Рішення № 81700618, 23.04.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12337/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бедьо В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Пазяк С.М.,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Резуненко Олександр Анатолійович, до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Резуненко О.А., звернулася в суд з позовом до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил.

В обґрунтування позову посилається на те, що 31.08.2017 року Закарпатською митницею ДФС України в особі в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням Уретій С.В. було винесено постанову в справі про порушення митних правил № 2415/30500/17, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушень митних правил за ознаками ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

Не погоджуючись з винесеною відповідачем постановою від 31.08.2017 року, керуючись ст. 529 Митного Кодексу України, ними було подано скаргу до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про визнання неправомірною та скасування вказаної постанови.

Позивач засобами поштового зв'язку отримав від ДФС України постанову від 16.11.2017 року, згідно з якою постанову відповідача в справі про порушення митних правил № 2415/30500/17 залишено без змін, а скаргу адвоката Резуненка О.А. без задоволення.

Вважають, що вищевказана постанова винесена відповідачем без повного та належного дослідження всіх обставин справи та наданих ними пояснень, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.

Зазначає, що прийняті постанови у справі про порушення митних правил є необґрунтованими, винесені з порушенням чинного законодавства, викладені у них обставини та підстави порушення митних правил такими, що не відповідають дійсності, а розгляд справи є неповним та необ'єктивним.

Постанова від 16.11.2017 року в справі про порушення митних правил № 2415/30500/17 є незаконною, з огляду на те, що громадянка Угорщини ОСОБА_1 , дійсно 18.11.2015 року слідувала через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС України у транспортному засобі, а саме легковому автомобілі марки «Volvo», моделі «V40», номер кузова № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номерний знак Республіки Словакія НОМЕР_2 , але в якості пасажира та ніяких дій щодо ввезення особисто ОСОБА_1 даного транспортного засобу не здійснювалося.

Однак як вбачається із протоколу, працівники митного органу внесли її до митної бази даних як особу, яка нібито ввезла вищезазначений транспортний засіб на територію України в митному режимі «тимчасове ввезення до 1-го року» .

Посилаючись на п. 1.1 розділу III наказу ДМСУ від 17.11.2005 року № 1118 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщується громадянами через митний кордон України», вказує, що ОСОБА_1 не було надано відповідні документи уповноваженій посадовій особі митного органу, у зоні діяльності якого розташований пункт пропуску через державний кордон України.

У підтвердження наведеного вони звернулися до правоохоронних органів з колективним повідомленням від жителів с. Велика Добронь про вчинення злочинів у порядку ст. 214 КПК України і такі особи, які були введені в оману під приводом оплатної допомоги по переміщенню товару через митний кордон України - визнані потерпілими від злочину. Таким чином, ОСОБА_1 є потерпілою особою, що підтверджується внесенням відомостей про вчинений злочин до ЄРДР (витяг з кримінального провадження № 12017070170001511 від 07.11.2017 року).

Вказує, що група осіб незаконним шляхом виманювала, а в подальшому і заволодівала паспортами таких осіб, продовжуючи свій злочинний намір використовувала їх паспорти у зв'язку з чим на їх ім'я, без їх відома ввозили автомобілі. Така ситуація, яка склалася на митному пості «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС є неодноразовою та має систематичний характер та повторюється з громадянами, як України, так і з громадянами Угорщини, що негативно впливає і зачіпає права та інтереси значного кола осіб. Такі особи в недостатньому обсязі володіють українською мовою і в результаті стають жертвами шахрайський дій з боку осіб, які шляхом введення їх в оману намагаються оминути сплату податків при розмитненні транспортного засобу.

Враховуючи вищевикладене, просить суд: визнати протиправною та скасувати повністю постанову від 31.08.2017 року в справі про порушення митних правил № 2415/30500/17 Державної фіскальної служби України, згідно з якою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні правопорушення за ст. 481 Митного кодексу України; визнати протиправною та скасувати повністю постанову від 16.11.2017 року в справі про порушення митних правил № 15193/Р/99-99-20-02-02-14, винесену ДФС України за результатом розгляду скарги адвоката Резуненка О.А., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову від 31.08.2017 року, винесену Закарпатською митницею ДФС України; закрити провадження у справі про порушення митних правил.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.12.2017 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено до судового розгляду.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VIII Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017 року.

Пунктом 10 розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції, яка діє з 15.12.2017 року) визначено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, зокрема, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

За змістом ч. ч. 1, 2, 8 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у відповідності до положень ч. ч. 5, 7 ст. 262 КАС України, не надійшло.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Від представника відповідача Закарпатської митниці ДФС України до суду надійшов відзив на позов, який відповідає вимогам ст. 162 КАС України, копію якого надіслано позивачеві та її представникові. Згідно з відзивом на позов представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням Уретій С.В. в справі про порушення митних правил № 2415/30500/17 від 31.08.2017 року громадянку Угорщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 481 МК України, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 17000 грн.

Вказаною постановою встановлено, що 03.08.2017 року, о 15 год. 13 хв., в зону митного контролю на ділянку «в'їзд» митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС заїхав легковий автомобіль марки «Mazda», моделі «6», номер кузова № НОМЕР_4 , об'єм двигуна 1998 куб.см., тип двигуна - дизель, 2005 року виготовлення, реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 , під керуванням громадянки Угорщини ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), яка прямувала з Угорщини в Україну у приватних справах.

Формою проходження митного контролю громадянка Угорщини ОСОБА_1 обрала порядок проходження митного контролю по каналу «зелений коридор».

До митного контролю ОСОБА_1 було подано закордонний паспорт НОМЕР_5 від 14.10.2014 року та реєстраційний документ на автомобіль НОМЕР_7 від 26.07.2017 року

В ході проведення митного контролю та спрацювання АСАУР встановлено, що відносно громадянки Угорщини ОСОБА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_5 , наявне орієнтування Закарпатської митниці ДФС від 12.01.2017 року № 402/07-70-63/47 щодо не вивезення за межі митної території України транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_2.

У ході проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних, а саме АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України встановлено, що 18.11.2015 року через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці громадянка Угорщини ОСОБА_1 було ввезено легковий автомобіль марки «Volvo», моделі «V40», номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Республіки Словакія НОМЕР_2 , в митному режимі «тимчасове ввезення до 1-го року».

Отже, громадянка Угорщини ОСОБА_1 зобов'язана була вивезти автомобіль «Volvo», моделі «V40», номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Республіки Словакія НОМЕР_2 , за межі митної території України у термін до 18.11.2016 року або вчинити інші дії, визначені ч. 5 ст. 380 Митного кодексу України.

Від надання пояснення ОСОБА_1 відмовилася, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Таким чином, громадянка Угорщини ОСОБА_1 перевищила строку тимчасового ввезення транспортного засобу на митну територію України більше ніж на десять діб, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України, підтверджується протоколом про ПМП № 2415/30500/17 від 03.08.2017 року, доповідною запискою державного інспектора Бедратого І.Ю., витягом із бази даних ЄАІС ДФС та іншими матеріалами справи.

Згідно з постановою справу розглянуто без участі ОСОБА_1, яка на розгляд справи не з'явилася. Про час та місце розгляду справи її було повідомлено протоколом про порушення митних правил № 2415/30500/17 від 03.08.2017 року, про що свідчить її підпис у протоколі. Клопотання про перенесення розгляду справи про порушення митних правил від неї не надходило.

Не погоджуючись із зазначеною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності позивач звернулася із даним позовом в суд.

Матеріалами справи встановлено, що оскаржувана постанова винесена на підставі протоколу про порушення митних правил № 2415/30500/17 від 03.08.2017 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 роз'яснені її права, передбачені ч. 4 ст. 494, ст. 498 Митного кодексу України, про що свідчить її підпис, а також повідомлено про розгляд справи 31.08.2017 року о 10.00 год. за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 220, Закарпатська митниця ДФС. Примірник протоколу ОСОБА_1 отримано 03.08.2017 року.

Вказану постанову в справі про порушення митних правил № 2415/30500/17 від 31.08.2017 року було оскаржено представником ОСОБА_1 - адвокатом Резуненко О. А . до Державної фіскальної служби України.

Постановою Державної фіскальної служби України від 15.11.2017 року постанову Закарпатської митниці ДФС від 31.08.2017 залишено без змін, а скаргу Резуненка О.А . - без задоволення.

Позивач, оскаржуючи постанови в справі про порушення митних правил, посилається на те, що такі є незаконними, оскільки ОСОБА_1 18.11.2015 року слідувала через митний пост «Ужгород» у транспортному засобі «Volvo», моделі «V40», номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Республіки Словакія НОМЕР_2 , в якості пасажира і ніяких дій щодо ввезення особисто нею даного транспортного засобу не здійснювалося.

Такі доводи позивача не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Статтею 103 МК України передбачено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 380 МК України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам (ч. 4 ст. 380 МК України).

За змістом ч. 5 ст. 380 МК України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Згідно з ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Статтею 486 МК України регламентовано, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.

Відповідно до ст. 488 МК України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

За приписами ст. 498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Частиною 1 ст. 522 МК України визначено, що вправи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Згідно з ч. 1 ст. 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил (ч. 2 ст. 526 МК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 526 МК України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що митним законодавством регламентовано чіткий та послідовний порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Частиною 1 ст. 366 МК України встановлено, що двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.

Канал, позначений символами зеленого кольору, призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари і транспортні засоби у відповідних обсягах: не підлягають оподаткуванню митними платежами; не підпадають під встановленні законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території; не підлягають письмовому декларуванню.

Відповідно до ч. 6 ст. 366 МК України громадяни, які проходять (проїжджають) через «зелений коридор», звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон.

Згідно з п. 1.1 ч. 1 розділу ІІІ Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2015 року № 1118, встановлено, що в разі ввезення транспортних засобів на митну територію України з метою транзиту власник або уповноважена особа представляють уповноваженій особі митного органу, у зоні діяльності, якого розташований пункт пропуску через державний кордон України, транспортний засіб для здійснення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про знаття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення транспортного засобу з наданням пільг в оподаткуванні) перелік яких визначено в підпункті 4.2 пункту 4 цього розділу.

Таким чином, суд зазначає, що при оформленні зобов'язання про транзит визначальним є не факт знаходження особи за кермом автомобіля та наявності прав на керування транспортним засобом, а факт зазначення такої особи у поданих документах власником транспортного засобу або уповноваженою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 481 МК України перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, судом встановлено, що позивач, ввізши автомобіль на митну територію України в режимі «тимчасове ввезення до 1 року», взяла на себе передбачене законом зобов'язання щодо своєчасного вивезення транспортного засобу за межі території України.

Застосовуючи вказані правові норми, встановивши факт перевищення позивачем строку, встановленого ч. 1 ст. 380 МК України, відсутності доказів звернення позивача із заявою до митного органу про продовження строку тимчасового ввезення вищевказаного автомобіля, суд вважає, що митний орган зробив правильний висновок про правомірність визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 481 МК України, та застосування до неї стягнення, визначеного санкцією вказаної статті, у виді штрафу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 року (справа № 308/6260/17) та від 05.09.2018 (справа № 283/2965/15-а).

За таких обставин, зазначені в позовній заяві факти про те, що позивач слідувала через митний пост «Ужгород» у транспортному засобі «Volvo», моделі «V40», номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Республіки Словакія НОМЕР_2 , в якості пасажира і ніяких дій щодо ввезення особисто нею даного транспортного засобу не здійснювалося, суд до уваги взяти не може, оскільки такі не відповідають встановленим обставинам справи.

Також не знайшли свого належного підтвердження доводи позивача про те, щовона була введена в оману під приводом оплатної допомоги по переміщенню товару через митний кордон України.

Посилання позивача на те, що вона є потерпілою особою, що підтверджується внесенням відомостей про злочин до ЄРДР у кримінальному провадженні № 12017070170001511 від 07.11.2017 року, не є належним підтвердженням протиправності оскаржуваних постанов.

Суд звертає увагу на те, що, що КПК України не передбачає проведення перевірки наявності ознак складу злочину на стадії прийняття заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. А тому сама по собі реєстрація кримінального провадження та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є доказом вчинення злочину. Має значення і той факт, що з моменту подання заяви до поліції до моменту розгляду справи судом позивачем не було надано жодної інформації щодо подальшого руху такої заяви.

Позивач не надала суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення відповідача.

При цьому, судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З урахуванням вищенаведених норм законодавства та фактичних обставин справи, беручи до уваги, що доказів, які мали б спростувати факт наявності порушення митних правил та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було, суд вважає, що оскаржувані постанови винесено у межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оскаржувані рішення підлягають залишенню без змін, а позовна заява без задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 241-246, 255, 271, 272, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Резуненко Олександр Анатолійович, до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил- залишити без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 (представник позивача - адвокат Резуненко Олександр Анатолійович, АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Закарпатська митниця Державної фіскальної служби, код ЄДРПОУ 39515893, що знаходиться за адресою: вул. Собранецька, 20, м. Ужгород, Закарпатська область.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В.І. Бедьо