Рішення № 81700622, 07.12.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10476/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

судді - Бедьо В.І.

за участі секретаря судових засідань - Пазяк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Закарпатської митниці ДФС про оскарження постанови в справі про порушення митних правил ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.09.2017 року Закарпатською митницею ДФС складено постанову у справі про порушення митних правил № 02765/30500/17, відповідно до якої його притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. Згідно зі змісту постанови підставою для накладення адміністративного стягнення стало те, що під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, внаслідок яких встановлено, що 09.10.2016 року ОСОБА_2 ввіз на митну територію України через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС у митному режимі «Транзит» транспортний засіб марки «Mitsubishi Lancer» (номер кузова НОМЕР_1 ), реєстраційний номерний знак Великобританії НОМЕР_2 , та не вивіз його у визначений законодавством термін. Враховуючи інформаційні дані центральної бази Єдиної автоматизованої Інформаційної системи ДФС України та автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор», він повинен був вивезти вищевказаний транспортний засіб за межі території України у строк до 14.10.2016 року.

Позивач вважає, що вищевказана постанова винесена відповідачем без повного та належного дослідження всіх обставин справи та наданих ним доказів, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.

Зауважує, що в поясненні органам митниці від 25.08.2017 року він вказував, що не ввозив будь-який транспортний засіб на територію України в режимі «транзит», жодних довірчих документів на право власності чи співвласності, а також на право користування даним автомобілем не мав і не має.

На підставі наведеного позивач просить суд скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 2765/30500/17 від 27.09.2017 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч. 3 ст. 470 МК України , закрити справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч. 3 ст. 470 МК України.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.11.2017 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою.

На визначену судом дату 27.03.2018 року сторони не зявилися, про причину неявки суд не повідомили.

18.05.2018 року розгляд справи не відбувся у зв'язку перебуванням судді у відпустці.

На визначену судом дату 07.12.2018 року позивач та його представник не зявилися, хоч були належни чином повідомлені про дату та час розгляду справи, від адвоката надійшла заява про відкладення судового розгляду у зв'язку із зайнятістю в іншій справі.

Разом з тим суд констатує, що дана справа перебуває на розгляд з 23.10.2017 року, позивач роз'яснив совю позовну позицію у позовній заяві.

Представник Закарпатської митниці ДФС України в судове засідання не зявився, хоч був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи. Разом з тим подав до суду відзив на позов з долученими до нього матеріалами, який відповідає вимогам ст. 162 КАС України. У відзиві на позов представник відповідача зазначає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають у зв'язку із правомірністю винесеної постанови та безпідставністю позову.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VIII Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017 року.

Пунктом 10 розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року) визначено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, зокрема, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином згідно п. 10 ч. 1 КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В розумінні Глави 10 КАСУ вказаний позов відносиься до категорії справ, що розглядаються з аправилами спрощеного позовного провадження.

За приписами ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

За змістом ч. ч. 1, 2, 8 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у відповідності до положень ч. ч. 5, 7 ст. 262 КАС України, не надійшло.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Уретій С.В. в справі про порушення митних правил № 2765/30500/17 від 27.09.2017 року громадянина України ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 8500 грн.

Вказаною постановою встановлено, що 25.08.2017 року о 14 год 19 хв. в зону митного контролю «Вїзд»митного посту «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС заїхав автомобіль марки «Renault » модель «Laguna», реєстраційний номерний знак Словаччини НОМЕР_3 , в якому в якості пасажира слідував громадянин України ОСОБА_2 , який повертався з Словаччини в Україну.

В ході проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних, а саме АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України було встановлено, що 09.10.2016 року через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_2 було ввезено легковий транспортний засіб марки «MITSUBISHI Lancer », реєстраційний номерний знак Великобританії НОМЕР_2 , в митному режимі « Транзит». Станом на 25.08.2017 року вищевказаний автомобіль вивезеним з митної території України не значиться.

Враховуючи інформаційні дані центральної бази даних Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи ДФС України та автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор», ОСОБА_2 мав вивезти транспортний ««MITSUBISHI Lancer », реєстраційний номерний знак Великобританії НОМЕР_2 у строк до 10.12.2015 року в разі переміщення в зоні діяльності Закарпатської митниці ДФС або до 14.10.2016 року .

Зі змісту оскаржуваної спостанови вбачається, що про час та місце розгляду справи ОСОБА_2 було повідомлено в протоколі про порушення митних правил № 2765/30500/17 від 25.08.2017 року під час його вручення. Клопотання про перенесення розгляду справи від ОСОБА_2 не надходило. На розгляд справи ОСОБА_2 не зявився, у зв'язку з чим справу розглянуто у його відсутності

У своєму поясненні від 25.08.2017 року ОСОБА_2 не визнає факт ввезеним зазначеного транспортного засобу на територію України.

На момент перетину митного кордону жодних документів, які б підтверджували факт аварії чи дії обставин непереборної сили та унеможливили вивезення даного автомобіля за межі митної території України, ним надано не було.

Таким чином, за твердженням митного органу, ОСОБА_2 перевищив встановлений ст. 95 Митного кодексу України строк доставки товарів, а саме ««MITSUBISHI Lancer », реєстраційний номерний знак Великобританії НОМЕР_2 , що перебуває під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого), більше ніж на десять діб.

Згідно з даною постановою ОСОБА_2 оформивши на себе ввезення автомобіля ««MITSUBISHI Lancer », реєстраційний номерний знак Великобританії НОМЕР_2 , на митну територію України в режимі «транзит» взяв на себе передбачене законом зобов'язання щодо своєчасного вивезення його за межі території України.

В ході провадження у справі встановлено, що згідно з інформацією інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають кордон («Аркан») 09.10.2016 року ОСОБА_2 слідував на митну територію України через пункт пропуску «Ужгород» у транспортному засобі марки ««MITSUBISHI Lancer », реєстраційний номерний знак Великобританії НОМЕР_2 Опитана посадова особа митного посту «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС підтвердила факт здійснення 09.10.2016 року митного оформлення автомобіля ««MITSUBISHI Lancer », реєстраційний номерний знак Великобританії НОМЕР_2 ОСОБА_2 , з метою транзиту на підставі поданих до митного контролю документів, у якому останній слідував на митну територію України через митний пост «Ужгород».

Таким чином, митний орган вказує, що перевищення ОСОБА_2 встановленого ст. 95 Митного кодексу України строку доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, більше ніж на десять діб, вказує на наявність в її діях ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, що підтверджується матеріалами справи.

Вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України підтверджується протоколом про порушення митних правил № 2765/30500/17 від 27.09.2017 року, його поясненням, та іншими документами, що містяться у матеріалах справи.

Матеріалами справи встановлено, що оскаржувана постанова винесена на підставі протоколу про порушення митних правил № № 2765/30500/17 від 27.09.2017 року.

Не погоджуючись із вказаною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся із даним позовом в суд.

За змістом ст. 2 КУпАП питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.

Пунктом 25 ст. 4 Митного Кодексу України передбачено, що митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Відповідно до ст. 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно зі ст. 95 Митного кодексу України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: 1) для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб); 2) для залізничного транспорту - 28 діб; 3) для авіаційного транспорту - 5 діб; 4) для морського та річкового транспорту - 20 діб; 5) для трубопровідного транспорту - 31 доба; 6) для трубопровідного транспорту (з перевантаженням на інші види транспорту) - 90 діб. До строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Частиною 1 ст. 381 Митного кодексу України передбачено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

За ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, обов'язковим елементом складу правопорушення є перевищення строку транзитних перевезень транспортних засобів більш як на десять діб.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

За приписами ч. ч. 1, 5 ст. 102 Митного кодексу України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення. Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.

Доказами у справі про порушення митних правил, згідно з ч. 1 ст. 495 Митного кодексу України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Позивач, оскаржуючи постанову в справі про порушення митних правил, посилається на те, що такі є незаконними, оскільки ОСОБА_2 слідував через митний пост «Ужгород» у транспортному засобі в якості пасажира і ніяких дій щодо ввезення особисто ним транспортного засобу «MITSUBISHI Lancer », реєстраційний номерний знак Великобританії НОМЕР_2 не здійснювалося, такий не отримував посвідчення водія на право керування автомобілем.

Такі доводи позивача не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Статтею 103 МК України передбачено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 380 МК України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам (ч. 4 ст. 380 МК України).

За змістом ч. 5 ст. 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Згідно з ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Статтею 486 МК України регламентовано, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.

Відповідно до ст. 488 МК України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

За приписами ст. 498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Частиною 1 ст. 522 МК України визначено, що вправи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Згідно з ч. 1 ст. 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил (ч. 2 ст. 526 МК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 526 МК України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що митним законодавством регламентовано чіткий та послідовний порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Частиною 1 ст. 366 МК України встановлено, що двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.

Канал, позначений символами зеленого кольору, призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари і транспортні засоби у відповідних обсягах: не підлягають оподаткуванню митними платежами; не підпадають під встановленні законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території; не підлягають письмовому декларуванню.

Відповідно до ч. 6 ст. 366 МК України громадяни, які проходять (проїжджають) через «зелений коридор», звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон.

Згідно з п. 1.1 ч. 1 розділу ІІІ Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2015 року № 1118, встановлено, що в разі ввезення транспортних засобів на митну територію України з метою транзиту власник або уповноважена особа представляють уповноваженій особі митного органу, у зоні діяльності, якого розташований пункт пропуску через державний кордон України, транспортний засіб для здійснення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про знаття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення транспортного засобу з наданням пільг в оподаткуванні) перелік яких визначено в підпункті 4.2 пункту 4 цього розділу.

Таким чином, суд зазначає, що при оформленні зобов'язання про транзит визначальним є не факт знаходження особи за кермом автомобіля та наявності прав на керування транспортним засобом, а факт зазначення такої особи у поданих документах власником транспортного засобу або уповноваженою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 481 МК України перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, судом встановлено, що позивач, ввізши автомобіль на митну територію України в режимі «тимчасове ввезення до 1 року», взяв на себе передбачене законом зобов'язання щодо своєчасного вивезення транспортного засобу за межі території України.

Застосовуючи вказані правові норми, встановивши факт перевищення позивачем строку, встановленого ч. 1 ст. 380 МК України, відсутності доказів звернення позивача із заявою до митного органу про продовження строку тимчасового ввезення вищевказаного автомобіля, суд вважає, що митний орган зробив правильний висновок про правомірність визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 481 МК України, та застосування до ньогостягнення, визначеного санкцією вказаної статті, у виді штрафу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 року (справа № 308/6260/17) та від 05.09.2018 (справа № 283/2965/15-а).

За таких обставин, зазначені в позовній заяві факти про те, що позивач ніяких дій щодо ввезення особисто ним даного транспортного засобу не здійснював, суд до уваги взяти не може, оскільки такі не відповідають встановленим обставинам справи.

Позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення відповідача.

При цьому, судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З урахуванням вищенаведених норм законодавства та фактичних обставин справи, беручи до уваги, що доказів, які мали б спростувати факт наявності порушення митних правил та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було, суд вважає, що оскаржувані постанови винесено у межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оскаржувані рішення підлягають залишенню без змін, а позовна заява без задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 241-246, 255, 271, 272, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Постанову у справі про порушення митних правил № 2765/30500/17 від 27.09.2017 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Закарпатської митниці ДФС про оскарження постанови в справі про порушення митних правил - без задоволення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.І. Бедьо