Рішення № 81697383, 14.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2019 року № 826/19112/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання незаконною та скасування вимоги,-В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23) (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі), в якому просить суд визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2016 № 2961-17 у розмірі 13 401,66 грн.

Позиція позивача.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної вимоги позивач зазначив, що позивач працює юристом у ТОВ «Юридична компанія «Енгеросс» з 01.08.2011 по теперішній час, за висновком позивача, єдиний соціальний внесок за період з січня по листопад 2011 року сплачено у розмірі 5 324,00 грн.

Посилаючись на Інструкцію «Про порядок нарахування і сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач вказав, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Водночас позивач наголошує, що жодної документальної перевірки відповідачем не проводилося, а також податковим органом не надано обґрунтованих доказів, що позивач на кінець місяця має недоїмку зі сплати єдиного внеску, з огляду на що позивач просив задовольнити позов та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.16 №2961-17.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберди В.І. від 22.12.2016 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд.

На підставі розпорядження про повторний автоматизований розподіл судових справ від 11.10.2017 № 7474 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2017 вказану справу прийнято до розгляду суддею Кармазіним О.А. та призначено до судового розгляду. Даною ухвалою також зобов'язано відповідача не пізніше ніж п'ять днів до дати судового засідання надати заперечення проти позову та всі матеріали, що на думку відповідача мають значення для вирішення спору.

Вказану ухвалу отримано відповідачем 12.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105101787989 (том 1 а.с. 21).

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25.01.2018 на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Зважаючи на те, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи, однак останнім не було надано заперечення на позовну заяву, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 162 та ч. 2 ст. 175 КАС України вирішує даний спір за наявними матеріалами справи.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, 07.11.2016 відповідачем прийнято податкову вимогу № 2961-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 13 401,66 грн.

Позивач, вважаючи вказану вимогу такою, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції з 15.12.2017) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2464-VI).

В силу приписів ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Так, процедуру нарахування і сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2016 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

При цьому, безпосередньо порядок формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, передбачений розділом VI Інструкція № 449.

Згідно з п. 3 розділу VI Інструкція № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкція № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Проаналізувавши зазначені норми у сукупності, суд зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, а також на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Тобто, передумовою для формування податкової вимоги, є наявність у платника боргу, який обліковується в інформаційній системі органу доходів і зборів, а також результати проведення органом доходів і зборів документальної перевірки, в ході якої посадовими особами досліджуються та аналізуються звіти платника податків про нарахування єдиного внеску та облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Разом з тим, досліджуючи матеріали справи, суд зазначає, що останні не містять жодних документів щодо проведення податковим органом документальної перевірки позивача, а також в матеріалах справи відсутні будь-які дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, з яких можливо було б суду встановити та пересвідчитись у наявності у позивача боргу або недоїмки зі сплати ЄСВ.

Суд зазначає, що ухвалою від 10.11.2017 відповідача було зобов'язано надати суду заперечення проти позову, а також всі матеріали та пояснення, які на думку відповідача мали значення для вирішення даного спору та підтвердження наявності у позивача заборгованості зі сплати ЄСВ. Вказану ухвалу, як вже було зазначено судом, отримано відповідачем 12.12.2017 (том 1 а.с. 21).

Однак, податковим органом так і не було надано суду ані заперечень, ані жодних у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б спростували доводи позивача, з огляду на що відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не виконано обов'язок щодо доказування правомірності прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2016 № 2961-17.

Крім іншого суд вважає також за необхідне зазначити, що 20.12.2017 представником відповідача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалів справи, з якими останній ознайомився 22.12.2017, про що свідчить розписка на зворотному боці клопотання (том 1 а.с. 18), однак відповідачем і цього разу не було надано ані заперечень проти позову, ані матеріалів, з яких можливо було б встановити наявність у позивача заборгованості зі сплати ЄСВ або наявність у позивача недоїмки зі сплати такого збору.

Судом також враховується, що у відповідача було достатньо часу на підготовку та надання заперечень (відзиву) проти позову.

При цьому, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що у відповідача були поважні причини щодо ненадання заперечень або відзиву на позов або було недостатньо часу на їх підготовку, з огляду на що, у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України, суд кваліфікує ненадання відповідачем заперечень або відзиву на позов, як визнання податковим органом позовних вимог позивача.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, суд враховує загальну правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v.Croatia, «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v.The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv.Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v.Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У прохальній частині позивач просив суд визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2016 № 2961-17 у розмірі 13 401,66 грн.

В той же час, відповідно до абзацу 6 п. 10.2 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 суди повинні виходити з того, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Таким чином, беручи до уваги викладене у сукупності, суд приходить до висновку про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2016 № 2961-17 у розмірі 13 401,66 грн., та, як наслідок, така вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2016 № 2961-17 підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд повторно зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваної вимоги.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, стягуються відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2016 № 2961-17 у розмірі 13 401,66 грн., прийняту ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДР: 39468461).

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДР: 39468461) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гриваня 21 копійка).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін