Рішення № 81699734, 19.04.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/11234/18

2/296/215/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2019 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м.Житомира в особі Житомирської міської ради про встановлення факту прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

15.11.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради та просила встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 – на будинок АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати її чоловіка – ОСОБА_3 Після її смерті відкрилася спадщина на будинок за адресою: АДРЕСА_1. На час відкриття спадщини її чоловік – ОСОБА_2 постійно проживав зі своєю матір’ю у будинку АДРЕСА_1, а тому ОСОБА_2, як спадкоємець першої черги прийняв спадщину після смерті своєї матері, оскільки вступив у володіння зазначеним спадковим майном. Однак, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Гаркуша О.Л. постановою №123 від 16.08.2018 відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, у зв’язку з тим, що із поданих нею документів неможливо визначити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті своєї матері – ОСОБА_3, тому позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

15.11.2018 позивачем подано клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_5 (а.с.5).

Ухвалою судді від 20.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с.25-26).

30.01.2019 року у підготовчому засіданні протокольною ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування матеріалів спадкової справи померлого ОСОБА_2 та витягу зі Спадкового реєстру про заведену спадкову справу щодо майна померлої ОСОБА_3.(а.с.29-30).

30.01.2019 року ухвалою суду витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Гаркуші О.Л. належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної до майна померлого ОСОБА_2 та у Житомирській державній нотаріальній конторі Житомирської області витяг зі Спадкового реєстру про заведену спадкову справу щодо майна померлої ОСОБА_3.(а.с.34-35).

19.04.2019 року у судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Свідок ОСОБА_6, яка є сусідкою позивача, у судовому засіданні пояснила, що дійсно їй відомо, що ОСОБА_2 постійно проживав з ОСОБА_3 до її смерті у будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Свідок ОСОБА_7, який є сусідом позивача, у судовому засіданні пояснив, що дійсно ОСОБА_2 проживав з ОСОБА_3 на момент її смерті, яка сталася раптово.

Представник Житомирської міської ради у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно поданої заяви просив розглядати справу у відсутність представника відповідача (а.с.75).

Суд, заслухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінюючи у сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, чоловік позивача – ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (а.с.8).

ОСОБА_3 на праві власності належав будинок АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва НОМЕР_2 на право особистої власності на жилий будинок (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 (а.с.9).

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) інформація про наявність спадкової справи ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня (а.с.40-41).

Інших спадкоємців у померлої ОСОБА_3, окрім її сина ОСОБА_2 не було.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_4 (а.с.10).

До майна померлого ОСОБА_2 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гаркушею О.Л. 08.02.2013 року заведена спадкова справа № 01/2013 (а.с.44-72).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що із заявою про прийняття спадщини 08.02.2013 року звернулася ОСОБА_1 Даних про інших спадкоємців спадкова справа не містить (а.с.46).

За шість місяців до смерті ОСОБА_2 та на день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована позивач ОСОБА_1 (а.с.60).

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 11.09.2013 року встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім'єю в будинку АДРЕСА_1 з квітня 1979 року по ІНФОРМАЦІЯ_2. Зі змісту рішення вбачається, що ОСОБА_1 з 10.04.1979 року зареєстрована в будинку АДРЕСА_1. З цього ж часу ОСОБА_1 проживала однією сім»єю з ОСОБА_2, однак в зареєстрованому шлюбі не перебували (а.с.11-12).

Разом з тим, ОСОБА_1 16.08.2018 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гаркушею О.Л. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, так як ОСОБА_1 не надала відомостей про подачу ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті своєї матері ОСОБА_3, у зв’язку з чим неможливо визначити факт прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_3 (а.с.67).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

У п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» надані роз'яснення «у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Верховний Суд України у постанові від 18 грудня 2013 року по справі № 6-138цс13 дійшов правового висновку, що відповідно до частин 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що даний спір регулюється нормами Цивільного кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі по тексту - ЦК УРСР) в редакції 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Системний аналіз положень Розділу VІІ «Спадкове право» ЦК УРСР свідчить, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.524 ЦК УРСР спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Відповідно до ст.525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в ст. 21 цього Кодексу. Статтею 526 ЦК УРСР визначено, що місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст. 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно зі ст.ст. 527, 529-530 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Згідно ст. 548 ЦК УРСР (яка діяла на час відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (яка діяла на час відкриття спадщини), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Верховний Суд зазначив, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 336/709/18-ц.

У даному випадку позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду просить встановити факт прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини (ч. 1 ст. 90 ЦПК України).

За клопотанням позивача на підтвердження даних, що є предметом судового розгляду, в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які кожен окремо, підтвердили суду, що ОСОБА_2, який є сином ОСОБА_3, постійно проживавав з матір’ю у будинку за адресою: АДРЕСА_1 до її раптової смерті у 1968 році.

Крім того, з будинкової книги на будинок АДРЕСА_1 встановлено, що за рішенням виконавчого комітету м. Житомир від 25.12.1971 року домовласником зазначеного будинку з 25.11.1971 року зареєстровано ОСОБА_2(а.с.17-18).

Довідкою УДМС України в Житомирській області № 000201 від 24.01.2013 року та відомостями з Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі також вбачається, що ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.50,52).

Таким чином, суд вважає встановленими обставини прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті матері, оскільки він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном – житловим будинком АДРЕСА_1 а відтак, відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК Української PCP 1963 року (що діяв на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3.), вважається таким, що прийняв спадщину.

Отже, вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт прийняття чоловіком позивача – ОСОБА_2, який помер в 2012 році, спадщини після померлої в 1968 році матері ОСОБА_3

Витрати по сплаті судового збору суд залишає за позивачем, оскільки остання не наполягала на його стягненні з відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-91, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на будинок АДРЕСА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1,

зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач:

Територіальна громада м.Житомира

в особі Житомирської міської ради,

місцезнаходження:

м.Житомир,

майдан С.П. Корольова,4/2

ЄДРПОУ 13576954

Повний текст рішення складено 06.05.2019 року.

Cуддя О. С. Рожкова