Рішення № 81702080, 28.03.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 28.03.2019

Справа № 320/5875/18

2/320/268/19

ЗАЧОНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Купавської Н.М.

за участю секретаря - Діденко Т.Ю.

розглянувши в м.Мелітополі у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 20 березня 2013 року у розмірі 26987 грн. 12 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп., зазначаючи, що 20 березня 2013 року з відповідачем був укладений кредитний договір, згідно якого вона одержала від позивача кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору виникла заборгованість, яка станом на 25 червня 2018 року становить 26987 грн. 12 коп., яка складається з: 1266 грн. 66 коп. заборгованість за кредитом; 10800 грн. 08 коп. заборгованість по відсотках за користування кредитом; 13159 грн. 09 коп. пеня; 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина) та 1261 грн. 29 коп. штраф (процентна складова).

В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Одночасно з поданням позовної заяви позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, при цьому посилається нате, що необхідні докази надані до матеріалів справи, інші клопотання та заяви відсутні. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, буду повідомленою під особистий підпис про день, час та місце розгляду справи. Повідомлень про причини неявки та клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило.

За таких обставин суд вважає необхідним розглядати справу в заочному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

20 березня 2013 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н у вигляді підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. При отриманні кредитної картки відповідач надала згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг та зобов'язалася регулярно ознайомлюватися із змінами, які викладені на банківському сайті www.ргіуаtbаnk.uа., що підтверджується її особистим підписом у заяві /а.с.12 зворот/.

Відповідно до підписаної заяви та у відповідності до Умов та правил надання банківських послуг банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Параграфом першим глави 71 ЦК України регулюються правовідносини позики.

Статтею 1046 Кодексу передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до поданої ОСОБА_1 анкети-заяви від 20.03.2013 ПАТ КБ «ПриватБанк» надав відповідачу грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, якими позичальник ОСОБА_1 користувалася і не повернула їх в повному обсязі, то суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь банку боргу за тілом кредиту у розмірі 1266 грн. 66 коп., який виник станом на 25.06.2018, що стверджується наданим банком розрахунком та не заперечувалось відповідачем у попередньому судовому засіданні.

Вимоги банку про стягнення з відповідача процентів підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до укладеного договору б/н від 20.03.2013, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифами Банку відсоткова ставка встановлена банком у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за договором, з 01.09.2014 року банком було збільшено розмір відсоткової ставки до 34.8 % річних, а з 01.04.2015 року - до 43.2 % річних.

За правилами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 651 ч. 1 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи норми ст. 651 та ст. 1056-1 ЦК України, положення договору щодо збільшення банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки на підставі п. 1.1.3.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг є нікчемними, суперечить правовій позиції, висловленій в Постанові Верховного Суду України №6-1374цс17 від 11.10.2017 року, в зв'язку з чим при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід враховувати діючу на момент укладення договору процентну ставку в розмірі 30% річних.

Сума боргу за тілом кредиту визначена банком, 1266,66 грн., 30% річних від зазначеної суми за 998 днів становить 1039 грн. (1266,66 грн. х 30,00 % : 365 х 998).

Крім того, вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове значення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання необґрунтованих додаткових прибутків кредитора.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За такого, оскільки розмір неустойки (пені) в даному випадку явно не співмірний розміру заподіяних збитків та з врахуванням описаних вище мотивів і принципів, суд вважає за необхідне зменшити суму пені до 2500 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафів, то ці вимоги є необґрунтованими з огляду на таке.

Умовами п.2.1.1.7.6 передбачено сплату штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення строків платежів грошових зобов'язань більш ніж на 30 днів, що є подвійною відповідальністю боржника.

Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція висловлена у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, який є обов'язковим для застосування за правилами ст. 360-7 ЦПК України.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині щодо стягнення з відповідачки штрафів.

На підставі ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Аналізуючи зібрані по справі докази суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та вважає можливим стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 4802 грн. 66 коп.

Оскільки матеріалами справи доведено порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду та відповідач є стороною, котра порушила договірні зобов'язання, а сплачений позивачем розмір судового збору відповідає мінімальній ставці, визначеній законом, - з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті мінімальної ставки судового збору за даною категорією спорів в сумі 1762 грн., оскільки в незалежності від ціни позову позивач при зверненні до суду з позовом мав би сплатити саме вказану суму судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, ст.ст.509, 526, 527, 530 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 20 березня 2013 року у розмірі 4802 грн. 66 коп., яка складається з: 1266 грн. 66 коп. заборгованість за кредитом; 1039 грн. 00 коп. заборгованість по відсотках за користування кредитом; 2500 грн. 00 коп. пеня; та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн. 00 коп., а всього 6564 /шість тисяч п'ятсот шістдесят чотири/ гривні 66 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою до Мелітопольського міськрайонного суду протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,

СУДДЯ: