно до оскаржуваної постанови серії ЕАВ № 876736 від 28.01.2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425, 00 гривень.

За змістом вказаної постанови, винесеної 28.01.2019 року о 07 год. 05 хв., 28.01.2019 року о 06 годині 55 хвилин в м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, 48 водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «Land Rover Range Rover», д.н. НОМЕР_1, не подав покажчик повороту при перестроюванні, чим порушив пункт 9.2.б ПДР України – порушення попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху.

Аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, та рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення Правил дорожнього руху (ст. 122 КУпАП ) на місці вчинення такого правопорушення.

Так, вже після прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення, норми Кодексу України про адміністративні правопорушення та, зокрема, ст. 258 зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджено вимоги ч. 4 ст. 258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Як передбачено частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Посилання позивача на те, що він 28.01.2019 року не порушував вимоги пункту 9.2.б ПДР України відповідачем не спростовано належними доказами, не надано суду жодного доказу на підставі якого встановлено наявність складу адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, в діях ОСОБА_1

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.

За змістом частини 4 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 2, 5-9, 73-77, 90, 139, 244-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 251, 252, 268, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Горбачова Артема Андрійовича про скасування постанови– задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ № 876736 від 28.01.2019 року винесену інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області сержантом поліції Горбачовим Артемом Андрійовичем про притягнення ОСОБА_1до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень – Департамента патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код за ЄДРПОУ 40108646) на користь державного бюджету судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності КАС України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне судове рішення складено 07.05.2019 року.

Суддя: П.В. Зарютін