Рішення № 81694969, 13.05.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2019 року м. Рівне №460/596/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1 ,

відповідача: представник Шеремета Валентина Олександрівна ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому позивач просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.12.2018 № 0011321404 та № 0011331404.

Обґрунтовуючи позов позивач вказував на протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень, які на думку останнього підлягають скасуванню з огляду на те, що вони ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки № 2621/17-00-14-04-13/НОМЕР_1 від 30.11.2018.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення-рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення аналогічні тим, що викладені в заявах по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що начальником Головного управління ДФС у Рівненській області прийнято наказ від 30.11.2018 № 2962 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 », відповідно до якого вирішено провести фактичну перевірку кафетерію за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_4 з 30.11.2018 протягом 10 діб (а.с. 47).

На підставі вказаного наказу, заступником начальника Головного управління ДФС у Рівненській області виписано направлення на перевірку від 30.11.2018 № 4340/17-00-14-04-16 та № 4339/17-00-14-04-16. З вказаними направленнями ознайомлено продавця кафетерію ОСОБА_5 (а.с. 48,49).

За результатами фактичної перевірки відповідачем складено Акт (довідка) фактичної перевірки від 30.11.2018 № 2621/17-00-14-04-13/3172108978 (далі - Акт перевірки) (а.с. 11-13,50-52).

Не погодившись із висновками акту перевірки позивачем було подано письмові заперечення до акту фактичної перевірки № 6 від 05.12.2018 із якими було долучено копії накладних на придбання алкогольних напоїв, а саме:

- накладна № 2572 від 28.08.2018 - горілка «Преміум срібна»;

- накладна № 895 від 10.04.2018 - горілка «Незалежна»;

- накладна № 1082 від 11.04.2017 - горілка « Тарас Бульба»;

- накладна № 5389 від 24.09.2018 . горілка «Волинь»;

- накладна № 2507 від 25.09.2018 - шампанське «Київ»;

- накладна № 1313 від 13.12.2016 - горілка «Ку-ка-ре-ку»;

- накладна № 632 від 07.03.2017 - горілка «Хлібна преміям»;

- накладні № 214 від 04.09.2018, № 2507 від 25.09.2018 - горілка «Мороша»;

- накладна № 2437 від 27.03.2018 - горілка «П`яна хата» (а.с. 14).

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Рівненській області № 10360/10/17-00-14-04-09 від 14.12.2018 заперечення позивача було відхилено, а висновки акту перевірки залишено без змін (а.с. 15).

На підставі висновків Акту фактичної перевірки від 30.11.2018 № 2621/17-00-14-04-13/3172108978 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.12.2018 форми «ПС» № 0011331404 і форми «С» № 0011321404, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. та 7702,00 грн. відповідно (а.с. 9, 10, 53-54, 55-56).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає про таке.

Матеріалами справи підтверджено, що оскаржені податкові повідомлення-рішення про визначення суми штрафних санкцій у загальному розмірі 8212,00 грн. стосуються порушення платником податків пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (далі іменується - Закон України №265/95-ВР) та ст. 44 Податкового кодексу України, а саме реалізація товарів, які не обліковані у встановленому законодавством порядку на загальну суму 3851,00 грн.

Відповідальність передбачена ст. 20 Закону України №265/95-ВР, а саме застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сума штрафних (фінансових) санкцій становить 7702,0 грн. = (3851х2).

Крім того, за вказане порушення відповідальність передбачена п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, а саме за незабезпечення платником податків зберігання первинних дoкyментів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом. Сума штрафних (фінансових) санкцій становить 510,0 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що під час перевірки особами, які її проводили, первинні документи на товар, який зберігається на місці продажу, не витребувались, а висновок про їх відсутність зроблено лише на підставі того, що вони були відсутні у приміщенні, в якому безпосередньо здійснювався продаж товару. На вказану обставину вказує пояснення продавця ОСОБА_5 , що зазначені у акті перевірки.

Одразу після ознайомлення з актом перевірки позивач надав до податкового органу заперечення до акту перевірки у яких вказав про те, що зазначені вище документи знаходилися за місцем його реєстрації, а також надав копії накладних. Проте, дані обставини не було враховано відповідачем при прийнятті податкових повідомлень-рішень, оскільки вказані вище облікові документи за місцем реалізації на момент перевірки були відсутні.

Так, при прийнятті спірних рішень відповідач виходив з того, що під час перевірки не були надані документи, що підтверджують оприбуткування товару, який зберігався в кафетерії, в зв`язку з чим відповідач зробив висновок про те, що зазначені документи відсутні.

Разом з тим, Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

З системного аналізу вищезазначених норм права судом встановлено, що суб`єкти господарювання, зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації та здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку, який проведено на підставі первинних бухгалтерських документів, що зберігаються протягом не менш як 1095 днів.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що за місцем реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , перебували на зберіганні наступні первинні бухгалтерські документи щодо не облікованих товарних запасів, які були виявлені у ході перевірки:

- накладна № 2572 від 28.08.2018 - горілка «Преміум срібна»;

- накладна № 895 від 10.04.2018 - горілка «Незалежна»;

- накладна № 1082 від 11.04.2017 - горілка «Тарас Бульба»;

- накладна № 5389 від 24.09.2018 . горілка «Волинь»;

- накладна № 2507 від 25.09.2018 - шампанське «Київ»;

- накладна № 1313 від 13.12.2016 - горілка «Ку-ка-ре-ку»;

- накладна № 632 від 07.03.2017 - горілка «Хлібна преміям»;

- накладні № 214 від 04.09.2018, № 2507 від 25.09.2018 - горілка «Мороша»;

- накладна № 2437 від 27.03.2018 - горілка «П`яна хата» (а.с. 18-20).

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідно до абзацу 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України були подані позивачем до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, разом із запереченнями від 05.12.2018 № 6, однак безпідставно не були враховані відповідачем під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, суду слід зазначити, що на даний час чинним законодавством не встановлений порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації для фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, відсутність у позивача облікової документації на товар під час перевірки не може бути віднесено до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Відповідно до ст. 20 Закону України №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

У ході судового розгляду судом не встановлено у діях позивача реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а також незабезпечення зберігання первинних документів, що є підставою для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Рівненській області від 14.12.2018 № 0011321404 та № 0011331404.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятих ним рішень, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення повністю.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати понесені відповідно до квитанції № 0.0.1292389297.1 від 13.03.2019 у розмірі 768,40 грн., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а.с. 3).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області форми "С" № 0011321404 від 14.12.2018 та форми "ПС" № 0011331404 від 14.12.2018.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненської області, 33023) судові витрати на суму 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 14 травня 2019 року.

Суддя Зозуля Д.П.