Рішення № 81695170, 10.04.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2019 року м. Рівне №460/433/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Мартинюк С.А.,

відповідача: представник Шеремета В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач), за змістом якого просив суд визнати протиправним та скасувати в повному розмірі податкове повідомлення-рішення №0211983-5002-1709 від 18.04.2018 форми "Ф", яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" за 2017 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на початку квітня 2018 року відповідач надіслав йому оскаржене податкове повідомлення-рішення за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" за нежитлову будівлю - телятник, яким визначено суму податкового зобов`язання в сумі 13796,80 грн за 2017 рік.

Вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення не базується на нормах чинного законодавства України, є безпідставним, протиправним, та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не враховано того, що рішення Пісківської сільської ради Костопільського району Рівненської області від 23.12.2016 №74 "Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" було прийняте та опубліковане після 15.07.2016. Тому у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування до сплати позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 13796,38 грн за 2017 рік.

Позивач вказав, що для того, щоб застосовувати відповідачу встановлену ставку податку 0,5 відсотка від розміру заробітної плати за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлену рішення Пісківської сільської ради Костопільського району Рівненської області від 23.12.2016 №74 "Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" у 2017 році, таке рішення органу місцевого самоврядування мало бути прийняте та офіційно оприлюднене до 15 липня 2016 року.

Також, стверджує, що відповідачем до оскарженого податкового повідомлення-рішення розрахунок податкового зобов`язання не додавався, чим не дотримано вимоги Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платника податків згідно з наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204. Форма "Ф" (додаток 1 до Порядку) передбачає обов`язкове долучення до податкового повідомлення-рішення розрахунку податкового зобов`язання.

З наведених підстав, ОСОБА_1 просив скасувати спірне податкове повідомлення рішення.

Ухвалою від 01.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідач позов не визнав повністю, подавши відзив на позовну заяву (а.с.27-28), в обґрунтування якого вказав, що об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України). Відповідно до даних АІС "Податковий блок" за ОСОБА_1 як за власником рахується будівля за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 862,3 кв.м.

Відповідач зазначив, що рішення Пісківської сільської ради Костопільского району Рівненської області від 30.01.2015 №589 "Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" (із змінами, внесеними згідно з рішенням Пісківської сільської ради від 03.02.2016 №44) та рішення від 30.01.2015 №185 "Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" (із змінами, внесеними згідно з рішенням Пісківської сільської ради від 19.02.2016 №32) втратили чинність з 01 січня 2017 року. Разом з тим, рішенням Пісківської сільської ради Костопільського району Рівненської області від 23.12.2016 №74 "Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" встановлено з 1 січня 2017 року ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, відповідач вказав, що згідно з п. 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20.12.2016 №1791-VIII встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Вважає, що таким чином в 2017 році до прийняття відповідних рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів не застосовується вимога щодо офіційного оприлюднення рішень про встановлення місцевих податків та зборів в строк до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період).

Таким чином, Податковим кодексом України встановлений обов`язок громадянина сплатити податок за 2017 рік незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів

Ухвалою від 28.03.2019 задоволено клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи по суті призначено на 10 квітня 2019 року.

29.03.2019 позивачем подано відповідь на відзив (а.с.43-46), за змістом якого він вважає, що у відзиві відповідач не спростував його тверджень, аргументів та письмових доказів стосовно суті позовних вимог, викладених у позовній заяві. Також просив врахувати при вирішенні справи по суті рішення суду у справі №1740/1794/18 від 08.08.2018, яким встановлено той факт, що при визначенні позивачу сум податкового зобов`язання по податку на нерухоме за спірними рішенням податковим органом не було враховано, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені статтею 12 Податкового кодексу України.

За наведених обставин, позивач просив визнати протиправним та скасувати оскаржене податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням такого.

Матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі - телятника загальною площею 862,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.04.2007 серія НОМЕР_1 та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер витягу: 14360051 від 25.04.2007 (а.с. 12).

Суд встановив, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями, далі - ПК України) прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2018 №0211983-5002-1709, яким визначено позивачу грошове зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомого майна" на загальну суму 13796,80 грн за 2017 рік (а.с.11).

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення, суд зазначає таке.

Пунктом 6.3 ст.6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Згідно з п. 7.3 ст.7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, яким була викладена в новій редакції стаття 266 ПК України - "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з абзацом 2 пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України).

Згідно з пп. 266.6.1 п. 266.6 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Податок на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки, відсутній у переліку загальнодержавних податків та зборів, визначений статтею 9 ПК України. Поміж тим, відповідно до п. 9.4 ст. 9 ПК України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

У статті 10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прямо не вказаний. Разом з тим, вказаний перелік включає податок на майно (пп. 10.1.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 ПК України.

Відповідно до ст. 265 ПК України (у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з ПК України є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а, власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Так, згідно з пп. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Відповідно до п. 8.3 ст. 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Водночас, відповідно до п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР та ст. 143 Конституції України.

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

Відповідно до пп.12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Підпунктом 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 ПК України встановлено, що копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них.

При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Отже, 2017 - це плановий період, а 2018 рік - вже бюджетний період.

При цьому, пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України серед принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, закріплений принцип стабільності, який передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Представник позивача зазначив, що зміни до вищевказаних норм Податкового кодексу України внесені у встановленому порядку не були, а відтак вони в наведеній редакції підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Суд встановив, що рішенням Пісківської сільської ради Костопільського району Рівненської області від 23.12.2016 №74 встановлено з 01 січня 2017 року на території Пісківської сільської ради податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (пункт 1); затверджено Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (пункт 2).

В пункті 4 вищевказаного рішення зазначено, що рішення Пісківської сільської ради №589 від 30.01.2015 "Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" (із змінами, внесеними згідно з рішенням Піськівської сільської ради від 03.02.2016 №44) та рішення Пеньківської сільської ради №185 від 30.01.2015 "Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" (із змінами, внесеними згідно з рішенням Пеньківської сільської ради від 19.02.2016 №32) втрачає чинність з 01.01.2017 (а.с.14-21).

Відповідно до пункту 3.1 Розділу 3 "Об`єкт оподаткування" Положення про порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Пісківської сільської ради від 23.12.2016 №74, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.4.1 Розділу 4 "База оподаткування" цього Положення).

Згідно з підпунктом "в" пункту 6.1 Розділу 6 "Ставка податку" Положення визначено, що ставка податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється за 1 квадратний метр бази оподаткування в розмірі 0,5 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування - для об`єктів нежитлової нерухомості, для фізичних та юридичних осіб.

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пп. "а" п. 11.1 Розділу "Строки сплати податку" Положення).

Суд зазначає, що 20.12.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" №1791-VIII (далі - Закон №1791-VIII), де в п. 4. Розділу II Прикінцевих та перехідних положень зазначено: "Установити, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Отже, з прийняттям Закону №1791-VIII для органів місцевого самоврядування відсутні законодавчі обмеження щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів та їх елементів.

Суд враховує, що відповідно до п.7.3 ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" №1791-VIII від 20.12.2016 є законом з питань оподаткування, вносить зміни до Податкового кодексу України, його положення неконституційними не визнані, відтак підстав для його неврахування відповідачем при визначенні позивачу спірного податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не було.

Окрім того, пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Відтак, ПК України встановлено обов`язок громадянина сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік незалежно від термінів прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що рішення Пісківської сільської ради Костопільського району Рівненської області від 23.12.2016 №74, яким встановлено з 01 січня 2017 року на території Пісківської сільської ради податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може застосовуватися контролюючим органом у 2018 році для визначення податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік.

Окрім цього, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо врахування при вирішення даної справи рішення суду у справі №1740/1794/18 від 08.08.2018, позаяк вказане рішення не стосується взаємовідносин сторін у даній справі, а відтак не має преюдиційного значення для вирішення даного спору.

Відтак, суд вважає, що контролюючим органом обґрунтовано розраховано позивачу спірне податкове зобов`язання за 2017 рік.

Суд також вважає безпідставними доводи позивача щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення у зв`язку з тим, що до нього не додавався розрахунок податкового зобов`язання.

Суд зауважує, що пунктом 9 Розділу ІІ "Порядок складання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень" Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за № 124/28254 (далі - Порядок №1204), визначено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Тобто, розрахунок податкового зобов`язання додається до податкового повідомлення-рішення за наявності, про що також зазначено безпосередньо в оскарженому податковому повідомленні-рішенні. Представник відповідача вказав, що розрахунок в спірному випадку не складався.

Відтак, суд вважає, що відсутність розрахунку до податкового повідомлення-рішення, яке визначає грошове зобов`язання з урахуванням площі об`єкта оподаткування та ставки, визначеної відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, не свідчить про протиправність такого податкового повідомлення-рішення та не може слугувати підставою для його скасування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення ґрунтується на матеріальному законі та є обґрунтованим. Доводи позивача не спростовують правомірності оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень та не дають суду підстав для його скасування, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у позові до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул. Відінська,12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15 квітня 2019 року.

Суддя Дорошенко Н.О.